Рішення

від 21.12.2010 по справі 39/283-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

39/283-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.10р.

Справа № 39/283-10

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальної компанії "Дніпрообленерго" в особі Структурної одиниці "Дніпропетровських міських електричних мереж", м. Дніпропетровськ   

до  Товариства з обмеженою відповідальністюНауково-виробничого комплексу "Практика", м. Дніпропетровськ   

про зобов'язання укласти Договір про спільне використання технологічних електричних мереж в редакції позивача

Суддя  Ліпинський О.В.

Представники:

  від позивача: Козятинський І.П., дов. від 07.05.2010 № 254

  від відповідача: Бублейник В.А.. дов. від 10.11.2010р. № 15 

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго” в особі Структурної одиниці „Дніпропетровських міських електричних мереж” (надалі Позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс „Практик” (надалі Відповідач) про зобов'язання останнього укласти Договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 56 від 10.09.2010 року в редакції Позивача.

Відповідач проти вимог Позивача заперечує, вважає заявлений позов безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на те, що запропонована Позивачем редакція  договору про спільне використання технологічних електричних мереж не в повній мірі відповідає інтересам Власника мережі (Відповідача).

В судовому засіданні 21.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши подані докази, господарський суд, -     

В С Т А Н О В И В:

Супровідним листом від 10 вересня 2010 року Позивач направив на адресу Відповідача для підписання та скріплення печаткою проект договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 56 від 10.09.2010 року .

18.10.2010 року, розглянувши проект зазначеного вище договору, Відповідач направив на адресу Позивача протокол розбіжностей № 1, в якому виклав свої пропозиції щодо змісту окремих умов договору.

Позивач відповіді на протокол розбіжностей, що був складений Відповідачем не надав,   та 08.11.2010 року передав даний спір на вирішення господарського суду, шляхом подачі позову про зобов'язання Відповідача укласти спірний договір в редакції ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго”, з підстав обов'язковості укладення даного договору, згідно вимог п. 1.10 Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

У відповідності до ч. 3 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Згідно вимог ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Розбіжності, що виникли між сторонами при  укладенні договору не на підставі правового  акта  органу  державної  влади, органу влади   Автономної Республіки  Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені   судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом.

Положеннями ч. 5, 7 ст. 181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5).  Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду   розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч. 7).

Системний аналіз зазначених положень Цивільного та Господарського кодексів України, дає підстав для висновку, що в судовому порядку обов'язково підлягають вирішенню розбіжності, які виникли між сторонами при укладанні лише певної категорії договорів, в тому числі й тих, укладання яких є обов'язковим для сторін на підставі прямої вказівки закону,  що стосується розбіжності, які виникли між сторонами при укладанні іншої категорії договорів, обов'язковість укладення яких прямо не встановлена законом, то їх може бути передано на вирішення суду лише за погодженням сторін.

Позивач у своєму позові вказує, що укладання спірного договору про спільне використання технологічних електричних мереж є обов'язковим для сторін згідно положень п. 1.10 ПКЕЕ.

Згідно п. 1.10. ПКЕЕ, для забезпечення  передачі  електричної  енергії електричними мережами,  що не належать  електропередавальній організації, між електропередавальною  організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення  діяльності   з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

За змістом Постанови НКРЄ № 910 від 17.10.2005 року „Про внесення змін до ПКЕЕ” зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2005 за № 1399/116798, електропередавальні організації, які здійснюють діяльність на закріпленій території,  зобов'язані врегулювати відносини згідно з вимогами абзацу другого пункту 1.10 Правил із           власниками  технологічних  електричних  мереж незалежно від розміру середньомісячного  обсягу передачі електричної енергії протягом п'яти років від дати набрання чинності цією постановою.

Отже про обов'язковість укладання  передбаченого  п. 1.10 ПКЕЕ договору на спільне використання технологічних електричних мереж, в контексті Постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005 року, можна казати лише по закінченню п'яти років від дати набрання чинності цієї постанови, тобто після 18.11.2010 року.

Оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин, зокрема, звернення Позивача з пропозицією про укладення спірного договору (10.09.2010), отримання ним протоколу розбіжностей до договору (20.10.2010), та нарешті, передачі даного спору на вирішення суду (08.11.2010), не закінчився встановлений Постановою НКРЕ № 910 термін, протягом якого сторони зобов'язані були врегулювати свої відносини зі спірного питання шляхом укладення відповідного договору, доводи Позивача щодо обов'язковості укладання спірного договору сторонами слід визнати безпідставними.

Таким чином, з огляду на те, що укладення спірного договору, станом на час звернення позивача з позовом до суду не було обов'язковим для сторін згідно прямих вказівок закону, розбіжності, що виникли між сторонами при укладанні цього договору, могли бути передані на вирішення суду лише за наявністю згоди іншої сторони договору, або відповідної домовленості сторін (ч. 5 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 649 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, і іншого не доведено сторонами, до пред'явлення даного позову до суду, Позивачем не було отримано згоди або погодження Відповідача щодо передачі неврегульованих розбіжностей по спірному договору на вирішення суду.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, за умов недотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 181 ГК України, ч. 2 ст. 649 ЦК України, в частині отримання згоди (погодження) від іншої сторони на передачу неврегульованих розбіжностей по договору на вирішення суду, в останнього відсутні підстави для задоволення даного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд також виходить з того, що Позивачем не було дотримано загального порядку укладання договорів, зокрема, Позивачем в порушення вимог ч. 5 ст. 181 ГК України взагалі не було розглянуто протокол розбіжностей № 1 до спірного договору, який був отриманий ним 20.10.2010, при цьому, наведеною вище нормою Господарського кодексу України встановлює, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, і лише після цього передати неврегульовані розбіжності до суду.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя

 О.В. Ліпинський

Повне рішення складено 27.12.2010