Рішення

від 30.08.2010 по справі 2-1101

ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2 - 1101

        2010р.                                                                                                                              

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 серпня  2010 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої  судді:         Заколодяжної О.А.

при секретарі     :                  Титаренко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гадячі справу за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області про донарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги « Дітям  війни », -

в с т а н о в и в :

До суду звернувся ОСОБА_1  з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Гадяцькому районі Полтавської області про  зобов’язання  відповідача  нарахувати і виплатити надбавку до пенсії, як дитині війни, вказуючи, він є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" йому повинна  виплачуватись щомісячна  соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного Фонду України в Гадяцькому районі щодо  недорахування йому, як дитині війни щомісячної  державної соціальної допомоги та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок  йому  пенсії відповідно з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати з 1 січня 2006 року по 31 травня 2010 року.

Позивач  в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його  участі, позовні вимоги  підтримує в повному обсязі.

Управління  Пенсійного Фонду України  в Гадяцькому районі направило до суду заяву про розгляд справи без участі  представника.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

Відповідно до  ч.2 ст. 197   ЦПК   України,   у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в  разі якщо   розгляд справи здійснюється судом  за  відсутності  осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового   процесу  за  допомогою  звукозаписувального  технічного  засобу   не  здійснюється.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1  має статус "Дитини війни", що  підтверджується   пенсійним    посвідченням.

Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності   15.03.2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  запроваджені не були.

Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 20.12.2005 року та " Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік".  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивчу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

 Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Гадяцькому районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплатити йому за 2008 рік щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.  

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Гадяцькому  районі  Полтавської  області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.    

Стосовно позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача виплатити  йому   за 2009  рік та 2010 рік  щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» , Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік»  дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» , Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює доплату до пенсії дітям війни є Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, відповідач у 2009 році, 2010 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України « Поро соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних  прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Тому доводи відповідача стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд  вважає

безпідставним виходячи з наступного.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України « Про соціальний захист  дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30%  доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України  від 01.03.2002р. за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії;     підготовки документів для її виплати;забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України, а в даному випадку на УПФУ в Гадяцькому районі  Полтавської області, за  місцем проживання позивача.

 Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу  30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що слід зобов’язати управління пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області здійснити позивачу перерахунок пенсії відповідно з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування  та провести відповідні виплати за 2007 рік                   з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31  грудня 2008 року та    2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 31 травня 2010 року.

Також, в зв’язку з порушенням прав позивача  на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії як дитині війни, суд вважає, що слід визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі та задовольнити позов в цій частині.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3,6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»,  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року ,  ст.ст. 10, 60, 88, 197 ч.2, 212, 213, 214, 223 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі  Полтавської області про  донарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги « Дітям  війни »   задовольнити частково.  

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області у виплаті  ОСОБА_1  щомісячного підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 травня 2010 року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гадяцькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_1      відповідно з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року,  за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за період  з 01 січня 2010 року по 31 травня 2010 року .  

В іншій частині позовних вимог  ОСОБА_1       відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   державне мито у розмірі  02 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду справи в сумі  22  грн.  

Рішення  може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Гадяцький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але були відсутні під  час  проголошення судового рішення,  можуть  подати  апеляційну  скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча: