Рішення

від 27.12.2010 по справі 17/164-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.10

          Справа № 17/164-10.

За позовом:        Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми  

до відповідачів: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток», м.Суми;

          2) Великобобрицької сільської ради, с. Великий Бобрик, Краснопільський район, Сумська область

про визнання договору дійсним, визнання об‘єктів нерухомості такими, що відповідають нормам, визнання права власності на нерухоме майно, визнання права користування земельною ділянкою

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток», м.Суми

до відповідача:  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми  

про визнання об‘єктів нерухомості такими, що відповідають нормам, визнання права власності на нерухоме майно

                                                                                            Суддя КОВАЛЕНКО О.В.

        Представники:

Від позивача, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1

Від відповідача 1, позивача за зустрічним позовом:    не з‘явився

       Від відповідача 2: не з‘явився.

       У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу від   01.10.2003 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» та Приватним підприємцем ОСОБА_1; визнати об‘єкти нерухомості, а саме відповідно до технічного паспорту: 1. Частина столярного цеху «А» площею 246,2  кв.м; 2. Прибудова сушильної камери «З»; 3. Сушильна камера «И» (частина приміщення площею 47,1 кв.м); 4. Навіс «П»; 5. Навіс «С»; 6. Убиральня «У»; 7. Убиральня «Я» такими, що відповідають будівельним нормам; визнати за ним право приватної власності  на: 1. Столярний цех «А», загальною площею 344,8 кв.м.; 2.Сушильну камеру («З»,»И»); 3.Навіс «М»; 4. Навіс «П»; 5. Навіс «Р»; 6. Навіс «С»; 7. Навіс «Т»; 8. Убиральню «У»; 9. Склад «Г»; 10. Навіс «Ф»; 11. Навіс «Ш»; 12. Навіс «Ю»; 13. Навіс «С1»; 14. «Убиральню «Я», визнавши їх окремими об‘єктами нерухомого майна; визнати за ним право користування земельною ділянкою загальною площею 0,3434 га, що знаходиться по АДРЕСА_2

Від позивача надійшло уточнення позовних вимог від 24.12.2010 р., в якому він просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 01.10.2003 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» та Приватним підприємцем ОСОБА_1; визнати за ним право власності на самочинно збудовані та реконструйовані об'єкти нерухомості: 1.Частина  столярного цеху «А» площею 246,2  кв.м.; 2. Прибудова сушильної камери «З» площею 22,9 кв.м.; 3. Сушильна камера «И» (частина приміщення площею 47,1  кв.м); 4. Навіс «П» площею 16,6 кв.м.; 5. Навіс «С» площею 247,8  кв.м.; 6. Убиральня «У» площею 1,3 кв.м.; 7.Убиральня «Я» площею 1,1 кв. м., як такі, що відповідають будівельним нормам, санітарним і протипожежним нормам, та мають технічні характеристики, визначені у технічному паспорті, складеному 27 жовтня 2010р. Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації»; визнати за ним право приватної власності на: 1. Столярний цех «А», загальною площею 344,8  кв.м.; 2.Сушильну камеру »И» площею 108,5 кв.м.; 3. Навіс «М» площею 12,2  кв.м.; 4. Навіс «Р» площею 7,3 кв.м.; 5. Навіс «Т» площею 15,4  кв.м.; 6. Склад «Г» площею 307,5 кв.м.; 7. Навіс «Ф» площею 32,0 кв.м.; 8. Навіс «Ш» площею 10,4  кв.м.; 9. Навіс «Ю» площею 2,9 кв.м.; 10. Навіс «С1» площею 16,8 кв.м., визнавши їх окремими об'єктами нерухомого майна; визнати за ним право користування земельною ділянкою загальною площею 0,3434 га, що знаходиться по АДРЕСА_2

Представники першого та другого відповідачів в судове засідання не з‘явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Перший відповідач письмового відзиву на позов не подав.

Від другого відповідача надійшла заява № 224 від 21.12.2010 р., в якій він просить суд здійснювати розгляд без участі його представника, з позовними вимогами ФОП ОСОБА_1 погоджується в повному обсязі.    

