Рішення

від 01.02.2008 по справі 8/565-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/565-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.08р.

Справа № 8/565-07

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" (м. Київ)

до                     Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний

                       комбінат" (м.Кривий Ріг)

3-тя особа:          Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ)

про                     визнання недійсним договору

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

від позивача:          Шестопалов Р.Л. –директор (протокол від 14.05.07 р., паспорт)

                              Рєзцов Д.В. –представник (дов. б/№ від 18.01.08 р.)

від відповідача:          не з'явився

від 3-тьої особи:          Коваль Д.В. –провідний юрисконсульт (дов. № 87/10 від 26.07.07 р.)

Суть спору:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про визнання недійсними договору уступки права вимоги № 1484 від 05.08.05 р., укладеного між сторонами, а також зобов?язання ДП НАЕК «Енергоатом»поновити в бухгалтерському обліку заборгованість перед позивачем в сумі 14 258 305,29 грн.

Позов мотивовано тим, що право вимоги боргу, яке передавалось за спірним договором, було визначене рішенням господарського суду Запорізької області від 19.10.01 року по справі № 2/2/1600, про що зазначено в пункті 1 спірного договору. Наказ господарського суду Запорізької області від 19.10.01 р. № 2/2/1600 був пред'явлений позивачем до примусового виконання, про що свідчить лист від 06.03.06 р. № 15-8 начальника департаменту державної виконавчої служби у м. Енергодар Запорізької області. Згідно ст. 515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора. При розгляді судом справи №2/2/1600 позивач набув процесуального статусу сторони у судовому процесі, а після видачі наказу на виконання судового рішення - статусу стягувача. Виконання судового рішення є невід'ємною частиною процесу правосуддя і заміна сторони на цій стадії може відбуватись не інакше, як на підставах та у порядку, визначених ГПК України та Законом України „Про виконавче провадження". Згідно статті 25 ГПК України, заміна сторони допускається не інакше, як на підставі реорганізації підприємства і така заміна здійснюється виключно на підставі рішення суду. З правилами цієї статті кореспондують положення статті 11 Закону України „Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін, державний виконавець або сама заінтересована особа мають звернутись до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Крім того, відповідно до п. 8 спірного договору, погашення заборгованості, право вимоги якої уступалось, мало відбуватися у відповідності з постановою КМУ від 06.08.03 р. № 1228, постановою НКРЕ від 29.10.03 р. та протоколом погодження № 1228 між новим кредитором (відповідачем), боржником, ДП „Енергоринок", ДП НАЕК „Енергоатом", ВАТ „ЕК «Дніпрообленерго». Реалізація іншого порядку погашення заборгованості боржника (3-я особа) суперечить змісту і цілям спірного договору. До того ж, 3-я особа не мала права скасовувати чи змінювати умови спірного договору, оскільки не є стороною цього договору.

Відповідач відзив на позов не надав, але в судовому засіданні повідомив, що проти позову не заперечує, що підтверджується розпискою представника відповідача на позовній заяві.

Третя особа проти позову заперечує, посилаючись на те, що оспорюваний договір є правочином і згідно ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Третьою особою було направлено на адресу відповідача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог і грошова вимога, передана по оспорюваному договору, є погашеною. Застосування реституції, в разі визнання договору недійсним, є неможливим з огляду на те, що неможливо повернути позивачу передане по оспорюваному договору право вимоги до 3-тьої особи, оскільки на цей час такого права не існує в силу того, що воно вже припинене. Відповідно неможливим є і поновлення в бухобліку ДП НАЕК

«Енергоатом»заборгованості (на цей час вже не існуючої) в розмірі 14 258 305,29 грн. перед позивачем. Крім того, 3-тя особа вважає необґрунтованим посилання позивача на ст.ст. 203, 215, 515 ЦК України та ст. 25 ГПК України. Зокрема, ст. 25 ГПК України не є підставою для визнання на укладання договір уступки права вимоги після винесення рішення. Також жодні норми процесуального права в тому числі і ст. 25 ГПК України не можуть встановлювати заборону на укладання того чи іншого договору. Правовідносини щодо укладання та визнання недійсними договорів регулюються нормами матеріального права, яке завжди має пріоритет над нормами процесуального права. Процесуальне право є похідним від матеріального і може встановлювати тільки порядок судового захисту матеріального права, але аж ніяк не може забороняти особам укладати договори, особливо коли заборона на укладання таких договорів не передбачена жодною нормою матеріального права. Крім того, на цей час аналогічними статтями інших процесуальних кодексів (кодекс адміністративного судочинства, цивільно-процесуальний) прямо встановлена можливість процесуального правонаступництва шляхом укладання договору уступки права вимоги. До того ж, ст. 519 ЦК України передбачає відповідальність позивача (первісного кредитора) перед відповідачем за недійсність переданої останньому вимоги. Оскільки позивачу на момент укладання оспорюваного договору була відома ст. 25 ГПК України, то було відомо і про неможливість укладання договору уступки права вимоги після винесення судового рішення. За таких умов відповідальність за укладання такого договору повинна покладатись виключно на позивача.

