Рішення

від 24.01.2008 по справі 46/406-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

46/406-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2008 р.                                                            Справа № 46/406-07

вх. № 11257/4-46

Суддя господарського суду Ільїн О.В. 

при секретарі судового засідання Залеська Н.С.

за участю представників сторін:

позивача - Череповський Є.В., дов. № 602-13 від 04.06.2007 р.;  відповідача - 1-го - не з"явився; 2-го відповідача - Більдін О.В., дов. № 912/04 від 18.05.2007 р.;

розглянувши справу за позовом ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України", м. Київ  

до  1-го відповідача - ТОВ "Технефтерос", м. Харків;

2-го відповідача - ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", м. Біла Церква  

про визнання недійсним договору уступки вимоги

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога Дочірнього підприємства Укрнафтагазкомплект" НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним договору уступки вимоги № 23/4 від 23 квітня 2003 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технефтерос" та Закритим акціонерним товариством "Білоцерківська теплоелектроцентраль". Позов мотивовано тим, що укладення між відповідачами у справі спірного договору уступки права вимоги протирічить закону та умовам договору № 02/32 від 23 лютого 2000 року, який було укладено між позивачем у справі та першим відповідачем у справі.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, з урахуванням доповнень до позовної заяви.

Перший відповідач у призначене судове засідання не з"явився, про причину неявки суд не повідомив. Відзив на позовну заяву та витребуваних господарським судом документів не надав.

Другий відповідач в судовому та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог позивача заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на їх необгрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, надані докази та вислухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено, що між позивачем та першим відповідачем було укладено Договір № 02/32 від 23.02.2000 р., відповідно до умов якого, а саме п. 1.1. перший відповідач зобов"язався поставити позивачу продукцію виробничо-технічного характеру, а позивач зобов"язався прийняти та оплатити продукцію.

01.04.2002 р. господарським судом м. Києва у справі № 24/162 за позовом першого відповідача (ТОВ "Технафтерос") до ДП "Укрнафтогазкомплект" за Договором № 02/32 від 23.02.2000 р. позовні вимоги ТОВ "Технафтерос" були задоволені повністю та видано наказ про примусове стягнення з ДП "Укрнафтогазкомплект" заборгованості за вищенаведеним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, після винесення вищенаведеного рішення, між ТОВ "Технафтерос" та ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" був укладений Договір уступки права вимоги № 23/4 від 23.04.2003 р., відповідно до умов якого ТОВ "Технафтерос" передав ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" право вимоги за Договором № 02/32 від 23.02.2000 р.    

Однак, укладення договору уступки права вимоги № 23/4 від 23.04.2003 р., суперечить ст. 25 ГПК України, в якій зазначено, що господарський суд замінює сторону в правовідношенні правонаступником лише внаслідок реорганізації підприємства чи організації.

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто в разі якщо первісний кредитор вже скористався своїм правом та отримав рішення суду зі стягнення заборгованості новий кредитор не може ще раз скористатися цим правом, так як вважається, що право вже використано.

Таким чином, спірний договір є недійсним в зв'язку із його укладенням після прийняття рішення господарським судом. Отже, укладення договору уступки права вимоги після винесення господарським судом м. Києва рішення про стягнення заборгованості на користь ТОВ „Технафтерос" суперечить ст. 25 ГПК України та ст. 11 ЗУ „Про виконавче провадження" так як ні чинне господарське процесуальне, ні виконавчо-процесуальне законодавство не передбачають уступку права виконання судового рішення.

Пунктом 11.5 договору поставки №02/32 від 23.02.2000 р., укладеного між позивачем та ТОВ „Технафтерос", було передбачено, що жодна із сторін не може передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам без письмової згоди другої сторони. Так позивач не надавав жодному з відповідачів письмової згоди на укладання спірного договору.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом, що кореспондується зі змістом ст. 197 ЦК УРСР.

Згідно із ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що кореспондується зі ст. 48 ЦК УРСР.

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Наведена норма також свідчить про недійсність спірного договору, так як договір уступки права вимоги був укладений між двома сторонами, а саме між ТОВ "Технафтерос" та ЗАТ „Білоцерківська теплоелектроцентраль" і зобов'язання укладене між ними не може створювати обов'язку для третьої особи, якою є позивач.

Крім того, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ч.2 ст. 203 ЦК України. Так, дієздатність ТОВ „Технафтерос" з приводу укладення договору уступки права вимоги була обмежена п. 11.5 договору поставки №02/32 від   23.02.2000 р., в зв'язку із чим правочин укладений за межами цивільної дієздатності відповідно до ч. 2 ст. 203, ч.З ст. 92 ЦК України.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що уступка права вимоги ТОВ "Технафтерос" іншій особі суперечить вимогам закону, а спірний договір уступки права вимоги є недійсним, в зв'язку із  чим  не  породжує  ніяких юридичних  наслідків  для ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України".

Окрім того, вищезазначений спірний договір був схвалений позивачем, про що свідчить перерахування ним 27.06.2003 р. суми у розмірі 201 251,55 грн. з призначенням платежу "оплата по договору уступки вимоги № 23/4 від 23.04.2003 р. (і подальшими перерахуваннями).

Таким чином, якщо позивач і вважав, що його право якимось чином було порушено, то дізнався він про це не пізніше 27.06.2003 р. (на день першого платежу). З цього дня почався перебіг позовної давності. Загальний строк позовної давності складає три роки. Тобто строк позовної давності за даним спором сплив 27.06.2006 року.

Згідно ст. 267 Цивільного Кодексу України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесу всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом. При таких обставинах, позивач не довів тих обставин на які він посилається в позові, тому в задоволенні позовних вимог треба відмовити.

Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст.33, 43, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення підписано 29.01.2008 р.

Суддя                                                                                            Ільїн О.В.