Перший відповідач подав суду зустрічну позовну заяву від 22.12.2010 р., в якій просить суд визнати об'єкти нерухомості, а саме відповідно до технічного паспорту: Магазин «Б» (частина приміщення площею 63,6 кв.м); Навіс «Л»; Убиральню «Щ»; Котельню «Б1», такими, що відповідають будівельним нормам; визнати за ним право власності на: Столярний цех «А», площею 558,4 кв.м; Магазин «Б», площею 147,6 кв.м; Навіс «Ч», площею 51,0 кв.м; Сушильну камеру «Ж», площею 42,0 кв.м; Навіс «К» площею 51,3 кв.м; Навіс «Л» площею 52,8 кв.м; Убиральню «Щ» площею 1,2 кв.м; Котельню «Б1» площею 12,0 кв.м; Замощення «І» площею 72,6 кв.м.; визнати за ним право користування земельною ділянкою загальною площею 3375 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2

В судовому засіданні 23.12.2010 р. суд визнав достатніми матеріали для прийняття зустрічної позовної заяви до провадження відповідно до вимог ст. 60 ГПК України.

Від відповідача надійшло уточнення вимог, що викладені в зустрічній позовній заяві, в яких він просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудовані та реконструйовані об'єкти нерухомості: Магазин «Б» (частина приміщення площею 63,6 кв.м); Навіс «Л», площею 52,8 кв.м.; Убиральню «Щ», площею 1,2 кв.м.; Котельню «Б1» площею 12,0 кв.м., як такі, що відповідають будівельним нормам, санітарним і протипожежним нормам та мають технічні характеристики, визначені у технічному паспорті, складеному 27 жовтня 2010р. Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації»; визнати за ним право власності на: Столярний цех «А», площею 558,4 кв.м; Магазин «Б», площею 147,6 кв.м; Навіс «Ч», площею 51,0 кв.м; Сушильну камеру «Ж», площею 42,0 кв.м; Навіс «К» площею 51,3 кв.м; Замощення «І» площею 72,6 кв.м., визнавши їх окремими об'єктами нерухомого майна; визнати за ним право користування земельною ділянкою загальною площею 3375 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2

Відповідач за зустрічним позовом письмового відзиву на зустрічні позовні вимоги не подав.       

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача за первісним позовом, дослідивши докази по справі, суд встановив:

01 жовтня 2003 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу (далі за текстом – «договір»), відповідно до умов якого (п.1.1.) відповідач зобов‘язувався передати у власність позивачу, а позивач зобов‘язувався прийняти нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 і сплатити за них вартість відповідно до умов, визначених цим Договором.

Перелік майна, в тому числі і самовільно збудовані споруди: частина столярного цеху, загальною площею 344,7 кв.м; сушильна камера з прибудовою, загальною площею 131,4 кв.м; навіс, загальною площею 12,2 кв.м; навіс, загальною площею 16,60 кв.м; навіс, загальною площею 247,80 кв.м; навіс, загальною площею 15,40 кв.м; склад, загальною площею 307,50 кв.м; навіс, загальною площею 32,00 кв.м; навіс, загальною площею 10,4 кв.м; навіс, загальною площею 2,9 кв.м; вбиральня, загальною площею 1,3 кв.м; навіс, загальною площею 7,30 кв.м; навіс, загальною площею 16,80 кв.м; вбиральня, загальною площею 1,10 кв.м.

Відповідно до п. 1.4. Договору вартість майна сторонами цього договору визначена в сумі 39 168 грн. 32 коп. ( з урахуванням ПДВ – 6 528 грн. 05 коп.) за все майно, і підлягає сплаті позивачем у строк до 01 березня 2004 р.

Пунктом 1.3. Договору встановлено, що право власності на майно переходить до позивача з моменту підписання акту приймання-передачі.

Згідно п. 2.1. Договору передача майна здійснюється відповідачем позивачу в тридцяти денний термін після підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору передача майна відповідачем і прийняття майна позивачем підтверджується актом приймання-передачі, який складається у письмові формі та підписується сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2003 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі за Договором купівлі-продажу від 01 жовтня 2003 року, засвідчений належним чином підписами сторін та їх печатками.

