Рішення

від 19.12.2007 по справі 8/361-07(32/239-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/361-07(32/239-07)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.11.07р.

Справа № 8/361-07(32/239-07)

За позовом     Приватного підприємства «Ексім»(м. Дніпропетровськ)

до                     1)Красногвардійського відділу державної виконавчої служби

                        Дніпропетровського міського управління юстиції (м. Дніпропетровськ)

                        2)Головного управління Державного казначейства України в

                       Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

за участю:     Прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська

про                    стягнення 12 168,06 грн.

                                                                                                    Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Рязанцев С.В. –представник (дов. б/№ від 25.04.07 р.)

від відповідача1:          Кувшинова Н.В. - держ. виконавець (дов. № 10578/08 від 16.07.07 р.)

від відповідача2:          не з'явився

прокурор:                    не з'явився

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідачів з позовом про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області 12168,06 грн. збитків, спричинених бездіяльністю відповідача1 при примусовому виконанні наказу господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.05 р. по справі № 41/93, внаслідок якої виконання вказаного наказу стало неможливим у зв'язку з ліквідацією боржника.

Відповідач1 проти позову заперечує, посилаючись на те, що виконавче провадження по виконанню вказаного наказу суду було приєднане до зведеного виконавчого провадження, в ході виконання якого вчинялось ряд виконавчих дій. В подальшому позивач звернувся до відповідача1 із заявою про направлення виконавчого документу за фактичним місцем знаходження майна боржника –Дніпропетровська область, смт. Солоне. В ході виконавчого провадження було з'ясовано, що на території Красногвардійського району майно боржника відсутнє. Враховуючи наведене, були винесені постанови про закінчення виконавчого провадження по виконанню вказаного наказу суду від 27.03.06 р., виконавче провадження було надіслано до ДВС Солонянського району Дніпропетровської області. Далі виконавче провадження було повернуте відповідачу1 у зв'язку з відсутністю на території Солонянського району майна, належного боржнику. Відповідачем1 вчинялись виконавчі дії, але безрезультатно. 14.09.06 р. виконавче провадження було зупинене у зв'язку з порушенням щодо боржника провадження у справі про банкрутство. 12.03.07 р. до відповідача1 надійшло повідомлення суду про припинення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з ліквідацією боржника.16.03.07 р. відповідач1 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідач2 також проти позову заперечує, посилаючись на те, що чинним законодавством України не передбачені механізм реалізації ст. 1173 ЦК України, а відшкодування шкоди, завданої відповідачем1 повинне відбуватись на загальних підставах. Згідно ЗУ «Про державну виконавчу службу»та «Про виконавче провадження», збитки, заподіяні державним виконавцем підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Органи ДКУ не можуть відповідати за зобов'язаннями бюджетних установ, зокрема –за зобов'язаннями ДВС, що виникають із завдання шкоди. Бюджетним кодексом України встановлений принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. У статті 23 Бюджетного Кодексу України визначено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному Бюджетним кодексом. Згідно із ст. 30 вказаного кодексу, видатки Державного бюджету України включають бюджетні призначення, встановлені законом про Державний бюджет України на конкретні цілі. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків (ст.95 Конституції України). Стаття 33 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлює, що за рахунок коштів державного бюджету в межах бюджетних призначень підлягає відшкодуванню тільки шкода, завдана незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду. Тобто, цим Законом не передбачені кошти на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями державної виконавчої служби. Відповідно до п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України, положення нормативно-правових актів застосовуються лише з частині, в якій вони не суперечать положенням цього кодексу та закону України про Державний бюджет. Таким чином, відповідач2 здійснює лише виконання Державного бюджету за видатками, а не встановлює загальнодержавні видатки, які повинні бути передбачені законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, прийняття якого, а також внесення до нього змін, належить до компетенції Верховної Ради України. Органам ДКУ не встановлені бюджетні призначення та не надані бюджетні асигнування для погашення зобов'язань, які виникли у зв'язку із заподіянням шкоди органами державної влади. Відповідно до ст. 2 Закону України „Про джерела фінансування органів державної влади" від 30.06.99 р. № 783-ХІУ, органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Кошти на фінансування органу державної влади передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком. Тому, погашення зобов'язань, які виникли у державних органів, в тому числі і у зв'язку із завданням шкоди, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які обліковуються на рахунках розпорядника бюджетних коштів - заподіювача шкоди. Згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів відповідно до бюджетних призначень, які, в свою чергу, встановлюються в законі про Державний бюджет України. Таким чином, шкода, заподіяна органом державної влади, повинна відшкодовуватись за рахунок коштів бюджету, передбачених для цього органу, а останній повинен вжити всіх заходів для того, щоб забезпечити відповідні асигнування на цю ціль. Видатки, пов'язані з утриманням державної виконавчої служби у районах, містах, районах у містах здійснюються Головним управлінням юстиції в області.