Ухвалою голови господарського суду від 11.12.07 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 20.01.08 р. включно.

В судове засідання 21.01.08 р. відповідач не з'явився, причин свого не з'явлення суду не повідомив.

Господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, оскільки останній був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, а строк вирішення спору (з урахуванням його продовження головою суду) закінчується 21.01.08 р.

Крім того, враховуючи, що строк вирішення спору закінчується, господарський суд не має можливості задовольнити клопотання 3-тьої особи про відкладення розгляду справи та витребування доказів по справі, оскільки продовження строку вирішення спору можливе тільки за погодженням сторін, а відповідач в судовому засіданні відсутній.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача та третю особу, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

05.08.05 р. між сторонами був укладений договір уступки права вимоги № 1484, згідно умовам якого позивач уступає новому кредитору –відповідачу вимогу до боржника - ВП «Запорізька АЕС»- в сумі 14 258 305,29 грн., яке виникло із зобов?язання боржника сплатити на користь позивача вказану суму згідно договору № 1(3)99У від 04.01.99 р., а також рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.01 р. по справі № 2/2/1600.

Вказаним рішенням господарського суду Запорізької області було стягнуто з НАЕК «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»на користь позивача 13 937 003,91 грн. основного боргу з урахуванням індексів інфляції, 31 532,38 грн. річних, 1 700,00 грн. держмита та 69,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, всього - 14 258 305,29 грн.

19.10.01 р., на виконання названого судового рішення, судом був виданий відповідний наказ, який пред?явлений позивачем до виконання.

Викладене підтверджується листом від 06.03.06 р. № 15-8 департаменту державної виконавчої служби у м. Енергодар Запорізької області від 06.03.06 р. № 2548, в якому позивачу повідомляється про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню вказаного наказу суду, приєднання згаданого виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, а також про зупинення виконавчого провадження у зв?язку з порушенням щодо ДП НАЕК «Енергоатом»провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що фактично спірний договір був укладений сторонами на стадії виконання судового рішення і вказаним договором сторони здійснили заміну кредитора.

Заміна сторони на стадії виконання судового рішення може відбуватися на підставах та в порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 25 ГПК України передбачено можливість заміни сторони у разі її вибуття у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації.

З правилами цієї статті кореспондують положення ч. 4 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтєю 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а також правонаступництва. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Системний аналіз вказаних норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що цивільні правовідносини між сторонами після винесення судом рішення по справі не припиняються, але регулюються спеціальними актами цивільного законодавства - ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", про що йдеться в ч. 5 ст. 11 ЦК України.

При цьому слід враховувати, що ЦК України є загальним актом цивільного законодавства, який регулює основні цивільні правовідносини.

Разом з тим, ГПК України і Закон України "Про виконавче провадження" є спеціалізованими актами цивільного законодавства, які прийняті з метою врегулювання правовідносин сторін на стадії виконання судового рішення.

Стаття 115 ГПК України чітко визначає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Вказаними актами встановлено єдину підставу заміни сторони у разі її вибуття у встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації, тобто –правонаступництва.

Викладене також підтверджується ст. 104 ЦК України, за якою юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Таким чином, ст. 25 ГПК України та ч. 4 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлюються обмеження щодо заміни сторони у виконавчому провадженні іншим, ніж правонаступництво способом.

При викладених обставинах господарський суд вважає, що спірний договір був укладений сторонами з порушенням вищевказаних вимог чинного законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 203, ст. 204 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 215, 216, 236 ЦК України, підставою недійсності правочину зокрема є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як встановлено судом вище, спірний договір був укладений сторонами з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання його недійсним з моменту вчинення.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що сторони не здійснювали виконання договору шляхом проведення відповідних розрахунків: позивач не надав доказів передання відповідачу документів на підтвердження права вимоги, а відповідач –доказів проведення оплати за уступку вимоги, що унеможливлює проведення реституції.

Що стосується вимоги позивача про зобов?язання ДП НАЕК «Енергоатом»поновити в бухгалтерському обліку заборгованість перед позивачем в сумі 14 258 305,29 грн., то суд зазначає, що вказана особа не є стороною спірного договору та відповідачем у справі, а виступає як третя особа без самостійних вимог на предмет спору.

За таких обставин вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Витрати по справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволенних позовних вимог.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 11, 104,203, 204, 215, 216, 236, 509, 512 ЦК України, ст.ст. 25, 44, 49, 82-85, 115 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту вчинення договір уступки права вимоги № 1484 від 05.08.05 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" (код 30215947)

та Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (код 00191023).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, м. Кривий Ріг, код 00191023, п/р № 2600600214001 в КФ АКІБ «УкрСіббанк», МФО 306834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" (01001, м. Київ, вул. М. Заньковецької, 3/1, код 30215947, п/р № 26005000600222 у ВАТ «Банк «Демарк», МФО 353575) –42,50 грн. витрат на держмито, 59,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, видавши наказ.

В решті позову відмовити.

Суддя                                                                                                    І.Ю. Дубінін