Крім того, 27 лютого 2004 року представниками позивача і відповідача був підписаний акт про проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на суму 39 168 грн. 32 коп.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем була проведена повна оплата за отримане від відповідача майно по Договору.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що ним під час здійснення господарської діяльності самочинно були збудовані декілька споруд, в наслідок чого спеціалістами КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» під час виготовлення технічного паспорту на вказані приміщення було проставлено відповідні відмітки «»Самочинно збудовані будинки (частини будинків) або переобладнані», у зв‘язку з чим позивач не може вільно розпорядитись належним йому майном.

З Висновку №41 експертного будівельно-технічного дослідження від 10.11.2010 р. вбачається, що закінчені будівництвом об‘єкти, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 відповідають державним будівельним нормам.

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, позивач набув право власності на зазначений вище об‘єкт правомірно на підставі договору купівлі-продажу від 01 жовтня 2003 року, укладеного між позивачем та відповідачем.          

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є  визнання права.

Згідно статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача в частині визнання за ним права власності на самочинно збудовані та реконструйовані об'єкти нерухомості: 1. Столярний цех «А», загальною площею 344,8  кв.м.; 2.Сушильну камеру »И» площею 108,5 кв.м.; 3. Навіс «М» площею 12,2  кв.м.; 4. Навіс «Р» площею 7,3 кв.м.; 5. Навіс «Т» площею 15,4  кв.м.; 6. Склад «Г» площею 307,5 кв.м.; 7. Навіс «Ф» площею 32,0 кв.м.; 8. Навіс «Ш» площею 10,4  кв.м.; 9. Навіс «Ю» площею 2,9 кв.м.; 10. Навіс «С1» площею 16,8 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_2, визнавши їх окремими об'єктами нерухомого майна правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 01 жовтня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони домовились щодо всіх істотних умов договору, відбулося його повне виконання, але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення вказаного договору.

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрацій, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов‘язується з державною реєстрацією.   

Дана позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. №9  «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Таким чином, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом в цій частині необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.

Позивач за зустрічним позовом ТОВ «Северо-Восток» мотивує свої вимоги тим, що під час здійснення своєї господарської діяльності на земельній ділянці загальною площею 0,6504 га по вул. Садова в с. Великий Бобрик Краснопільського району Сумської області, яка перебуває в його користуванні на підставі договору оренди землі від 01.01.2010 р., ним самочинно були збудовані та реконструйовані об‘єкти нерухомості, в наслідок чого в даний час він обмежений у праві розпорядитись власним майном.

Так, на вказаній земельній ділянці знаходяться об‘єкти нерухомого майна, в тому числі і самовільно збудовані: 1.Столярний цех «А», площею 558,4 кв.м; 2. Магазин «Б», площею 147,6 кв.м; 3.Навіс «Ч»; 4. Сушильна камера «Ж»; 5. Навіс «К»; 6. Навіс «Л»; 7. Убиральня «Щ»; 8. Котельня «Б 1»; 9. Замощення «І».  

Висновком №41 експертного будівельно-технічного дослідження від 10.11.2010 р. встановлено, що закінчені будівництвом об‘єкти, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 відповідають державним будівельним нормам.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об‘єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.  

Статтею 361 ЦК України передбачено, що співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із частиною 1 статті 328 право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до частини 2 вказаної статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є  визнання права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до п.5 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 р. «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов’язані із здійсненням права власності та його захистом» вказано, що судовий захист права власності та майнових інтересів власників – осіб, названих у статті 1 АПК (далі-підприємства і організації), здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання права власності підприємств і організацій, зокрема визнання недійсними актами державних та інших органів, що порушують майнові та охоронювані законом інтереси підприємств і організацій.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказам Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року № 7/5, відповідно до якого така державна реєстрація прав власності здійснюється на підставі правовстановлювальних документів. У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 19.10.2007 року № 19-39-827, саме рішення суду є правовстановлювальним документом у разі визнання права власності судом, та саме рішення суду подається для державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, при цьому документи, що підтверджують прийняття нерухомого майна до експлуатації, не вимагаються.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна: Столярний цех «А», площею 558,4 кв.м; Магазин «Б», площею 147,6 кв.м; Навіс «Ч», площею 51,0 кв.м; Сушильну камеру «Ж», площею 42,0 кв.м; Навіс «К» площею 51,3 кв.м; Замощення «І» площею 72,6 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_2 у власності ТОВ «Северо-Восток», суд вважає позовні вимоги в цій частині правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем за первісним позовом – ФОП ОСОБА_1  також заявлена вимога про визнання за ним права користування земельною ділянкою загальною площею 0,3434 га, що знаходиться по АДРЕСА_2

