Постанова

від 13.12.2010 по справі 2а-14405/10/15/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.12.10

Справа №2а-14405/10/15/0170

   (12:24год.)                                                                                          м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л. , при секретарі Маляр К.В.. за участю:

представника позивача  - Мартьянова О.В.,   

представника відповідача – Лукпанової К.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу  

за позовом Приватного багатопрофільного малого підприємства “ДЮН”          

до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим              

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Приватне багатопрофільне мале підприємство «ДЮН» (далі – позивач) до Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі – відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00027871502/0 від 03 серпня 2009 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питання сплати податку на додану вартість позивача. За результатам перевірки був складений акт № 1128/15-2/20723781 від 23.07.2009 року, яким встановлено порушення пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а саме: несвоєчасна сплата податкового зобов’язання податку на додану вартість за період 30.10.2008 року по 19.06.2009 року ПБМП «Дюн». На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №00027871502/0 від 03 серпня 2009 року про нарахування штрафу у сумі 3208,50 гривень за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість на підставі  п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17  Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року. Позивач зазначає, що спірне рішення прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.11.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, зазначених в позовної заяві, надав пояснення по суті позову.

Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податкове повідомлення – рішення було прийнято за результатами проведеної перевірки у зв’язку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для його скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.21-22), у яких  зазначив, що відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року у зв’язку затримкою позивачем сплати самостійно визначеної (узгодженої) суми податкового зобов’язання за декларацією №22502 від 17.10.2008 року, до позивача правомірно застосовані штрафні санкції відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року.  

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

                                                         ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Джанкойська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим.

Частиною 1,3  статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту  2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

А відтак, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Джанкойська об’єднана державна податкова інспекція в АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.  

Судом встановлено, що 18.03.1994 року Приватне багатопрофільне  мале підприємство “ДЮН” (ЄДРПОУ 20723781) як юридична особа зареєстрована виконавчім комітетом Джанкойської міської Радої АР Крим відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №448925 (а.с. 17), є платником податку на додану вартість.

Таким чином, судом встановлено, що приватне багатопрофільне  мале підприємство «ДЮН» являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язане виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Джанкойською об’єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка з питання сплати податку на додану вартість приватного багатопрофільного малого підприємства «ДЮН».

За результатам перевірки був складений акт № 1128/15-2/20723781 від 23.07.2009 року, яким встановлено порушення пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а саме: несвоєчасна сплата податкового зобов’язання податка на додану вартість за період 30.10.2008 року по 19.06.2009 року ПБМП «Дюн» (а.с.11).

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення 0007871502/0 від 03 серпня 2009 року про нарахування штрафу у сумі 3208,50 гривень за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість на підставі  п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17  Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (а.с.10).

Перевіряючи законність та обґрунтованість позивних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від  25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення  зобов’язань  юридичних або фізичних осіб  перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов‘язкових платежів) є Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі Закон), стаття 1, якого встановлює, що податковим боргом (недоїмкою)  є податкове  зобов’язання (з урахуванням  штрафних санкцій  за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене  у встановлений строк, а також пеня , нарахована  на суму такого податкового зобов’язання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобов’язань передбачений у ст. 4 вказаного Закону, п.п. 4.1.4 якого встановлює, що податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю –протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.п. 4.1.5.ст. 4 Закону передбачено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що  платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму  податкового зобов’язання, зазначену  у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4п.4.1.ст.4 Закону для подання декларації  платника податків.

Розмір штрафних санкції, які накладаються на платника податків за порушення  податкового законодавства, та порядок їх застосування визначені у ст. 17  Закону України “Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до п. 17.1.7  ст. 17 вказаного Закону  у разі коли платник  податків не сплачує узгоджену  суму податкового зобов’язання  протягом граничних строків, визначених цим законом, він зобов’язаний  сплатити штраф  у таких розмірах:

при затримці  до 30 календарних днів -  у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу,

при затримці від 31до 90 календарних днів  - у розмірі 20 % погашеної суми  податкового боргу;

при затримці більш 90 календарних днів  - у розмірі 50% погашеної суми  податкового боргу.

