Постанова

від 04.01.2011 по справі 11004/10/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адмі ністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"04" січня 2011 р. № 2а - 11004/10/2070

Харківський окружний адм іністративний суд у складі

головуючого судді - Шляхов а О.М.,

за участі секретаря - Чму тової К.А.,

за участі представника по зивача - Радигін Є.С. (дов іреність б/н від 01.07.2010р.);

за участі представника від повідача - Кізілов О.В. (дов іреність № 18573/10/10 -18 від 15.11.2010р.)

розглянувши у відкритому с удовому засіданні в приміщен ні суду справу за адміністра тивним позовом Товариства з обмеженою відповідальніст ю "Борн" до Державної податк ової інспекції у Червонозаво дському районі міста Харкова про визнання податкового п овідомлення-рішення недійсн им ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ха рківського окружного адміні стративного суду з зазначен им позовом та просить суд виз нати протиправним та скасува ти (визнати не чинним) у повном у обсязі податкове повідомле ння - рішення ДПІ у Червоноз аводському районі м. Харкова № 0000152320/3 від 26.08.2010 р. (до перегляду с карги у ДПАУ це було рішення № 0000152320/2 від 16.06.2010 р., до перегляду ска рги у ДПА Харківської област і це було рішення № 0000152320/1 від 12.05.201 0 р., а до перегляду у ДПІ було рі шення від 09.03.2010 р. № 0000152320/0) на загал ьну суму 1323019,50 грн.., визнати прот иправним та скасувати (визна ти не чинним) у повному обсязі податкове повідомлення - рі шення ДПІ у Червонозаводсько му районі м. Харкова № 0000162320/3 від 26.08.2010 р. (до перегляду скарги у ДП АУ це було рішення № 0000162320/2 від 16.06 .2010 р., до перегляду скарги у ДПА Харківської області це було рішення № 0000162320/1 від 12.05.2010 р., а до пе регляду у ДПІ було рішення ві д 09.03.2010 р. № 0000162320/0) на загальну суму 1028946,00 грн., визнати протиправни м та скасувати (визнати не чин ним) у повному обсязі податко ве повідомлення - рішення ДП І у Червонозаводському район і м. Харкова № 0000402320/3 від 26.08.2010 р. (до п ерегляду скарги у ДПАУ це бул о рішення № 0000402320/2 від 28.07.2010 р., до пе регляду скарги у ДПА Харківс ької області це було рішення № 0000402320/2 від 16.06.2010 р.) на загальну су му 31395,00 грн., визнати протиправн им та скасувати (визнати не чи нним) у повному обсязі податк ове повідомлення - рішення ДПІ у Червонозаводському рай оні м. Харкова № 0000412320/3 від 26.08.2010 р. (д о перегляду скарги у ДПАУ це б уло рішення № 0000412320/2 від 28.07.2010 р., до перегляду скарги у ДПА Харкі вської області це було рішен ня № 0000412320/2 від 16.06.2010 р.) на загальну суму 72609,00 грн. та покласти судов і витрати на відповідача.

В обґрунтування позовних в имог позивач зазначив, що гос подарські операції по догово рам, укладеним між ТОВ “Фірма “Борн” та ТОВ “Релан” (код ЄДР ПОУ 34994894), ТОВ КБ “Сіріус” (код ЄД РПОУ 34014854), ТОВ “Ванекса” (код ЄД РПОУ 34602352), ТОВ “Межрегіональна маркетингова компанія” (код ЄДРПОУ 34429915), були без належних на то підстав визнані відпов ідачем нікчемними.

