Постанова

від 23.01.2008 по справі 11/385а/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/385а/43

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "23" січня 2008 р.                                                  Справа № 11/385а/43

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Геркулес 2000" ЛТД

вул. Інструментальна, 11, м. Чернігів,14001

До: Державної податкової інспекції у м. Чернігові

14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                                                            Суддя Ю.М.Бобров

                                                                                            Секретар О.В.Скрипка

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Представники позивача: Марченко Н.І., довіреність № 10/12 від 10.12.07; Бурдаков О.С. - директор, протокол заг. зборів № 7 від 20.07.03р.   

Представники відповідача: Машко О.П. - головний держподатінспектор, довіреність № 10666/9/10-010 від 28.12.07; Казко О.О. - головний держподатревізор-інспектор, довіреність № 10296/9/10-010 від 17.12.07; Редько С.В. - головний держподатінспектор, довіреність № 10313/9/10-010 від 17.12.07

Прокурор: не прибув.   

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем –Суб?єктом підприємницької діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Геркулес 2000" ЛТД подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

На підставі заяви від 16.01.08 вих. № 114, здійснюючи повноваження представництва інтересів держави, у справу вступив прокурор.

У розгляді справи оголошувалися перерви.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та їх обгрунтування, викладені у позовній заяві та у письмових запереченнях.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач у позовній заяві посилається зокрема на те, що акт перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не підписаний всіма особами, що здійснювали перевірку.

Позивач вважає безпідставними висновки, зроблені в акті перевірки відносно того, що підприємством до складу валових витрат віднесено витрати в сумі 1141370,00 грн. без підтверджуючих документів, встановлених правилами податкового обліку, оскільки всі фінансово-господарські та бухгалтерські документи, які дійсно мають безпосереднє відношення до формування об'єктів оподаткування та до сплати податків, фактично для перевірки були надані.

Податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 285342,00 грн. обраховано позивачем шляхом множення на 25%-ву ставку податку на прибуток суми фактичних валових витрат –114137,00 грн., які не вказані законними працівниками ДПІ.

Позивач вважає незаконним і донарахування йому ПДВ, оскільки це донарахування базується лише на відповідях ДПІ у Голосіївському районі міста Києва та ДПІ у Дарницькому районі міста Києва, відносно контрагентів ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД –ТОВ „Схід-Транс-Імпекс” та ТОВ „Двадцять один”.

У  судовому засіданні позивачем надано суду копії документі на підтвердження валових витрат та правильності визначення податкового кредиту по ПДВ, надано реєстр цих документів.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву позовних вимог не визнає, вважаючи їх необґрунтованими.

Представники відповідача у судовому засіданні вказують на те, що висновки акта перевірки зроблені на підставі тих документів, які були позивачем в період проведення перевірки, тобто з 15.10.07р. по 02.11.07р.

Відповідач вказує на те, що акт перевірки не був підписаний перевіряючи ми Колядою В.В. та Руденком М.М. у зв'язку з тим, що вони на день підписання акта (07.11.07р.) перебували на лікарняному.

Донарахування основного платежу по податку на прибуток в розмірі 285342,00 грн. вказує у запереченнях відповідач, здійснено на підставі того, що підприємством в підтвердження валових витрат не надано жодного документа за 1 квартал 2007 року.

ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД до складу податкового кредиту в грудні 2004р. незаконно були віднесені податкові накладні, виписані ТОВ „Схід-Транс-Імпекс”, хоча за рішенням суду свідоцтво платника ПДВ цього товариства визнано недійсним з 14.12.04р.

Крім того, позивачем до складу податкового кредиту в перевіряємо му періоді незаконно були віднесені податкові накладні, отримані від ТОВ „Двадцять один”, свідоцтво платника ПДВ якого анульоване 16.12.02р. за заявою товариства у зв'язку з застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності.

Прокурор у судовому засіданні підтримав заперечення відповідача.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву та у письмових поясненнях по справі.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та прокурора, суд встановив наступне.

ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності –юридичну особу, взято на податковий облік в ДПІ у м. Чернігові, зокрема зареєстровано платником ПДВ.

ДПІ у м, Чернігові було проведено виїзну планову перевірку ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.04р. по 31.10.07р., за результатами якої складено акт перевірки від 07.11.07р. № 959/23/22825008. Перевірка проводилась з 15.10.07р. по 02.11.07р. як зазначено у висновку акта перевірки, перевіркою встановлені порушення:

1)          п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1, п.п. 11.2.2, п.п. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 22.05.07р. № 283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 1 квартал 2007 року на 285342,00 грн;

2)          п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього на 846867,00 грн.

          На підставі акта перевірки, ДПІ у м. Чернігові прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення: податкове повідомлення-рішення від 22.11.07р. № 0005362320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 285342,00 грн. за основним платежем та у сумі 85603,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 370945,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 22.11.07р. № 0005372320/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 846867,00 грн. за основним платежем та в сумі 423437,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 1270301,00 грн.

          Як вбачається із акта перевірки, причиною донарахування позивачу 285342,00 грн. податку на прибуток, стало встановлення заниження їм скоригованих валових витрат за 1 квартал 2007р. на 1141370,00 грн., які були заявлені позивачем у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007р. № 47353 від 10.05.07р.

          Перевіряючи вказують на те, що підприємством до складу валових витрат віднесено витрати в сумі 1141370,00 грн. без підтверджуючих документів, встановлених правилами податкового обліку. Вказані документи на момент складання акта перевірки посадовими особами не надані.

          Яких саме підтверджуючих документів на перевірку надано не було, в акті не зазначено.

          Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. № 334/94-ВР (далі –Закон № 334)визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі –валові витрати) –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платника податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

           Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 –5.7 цієї статті (п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 із змінами, внесеними згідно із Законами № 639/97-ВР від 18.11.97, № 349-IV (349-15) від 24.12.02, № 1957-IV (1957-15) від 01.07.04).

          Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податкових період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

          або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку;

          або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дата фактичного отримання платником податку результаті робіт (послуг) (п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334).

          Суд вважає, що надані позивачем копії бухгалтерських документів підтверджують правомірність віднесення ним до валових витрат за 1 квартал 2007р. 1141370,00 грн., заявлених у декларації з податку на прибуток від 10.05.07р. № 47353.

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ „Схід-Транс-Імпекс” (Виконавець) та ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД (Замовник) 20.12.04р. було укладено договір на автотранспортні послуги № 20/12-3.

В акті перевірки зазначено, що у грудні 2004 року –лютому 2005 року та черні 2005 року підсумкові записи в книзі обліку придбання (реєстрів отриманих від ТОВ „Схід-Транс-Імпекс” податкових накладних) ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД відповідають податковому кредиту декларацій по ПДВ за відповідні податкові періоди.

Перевіркою встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва (справа № 2-2609/3 2005 року) податкові накладні з реквізитами ТОВ „Схід-Транс-Імпекс”, код 33226375 визнано недійсними, свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Схід-Транс-Імпекс” № 37092692 визнано недійсним з моменту його внесення в реєстр платників податків на додану вартість, тобто з 14.12.04р., згідно відповіді ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 20.07.07р. № 12948/7/23-1010, щодо проведення зустрічної перевірки (вх. № 5240/7 від 25.07.07р.) дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 14.12.04р.

Таким чином, перевіряючи ми зроблено висновок про те, що позивачем, в порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/97-ВР (далі –Закон № 168), завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 160088,20 грн., в тому числі за грудень 2004 року на 43737,10 грн., за січень 2005 року на 114760,68 грн., за лютий 2005 року на 1399,52 грн., за червень 2005 року 190,90 грн.

Матеріали справи свідчать також, що між ТОВ „Двадцять один” (Продавець) та ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу товарів № 10/06-1 від 10.06.05р.

Перевіркою встановлено, що ТО „Геркулес-2000” ЛТД до складу податкового кредиту в перевіряємо му періоді згідно з книгою обліку придбання були віднесені податкові накладні, отримані від ТО „Двадцять один”.

За податкові періоди підсумкові записи в книзі обліку придбання (реєстрів отриманих від ТОВ „Двадцять один” податкових накладних) ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД відповідають податковому кредиту декларації по ПДВ.

Перевіркою встановлено, що свідоцтво платника ПДВ № 35803052 від 23.04.02р. ТОВ „Двадцять один” анульоване 16.12.02р. підтверджено відповідями ДПІ у Дарницькому районі м. Києва (вх. До ДПІ у м. Чернігові від 13.07.07.р. № 5034/7 та від 02.07.07р. № 4765/7. Дане свідоцтво анульоване за заявою платника про виключення його з реєстру платників ПДВ у зв'язку з застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності.

Таким чином, перевіряючи ми зроблено висновок, що підприємством, в порушення п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п. 7.2, п.п. 7..4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 239093,77 грн. в тому числі за червень 2005 року на 139604,73 грн., за липень 2005 року на 99 417, 33 грн., за лютий 2006 року на 71,71 грн.

Крім того, в акті перевірки у п. 3 розділу 3.1.5 вказано, що до складу податкового кредиту в січні 2007 року  - березні 2007 року ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД віднесено суми ПДВ, що не підтверджені податковими накладними на загальну суму 447684,00 грн. На момент складання акта перевірки податкові накладні за вказаний період не надані.

Отже, перевіряючи ми в акті перевірки зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 846867,00 грн. (16088,20 грн. +239093,77 грн. + 447684,00 грн.)

Згідно п. 1.7 Закону № 168 податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Абзац 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 із змінами, внесеними згідно із Законом № 664/97-ВР від 19.11.97р.)

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими ніж визначені п. 6.1 ст. 6 або п. 8-1.2 ст. 8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувся такий перехід. Це правило поширюється також на підприємства, звільнені від сплати податку до бюджету за рішенням суду (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 не підлягають виключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого)податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеним цим підпунктом документами.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 вважається:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з  використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд вважає, що посилаючись в акті перевірки на завищення позивачем податкового кредиту та заниження у зв'язку з цим ПДВ, з посиланням на рішення суду відносно ТОВ „Схід-Транс-Імпекс”, відповідачем не враховано наступне.