Платники податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість” №168 від 03.04.1997 року.  

Згідно з п.п. 1.6  ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобов’язання  це загальна сума  податку, одержана (нарахована) платнику  податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем 17.10.2009 р. подана податкова декларація  з податку на додану вартість №22502 за звітний податковий           період вересня 2008 року (а.с.31-33), в якій зазначено податкове зобов’язання у сумі  8514,00 грн.

Платіжними дорученнями  № 1176 від 17.10.2008 р. на суму 5000,00грн., №1191 від 22.10.08 р. на суму 3514,00грн.(а.с.33), позивачем своєчасно, з дотриманням граничного строку сплати до 30.10.08р., сплачена задекларована сума податку на додану вартість за вересень 2008р. У зазначених платіжних доручень платник податку читко визначив призначення платежу – податок на додану вартість за вересень 2008 року. Отже, доводи відповідача про несвоєчасність сплати податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

            Судом встановлено, що суми, перераховані платником на погашення податкового зобов'язання за вересень 2008 р., ОДПІ зарахувала на погашення податкового боргу позивача за попередні податкові періоді в порядку черговості. При цьому для розрахунку суми штрафу податковий орган брав не дату сплати платником суми податкового боргу, як передбачено підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а дату самостійного погашення цим органом зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих платником за інший податковий період.

Суд звертає увагу представника відповідача, що податковим органом безпідставно зміненні призначення платежів та зміненні період погашення податкового боргу, що підтверджується матеріалами справи, у зв’язку з чим, суд зазначає про протиправність таких дій та вказує на наступне.

Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за визначений ним період, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.   

Таким чином, суд зазначає, що у випадку зміни призначення платежу без узгодження з позивачем та погашення податкового боргу за іншими періодами, у  позивача виникає  новий борг за період,  за який позивач вважає податкові зобов’язання погашеними.

Суд підкреслює, що такі дії податкового органу не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III та є протиправними.

Суд не приймає до уваги  посилання відповідача на те, що з боку Джанкойської ОДПІ доказами несвоєчасності сплати є відомості даних автоматизованої системи Джанкойської ОДПІ –АРМ “Облік платників податків”, які відображені в Акті перевірки.

З приводу цього суд зазначає, що згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України № 2181-ІІІ пов’язує настання певних правових наслідків.

Зокрема, приписами пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначено датою подання платіжного документа до банку, є підстави вважати, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов’язує погашення (сплату) податкового боргу платником податку.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку.

Суд підкреслює, що Закон України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  не пов’язує факт сплати податку з внесенням відомостей про це до автоматизованої системи податкового органу.

Суд зазначає, що вимоги Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку виконані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що фінансова санкція, вказана в спірному податковому повідомленні-рішенні, до позивача застосована неправомірно.

Суд також звертає увагу представника відповідача, що згідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобов’язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Ці документи суд приймає у якості належних доказів здійснення позивачем розрахунків по сплаті податкових зобов’язань, які крім іншого, підтверджують своєчасність здійснення таких розрахунків відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

При цьому суд зазначає, що матеріали справи свідчать про те, що відповідачем взагалі не надана оцінка вказаним вище первинним документам під час проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача щодо несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Суд вважає неспроможними посилання представника відповідача на пропуск строку звернення до адміністративного суду, оскільки у даному випадку підлягають застосуванню строки, встановлені ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", які позивачем не пропущені.

Суд враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Виходячи з встановлених судом обставини та наведених норм законодавства, регулюючих спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення, яке є предметом оскарження, та дії відповідача, пов’язані з визначенням штрафних санкцій за не своєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов’язань, не відповідають принципам адміністративної юстиції.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00027871502/0 від 03 серпня 2009 року є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв’язку зі складністю справи судом 13.12.2010 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 17.12. 2010 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

                                                              ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №00027871502/0 від 03 серпня 2009 року на суму 3208,50 гривень.

3.          Стягнути на користь Приватного багатопрофільного малого підприємства “ДЮН” з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3, 40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.  

Суддя                                                                          Тоскіна Г.Л.