Позивачем за зустрічним позовом заявлена вимога про визнання за ним права користування земельною ділянкою загальною площею 3375 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2

З матеріалів справи вбачається, що 01 січня 2010 року між Великобобрицькою сільською радою і ТОВ «Северо-Восток» був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого другий відповідач на підставі рішення 16 сесії сільської ради від 12.11.2004 р. надав першому відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення – землі промисловості В.-Бобрицької сільської ради по вул. Садова в с. В.Бобрик Краснопільського району Сумської області, площею 0,6504 га для деревообробного підприємства.

Згідно акту перенесення в натурі меж земельних ділянок від 01 січня 2010 року  підтверджує факт передання вказаної земельної ділянки ТОВ «Семеро-Восток».

Згідно висновку №4/12/10 експертного будівельно-технічного дослідження від 06.12.2010 р. експертом запропоновано варіант реального розділу земельної ділянки по фактичному землекористуванню, який технічно можливий, а саме: ФОП ОСОБА_1 виділяється земельна ділянка площею 3434 кв.м. з урахуванням площі під будівлями та спорудами, а ТОВ «Северо-Восток» виділяється земельна ділянка площею 3375 кв.м. з урахуванням площі під будівлями та спорудами.

Відповідно до ч.2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт знаходження нерухомого майна: 1. Столярний цех «А», загальною площею 344,8 кв.м.; 2.Сушильна камера »И» площею 108,5 кв.м.; 3. Навіс «М» площею 12,2  кв.м.; 4. Навіс «Р» площею 7,3 кв.м.; 5. Навіс «Т» площею 15,4  кв.м.; 6. Склад «Г» площею 307,5 кв.м.; 7. Навіс «Ф» площею 32,0 кв.м.; 8. Навіс «Ш» площею 10,4  кв.м.; 9. Навіс «Ю» площею 2,9 кв.м.; 10. Навіс «С1» площею 16,8 кв.м., розташованого за адресою: по АДРЕСА_2 у власності ФОП ОСОБА_1, суд вважає за доцільне визнати за ним право користування земельною ділянкою загальною площею 0,3434 га, що знаходиться по АДРЕСА_2

Оскільки судом встановлений факт знаходження нерухомого майна: Столярний цех «А», площею 558,4 кв.м; Магазин «Б», площею 147,6 кв.м; Навіс «Ч», площею 51,0 кв.м; Сушильну камеру «Ж», площею 42,0 кв.м; Навіс «К» площею 51,3 кв.м; Замощення «І» площею 72,6 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_2 у власності ТОВ «Северо-Восток»,

суд вважає за доцільне визнати за ним право користування земельною ділянкою загальною площею 0,3375 га, що знаходиться по АДРЕСА_2

Судом встановлено, що під час звернення в суд з позовом позивачем за первісним позовом – ФОП ОСОБА_1 було сплачене державне мито в розмірі 2 945 грн. 90 коп., що становить 1% від вартості нерухомого майна. Проте, позивачем також заявлено ще дві вимоги немайнового характеру щодо визнання договору дійсним та щодо визнання права користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту «б» ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 р. із позовних заяв немайнового  характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або  частково актів ненормативного характеру справляється державне мито в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, з позивача в доход державного бюджету необхідно стягнути 170 грн. 00 коп. державного мита.  

Крім того, позивачем за зустрічним позовом було сплачене державне мито в розмірі 2 420 грн. 50 коп. 1% від вартості нерухомого майна. Проте, позивачем також заявлено ще одна вимоги немайнового характеру щодо визнання права користування земельною ділянкою.