Позивачем, на підтвердження обгрнутованості віднесення до складу податкового кредиту 160088,20 грн. податку на додану вартість, були надані податкові накладні.

Помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.03.05р. № 2-2609/3 недійсним Статуту, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та первинних бухгалтерських документів та податкових накладних ТОВ „Схід-Транс-Імпекс”, оскільки це рішення суду було прийнято вже після здійснення господарських операцій.

Станом на дату складання податкових накладних ТОВ „Схід-Транс-Імпекс” було зареєстровано платником ПДВ, мало право на складання податкових накладних. Договір № 20/12-3 від 20.12.04р., укладений між ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД та ТОВ „Схід-Транс-Імпекс”, виконаний. Сторони цього Договору претензій не мають, Договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався. Кошти позивачем (у т.ч. суми ПДВ) повністю сплачені.

Отже, визнання недійсним Статуту, свідоцтва платника ПДВ та визнання недійсними податкових накладних само по собі не тягне за собою недійсність угоди, укладеної з моменту державної реєстрації ТОВ „Схід-Транс-Імпекс” і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

За таких обставин, суд вважає визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 160088,20 грн. неправомірними.

Посилаючись на відповіді ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, згідно яких свідоцтва платника ПДВ ТОВ „Двадцять один” анульоване 16.12.02р. за заявою платника про включення його з реєстру платників ПДВ у зв'язку з застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності, відповідач робить висновок про те, що позивачем завищено податковий кредит, в результаті чого занижено ПДВ на 239093,77 грн.

Але, як вбачається із матеріалів справи, при виконанні Договору № 10/06-1 від 10.06.05р. продавцем –ТОВ „Двадцять один” видавалися покупцю –ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД податкові накладні. Сторони цього Договору претензій не мають, Договір є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнавався. Кошти позивачем (у т. ч. суми ПДВ) повністю сплачені.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що при отриманні від ТОВ „Двадцять один” податкових накладних позивач не знав про анулювання свідоцтва платника ПДВ продавця, не мав жодних сумнівів щодо того, що продавця зареєстровано платником ПДВ.

За таких обставин, суд вважає, що ТОВ „Геркулес-2000” ЛТД не може насти відповідальність як за несплату податків продавцем, так  і за можливу недостовірність наданих продавцем відомостей, за умови необхідності покупця щодо таких.

Суд вважає, що визначивши позивачу податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 239093,77 грн. відповідачем  не враховано вищенаведених обставин.

В акті перевірки зазначено, що позивачем до складу податкового кредиту в січні 2007 року –березні 2007 року віднесено суму ПДВ, що не підтверджені податковими накладними на загальну суму 447684,00 грн. і на  момент складання акта перевірки податкові накладні за вказаний період не надані.

Позивачем в судовому засіданні надано до приєднання до матеріалів справи комплект документів на підтвердження правомірності визначення ним податкових зобов'язань.

Дослідивши надані первинні документи та податкові накладні, суд вважає, що їх системний аналіз дає змогу з'ясувати перелік фактично здійснених господарських операцій.

Деякі недоліки податкових накладних, на які посилається відповідач у письмових поясненнях, не досліджувалися відповідачем при проведенні перевірки і не відображені в акті перевірки. Донарахування податкових зобов'язань позивачу здійснено з інших підстав.

Відповідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що надані позивачем документи (докази) спростовують висновки акта перевірки, на підставі якого відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

          Звертає  на себе увагу і факт щодо непідписання акта перевірки всіма посадовими особами, які здійснювали перевірку.

Згідно п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08.05р. № 327, зареєстрованого в Мін'юсті України 25.08.05р. за № 925/11205 (далі –Порядок), акт –службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Підписання акта виїзної планової чи позапланової перевірок посадовими особами суб'єкта господарювання та посадовими особами органу державної податкової служби, які здійснювали перевірку, здійснюється за місцезнаходженням платника податків (п. 4.3 Порядку).

При цьому, Порядок не містить винятків щодо непідписання акта перевірки всіма посадовими особами, які здійснювали перевірку.

Отже, суд вважає, що відповідачем порушені вимоги щодо оформлення виїзної планової перевірки.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)          з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)          безсторонньо (неупереджено);

5)          добросовісно;

6)          розсудливо;

7)          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАСУ здійснені позивачем судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від  22 листопада 2007р. № 0005362320/0 та від 22 листопада 2007р. № 0005372320/0.

3.          Присудити з Державного бюджету України (р/р 31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965)  Товариству з обмеженою відповідальністю „Геркулес-2000” ЛТД (14000, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 11, р/р 26009012826582 у ВАТ „Укрексімбанк” м. Київ, МФО 322313, код 22825008) здійснені судові витрати у сумі 3,40 грн. сплаченого держмита.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у строк, встановлений цим Кодексом,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не  скасовано,  набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.     

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 23.01.08 р. проголошено тільки в ступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 28.01.08 р.

         Суддя                                                                                Ю.М.Бобров