Рішення

від 17.12.2010 по справі 27/218-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/218-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.10р.

Справа № 27/218-10

За позовом  Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

до  Публічного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг", м. Київ 

про визнання недійсними положень договору

Суддя  Татарчук В.О.

Представники:

  від позивача – Ігнатов А.О., дов. № 18 від 01.01.2010р.;

  від відповідача – Зонтов Ю.В., дов. від 01.05.2010р.   

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця»звернулося з позовом до  публічного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»про:

-          визнання недійсним п. 1.8. договору фінансового сублізингу № ПР/П-073259/НЮ від 30.11.2007р. в частині того, що «в лізинговий платіж входять суми, скориговані на Коефіцієнт коригування (К)»;

-          визнання недійсним п. 1.9. договору фінансового сублізингу № ПР/П-073259/НЮ від 30.11.2007р.;

-          визнання недійсним п. 3.2. договору  фінансового сублізингу № ПР/П-073259/НЮ від 30.11.2007р. в частині того, що «величина лізингових платежів розраховується згідно з пунктами 1.8., 1.9. цього договору»;

-          визнання недійсним п. 3.3. договору фінансового сублізингу № ПР/П-073259/НЮ від 30.11.2007р. в частині того, що «лізингові платежі мають бути скоригованими на коефіцієнт прив'язки до курсу долара США (К) сумами лізингових платежів».

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

-          положення договору, що передбачають необхідність здійснення валютного коригування лізингового платежу, не відповідають нормам чинного законодавства;

-          передбачена в пунктах 1.8., 1.9., 3.2. та 3.3. договору формула, визначає лише можливість валютного корегування лізингового платежу, однак чіткого порядку (механізму) такого корегування договір не містять;

-          наведене свідчить про відсутність таких істотних умов договору, як здійснення валютного корегування лізингового платежу та розмір лізингового платежу;

-          наведені положення договору фактично змінюють ціну такого договору без укладення додаткової угоди;

-          нарахування коефіцієнту валютного корегування на суму лізингового платежу суперечить положенням ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідач заперечує проти позову з посиланням на те, що:

-          за спірними пунктами договору, сплачуючи лізинговий платіж, лізингоодержувач зобов'язаний застосовувати коефіцієнт коригування (К), збільшивши або зменшивши його у стільки, у скільки змінився офіційний курс НБУ гривні до долара США на дату платежу;

-          в договорі коефіцієнт коригування використовується як прив'язка до доларового еквіваленту по курсу НБУ і така умова зазначалася відповідачем у конкурсних пропозиціях, які розглянуті та погоджені (акцептовані) позивачем;

-          за договором відповідач є сублізингодавцем і основний договір лізингу, укладений відповідачем з ПП «ВТБ Лізинг Україна», також передбачає умови щодо сплати лізингових платежів з урахуванням коефіцієнту коригування;

-          спірні положення договору відповідають ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»;

-          в законодавстві відсутня заборона для визначення сторонами грошових еквівалентів зобов'язань в іноземній валюті, механізм визначення розмірів відповідних зобов'язань прямо передбачений положеннями ч. 2 ст. 533 ЦК України;

-          положення договору відповідають ст. 632 ЦК України, так як саме договором передбачено порядок проведення коригування лізингового платежу.  

В судовому засіданні 09.12.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

          30.11.2007р. відкрите акціонерне товариство - лізингова компанія «Укртранслізинг»(правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг») (Сублізингодавець) та державне підприємство «Придніпровська залізниця»(Сублізингоодержувач) уклали договір фінансового сублізингу № Пр/П-073259/НЮ.

          Відповідно до п.1.1 договору, предмет лізингу –склад забруднювачів СЗ-160-4, який виготовлено згідно ТУ 2757А.00.00.000 і комплекту конструкторської документації 2757А.00.00.000, специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (додаток № 1) та відповідно до встановлених сублізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком № 2, який є невід'ємною частиною договору, та отримані раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу.

          Згідно з п. 2.1 договору сублізингодавець передає сублізингоодержувачу в тимчасове платне володіння і користування на умовах, передбачених цим договором, предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором фінансового лізингу, що відповідає встановленим сублізингоодержувачем технічним вимогам.

          Лізингодавцем в розумінні договору є власник предмета лізингу - ПП «ВТБ Лізинг Україна»(п. 1.2. Договору).

          Відповідно до п.3.1 договору вартість предмета лізингу за договором складає 10120000грн.

