Рішення

від 22.12.2010 по справі 8/211-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/211-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.12.10р.

Справа № 8/211-10

За позовом  Прокурора Тернівського району міста Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра ЛТД" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)  

про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки

Суддя  Дубінін І.Ю.

Представники:

  Прокурор:           Киричок О.В.

від позивача:          не з'явився

від відповідача:     Кудінова А.А. - представник (дов. № 047 від 20.11.10р.) 

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Тернівського району міста Кривого Рогу звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра ЛТД" (далі-відповідач) про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,12 га, що знаходиться у м. Кривому Розі Дніпропетровської області за адресою вул. Івана Сірка, 60.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

23.12.2009 року відповідачем було отримано проект договору оренди земельної ділянки. 20.02.2010 року відповідач звернувся з проханням розглянути протокол розбіжностей до типового Договору від 23.12.09 року.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Так, згідно протоколу розбіжностей, відповідач не погоджується з п. 1 "Предмет договору", зі змісту якого було запропоновано виключити словосполучення "житлової та громадської забудови", тобто виключення словосполучення, яке вказує на категорію земель, яка надається в оренду, призведе до неможливості встановлення нормативної грошової оцінки та встановлення ставки податку за один квадратний метр земельної ділянки відповідно до ст. 7 Закону України "Про плату за землю".

Так, з п. 6 Договору "Строк дії" відповідач просив виключити слова: "який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору", що є порушенням норм чинного законодавство, обов'язок Орендаря належним чином дотримуватись умов Договору передбачений ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, це є гарантією захисту земельної ділянки, як об'єкта власності, від порушення вимог експлуатації (використання) земельної ділянки.

Окрім того, відповідач не погоджується з трикратним розміром земельного податку і наполягає на встановленні його у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки. Законом України від 03.06.08 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а саме було встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, для земель не сільськогосподарського призначення, трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Позивач також зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Пунктом 1 розділу другого Прикінцевих положень Закону України від 03.06.08 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є однією із форм плати за землю, включена до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і в повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів.

Таким чином, у зв'язку із законодавчою зміною річного розміру орендної плати за землю усі договори оренди землі, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, і річний розмір орендної плати за землю не повинен бути меншим трикратного розміру земельного податку.

Окрім цього, відповідач наполягав на виключенні з договору ч. 2 п. 9 "Орендна плата", тобто необхідність сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з дати закінчення попереднього договору оренди до укладання нового Договору, тобто за період вирішення розбіжностей та розгляду даного питання в судовому порядку, відповідач буде безоплатно використовувати землю, що є порушення ст. 2 Закону України "Про плату за землю", відповідно до якої використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Також, відповідач просив виключити з договору п. 10, п. 12, відповідно до яких розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і може змінюватися відповідно до Закону України "Про державний бюджет України" на поточний рік, а також той пункт, який регулює, що розмір та сума орендної плати за земельну ділянку переглядається без внесення змін до Договору.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель", грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, який визначається за допомогою середньорічного індексу інфляції року.

Щодо п. 20 "Умови повернення земельної ділянки", відповідачем запропонована редакція, яка звільняє його від обов'язку приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан до підписання акту приймання-передачі, що є порушенням вимог ст. 211 Земельного кодексу

Пункт 21 Договору, у якому вказано: "неповернення земельної ділянки не звільняє "Орендаря" від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою" відповідач просив виключити.

Однак, виключення даного пункту з Договору може в подальшому послужити підставою для порушення Орендарем умов Договору і ухилення від сплати земельного податку, що є неприпустимим. Окрім цього, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про плату за землю" зазначає, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період користування землею.

Позивач у своїх поясненнях підтримав позовні вимоги прокурора у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві.  

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що сторони вільні у визначенні умов договору, та законодавством на нього не покладено обов'язку укладення договору саме в редакції позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника відповідача та прокурора, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 2 ГПК України та рішення Конституційного суду України від 08.04.99 р. № 3-рп/99, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, при цьому прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Пiд поняттям "орган, уповноважений державою здiйснювати вiдповiднi функцiї у спiрних вiдносинах", зазначеним у частинi другiй статтi 2 АПК України, потрiбно розумiти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За чинним законодавством України позивач є органом місцевого самоврядування.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про власність", суб'єктами права державної власності на землю виступають: Верховна Рада України - на землі загальнодержавної власності України; Верховна Рада Республiки Крим - на землi в межах території республiки, за винятком земель загальнодержавної власностi; обласнi, районнi, мiськi, селищнi, сiльськi Ради народних депутатiв - на землi в межах їх територiй, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавнiй власностi.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Таким чином, прокурором в межах наданих законом повноважень щодо представництва інтересів в суді, обґрунтовано подано позов в інтересах держави в особі Криворізької міської ради.

23.12.2009 року відповідачем було отримано проект договору оренди земельної ділянки.

20.02.2010 року відповідач звернувся з проханням розглянути протокол розбіжностей до типового Договору від 23.12.09 року.

Так, згідно протоколу розбіжностей, відповідач не погоджується з п. 1 "Предмет договору", зі змісту якого було запропоновано виключити словосполучення "житлової та громадської забудови", тобто виключення словосполучення, яке вказує на категорію земель, яка надається в оренду, призведе до неможливості встановлення нормативної грошової оцінки та встановлення ставки податку за один квадратний метр земельної ділянки відповідно до ст. 7 Закону України "Про плату за землю".

