Постанова

від 30.01.2008 по справі 12/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "30" січня 2008 р.                                                                   Справа № 12/167

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Бутирського А.А., при секретарі Козмуляку М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці

до Відкритого акціонерного товариства „Чернівцісільмаш” м.Чернівці

про стягнення 22952,25 грн.

Представники:

Від позивача –Шаховцева Т.В. –головний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність від 09.07.2007 року)

Від відповідача –не з'явився

В засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі м. Чернівці звернулося з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Чернівцісільмаш” м.Чернівці про стягнення 25335,93 грн. заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій гр. гр. Григорцю В.М., Віксичу Є.Т., Воєвідку П.Г., Карасю А.С., Кашулу Т.Н., Корнецькому М.І. та Міндришорі М.О., отриманих за період з серпня 2005 року – по травень 2007 року.

Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що він відшкодовує пенсію лише гр. Корнецькому М.І. Іншим працівникам, зазначає відповідач, пенсія мала бути призначена згідно статті 100 Закону України „Про пенсійне забезпечення”. Також відповідач вказує на те, що експертиза умов праці, проведена у 1994 році, визнана неякісною.

Ухвалою від 14.01.2008 року прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог, а відтак вирішується спір про стягнення з відповідача 22952,25 грн.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач взяти на облік у Пенсійному фонді.

Гр. гр. Григорцю В.М., Віксичу Є.Т., Воєвідку П.Г., Карасю А.С., Кашулу Т.Н., Корнецькому М.І. та Міндришорі М.О., які працювали на підприємстві відповідача, призначено пільгову пенсію згідно пункту „а” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” (надалі Закон №1788-ХІ).

Судовим слуханням встановлено, що Пенсійний фонд України у серпні 2005 року –травні 2007 року виплатив вказаним громадянам пільгову пенсію у сумі 22952,25 грн., що підтверджується довідками позивача та відділень банків і про що відповідачу надсилались відповідні розрахунки. Дані кошти відповідачем не компенсовані.

За таких обставин справи позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” №1788-ХІ зі змінами та доповненнями (надалі –Закон № 1788) визначено категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. До 17.02.2000 року вказана стаття також регулювала порядок внесення підприємствами та організаціями плати до Пенсійного фонду, що покривала витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пп. „б”-„з” статті 13 Закону № 1788 (відповідно до Закону України від 16.05.1996 року № 198/96-ВР).

Законом України  „Про внесення змін до деяких законів України” від 17.02.2000 року № 1461-ІІІ порядок внесення плати на покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій змінено, виключено норму, що регулювала дане питання у статті 13 Закону № 1788-ХІ та врегульовано порядок покриття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій шляхом введення окремого виду збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у Закон України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”.

Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400/97-ВР від 26.06.1997 року за змінами та доповненнями (надалі Закон № 400/97) передбачено, що платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачені статтею 1 цього Закону, повинні сплачувати  збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірах, встановлених статтею 4 цього Закону, що визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, який передбачений статтею 2 цього закону.

Зокрема, відповідно до Закону № 400/97, суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, повинні сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у 100 відсотковому розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів „б” –„з” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення”.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.п. 6.4, 6.8  п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою Пенсійного фонду № 21-1 від 19.12.2003 року зі змінами та доповненнями (надалі Інструкція).

Абзац 5 пункту 2 Розділу ХУ Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  № 1058-ІУ від 09.07.2003 року (надалі Закон № 1058-ІУ), який з 01.01.2006 р. стосується і осіб, пенсії, яким призначені відповідно до п.п. „б”-„е” та „ж” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” і має зворотну дію, регулює лише порядок виплати пенсій, а не змінює порядок відшкодування, та не звільняє підприємства, зазначені у статті 1 (п.п.1, 2) Закону № 400/97 від сплати збору на відшкодування виплачених пільгових пенсій.

Згідно до статті 3 Закону № 400/97 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.

П.2 Розділу ХУ „Прикінцеві положення” Закону № 1058-ІУ передбачено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто, зазначений вище порядок відшкодування.

Згідно абзацу 6 пункту 2 прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

З огляду на викладені норми законодавчих актів, відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якої вийшли на пільгову пенсію, зобов'язаний сплатити Пенсійному Фонду збір у 100-відсотковому розмірі сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій його працівникам, тобто, у повному розмірі відшкодувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача.

Доводи відповідача не беруться до уваги судом з наступних підстав.

Згідно статті 100 Закону №1788-ХІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Тобто, призначення пільгової пенсії за статтею 100 Закону №1788-ХІ можливе лише в тому випадку, якщо громадяни працювали виключно до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, натомість гр. гр. Григорець В.М., Віксич Є.Т., Воєвідко П.Г., Карась А.С., Кашул Т.Н., Корнецький М.І. та Міндришора М.О., працювали і після введення в дію Закону України „Про пенсійне забезпечення”, а тому їм правомірно було призначено пільгову пенсію за статтею 13 Закону №1788-ХІ. При цьому слід зазначити, що гр. гр. Воєвідко П.Г. та Кашул Т.Н. здобули більшу частину необхідного пільгового стажу на іншому підприємстві, але також після введення в дію Закону №1788-ХІ.

Стосовно того, що експертиза умов праці, проведена у 1994 році визнана неякісною, слід зазначити, що Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1.12.2005 року за №1451/11731 (надалі –Порядок), який регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 та статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не передбачає визнання атестації неякісною як підставу для застосування статті 100 Закону № 1788.

Крім того, згідно пункту 4.4 Порядку, якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97 (вдруге атестацію на підприємстві відповідача проведено у 2001 році), у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Також слід зазначити, що навіть після визнання атестації 1994 року неякісною, відповідач продовжував видавати довідки, за якими позивач призначав пенсії працівникам відповідача по статті 13 Закону №1788-ХІ.

Судові витрати, у частині державного мита, покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 71, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Чернівцісільмаш”, код 00901720, м.Чернівці, вул. Зелена, 5:

-          на користь Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому   районі, код 21430549, м. Чернівці, вул. Головна, 245 - 22952,25 грн. заборгованості по виплаті і доставці пільгових пенсій;

-          у дохід державного бюджету 229,52 грн. державного мита.

3.          Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.А. Бутирський