Таким чином, з позивача в доход державного бюджету необхідно стягнути 85 грн. 00 коп. державного мита.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу по первісному позову підлягають стягненню з відповідача на користь  позивача пропорційно задоволеним вимогам; за зустрічним позовом – з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.          Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (40035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)  право власності на самочинно збудовані та реконструйовані об'єкти нерухомості: 1.Частина  столярного цеху «А» площею 246,2  кв.м.; 2. Прибудова сушильної камери «З» площею 22,9 кв.м.; 3. Сушильна камера «И» (частина приміщення площею 47,1  кв.м); 4. Навіс «П» площею 16,6 кв.м.; 5. Навіс «С» площею 247,8  кв.м.; 6. Убиральня «У» площею 1,3 кв.м.; 7.Убиральня «Я» площею 1,1 кв. м., що знаходяться по АДРЕСА_2, як такі, що відповідають будівельним нормам, санітарним і протипожежним нормам, та мають технічні характеристики, визначені у технічному паспорті, складеному 27 жовтня 2010р. Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації».

3.          Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (40035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)  право приватної власності на: 1. Столярний цех «А», загальною площею 344,8  кв.м.; 2.Сушильну камеру »И» площею 108,5 кв.м.; 3. Навіс «М» площею 12,2  кв.м.; 4. Навіс «Р» площею 7,3 кв.м.; 5. Навіс «Т» площею 15,4  кв.м.; 6. Склад «Г» площею 307,5 кв.м.; 7. Навіс «Ф» площею 32,0 кв.м.; 8. Навіс «Ш» площею 10,4  кв.м.; 9. Навіс «Ю» площею 2,9 кв.м.; 10. Навіс «С1» площею 16,8 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_2, визнавши їх окремими об'єктами нерухомого майна.

4.          Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (40035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право користування земельною ділянкою загальною площею 0,3434 га, що знаходиться по АДРЕСА_2

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» (42442, Сумська область, Краснопільський район, Сумська область, с. Великий Бобрик, вул. Черепівка, 1, код 22589157) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3 030 грн. 90 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095)  170 грн. 00 коп. державного мита.

7.          В іншій частині в позові Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

8.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» задовольнити.

9.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» (42442, Сумська область, Краснопільський район, Сумська область, с. Великий Бобрик, вул. Черепівка, 1, код 22589157) право власності на самочинно збудовані та реконструйовані об'єкти нерухомості: Магазин «Б» (частина приміщення площею 63,6 кв.м); Навіс «Л», площею 52,8 кв.м.; Убиральню «Щ», площею 1,2 кв.м.; Котельню «Б1» площею 12,0 кв.м., що знаходяться по вул. Садова, 2а, в с. Великий Бобрик Краснопільського району Сумської області, як такі, що відповідають будівельним нормам, санітарним і протипожежним нормам та мають технічні характеристики, визначені у технічному паспорті, складеному 27 жовтня 2010р. Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації».

10.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» (42442, Сумська область, Краснопільський район, Сумська область, с. Великий Бобрик, вул. Черепівка, 1, код 22589157) право власності на: Столярний цех «А», площею 558,4 кв.м; Магазин «Б», площею 147,6 кв.м; Навіс «Ч», площею 51,0 кв.м; Сушильну камеру «Ж», площею 42,0 кв.м; Навіс «К» площею 51,3 кв.м; Замощення «І» площею 72,6 кв.м., що знаходяться по вул. Садова, 2а, в с. Великий Бобрик Краснопільського району Сумської області, визнавши їх окремими об'єктами нерухомого майна.

11.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» (42442, Сумська область, Краснопільський район, Сумська область, с. Великий Бобрик, вул. Черепівка, 1, код 22589157) право користування земельною ділянкою загальною площею 3375 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2

12.          Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40035, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» (42442, Сумська область, Краснопільський район, Сумська область, с. Великий Бобрик, вул. Черепівка, 1, код 22589157) 2 505 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Северо-Восток» (42442, Сумська область, Краснопільський район, Сумська область, с. Великий Бобрик, вул. Черепівка, 1, код 22589157) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095)  85 грн. 00 коп. державного мита.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                       Коваленко Олександр Вікторович