Так, з п. 6 Договору "Строк дії" відповідач просив виключити слова: "який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору", що є порушенням норм чинного законодавство, обов'язок Орендаря належним чином дотримуватись умов Договору передбачений ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, це є гарантією захисту земельної ділянки, як об'єкта власності, від порушення вимог експлуатації (використання) земельної ділянки.

Окрім того, відповідач не погоджується з трикратним розміром земельного податку і наполягає на встановленні його у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки.

З приводу вказаних обставин, господарським суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі". Зазначені норми викладені у такій редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Попередня редакція наведеної норми (до 01.01.2008 року) визначала, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 % їх нормативної грошової оцінки. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати.

Отже, у зв'язку з вище вказаними змінами у законодавстві, позивачем було викладено умови договору оренди земельної ділянки, з урахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є однією із форм плати за землю, включена до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) і в повному обсязі зараховується до місцевих бюджетів.

Таким чином, у зв'язку із законодавчою зміною річного розміру орендної плати за землю усі договори оренди землі, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, і річний розмір орендної плати за землю не повинен бути меншим трикратного розміру земельного податку.

Окрім цього, відповідач наполягав на виключенні з договору ч. 2 п. 9 "Орендна плата", тобто необхідність сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з дати закінчення попереднього договору оренди до укладання нового Договору, тобто за період вирішення розбіжностей та розгляду даного питання в судовому порядку, відповідач буде безоплатно використовувати землю, що є порушення ст. 2 Закону України "Про плату за землю", відповідно до якої використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Також, відповідач просив виключити з договору п. 10, п. 12, відповідно до яких розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і може змінюватися відповідно до Закону України "Про державний бюджет України" на поточний рік, а також той пункт, який регулює, що розмір та сума орендної плати за земельну ділянку переглядається без внесення змін до Договору.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 "Про проведення індексації грошової оцінки земель", грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на 1 січня поточного року на коефіцієнт, який визначається за допомогою середньорічного індексу інфляції року.

Щодо п. 20 "Умови повернення земельної ділянки", відповідачем запропонована редакція, яка звільняє його від обов'язку приведення земельної ділянки у придатний для подальшого використання стан до підписання акту приймання-передачі, що є порушенням вимог ст. 211 Земельного кодексу

Пункт 21 Договору, у якому вказано: "неповернення земельної ділянки не звільняє "Орендаря" від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою" відповідач просив виключити.

Однак, виключення даного пункту зі спірного договору може в подальшому бути підставою для порушення Орендарем умов Договору і ухилення від сплати земельного податку.

Окрім цього, ч. 2 ст. 15 Закону України "Про плату за землю" зазначає, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період користування землею.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,12 га, що знаходиться у м. Кривому Розі за адресою вул. Івана Сірка, 60. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Господарським судом також встановлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах передбачених договором. Такі правовідносини (і зобов'язання щодо оплатної передачі і зобов'язання щодо користування і сплати орендної плати) виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

Крім того, правовідносини оренди землі, відповідно до закону не можуть бути безоплатними і полягають у одночасному виникненні всіх прав і обов'язків, які з них випливають, зокрема, обов'язку сплачувати встановлену договором орендну плату. Ці правовідносини (зобов'язання передати земельну ділянку, прийняти земельну ділянку, користуватися земельною ділянкою, сплачувати орендну плату і т. ін.) є нерозривними, неможливо відокремити права і обов'язки щодо користування земельною ділянкою права і обов'язки щодо сплати орендної плати і оцінювати окремо, оскільки самі по собі такі права і обов'язки не визначають правовідносин оренди землі. Тільки сукупність таких прав і обов'язків (як то передбачено законом) складає правовідносини оренди землі.

Отже, якщо йдеться про регулювання законом орендних правовідносин, то і дію на них законів у часі слід встановлювати виходячи з моменту їх виникнення, в тому числі і щодо орендної плати.

Таким чином, положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі" можуть і повинні бути застосовані до орендних відносин, які виникають після набрання ним чинності, тобто до договорів (і, відповідно, розмірів орендної плати), які укладаються після набрання чинності зазначеним законом.

Спірний договір оренди земельної ділянки було надіслано відповідачу після набрання законної сили вказаним вище законом, отже позивачем правомірно застосовано ставку орендної плати, з урахуванням положень  Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до частин четвертої та п'ятої статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд виходив також з наступного:

23.12.2009 року відповідачем було отримано проект договору оренди земельної ділянки.

Відповідач, в свою чергу, надісланий йому договір не підписав, крім того, направив позивачу протокол розбіжностей від 20.02.2010р.

Відповідно до п. 2-6 ст. 181 Господарського кодексу України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, відповідач, отримавши від позивача оформлений належним чином договір, зобов'язаний був протягом двадцяти днів надіслати другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Відповідачем було порушено строки для надання протоколу розбіжностей до договору оренди земельної ділянки, які встановлені ст. 181 Господарського кодексу України.

Викладене вище є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181 Господарського кодексу України, Законом України "Про оренду землі", ст.ст. 2, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

        ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра ЛТД" (50077, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. І Сірка, 60; ідентифікаційний код 03821921) укласти з Криворізькою міською радою (50101, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, пл.Радянська, 1; код ЄДРПОУ 33874388) договір оренди земельної ділянки площею 0,12 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Івана Сірка, 60.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра ЛТД" (50077, Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, вул. І Сірка, 60; ідентифікаційний код 03821921):

- в доход держбюджету (рахунок № 31118095700005 у ГУ ДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код 24246786, Управління ДКУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська)  - 85 грн. витрат на держмито;

- в доход держбюджету (рахунок № 31211259700005 у ГУ ДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код 24246786, Управління ДКУ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська) - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.Ю. Дубінін