Рішення

від 10.01.2008 по справі 20-7/129-9/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/129-9/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" січня 2008 р. справа № 20-7/129-9/309

За позовом:          Першого заступника військового прокурору

          Військово-Морських Сил України

          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,41)

          в інтересах держави в особі

          Верховної Ради України

          (01008, м. Київ, вул.Грушевського,5)

          Кабінету Міністрів України

          (01008, м. Київ, вул.Грушевського,12/2)

          Фонду державного майна України

          (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

до відповідачів:          Приватного підприємства “Інавтосервіс”

          (99022, м. Севастополь, вул. Кілєн балка,2-25)

          Федерального державного унітарного підприємства

          “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту”

          Міністерства оборони  Російської Федерації

          (99004, м. Севастополь, вул. Кілєн балка)

третя особа,          Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації

яка не заявляє          та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна”

самостійних вимог          Севастопольської міської Ради

на предмет спору          (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 83)

на стороні позивача

про          визнання недійсним договору оренди з правом викупу б/н від 15.01.1997 та Доповнення №1 до нього від 24.04.1997.

суддя Рибіна С.А.

представники сторін:

прокурор - Бучко Р.В., прокурор відділу, посвідчення № 299 від 28.09.2007;

позивач (Верховна Рада України)- не з'явився,  

позивач (Кабінет Міністрів України) - Кулік В.О., довіреність № 6-13/3843 від 17.10.2007,  

позивач (Фонд державного майна України) –Сазонов О.В., довіреність № 78/02-15 від 19.11.2007,  

відповідач (Приватне підприємство  Фірма "Інавтосервіс") - не з'явився,  

відповідач (Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації) - Водолазкін В.А., довіреність №  03  від 05.01.2007,  

третя особа –не з'явився.

Суть спору:

09.05.2006 Перший заступник військового прокурору Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами до Приватного підприємства “Інавтосервіс”, Федерального унітарного підприємства “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації про визнання недійсним договору оренди з правом викупу № б/н від 15.01.1997 та Доповнення  №1 до нього від 24.04.1997.

Прокурор обґрунтував свої вимоги порушенням сторонами ст.ст. 75, 85, 113, 117 Конституції України, розділу  5 Закону України „Про власність”, ст.ст. 48, 225 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4  Закону „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, ст. 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 1, 3.1. Закону України „Про Державну програму приватизації”, ст. 1 Закону України „Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 № 887-XII, Міжнародних угод України та Росії по розподілу Чорноморського флоту СРСР, зокрема, Угод про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, про параметри поділу Чорноморського флоту, про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України), розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 555-р „Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР”.

Ухвалою суду від 01.06.2006 порушено провадження у справі та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство “Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” Севастопольської міської Ради.

              Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 позов задоволений повністю: визнаний з моменту укладення недійсним договір оренди з правом викупу б/н від 15.01.1997 та Доповнення № 1 до нього від 24.04.1997, які укладені між Севастопольським судноремонтним заводом та приватним підприємством „Інавтосервіс”; кожна сторона зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за угодою, а у випадку неможливості повернути отримане в натурі, відшкодувати вартість грошима; судові витрати покладені на відповідачів.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 по справі 20-7/129 залишено без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства “Інавтосервіс” без задоволення.

19.03.2007 господарським судом міста Севастополя видані накази на примусове виконання рішення від 06.12.2006.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2007 касаційна скарга Приватного підприємства “Інавтосервіс” задоволена частково, абзац 2 частини 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 щодо повернення сторін в первісний стан скасовано, скасовано в цій же частині і постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 по справі № 20-7/129, в інших частинах рішення  господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 залишено без змін, а справа повернута на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в частині повернення сторін в первісний стан.

Ухвалою Верховного Суду України від 27.09.2007 Приватному підприємству “Інавтосервіс” відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 08.08.2007.

Ухвалою суду від 30.10.2007 справа прийнята до провадження суддею Рибіной С. А., справі привласнений № 20-7/129-9/309.

 Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору продовжений за клопотанням сторін.

В процесі розгляду справи відповідач  (Федеральне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації) проти застосування реституції не заперечував, однак зазначав, що реституція повинна бути

односторонньою, посилаючись на ті обставини, що інший відповідач - Приватне підприємство “Інавтосервіс” - оригінали документів, які підтверджують передачу майна заводу, не надав.

