Постанова

від 31.03.2008 по справі 46/406-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

46/406-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2008 р.                                                           Справа № 46/406-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Бухан А.І. , Шевель О.В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –Череповського Є.В. 9дов.№602-13 від 04.06.2007р.) 

1-го відповідача –не з*явився

2-го відповідача – Більдіна О.В. (дов.№912/04 від 18.05.2007р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вхідний № 453Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від "24" січня 2008 року у справі № 46/406-07

за позовом Державного підприємства "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до   1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Технефтерос", м. Харків

      2. Закритого акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль", м. Біла Церква, Київська область

про визнання недійсним договору уступки вимоги

встановила:

06 жовтня 2007 року позивач - Державне підприємство "Укрнафтогазкомплект" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору уступки права вимоги №23/4 від 23.04.2003 р., укладеного між ТОВ "Технефтерос" та  ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль".

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 січня 2008 року у справі №46/406-07 (суддя Ільїн О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України".

В своїй апеляційній скарзі, а також додаткових поясненнях до скарги позивач, зокрема, посилається на те, що рішення суду першої інстанції від 24 січня 2008 року прийняте внаслідок неправильного застосування судом норм процесуального права, оскільки господарський суд Харківської області в оскаржуваному рішенні не відобразив доводів позивача щодо поновлення строку позовної давності, та не надав їм належної оцінки, а отже не встановив усіх фактичних обставин справи, чим порушив вимоги ст.ст. 42, 43 ГПК України - принцип рівності та змагальності усіх учасників судового процесу.

Представник  другого відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, а також у судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, вважає, що скарга ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" безпідставна та необґрунтована, а тому просить залишити її  без задоволення. Вважає, що твердження позивача про те, що застосовувати позовну давність можна лише за наявності двох умов: за заявою сторони, яка подана до винесення судом рішення та причини пропуску строку повинні бути визнані судом неповажними, безпідставними, оскільки суд не повинен визнавати причини пропуску позовної давності неповажними, а заява про застосування позовної давності була подана ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" до місцевого господарського суду 19 листопада 2007 року.

Представник ТОВ "Технефтерос" в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином. З довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві за №21-10/6934 від 16.11.2007р., наданої позивачем, вбачається, що станом на 01.11.2007 року ТОВ "Технефтерос" вилучено з ЄДРПОУ.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши повноважних представників позивача та другого відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги,  перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню зважаючи на таке.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

23 лютого 2000 року між ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" (позивач) та ТОВ "Технафтерос" (перший відповідач) був укладений договір № 02/32, відповідно до умов якого  перший відповідач зобов‘язався поставити позивачу продукцію виробничо-технічного характеру, а позивач зобов‘язався прийняти та оплатити продукцію.

01 квітня 2002 року господарським судом м. Києва у справі № 24/162 за позовом ТОВ "Технафтерос" до ДП "Укрнафтогазкомплект". за договором  №  02/32  від 23 лютого 2000  року,   позовні  вимоги  ТОВ  "Технафтерос" були задоволені    повністю    та  був  виданий    наказ    про    примусове    стягнення    з    ДП "Укрнафтогазкомплект" заборгованості за вищевказаним договором.

23 квітня 2003 року між ТОВ "Технафтерос" та ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" був укладений договір уступки права вимоги № 23/4 (далі Договір), відповідно до умов якого ТОВ "Технафтерос" передав ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" право вимоги за договором № 02/32 від 23 лютого 2000 року.

За правилами статті 197 ЦК УРСР кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок уступки вимоги, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.

Зазначене свідчить про те, що укладення спірного договору уступки права вимоги відбулося після видачі господарським судом м. Києва наказу на виконання рішення від 01 квітня 2002 року у справі № 24/162, тобто на стадії його виконання, на якій ТОВ "Технафтерос", як сторона виконавчого провадження, набула процесуального статусу стягувача.

Виконання судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 25 Господарського процесуального кодексу України допускає заміну сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні, але виключно з підстави, коли це сталося внаслідок реорганізації підприємства чи організації. З правилами цієї статті кореспондуються положення ч.4 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої, у разі вибуття однієї з сторін, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

 В матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ "Технафтерос" або ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні у справі №24/162. Таким чином, за наявності рішення Господарського суду м. Києва, що набрало чинності та не скасовано, а також наказу на виконання цього рішення, виданого на користь ТОВ  "Технафтерос", вимога щодо стягнення грошових коштів пов'язана з юридичною особою кредитора - ТОВ  "Технафтерос", та не може бути передана іншій особі.

Отже, уступка права вимоги була здійснена з порушенням  норм цивільного права та п. 11.5 договору № 02/32 від 23 лютого 2000 року, згідно з якими кредитор у зобов'язання не може бути змінений без згоди боржника.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що уступка вимоги ТОВ "Технафтерос"  іншій особі суперечить закону, а відтак спірний договір уступки вимоги є недійсним, згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УРСР, у зв'язку з чим не породжує ніяких юридичних наслідків для ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України".

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що спірний Договір був схвалений позивачем, про що свідчить перерахування ним 27.06.2003 р. грошових коштів у розмірі 201 251,55 грн. з призначенням платежу "оплата по договору уступки вимоги № 23/4 від 23.04.2003 р. (і подальшими перерахуваннями) на користь ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 03.05.2007 р. у справі №30/122 (а.с. 49-54).

Таким чином, якщо позивач і вважав, що його право якимось чином було порушено, то дізнався він про це не пізніше 27.06.2003 р. (на день першого платежу). З цього дня почався перебіг позовної давності.

 Відповідно до п. 7 розділу «Прикінцеві та перехідні положення»Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Згідно зі статтями 76, 77 Цивільного кодексу УРСР, перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Зміна сторін у зобов'язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності.

У відповідності до статті 71 Цивільного кодексу УРСР, до позовів про визнання угод недійсними застосовується загальний строк позовної давності - три роки.

Тобто строк позовної давності за даним спором сплив 27.06.2006 року.

У відповідності до статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується наданими суду першої інстанції.

В силу статті 80 Цивільного кодексу УРСР, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову  є підставою для відмови в позові. Висновок щодо поважності причин пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску строку, та їх оцінки.  На встановлення поважності причин пропуску строку позовної давності поширюються загальні правила доказування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Якщо  суд визнає  поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Заявляючи клопотання про поновлення строку позовної давності, позивач посилався на те, що: підприємство позивача втратило спроможність здійснювати свою статутну діяльність по закупівлі товарів для підприємств НАК "Нафтогаз України", що зумовило відсутність нових угод на поставку продукції та, в свою чергу, призвело до затримок у виплаті заробітної плати працівникам, а це вплинуло на текучість юридичних кадрів; арешти ДВС України поточних рахунків позивача; порушення відносно позивача справи про банкрутство; списання спірної заборгованості в бухгалтерському обліку позивача; та повторне отримання другим відповідачем  рішення про стягнення заборгованості, вже після її списання.

Суд апеляційної інстанції вважає, що заявлене клопотання позивачем про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності та поновлення строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами по справі процесуальних дій.

Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Таких об'єктивних причин та належного документального обґрунтування їх а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції ДП "Укрнафтогазкомплект" НАК "Нафтогаз України" не навів та не представив, а тому місцевим господарським судом обґрунтовано доводи позивача щодо поновлення строку позовної давності не прийняті у якості поважних причин.

З довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві за №21-10/6934 від 16.11.2007р., наданої позивачем, вбачається, що станом на 01.11.2007 року ТОВ "Технефтерос" вилучено з ЄДРПОУ, тобто дане Товариство ліквідовано.

Частиною 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі якщо підприємство чи організація, які є стороною у справі ліквідовано.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що провадження у даній справі у відношенні ТОВ "Технефтерос" має бути припинено.

Виходячи з викладеного, судова колегія апеляційного суду вважає юридичну оцінку, дану місцевим господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Харківської області від 24 січня 2008 року не вбачає.

З огляду на зазначене та керуючись ч.6 статті 80, статтями  99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

                                                   постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 24 січня 2008 року у справі № 46/406-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

  Провадження у справі відносно ТОВ "Технефтерос" припинити.

         Головуючий суддя                                                                    Погребняк В.Я.  

                                 суддя                                                                    Бухан А.І.  

                                 суддя                                                                    Шевель О.В.