Постанова

від 21.03.2008 по справі 20-7/129-9/309

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/129-9/309

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

17 березня 2008 року   Справа № 20-7/129-9/309

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Дугаренко О.В.,

суддів                                                                      Заплава Л.М.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

прокурора: Бучко Роман Васильович, посвідчення №  299   від 28.09.07,   Військова прокуратура Військово-Морський Сил України;

позивача:  не з'явився, Верховна Рада України;

позивача: не з'явився,  Кабінет Міністрів України;

позивача:  не з'явився, Фонд державного майна України;

відповідача: Кулагін Михайло Юрійович (повноваження перевірені), наказ №1 від 03.01.05,  директор, Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс";

відповідача: Водолазкін Володимир Адольфович, довіреність №  31-16   від 28.02.07,  Федеральне державне унітарне підприємство "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації;

третьої особи: не з'явився, Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради;

розглянувши апеляційні скарги Федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації та Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Рибіна С.А.) від 10 січня 2008 року у справі №20-7/129-9/309

за позовом           Першого заступника військового прокурора Військово-Морський Сил України (вул. Леніна, 41,Севастополь,99011)

в інтерсах держави в особі Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5,Київ 8,01008)

Кабінета Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2,Київ 8,01008)

Фонду державного майна України (вул. Кутузова, 18/9,Київ 133,01133)

до           Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" (вул. Кілєн-балка, буд.2, кв. 25,Севастополь,99022)

Федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації (Кілен-балка,Севастополь,99004)

 3-тя особа Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської Ради (вул. Хрустальова, 83,Севастополь,99040)

про визнання недійсним договору оренди з правом викупу б/н від 15.01.1997року та Доповнення № 1 до нього від 24.04.1997 року

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 січня 2008 року (повний текст складено та підписано 15 січня 2008 року) вирішено повернути сторони в первісне становище, а саме: зобов'язано Приватне підприємство “Інавтосервіс” повернути Федеральному унітарному підприємству “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації нежитлове приміщення (колишня їдальня ВСО) за адресою вул. Гранатна, 1 в місті Севастополі, корисною площею 1573,9 м2. Стягнуто з Федерального унітарного підприємства “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації  на користь Приватного підприємства “Інавтосервіс” вартість майна у розмірі 93500,00 (дев'яносто три тисячі п'ятсот гривень).          

Не погодившись з рішенням суду, відповідач, Приватне підприємство "Фірма "Інавтосервіс", 25 січня 2008 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя. Також, не погодившись з рішенням господарського суду, 31 січня 2008 року апеляційну скаргу подав другий відповідач, Федеральне державне унітарне підприємство "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації.

У судовому засіданні, призначеному на 17 березня 2008 року відповідачі підтримали свої апеляційні скарги, посилаючись на необґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство „Севастопольський судноремонтний завод Чорноморського флоту” зареєстровано в якості суб'єкта підприємницької діяльності –юридичної особи.

Статтями 10.1, 10.3 Статуту управління Севастопольським судноремонтним заводом здійснюється у відповідності до діючого законодавства та дійсного Статуту, керівник підприємства діє на підставі контракту, Статуту, Договору про закріплення майна, діючого законодавства, а також інших обов'язкових для нього та підприємства нормативних актів.

Севастопольський судноремонтний завод є державною власністю Чорноморського флоту на перехідний період. На час перехідного періоду Севастопольський судноремонтний завод підпорядковується Командувачу Чорноморського флоту. Статтею 3.5 Статуту встановлено, що Командувач Чорноморського фоту  управляє майном Севастопольського судноремонтного заводу в перехідний період на правах власника. Державне майно, що знаходиться на балансі Севастопольського судноремонтного заводу, використовується ним на праві повного господарського ведення і розпорядження у відповідності з метою діяльності та призначенням майна.

11 листопада 2003 року Статут ДП „Севастопольський судноремонтний завод” перереєстровано та підприємство перейменовано у Федеральне державне унітарне підприємство „13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації (далі по тексту  –ФДУП „13 СРЗ ЧФ” МО РФ), як підприємство зі 100-відсотковим іноземним капіталом.

Нерухоме майно станом на 28 травня 1997 року надано йому  в користування у відповідності з Угодою між Російською Федерацією і Україною.

Колегією суддів встановлено, що 15 січня 1997 року між Севастопольським судноремонтним заводом (в/ч 87069) та ПП “Інавтосервіс” укладено договір оренди з правом викупу нежитлового приміщення за адресою вул. Гранатна, 1, корисною площею 1573,9 м2, для використання в якості станції ремонту та технічного обслуговування автомобілів, строк оренди: до 15 січня 2003 року.