          Відповідач (Приватне підприємство “Інавтосервіс”) у судове засідання, яке відбулось 10.01.2008 не з'явився, до початку судового засідання вдруге надав суду клопотання про відкладення розгляду  справи (вх. № 189), в усних поясненнях в попередніх засіданнях  пояснив, що надати оригінали доказів, які підтверджують передачу майна заводу не має можливості, так як дані документи знищені за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно  ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні прокурору, представникам сторін  роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши представлені ними докази, суд встановив:

21.02.1995 Державне підприємство „Севастопольський судноремонтний завод Чорноморського флоту” зареєстровано в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи.

Згідно зі ст.ст.10.1, 10.3 Статуту управління Севастопольським судноремонтним заводом здійснюється у відповідності до діючого законодавства та дійсного Статуту, керівник підприємства діє на підставі контракту, Статуту, Договору про закріплення майна, діючого законодавства, а також інших обов'язкових для нього та підприємства нормативних актів.

Севастопольський судноремонтний завод є державною власністю ЧФ на перехідний період (ст. 3.1 Статуту).

Севастопольський судноремонтний завод підпорядковується Командувачу ЧФ на час перехідного періоду (ст. 3.4 Статуту).

Командувач ЧФ управляє майном Севастопольського судноремонтного заводу в перехідний період на правах власника (ст. 3.5 Статуту).

Державне майно, що знаходиться на балансі Севастопольського судноремонтного заводу, використовується ним на праві повного господарського ведення і розпорядження у відповідності з метою діяльності та призначенням майна (ст. 3.10 Статуту).

11.11.2003 Статут ДП „Севастопольський судноремонтний завод” перереєстровано та підприємство перейменовано у Федеральне державне унітарне підприємство „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації (далі –ФДУП „13 СРЗ ЧФ” МО РФ), як підприємство зі 100-відсотковим іноземним капіталом (а.с. 86 –113, 114 –126, т. 1).

Нерухоме майно станом на 28.05.1997 надано йому  в користування у відповідності з Угодою між Російською Федерацією і Україною (п.3.1. Статуту 2003).

15.01.1997 між Севастопольським судноремонтним заводом (в/ч 87069) (з 11.11.2003 –Федеральне державне унітарне підприємство „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації) та ПП “Інавтосервіс” укладено договір оренди з правом викупу нежитлового приміщення за адресою вул. Гранатна, 1, корисною площею 1573,9 м2, для використання в якості станції ремонту та технічного обслуговування автомобілів, строк оренди: до 15.01.2003.

Пунктами 2.3, 2.4, 6.2, 6.3 Договору передбачалось, що у випадку викупу приміщення орендарем орендодавець зобов'язується оформити документацію даного приміщення орендаря; орендодавець зобов'язаний зареєструвати право власності на приміщення в БТІ міста Севастополя після передачі технічної документації; приміщення переходить у власність орендаря, якщо він вносить повністю орендну плату у розмірі вартості зданого на повний амортизаційний строк приміщення; оренда приміщення згідно з договором буде припинена після переходу приміщення у власність орендаря (а.с. 8 –9, т. 1).

Згідно Доповнення № 1 від 24.04.1997 до Договору б/н від 15.01.1997 сторони домовились про доповнення договору пунктами 1-4, згідно з якими у відповідності до раніше підписаного договору оренди з правом викупу ініціатор угоди Севастопольський судноремонтний завод зобов'язується передати на баланс учаснику угоди ПП “Інавтосервіс”  нежитлове приміщення по вул. Гранатна, 1, а учасник зобов'язується прийняти на баланс приміщення, і в якості розрахунку за нього надати у власність ініціатора угоди товари, перелічені в Додатку № 1; ініціатор угоди зобов'язується передати приміщення на баланс учасника угоди у 10-денний строк з моменту підписання угоди; учасник угоди зобов'язується протягом чотирьох місяців після прийняття приміщення у власність передати товари у власність ініціатора угоди.

Додатком № 1 встановлено перелік майна, яке підлягає передачі за об'єкт оренди –нежитлове приміщення: вимикачі –250 шт.;  розетки –550 шт.; коробочки роздаточні –1600 шт.; світильник круглий –150 шт.; дзвінок електричний –30 шт.; лінолеум на теплій основі –1797 м2; замок врізний з ручками –30 шт.; плитка –70 м2; дошка необрізна 50 мм –3,0 м3; щебень –100 т; дріт 2x2,5 –6490 м; дріт 2x4 –600 м; кабель 2x2,5 –500 м; кабель 3х10+б –400 м; кабель 4x2,5 –100 м; залізо оцинковане 6=0,8 мм –114 лист; електролічильники –30 шт. (т.1 а.с. 10 –11, 137).

24.04.1997 авізо № 5 здійснена передача приміщення на баланс ПП “Інавтосервіс”, оформлено списання об'єкту в інвентарній картці обліку основних засобів, складено Акт прийому-передачі від 24.07.1997 № 5 (т.1 а.с. 12 –15, 139).

24.07.1997 по накладній № 4 оформлено отримання товарів по Договору на суму 93500,00 грн. (т.1 а.с. 16), які відповідають додатку № 1 до договору (т. 1 а.с. 137).

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 позов задоволений повністю: визнаний недійсним з моменту укладення договір оренди з правом викупу б/н від 15.01.1997 та Доповнення № 1 до нього від 24.04.1997, які укладені між Севастопольським судноремонтним заводом та приватним підприємством „Інавтосервіс”; кожна сторона зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за угодою, а у випадку неможливості повернути отримане в натурі, відшкодувати вартість грошима.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 рішення господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 у справі 20-7/129 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2007 касаційна скарга Приватного підприємства “Інавтосервіс” задоволена частково, абзац 2 частини 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 щодо повернення сторін в первісний стан скасований, скасована в цій же частині і постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 по справі № 20-7/129, в інших частинах рішення  господарського суду міста Севастополя від 06.12.2006 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 залишено без змін, а справа повернута на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в частині повернення сторін в первісний стан. Підставою скасування є невизначеність у рішенні майна, яке підлягає поверненню сторонами.

Дослідивши матеріали справи, пояснення прокурора, представників сторін, а також підстави скасування Вищим господарським судом України рішень судів по даній справі, суд вважає, що за визнаним недійсним договором підлягає застосуванню двостороння реституція з наступних підстав.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978 з урахуванням змін та доповнень, питання про визнання угоди недійсною і застосування пов'язаних з цим наслідків повинні вирішуватися в одному процесі; при задоволенні позовів необхідно зазначати у рішенні про наслідки визнання угоди недійсною.

Відповідно до  вимог ст. 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції Закону 1963 року. недійсною є  угода, що не відповідає вимогам закону, по недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане по угоді, а при неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсної угоди не передбачені законом.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного кодексу України (№435-ІV від 16.01.2003) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У частині застосування реституції, як правового наслідку визнання угоди недійсною відповідно до  вимог ч. 2 ст. 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, суд керується нормами статті 216 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року.

          Довід відповідача (Федеральне державне унітарне підприємство "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації) про застосування односторонньої реституції з тих підстав, що інший відповідач - Приватне підприємство “Інавтосервіс” - оригінали документів, які підтверджують передачу майна заводу, не надав, не може бути прийнято судом.

          Відповідно до Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року N 41 “Про затвердження Переліку типових документів” (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 вересня 1998 р. за N 576/3016)  для установ, організацій, підприємств термін зберігання первинних бухгалтерських  документів і додатків до них, які фіксують факт виконання господарських операцій встановлений в 3 роки.

Згідно змісту Переліку типових документів термін зберігання документів в 3 роки також  встановлений для листування про фінансування всіх видів діяльності.

Таким чином, на момент звернення із даним позовом до суду  строк зберігання документів по оскарженій угоді сплинув.

Суд при першому розгляді встановив, що відповідач на виконання п.п. 1.1, 2.2 Доповнення № 1 від 24.04.1997 до Договору оренди від 15.01.1997 передав будівельні матеріали згідно переліку та накладною № 4 від 24.04.1997 на суму 93500,00 грн., замість отримав на баланс нежитлове приміщення по адресі вул. Гранатна, 1, корисною площею 1573,9 м2, що підтверджується Актом приймання-передачі основних засобів № 5 від 24.04.1997.

Додатком № 1 встановлено перелік майна, яке підлягає передачі за об'єкт оренди –нежитлове приміщення: вимикачі –250 шт.;  розетки –550 шт.; коробочки роздаточні –1600 шт.; світильник круглий –150 шт.; дзвінок електричний –30 шт.; лінолеум на теплій основі –1797 м2; замок врізний з ручками –30 шт.; плитка –70 м2; дошка необрізна 50 мм –3,0 м3; щебень –100 т; дріт 2x2,5 –6490 м; дріт 2x4 –600 м; кабель 2x2,5 –500 м; кабель 3х10+б –400 м; кабель 4x2,5 –100 м; залізо оцинковане 6=0,8 мм –114 лист; електролічильники –30 шт.

При зверненні до суду прокурор надав до позовної заяви докази передачі  об'єкту (їдальні) до ПП “Інавтосервіс” та докази отримання відповідачем (Севастопольським судноремонтним заводом) перелічених у Додатку матеріалів (копії документів засвідчені належним чином та містять відмітку “з оригіналом згідно”).