Ухвалою господарського суду від 20.08.07 р. справу було прийнято до розгляду суддею Дубініним І.Ю, задоволено заяву прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська про його вступ у справу з метою захисту інтересів держави.

Ухвалою в.о. голови господарського суду від 27.09.07 р. строк вирішення спору по справі було продовжено по 23.11.07 р. включно.

По справі оголошувалась перерва з 27.09.07 р. по 12.11.07 р.

В судове засідання 23.11.07 р. відповідач2 та прокурор не з'явились, причин свого нез'явлення суду не повідомили.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю вказаних осіб, оскільки останні були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а строк вирішення спору (з урахуванням його продовження головою суду) закінчується 23.11.07 р.

Вислухавши наявних представників сторін, розглянувши матеріали справи, господарський суд,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.05 р. по справі № 41/93 з ТОВ «Альфа»(далі-боржник) на користь ПП «Ексім»(далі-позивач) було стягнуто 5 957,47 грн. інфляційних втрат, 4 741,51 грн. пені, 1 231,78 грн. річних, 119,30 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, всього –12 178,06 грн.

Вказане судове рішення набрало законної сили і судом був виданий наказ по справі № 41/93 від 18.07.05 р.

За заявою позивач Красногвардійським відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі-відповідач1) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.08.05 р.

В ході виконавчого провадження позивачем було подано скаргу на дії відповідача1, яка розглядалась господарським судом Дніпропетровської області.

За результатами розгляду вказаної скарги господарським судом була винесена ухвала від 22.06.06 р. по справі № 41/93, яка набрала законної сили.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, судовими рішеннями є рішення, ухвали, постанови господарського суду.

Враховуючи наведене, а також те, що при розгляді скарги по справі № 41/93 брали участь позивач та відповідач1 у цій справі, факти, встановлені ухвалою господарського суду від 22.06.06 р. по справі № 41/93 не підлягають доведенню у цій справі.

Ухвалою господарського суду від 22.06.06 р. при розгляді скарги по справі № 41/93 було встановлено:

19.08.05 р. державним виконавцем Красногвардійського ВДВС ДМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду від 18.07.05 р. у справі № 41/93, боржнику надано строк до 28.08.05 р. для добровільного виконання рішення суду від 30.06.05 року.

Відповідно до ст. 50 Закону України „Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та в іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та в інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке, згідно з законом не може бути накладене стягнення.

В зв'язку з невиконанням боржником в добровільному порядку рішення суду Красногвардійським відділом ДВС ДМУЮ здійснені заходи примусового виконання рішення шляхом звернення стягнення на грошові кошти, які належать ТОВ „Альфа", державним виконавцем 26.12.05 року та 09.03.06 р. винесені постанови про арешт коштів боржника.

12.09.05 р. до Красногвардійського ВДВС ДМУЮ надійшла заява ПП „Ексім", де зазначено, що стягувач, згідно ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження", згоден авансувати витрати, пов'язані з організацією та здійсненням виконавчих дій відносно майна боржника, що знаходиться в іншому районі.

27.03.06 р. Красногвардійським ВДВС ДМУЮ винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, яка мотивована відсутністю коштів на розрахункових рахунках та майна ТОВ „Альфа" та копія вказаної постанови разом з матеріалами виконавчого провадження надіслані до ВДВС Солонянського району Дніпропетровської області для подальшого виконання за місцем знаходження майна боржника.

21.04.06 р. ДВС у Солонянському районі Дніпропетровської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.05 року у справі № 41/93.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про виконавче провадження", якщо боржник є юридичною особою, то виконавчі дії провадяться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома відділами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

В даному випадку стягувачем (ПП „Ексім") вибране місце виконання рішення суду за місцезнаходженням постійно діючого органу боржника, який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ вул. Робоча,73/11.

У разі, коли у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого відділу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження", за погодженням з начальником відділу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій. Про вчинення виконавчих дій на території іншого відділу державної виконавчої служби, державний виконавець повідомляє начальника цього відділу Державної виконавчої служби. У разі коли стягувач не здійснить авансування витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого відділу Державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на наявне майно боржника і після розподілу стягнутих коштів, у разі їх недостатності для повного задоволення вимог стягувача, направляє виконавчий документ до відділу державної виконавчої служби за місцезнаходженням іншого майна боржника.

