Постанова

від 21.12.2010 по справі 2а-8164/10/12/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2010 р.

Справа №2а-8164/10/12/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М. , при секретарі судового засідання Тарасовій О.М.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом   Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Центрального району м.Сімферополя          

до   Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим              

про визнання  частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю :

представників позивача  –            Рябенького Андрія Сергійовича, довіреність № 3 від 04.01.2010 р.

                                        Білоног Світлани Миколаївни, довіреність № 4128 від 25.08.2010р.          

представник відповідача –           Шиліна Віталія Сергійовича, довіреність № 94/10 від 16.04.2010 р.

Суть спору: Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційного об’єднання» Центрального району м. Сімферополя (далі – позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі в АР Крим (далі – відповідач, ДПІ в м. Сімферополі ) з вимогами про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення  №0020632301/0 від 27.05.2010 року.

Позов мотивовано тим, що відповідач  помилково і необґрунтовано послався на порушення позивачем приписів п.п.5.3.9, п.п.5.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  під час перевірки позивача 19.05.2010 року щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим  від 25.06.2010 р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених у позові.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, вказаних у письмових запереченнях від 21.12.2010 року  (а.с.46, т.2), в яких зазначив, що  позивач не мав підстав для віднесення до складу валових витрат підприємства сум, які не підтверджені  відповідними первісними документами, в результаті чого встановлено завищення задекларованих суб’єктів господарювання показників у рядку 04.1 Декларації.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 14.09.2010 року призначена у справі судово-бухгалтерська  експертиза, зупинено провадження у справі. (а.с. 251-253, т. 1) Ухвалою суду від 25.06.2010 року провадження у справі поновлено.(а.с. 34, т. 2).

Протягом судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності,  заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

         Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

         Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття  справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

          Суд зазначає, що відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

         Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

        Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

        Статтею 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обов’язкових платежів).

           Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Позивач  є юридичною особою, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ № 05.3-06-19/875, ідентифікаційний код 05480536 (а.с. 15 т. 1).

Позивач є платником податків, поставлений на податковий облік в органах державної податкової служби 15.07.1991 року за № 1796, що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що працівниками відповідача було проведено  планову виїзну перевірку  позивача  з питань дотримання вимог  податкового, валютного та іншого законодавства за період  з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами  якої   12.05.2010 року складено акт №6504/23-7/05480536 (а.с. 63-119 т.1).

Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в періоді, що перевірявся на загальну суму 124580,00 грн., у тому числі за 2-й квартал 2009 року у сумі 62265,00 грн., у 3 кварталі 2009 року у сумі 32420,00 грн., у 4 кварталі 2009 року у сумі 29895,00 грн.

На підставі згаданого акту перевірки  відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення від 27.05.2010 р. № 0020632301/0,  згідно з яким   позивачу  було визначено суму податкового  зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 124580,00 грн. основного платежу та 40611,00 грн. штрафних(фінансових) санкцій (а.с.129 т.1).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового  повідомлення-рішення суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування  зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

   Ст. 67 Конституції України  визначає, що кожен  зобов’язаний сплачувати  податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до   п.1.32  ст.1 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Ст. 2 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлює, що платниками  податку з числа резидентів є суб’єкти господарської діяльності , бюджетні, громадські та інші  підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання  прибутку.

У п.3.1 ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - це  загальна  сума доходу  платника податку від усіх видів  діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу  валового доходу  включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених  ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що  валовими витратами виробництва та обігу  є сума будь-яких  витрат платника податку  у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як  компенсація  вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.      

Відповідно до п.п.5.2.1 п. 5.2.  ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону  України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що  не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені  розрахунковими, платіжними та іншими  документами, обов’язковість  ведення та зберігання яких  передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу  та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів ( обов‘язкових платежів) є Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Стаття 1 зазначеного закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою)  є податкове  зобов’язання ( з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов’язання.

Ст.17 Закон України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 визначає порядок  нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.

Згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2. п.4.2. ст. 4 цього Закону № 2181 податковий орган зобов'язаний  самостійно  визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані  документальних  перевірок   результатів   діяльності платника  податків  свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи  з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи  податковим  періодом,  на  який припадає отримання таким    платником    податків    податкового   повідомлення   від контролюючого  органу,  але  не  більше п'ятдесяти відсотків такої суми  та  не  менше  десяти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян  сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

Досліджуючи правомірність висновків податкового органу суд встановив наступне.

Позивачем, в процесі фінансово-господарської діяльності, укладені наступні договори: - договір № 24/08-079004 від 10.08.2008 року з Кримським страховим центром АТ «УПСКА» ЄДРПОУ 3525156; - договір № 68 від 15.10.2008 р. з Тендерною палатою Криму, ЄДРПОУ 35737110; - договір № 21 від 17.11.2008 р. з УЖКГ Центральної районної ради м. Сімферополя, ЄДРПОУ 22257745; - договір на аварійно-технічне обслуговування від 01.01.2008 р. з фірмою «Дімон», ЄДРПОУ 23662425; - договір на аварійно технічне обслуговування від 01.01.2009 р. з фірмою «Дімон», ЄДРПОУ 23662425.

У Акті відповідачем зазначено, що позивач за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. завищив валові витрати у сумі 619443,00 грн., в тому числі у 4 кварталі у сумі 121120,00 грн., в 1 кварталі 2009 р у сумі 139583,00 грн., у 2 кварталі 2009 р. у сумі 119580,00 грн., у 3 кварталі 2009 р. у сумі 119580,00 грн., у 4 кварталі 2009 р. у сумі 119580,00 грн. Також, зазначено, що позивачем необґрунтовано віднесені суми розрахунків з зазначеними підприємствами до складу валових витрат, тому що, в порушення п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР, відсутні первісні, розрахункові, платіжні документи та документи на виконання робіт (послуг), та документально не підтверджена сума 619443,00 грн., що є порушенням п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 зазначеного Закону.

Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог зазначено, що він не погоджується з висновками відповідача викладеними в п. 3.1.2. вищезазначеного Акту щодо завищення ним валових витрат, за перевіряємий період, в сумі 619443,00 грн., з підстав визнання ним завищення валових витрат на суму 20003,00 грн. в 1 кварталі 2009 року (витрати на виготовлення огорожі бази по вул.. Аральській, 59 в м. Сімферополі), та не визнає завищення валових витрат в сумі 599440,00 грн. з підстав оформлення документів первинного бухгалтерського обліку у відповідності до наказу Держкомстату України № 237/5 від 21.06.2002 р. та листа Міністерства Фінансів України від 10.08.2004 р. № 31-04200-10-10/14432.

Не погоджується позивач і з розміром податкового зобов'язання з податку на прибуток, яка виписана в податковому повідомленні – рішення № 0020632301/0 від 27.05.2010 року на загальну суму 165191,00 грн., в тому числі сума основного платежу 124580,00 грн. та сума штрафних санкцій 40611,00 грн., тому що визнав суму податку на прибуток 5000,00 грн. з суми визнаних завищених валових витрат в розмірі 20003,00 грн.

З метою сплати узгодженої частини податкового зобов'язання, визначеного оскаржуваним податковим повідомленням –рішенням, платіжним дорученням № 1444 від 04.06.2010 року позивачем сплачено на користь Державного бюджету суму 7501,13 грн., де 5000,75 грн. – податок на прибуток, та 2500,38 грн. – сума штрафних санкцій. (а.с. 47 т.2)

За даними експертного висновку № 34/2010 від 10.11.2010 року (11-31,35,37 т.2) при проведенні судової бухгалтерської  експертизи встановлено, що  документами первинного бухгалтерського обліку Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання» Центрального району м. Сімферополя підтверджуються валові витрати за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. на суму 599440,00 грн., на яку при перевірці ДПІ м. Сімферополя були зменшені необґрунтовано валові витрати, а саме:

- по Кримському страховому агентству АО «УПСКА» згідно договору № 24/08-079004 від 10.08.2008 р., виписки банку за період з 09.09.2008 р. по 08.10.2008 р., акту здачі прийому робіт від 10.10.2008 р. на суму 13000,00 грн.