У відзиві на позов відповідач (Федеральне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації) письмове підтвердив, що ПП “Інавтосервіс” у відповідності із підписаним Доповненням до Договору передало будівельні матеріали на суму 93500,00 грн., які подальшому були використанні на закінчення будівництва житлового будинку (вх. № 35047)(т. 2 а.с. 71-72).

Дана обставина свідчить про виконання сторонами зобов'язань за Договором та Доповнення до нього.

Крім того, Доповнення до Договору містить певні терміни виконання умов договору доказів наявності між сторонами спору у зв'язку із невиконанням умов договору суду не надано.

Дані факти також встановлені судом апеляційної та касаційної інстанцій при перевірці справи.

11.12.2007 відповідачем (Федеральне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації) надана довідка, в якій зазначено, що майно, яке вказано в Доповненні № 1 від 24.04.1997 до Договору оренди з правом викупу № б/н від 15.01.1997 у власність підприємства не передавалось і на балансі не знаходиться (вх. № 52813). Дана довідка не є доказом не отримання стороною товару в розумінні статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України, так як не підтверджується первинними бухгалтерськими документами та не відповідає матеріалам справи.  

На підставі вищевикладеного, суд вважає реституцію такою, що підлягає застосуванню відносно обох сторін.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України в разі неможливості такого повернення майна підлягає відшкодуванню його вартість.

Відповідно довідки відповідача (Федеральне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації) №б/н б/д, зареєстрованої судом за вх. № 52813 11.12.2007, майно, яке вказано в Доповненні № 1 від 24.04.1997 до Договору оренди з правом викупу № б/н від 15.01.1997 в теперішній час на балансі не знаходиться (вх. № 52813), тому відшкодуванню з відповідача (Федеральне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації) підлягає його вартість –93500,00 грн.

Викладене усно клопотання Фонду Державного майна України стосовно повернення майна Фонду  не може бути задоволено судом з тих підстав, що згідно ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) та ст. 216 Цивільного кодексу України (в редакції 2003 року) реституція здійснюється на користь сторін угоди, Фонд Державного майна України стороною визнаного недійсним Договору не виступає.

Клопотання відповідача (ПП “Інавтосервіс”) про відкладення розгляду спору визнано судом таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Представники сторін, які присутні у судовому засіданні та прокурор проти заявленого клопотання про відкладення розгляду заперечують. Чинним законодавством не обмежено коло осіб, які можуть представляти інтереси відповідача –юридичної особи, тому зайнятість одного представника в іншому судовому розгляді не є поважною причиною неявки представника сторони в судове засідання. Крім того, у попередньому судовому засіданні відповідач також заявляв аналогічне клопотання та воно було задоволено судом.

Суд залишив клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

     Повернути сторони в первісне становище.

1. Зобов'язати Приватне підприємство “Інавтосервіс” (99022, м. Севастополь, вул. Кілен-балка, 2-25, ідентифікаційний код 20725248, р/р 4467617 в УСБ м. Севастополя)  повернути Федеральному унітарному підприємству “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації (99004, м. Севастополь, вул. Кілен-балка, ідентифікаційний код 22288616, р/р 340422 в УСБ м. Севастополя)  нежитлове приміщення (колишня їдальня ВСО) за адресою вул. Гранатна, 1 в місті Севастополі, корисною площею 1573,9 м2.

2.          Стягнути з Федерального унітарного підприємства “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації (99004, м. Севастополь, вул. Кілен-балка, ідентифікаційний код 22288616, р/р 340422 в УСБ м. Севастополя) на користь Приватного підприємства “Інавтосервіс” (99022, м. Севастополь, вул. Кілен-балка, 2-25, ідентифікаційний код 20725248, р/р 4467617 в УСБ м. Севастополя)   вартість майна у розмірі 93500,00 (дев'яносто три тисячі п'ятсот гривень).

             Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.

Суддя                                                                                                                           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського                         

процесуального кодексу України і підписано 15.01.2008                                 

Розсилка:

1. Прокурор м. Севастополя (99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1)

2. Перший заступник військового прокурору Військово-Морських Сил України (99011, м.Севастополь, вул. Леніна,41)

3. Верховна Рада України (01008, м. Київ, вул.Грушевського,5)

4. Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул.Грушевського,12/2)

5. Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)

6. "Інавтосервіс" (99022, м. Севастополь, вул. Кілєн балка,2-25)

7. ФДУП "13 судоремонтний завод Чорноморського флоту" МО РФ (99004, м. Севастополь, вул.Кілєн балка)

8. КП "БТІ та ДРОНМ" СМР (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 83)

9. справа

10. наряд