Приймаючи до уваги те, що стягувач надав згоду авансувати витрати на організацію і проведення виконавчих дій відносно майна боржника, що знаходиться в іншому районі, державний виконавець Красногвардійського ВДВС ДМУЮ мав погодити з начальником свого ВДВС, якому він підпорядкований, звернення стягнення на майно боржника, що виявлено на території іншого ВДВС, повідомити начальника Солонянського ВДВС Дніпропетровської області про вчинення виконавчих дій на території Солонянського району, вжити заходи щодо отримання такого авансування та після авансування стягувачем витрат на організацію і проведення виконавчих дій на території іншого району звернути стягнення на виявлене в Солонянському районі майно в порядку, передбаченому Законом України „Про виконавче провадження".

На вимогу суду доказів погодження державним виконавцем Красногвардійського ВДВС ДМУЮ з начальником ВДВС, якому він підпорядкований, звернення стягнення на майно боржника, що виявлено на території, на яку поширюються функції Солонянського відділу ДВС Дніпропетровської області, доказів повідомлення начальника Солонянського ВДВС Дніпропетровської області про вчинення виконавчих дій на території Солонянського району, доказів вжиття відповідних заходів щодо отримання від стягувача авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території Солонянського району, суду не подано, відповідних дій щодо звернення стягнення на майно боржника, що виявлено на території Солонянського району Дніпропетровської області Красногвардійським ВДВС ДМУЮ не проведено.

Вищенаведене стало підставою для визнання незаконною діяльності відповідача1 при примусовому виконанні наказу господарського суду від 18.07.05 р. по справі №41/93 в частині передачі вказаного наказу разом з матеріалами виконавчого провадження до Солонянського відділу ДВС Дніпропетровської області.

Таким чином, в ході розгляду скарги позивача господарським судом було встановлено, що відповідач1, виявивши майно боржника на території Солонянського району не вчинив відповідних виконавчих дій щодо звернення стягнення на це майно у встановленому законом порядку, що є бездіяльністю в ході виконавчого провадження.

Крім того, відповідач1 незаконно направив виконавчий документ та виконавче провадження до Солонянського відділу ДВС Дніпропетровської області.

Внаслідок вказаних дій відповідача1 не було здійснене примусове виконання наказу господарського суду від 18.07.05 р. по справі №41/93 в період з 10.05.05 р. по 30.06.06 р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.06 р. було порушено провадження у справі № Б24/216-06 про банкрутство боржника, що стало підставою для зупинення відповідачем виконавчого провадження постановою від 14.09.06 р.

Постановами від 16.03.07 р. відповідач1 виділив із зведеного виконавчого провадження в окреме виконавче провадження по примусовому виконанню наказу господарського суду від 18.07.05 р. по справі №41/93 та закінчив вказане виконавче провадження у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.07 р. по справі № Б24/216-06 боржника –ТОВ «Альфа» було ліквідовано.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає доведеним факт незаконної бездіяльності відповідача1 при примусовому виконанні наказу господарського суду від 18.07.05 р. по справі №41/93, яка призвела до неможливості виконання вказаного наказу суду, а також факт спричинення відповідачем1 збитків позивачу у вигляді не отриманої останнім суми боргу за наказом суду - 12 168,06 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»(далі-Закон) примусове виконання рішень в Україні, покладається на Державну виконавчу службу, що входить у систему органів Міністерства юстиції України.

Відповідно ст. 5 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходiв примусового виконання рiшень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчi дiї. Державний виконавець здiйснює необхiднi заходи щодо своєчасного i повного виконання рiшення, зазначеного в документi на примусове виконання рiшення (далi - виконавчий документ).

З матеріалів справи вбачається, що протягом здійснення виконавчого провадження відповідач1 допустив незаконну бездіяльність, а також вчинив неправомірні дії щодо незаконного направлення виконавчого документу та виконавчого провадження до Солонянського відділу ДВС Дніпропетровської області, що свідчить про намагання ухилитись від здійснення виконавчого провадження.

Внаслідок вказаних незаконних дій відповідача1 наказ господарського суду по справі № 41/93 від 18.07.05 р. на суму 12 168,06 грн. до теперішнього часу не виконаний і можливість його виконання втрачена.

Відповідно до ст. 86 Закону, стягувач (позивач) має право звернутися з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштiв з боржника, у разi невиконання рiшення з вини цiєї юридичної особи. Збитки, заподiянi державним виконавцем юридичним особам при здiйсненнi виконавчого провадження, пiдлягають вiдшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Статтею 1166 ЦК України встановлена єдина підстава цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди –правопорушення, яке включає у якості складових елементів: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла шкоду.

Терміном “шкода” позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага.

Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам.

Причинний зв'язок –це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, визиває інше явище –наступне.

Відповідальність за заподіяну протиправною поведінкою шкоду виникає при наявності вини особи, що заподіяла шкоду.

За зобов'язанням, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст. 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Таким чином, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача1 у заподіянні шкоди, навпроти, на відповідача1 покладено тягар доказування того, що у діях його робітників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Протиправні, винні та такі, що заподіюють шкоду дії робітників, у розумінні ст. 1172 ЦК України тягнуть відповідальність організації, якщо вони здійснені при виконанні ними своїх трудових (службових) обов'язків.

Під виконанням робітником своїх трудових (службових) обов'язків слід розуміти виконання роботи, обумовленої трудовим договором або контрактом, а також роботи, хоча й такої, що виходить за межі трудового договору, але дорученої адміністрацією або такої, яка викликана невідкладною виробничою необхідністю.

Як свідчать докази у справі, позивачу було заподіяно шкоду у розмірі 12 168,06 грн., яку заподіяно внаслідок протиправних дій (бездіяльності) робітників відповідача під час виконання останніми своїх посадових (службових) обов'язків по виконанню наказу господарського суду по справі № 41/93 від 18.07.05 р. на суму 12 168,06 грн. на користь позивача.

Відповідачем1 не надано суду відповідних доказів, які доводили б відсутність вини його робітників у заподіянні вказаної шкоди позивачу.

Таким чином, вину відповідача1 у заподіянні шкоди матеріалами справи доведено, відповідачем1 не спростовано.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55).

Тому стале забезпечення фінансування органів державної влади з метою створення належних умов для їх функціонування та діяльності є однією з конституційних гарантій реалізації прав і свобод громадян, їх судового захисту.

Структура бюджетної класифікації України у функціональній структурі видатків України не передбачає видатків (коштів) на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок видатків на їх утримання.

Водночас Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (статті 56, 62).

Вказані правові позиції викладені у рішенні Конституційного Суду України у справі № 12-рп/2001 (справа про відшкодування шкоди державою) від 03.10.01 р.

В п. 3 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що рішення Конституційного Суду України у цій справі, відповідно до статті 74 Закону України "Про Конституційний Суд України", має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно ст. 56 Конституції, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Наведені норми законодавства дають підстави для їх застосування до спірних правовідносин.

Таким чином, заперечення відповідачів спростовуються вищенаведеним, об'єктивними обставинами і матеріалами справи, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Абз. 5 п. 21 постанови пленуму Верховного суду України від 26.12.03 р. № 14 передбачає, що при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону № 202/98-ВР (202/98-ВР), ст. 86 Закону № 606-XIV (606-14) і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Враховуючи наведене, до участі у справі у якості відповідача2 правомірно залучено Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, як територіальний орган Державного казначейства України, через який здійснюються як надходження до державного бюджету, так і видатки з цього бюджету.

При цьому суд зазначає, що викладеним спростовуються також заперечення відповідача2 щодо залучення його як належного відповідача у справі.

Судові витрати слід покласти на відповідача1 та стягнути їх з державного бюджету через відповідача2, оскільки сума збитків також стягується у вказаному порядку.

Керуючись Конституцією України, рішенням Конституційного Суду України у справі № 12-рп/2001 від 03.10.01 р., Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 1166, 1172, 1173 ЦК України, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85, 115 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з державного бюджету через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул.. Челюскіна, 1, код 23928791, п/р №31115029500003 в УДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012) на користь Приватного підприємства «Ексім»(49000, м. Дніпропетровськ, пр.. Гагаріна, 115, код 31076263, п/р №26006056160100 в ДОД АППБ «Аваль», МФО 305653) –12 168,06 грн. збитків, 121,68 грн. витрат по сплаті держмита, 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, видавши наказ.

Повернути Приватному підприємству «Ексім»(код 31076263) з державного бюджету 0,32 грн. державного мита, помилково сплаченого у розмірі, що перевищує встановлений чинним законодавством України, за квитанцією № 126 від 22.06.07 р., видавши довідку.

Суддя                                                                                                    І.Ю. Дубінін

Рішення підписано 24.01.08р.