- по ПОУЗ «Тендерна палата Криму» згідно договору № 68 від 15.10.2008 р., рахунку № СФ-0000068 від 15.10.2008 р., акту виконаних робіт б/н від 15.10.2008 року на суму 6300,00 грн.

- по  ПП «Дімон-Крим» (фірма «Дімон») ЗКПО 23662425 згідно договору б/н від 01.01.2008 р. з калькуляцією, рахунків №№ 55, 58, 62 за 2008 р., актів виконаних робіт за жовтень - грудень  2008 р., договору на аварійно-технічне обслуговування б/н від 01.01.2009 р. з калькуляцією, рахунків №№ 1, 8, 20, 25, 28, 33, 36, 39, 43, 47, 49, 54 за 2009 р., актів виконаних робіт за січень –грудень 2009 р. на суму 580140,00 грн.

Суми валових витрат позивача за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. відображались в журналі-ордері по рахунку № 631 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» на підставі актів виконаних робіт (послуг), платіжних документів (банківської виписки, платіжних доручень).

Висновки акту перевірки відповідача № 6504/23-7/05480536 від 19.05.2010 р., які стосуються оподаткування прибутку позивача, згідно документам первинного бухгалтерського обліку обґрунтовані щодо зменшення валових витрат за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. на суму 2003,00 грн., суму з податку на прибуток повинна бути збільшена на 5001,00 грн. і за даними експертизи  складатиме 69432 грн., а сума штрафних санкцій повинна скласти всього 2501,00 грн.

Відповідно до наказу Держкомстату України № 237/5 від 21.06.2002 р. «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» затверджені форми первинних облікових документів в будівництві, а саме: типова форма КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», який поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Згідно листу Міністерство фінансів України N 31-04200-10-10/14432 від 10.08.2004 щодо документального оформлення, виконаних робіт за будівельним контрактом підприємства, які типову форму N КБ-2в не використовують, записи у бухгалтерському обліку здійснюють на підставі іншого первинного документу з визначення ступеню завершеності робіт та обчислення доходів за методом вимірювання та оцінки виконаної роботи, який має містити необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, наявність яких забезпечить отримання інформації про дату, види, обсяги і вартість виконаних робіт.

За таких обставин, суд вважає, що валові витрати позивача за перевіряємий період підтверджені належно оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, листа Міністерства Фінансів України від 10.08.2004 р. № 31-04200-10-10/14432

У суду не має підстав ставити під сумнів наведені доводи у висновку судової експертизи, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи, не суперечать нормам матеріального права.

Щодо посилання представника відповідача на порушення позивачем норм Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV суд зазначає наступне. Згідно ст. 3 цього Закону метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.  Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 зазначеного Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Отже, зазначений закон визначає вимоги саме до документів бухгалтерського обліку, а не податкового.

За своїм змістом норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для невключення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 згаданого Закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом не подано будь-яких доказів, які б ставили під сумнів як власне реальність виконання господарських операцій з виконання робіт за угодами, укладеними між позивачем.

Тому, суд визнає, що висновки за актом перевірки, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, слід вважати такими, що не відповідають приписам закону, а доводи податкового органу про заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 124580,00 грн., не підтвердженими.

Відповідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму судового збору, сплаченого відповідно до вимог немайнового характеру у розмірі 3,40 грн. та суму судових витрат, пов’язаних із проведенням судової експертизи, в порядку встановленому ст. 94 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 87 КАС України  витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз віднесено до судових витрат.

Частиною 1 статті 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно із наданою судовим експертом калькуляцією вартості роботи судового експерта по виконанню судово-економічної експертизи, експертом проведено експертизу вартість якої становила 10501,33 грн.

Фактична сплата позивачем вартості проведеної експертизи підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає можливим стягнути на його користь суму витрат на проведення судової експертизи у розмірі 10501,33 грн.

В судовому засіданні 21.12.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 27.12.2010р.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі  АР Крим від 27.05.2010 р. № 0020632301/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 119579,25 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 38110,62 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету на користь Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання» Центрального району м. Сімферополя (ЄДРПОУ 05480536) 3,40 судових витрат та 10501,33 грн. витрат, пов’язаних з проведенням експертизи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                Котарева Г.М.