          Також, наведені сторони підписали базовий графік сплати лізингових платежів за склад забруднювачів СЗ-160/4 (додаток № 4), який передбачає періодичність сплати лізингових платежів щомісяця з листопада 2007 року по грудень 2014 року, суму лізингових платежів кожного місяця, яка включає відшкодування  вартості предмету лізингу, проценти, комісії та інші витрати, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору, залишок зобов'язань на кінець періоду, згідно з умовами п. 1.6 договору.

          Крім того, відповідно до умов договору (п.1):

-          лізинговий платіж –це сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню сублізингодавцю в день розрахунку відповідно до графіків нарахування платежів. В лізинговий платіж входять суми, скориговані на коефіцієнт коригування (К) і еквівалентні відшкодуванню вартості предмета лізингу, а також винагороди сублізингодавця, включаючи відсотки за користування позиковими коштами з метою придбання предмета лізингу, податків, сплачувані відносні предмета лізингу сублізингодавцем, інші витрати тощо;

-          коефіцієнт коригування –розрахункова величина, одержувана з відношення: К= «Курс2» / «Курс1», де «Курс1» –курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору, «Курс2»–курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж.

          Пунктом 3.2 договору встановлено, що загальна ціна договору визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, які узгоджуються та підписуються сторонами та є невід'ємною частиною договору. Графік нарахування платежів розраховується, виходячи з винагороди сублізингодавця, визначеної сторонами у розмірі 17% річних від вартості предмета лізингу. Величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована у графіку до договору і розраховується згідно з пунктами 1.8, 1.9 договору.

          Лізингові платежі за користування предметом лізингу по кожному графіку здійснюються сублізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 10 числа поточного місяця, відповідно до графіка, і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів. При невиконанні графіка поставки сублізингодавець зобов'язується переробити графік лізингових платежів та передати сублізингоодержувачу (п. 3.3 договору).

          Платежі за договором здійснюються в гривнях (п.3.6 договору).

          Суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

          Аналіз матеріалів справи свідчить про безпідставність висновку позивача щодо невідповідності чинному законодавству спірних положень договору фінансового сублізингу № Пр/П-073259/НЮ від 30.11.2007р.

          Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа  заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

          Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

          Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

          Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Згідно ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони  можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного  волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

          Включення до договору умов щодо корегування лізингового платежу на дату його оплати на коефіцієнт коригування, який визначається як співвідношення курсу долара США на дату оплати до курсу долара США на дату підписання договору, відповідало волевиявленню сторін договору.

          Ціна (тариф) - є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях (ч.ч. 1, 2 ст.189 ГК України).    

          Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

          Також, відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про фінансовий лізинг»сублізинг  -  це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу  предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. До договору сублізингу застосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передбачено договором лізингу.

          Умовами договору фінансового лізингу № 172-ФЛ від 09.08.2007р., укладеного відповідачем, як лізингоодержувачем, з ПП «ВТБ Лізинг Україна», як лізингодавцем, не передбачено те, що до договору сублізингу не застосовуються положення про договір лізингу.

          Відповідно до глави 58 Цивільного кодексу України договір лізингу є видом договору найму (оренди).

          Частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням  особливостей,  встановлених  цим параграфом (параграф № 6 глави 58)  та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

          Відповідно до ч. 3 ст. 762 ЦК України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

          Згідно ст. ст. 691, 712 ЦК України ціна товару, за загальним правилом, встановлюється договором.

          Сторони по справі при укладенні договору узгодили як ціну, так і порядок її зміни шляхом коригування лізингового платежу на коефіцієнт коригування.

          Умови договору щодо коригування лізингового платежу на коефіцієнт коригування є істотними умовами договору, оскільки сторонами досягнуто згоди щодо їх включення до договору.

          Отже, встановлення безпосередньо договором порядку зміни лізингового платежу не потребує внесення змін до договору шляхом укладення додаткових угод до такого договору.

          Не суперечать спірні положення договору і статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

          Відповідно до частини 2 вказаної статті, лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно, компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, оскільки застосування коефіцієнту коригування до лізингового платежу не змінює суть та склад лізингового платежу, а є зміною його розміру за домовленістю сторін договору, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд не приймає посилання позивача на те, що сторонами не було досягнуто згоди за всіма істотними умовами договору, зокрема, згоди в повній мірі щодо умов коригування лізингового платежу.

Порядок здійснення коригування лізингового платежу сторони визначили у викладених положеннях пунктів 1.8 і 1.9 договору.

Слід також зазначити, що в період існування значення коефіцієнта коригування лізингових платежів, що зменшувало суму, яка підлягала оплаті, у позивача не виникало питань з приводу застосування спірних положень договору.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 В.О. Татарчук

Дата підписання рішення, оформленого у відповідності до ст.84 ГПК України - 14.12.2010р.