Постанова

від 25.11.2008 по справі 8/565-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/565-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 листопада 2008 р.                                                                                    № 8/565-07  

Колегія  суддів  Вищого господарського суду України  у складі:

Головуючого  судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                       Васищака І.М.,

                                                                                  Палій В.М.,

розглянувши            касаційну скаргу Державного підприємства "Національного атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2008р.

у  справі                     №8/565-07

господарського суду Дніпропетровської області

за позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс"

до відповідача           Відкритого акціонерного товариства

     "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

третя особа                 Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"  

про                               визнання договору недійсним

за участю представників:

ТОВ "Променергоресурс" –не з'явилися;

ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" –Дзюба З.М.;

ДП "НАЕК "Енергоатом" –Слівінський М.О.

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд:

-          визнати недійсним договір уступки права вимоги від 05.08.2005р. №1484, який укладений між ним та Відкритим акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат";

-          застосувати наслідки, пов'язані з визнанням договору недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що спірний договір суперечить ст.515 ЦК України, оскільки уступка права вимоги згідно спірного договору відбулась на стадії виконання рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2001р. у справі №2/2/1600 на підставі виданого судом наказу. Крім того, позивач вважає спірний договір таким, що суперечить ч.5 ст.203 ЦК України (т.1 а.с.2-4).

Відповідач у справі – ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" відзиву на позов до прийняття рішення у даній справі не надав.

Третя особа у справі –ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у поясненні на позов вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, а спірний договір таким, що відповідає чинному законодавству. Крім того, третя особа вказує на проведення між ним та відповідачем у справі –ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" заліку, який не визнано в установленому порядку недійсним, внаслідок якого зобов'язання, право вимоги виконання якого передається за спірною угодою, припинено (т.1 а.с.31-34).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду визнано недійсним з моменту вчинення договір уступки права вимоги №1484 від 05.08.2005р., укладений між ТОВ "Променергоресурс" та ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"; в іншій частині позову відмовлено (т.1 а.с.77-79).

Задовольняючи заявлені вимоги в частині визнання спірного договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір суперечить чинному законодавству, оскільки уступка права вимоги відбулась на стадії виконавчого провадження.

У задоволенні заявлених вимог в частині проведення реституції відмовлено, оскільки сторонами не надано доказів виконання договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2008р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2008р. залишено без змін (т.1 а.с.166-167).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні заявлених вимог відмовити у повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 05.08.2005р. між сторонами у справі –ТОВ "Променергоресурс" та ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір №1484, за умовами якого ТОВ "Променергоресурс" уступив ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" право вимагати виконання зобов'язання від ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"  щодо сплати 14258305,29грн., яке виникло в силу договору №1/3/99У від 04.01.99р., а також рішення господарського суду Запорізької області від 19.10.2001р. у справі №2/2/1600 (т.1 а.с.5-7).

Дійсність зазначеного договору є предметом спору у даній справі.

Вимоги позивача мотивовані недійсністю зазначеного договору відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України.

Так, згідно вказаної норми,  підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України. При цьому, за змістом ч.2 ст. 202 ЦК України, двосторонній договір є одним із видів правочинів.

В  силу ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судами обґрунтовано визнано, що спірний договір не відповідає вимогам ч.1 ст.203 ЦК України, у зв'язку з чим є недійсним, з огляду на положення наступних норм права.

Згідно ст.512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, ч.3 вказаної норми визначено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ст.515 ЦК України, заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Посилання скаржника на те, що вказана норма забороняє заміну кредитора лише у зобов'язанні про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю безпідставні, оскільки вказана норма не містить виключного переліку відповідних випадків, а лише наводить в якості прикладу деякі з них.

Відповідно до спірної угоди відповідачу передано право вимоги виконання зобов'язання, визнаного рішенням господарського суду Запорізької області від 08.10.2001р. у справі №2/2/1600, яким задоволено позов ТОВ "Променергоресурс" та стягнуто на його користь з ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" 13937000,91грн. основної заборгованості з урахуванням інфляції, 319532,38грн. процентів (т.1 а.с.9-10).

Предметом спору у справі №2/2/1600 є виконання ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія" в особі ВП "Запорізька АЕС"  зобов'язань за договором комісії №1/3/99У від 04.01.99р.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 08.10.2001р. у справі №2/2/1600 видано наказ 19.10.2001р. (т.1 а.с.8)

Зазначений наказ пред'явлений до виконання ВДВС Енергодарського міського управління юстиції, яким 11.11.2002р. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, яке до цього часу не закінчено, що встановлено судом апеляційної інстанції.

Таким чином, уступка права вимоги за спірною угодою відбулась після  видачі виконавчого документа на виконання рішення суду.

Разом з тим, після порушення провадження у справі №2/2/1600, ТОВ "Променергоресурс" набуло статусу сторони у справі, а у виконавчому провадженні –статусу стягувача. При цьому, заміна сторони у стадіях судового процесу, однією з яких є виконання судового рішення, відбувається у, визначеному ст.25 ГПК України та ст.11 Закону України “Про виконавче провадження”, порядку.

Так, в силу ч.5 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником.

Отже, заміна сторони правонаступником вирішується судом. При цьому, ст.25 ГПК України, визначає підставою процесуального правонаступництва у господарському процесі лише реорганізацію підприємства чи організації. Посилання скаржника на норми ЦПК України та КАС України, не заслуговують на увагу, оскільки питання заміни сторони правонаступником у господарському процесі врегульовано спеціальної нормою. Аналогія закону у даному випадку не може бути застосована, враховуючи, що вона застосовується у випадку, якщо відповідні відносини не врегульовані, однак, відповідні відносини врегульовані ст.25 ГПК України.

Таким чином, є правильним висновок судів про те, що спірний договір суперечить чинному законодавству, зокрема, ст.515 ЦК України.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                           

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2008р. у справ №8/565-07 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" –без задоволення.

         Головуючий  суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                Васищак І.М.

                                                                                           Палій В.М.