У пунктах 2.3, 2.4, 6.2, 6.3 Договору передбачалось, що у випадку викупу приміщення орендарем орендодавець зобов'язується оформити документацію даного приміщення орендаря; орендодавець зобов'язаний зареєструвати право власності на приміщення в БТІ міста Севастополя після передачі технічної документації; приміщення переходить у власність орендаря, якщо він вносить повністю орендну плату у розмірі вартості зданого на повний амортизаційний строк приміщення; оренда приміщення згідно з договором буде припинена після переходу приміщення у власність орендаря.

Згідно Доповнення № 1 від 24 квітня 1997 року до Договору від 15 січня 1997 року сторони домовились про доповнення договору пунктами 1-4, згідно з якими у відповідності до раніше підписаного договору оренди з правом викупу ініціатор угоди Севастопольський судноремонтний завод зобов'язується передати на баланс учаснику угоди ПП “Інавтосервіс”  нежитлове приміщення по вул. Гранатна, 1, а учасник зобов'язується прийняти на баланс приміщення, і в якості розрахунку за нього надати у власність ініціатора угоди товари, перелічені в Додатку № 1; ініціатор угоди зобов'язується передати приміщення на баланс учасника угоди у 10-денний строк з моменту підписання угоди; учасник угоди зобов'язується протягом чотирьох місяців після прийняття приміщення у власність передати товари у власність ініціатора угоди. Додатком № 1 встановлено перелік майна, яке підлягає передачі за об'єкт оренди –нежитлове приміщення: вимикачі –250 шт.;  розетки –550 шт.; коробочки роздаточні –1600 шт.; світильник круглий –150 шт.; дзвінок електричний –30 шт.; лінолеум на теплій основі –1797 м2; замок врізний з ручками –30 шт.; плитка –70 м2; дошка необрізна 50 мм –3,0 м3; щебень –100 т; дріт 2x2,5 –6490 м; дріт 2x4 –600 м; кабель 2x2,5 –500 м; кабель 3х10+б –400 м; кабель 4x2,5 –100 м; залізо оцинковане 6=0,8 мм –114 лист; електролічильники –30 шт.

24 квітня 1997 року авізо № 5 здійснена передача приміщення на баланс ПП “Інавтосервіс”, оформлено списання об'єкту в інвентарній картці обліку основних засобів, складено Акт прийому-передачі від 24 липня 1997 року № 5.

24 липня 1997 року відповідно до накладної № 4 оформлено отримання товарів по Договору на суму 93500,00 грн., які відповідають додатку № 1 до договору.

Колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 06 грудня 2006 року позов задоволений повністю: визнаний недійсним з моменту укладення договір оренди з правом викупу б/н від 15 січня 1997 року та Доповнення № 1 до нього від 24 квітня 1997 року, які укладені між Севастопольським судноремонтним заводом та приватним підприємством „Інавтосервіс”; кожна сторона зобов'язана повернути іншій стороні все отримане за угодою, а у випадку неможливості повернути отримане в натурі, відшкодувати вартість грошима.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року рішення господарського суду міста Севастополя від 06 грудня 2006 року у справі 20-7/129 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08 серпня 2007 ркоу касаційна скарга Приватного підприємства “Інавтосервіс” задоволена частково, абзац 2 частини 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 06 грудня 2006 року щодо повернення сторін в первісний стан скасований, скасована в цій же частині і постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року по справі № 20-7/129, в інших частинах рішення  господарського суду міста Севастополя від 06 грудня 2006 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 березня 2007 року залишено без змін, а справа повернута на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя в частині повернення сторін в первісний стан. Підставою скасування є невизначеність у рішенні майна, яке підлягає поверненню сторонами.

Розглянувши справу відповідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до  статті  48 Цивільного кодексу УРСР в редакції Закону 1963 року недійсною є  угода, що не відповідає вимогам закону, по недійсній угоді кожна зі сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане по угоді, а при неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати його вартість, якщо інші наслідки недійсної угоди не передбачені законом.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного кодексу України (від 16.01.2003) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У частині застосування реституції, як правового наслідку визнання угоди недійсною відповідно до  частини 2 статті  48 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, суд керується нормами статті 216 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року.

Колегія суддів критично ставиться до доводу  Федерального державного унітарного підприємства "13 судноремонтний завод Чорноморського флоту" Міністерства оборони Російської Федерації про застосування односторонньої реституції з тих підстав, що Приватне підприємство “Інавтосервіс” - оригінали документів, які підтверджують передачу майна заводу, не надав.

Відповідно до Наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998 року N 41 “Про затвердження Переліку типових документів” для установ, організацій, підприємств термін зберігання первинних бухгалтерських  документів і додатків до них, які фіксують факт виконання господарських операцій встановлений в 3 роки.

Згідно змісту Переліку типових документів термін зберігання документів в 3 роки також  встановлений для листування про фінансування всіх видів діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що на момент звернення із даним позовом до суду  строк зберігання документів по оскарженій угоді сплинув.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання пунктів 1.1, 2.2 Доповнення № 1 від 24 квітня 1997 року до Договору оренди від 15 січня 1997 року передав будівельні матеріали згідно переліку та накладною № 4 від 24 квітня 1997 року на суму 93500,00 грн., замість цього отримав на баланс нежитлове приміщення по адресі вул. Гранатна, 1, корисною площею 1573,9 м2, що підтверджується Актом приймання-передачі основних засобів № 5 від 24 квітня 1997 року.

Додатком № 1 встановлено перелік майна, яке підлягає передачі за об'єкт оренди –нежитлове приміщення: вимикачі –250 шт.;  розетки –550 шт.; коробочки роздаточні –1600 шт.; світильник круглий –150 шт.; дзвінок електричний –30 шт.; лінолеум на теплій основі –1797 м2; замок врізний з ручками –30 шт.; плитка –70 м2; дошка необрізна 50 мм –3,0 м3; щебень –100 т; дріт 2x2,5 –6490 м; дріт 2x4 –600 м; кабель 2x2,5 –500 м; кабель 3х10+б –400 м; кабель 4x2,5 –100 м; залізо оцинковане 6=0,8 мм –114 лист; електролічильники –30 шт.

З матеріалів справи вбачається, що при  зверненні до суду прокурор надав до позовної заяви докази передачі  об'єкту (їдальні) до ПП “Інавтосервіс” та докази отримання відповідачем (Севастопольським судноремонтним заводом) перелічених у Додатку матеріалів (копії документів засвідчені належним чином та містять відмітку “з оригіналом згідно”). Тоді як у відзиві на позов відповідач (Федеральне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації) письмове підтвердив, що ПП “Інавтосервіс” у відповідності із підписаним Доповненням до Договору передало будівельні матеріали на суму 93500,00 грн., які у подальшому були використані на закінчення будівництва житлового будинку. Колегія суддів приходить до висновку що дана обставина свідчить про виконання сторонами зобов'язань за Договором та Доповнення до нього.

Колегія суддів встановила, що 11 грудня 2007 року відповідачем (Федеральне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації) надана довідка, в якій зазначено, що майно, яке вказано в Доповненні № 1 від 24 квітня 1997 року до Договору оренди з правом викупу № б/н від 15 січня 1997 року у власність підприємства не передавалось і на балансі не знаходиться. Дана довідка не є доказом не отримання стороною товару, так як не підтверджується первинними бухгалтерськими документами та не відповідає матеріалам справи.  

Отже, судова колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реституцію необхідно застосувати відносно обох сторін.

Відповідно до статті  216 Цивільного кодексу України в разі неможливості такого повернення майна підлягає відшкодуванню його вартість.

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідно довідки відповідача (Федеральне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації) майно, яке вказано в Доповненні № 1 від 24 квітня 1997 року до Договору оренди з правом викупу № б/н від 15 січня 1997 року в теперішній час на балансі не знаходиться, тому відшкодуванню з відповідача (Федеральне унітарне підприємство “13 судноремонтний завод Чорноморського флоту” Міністерства оборони  Російської Федерації) підлягає його вартість –93500,00 грн.

При вказаних обставинах Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про повне з'ясування судом першої інстанції обставин і їх достовірності, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Порушення  або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права не встановлені.

          Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

Апеляційну скаргу Федерального державного унітарного підприємства "13 судоремонтний завод Чорноморського Флоту" Міністерства оборони Російської Федерації залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Інавтосервіс" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 січня 2008 року у справі № 20-7/129-9/309 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  О.В. Дугаренко

Судді                                                                                Л.М. Заплава

                                                                                Т.П. Фенько

З оригіналом згідно

Помічник головуючого судді                                         В.М. Фоменко