Безпідставно винесене под аткове повідомлення-рішення № 0000402320/3 від 26.08.2010 р. на загальну сум у 31395,00 грн. у зв' язку з повторни м нарахуванням за 1 квартал 2008 року податку на прибуток у ро змірі 20930,00 грн., після того, як це було зроблено ДПІ у Червоноз аводському районі м. Харкова на підставі акту перевірки № 955/232/31941284 від 23.02.2010 р. та включено до р озрахунку повідомлення-ріше ння № 0000152320/3 від 26.08.2010 р. Також безп ідставно увійшла до суми под аткового повідомлення-рішен ня № 0000412320/3 від 26.08.2010 р. сума ПДВ за г рудень 2008 році у розмірі 17100,00 грн ., тому як відповідач в акті пе ревірки № 955/232/31941284 від 23.02.2010 р. (стор. 9,13,34,36,37) безпідставно встановив , що акту № б/н від 8.12.2008 р. на суму 10 2600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 17100,00 грн.) складе ний до правочину укладеному між позивачем та ТОВ «Релан» . Однак це не відповідає дійсн ості, тому як вище вказана сум а відноситься до правочину у кладеному між позивачем та Т ОВ «Інвестпрофбізнес» (код 3599 2730). Без яких то підстав до суми податкового повідомлення-рі шення № 0000162320/3 від 26.08.2010 р. увійшла с ума ПДВ за лютий 2007 року у розмі рі 1650,00 грн. по податковій накла дній № 5 від 9.02.2007 р., тому як ця под аткова накладна була включен а позивачем у квітні 2008 року та взята відповідачем при розр ахунку ПДВ за квітень 2008 року. Н е відповідає діючим нормам п рава висновок відповідача зр облений у акті перевірки сто совно не правомірного включе ння позивачем до податкового кредиту у квітні 2008 року подат кової накладної № 5 від 9.02.2007 р.

30.09.2010 р. відповідачем до суду б уло подане заперечення проти позову. Відповідно до якого в ідповідач вважає, що податко ві повідомлення-рішення прий няті відповідно до вимог чин ного законодавства. У зв' яз ку з цим вважає позовні вимог и безпідставними та просить суд у задоволенні позову від мовити.

У судовому засіданні предс тавник позивача підтримав по зовні вимоги у повному обсяз і та просив задовольнити поз ов.

Представник відповідача п роти позову заперечував з пі дстав, зазначених у письмови х запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення п редставників сторін, досліди вши матеріали справи, проана лізувавши докази у їх сукупн ості, встановив наступне.

На підставі направлення ві д 29.01.2010 року № 33, від 12.02.2010 року № 70 фах івцями Державної податкової інспекції у Червонозаводськ ому районі м. Харкова була про ведена виїзна планова переві рка ТОВ «Фірма «Борн» з питан ь дотримання вимог податково го та іншого законодавства з а період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р. та валю тного законодавства за періо д з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.

09.03.2010 р. Державною податковою інспекцією у Червонозаводсь кому районі м. Харкова були в инесені податкові повідомле ння-рішення № 0000152320/0 та № 0000162320/0, яки ми визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Борн» порушив п.п. 5.2.1. п ункту 5.2. ст. 5 Закону України ві д 22.04.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткува ння прибутку підприємств» та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами та д оповненнями «Про порядок пог ашення зобов' язань платник ів податків перед бюджетами та державними цільовими фонд ами», а також п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України від 3.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та д оповненнями „Про податок на додану вартість” та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із змінами та доповненн ями «Про порядок погашення з обов' язань платників подат ків перед бюджетами та держа вними цільовими фондами». Пі дставою для прийняття вказан их податкових повідомлень - р ішень є акт перевірки № 955/232/31941284 в ід 23.02.2010 р. на підставі якого бул о нараховане податкове зобов ' язання з податку на додану вартість у розмірі 694464,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 347232, 0 грн., а також нараховане пода ткове зобов' язання з податк у на прибуток у розмірі 882013,00 грн . та штрафні санкції у розмірі 441005,50 грн.

Позивач не погодився з пода тковими повідомленнями - рі шеннями по донарахуванню под атку на прибуток та податку н а додану вартість. У зв' язку з чим подав до Державної пода ткової інспекції Червонозав одського району м. Харкова, у п орядку апеляційного узгодже ння передбаченого п. 5.2. ст. 5 Зак ону № 2181, скарги на податкові по відомлення - рішення № 0000152320/0 та № 0000162320/0 від 9.03.2010 р. За результатами розгляду скарг Державною по датковою інспекцією у Червон озаводському районі м. Харко ва було винесене рішення № 6704/ 10/25-009 від 5.05.2010 р. на підставі якого керуючись п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закон у України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. із з мінами та доповненнями «Про порядок погашення зобов' яз ань платників податків перед бюджетами та державними ціл ьовими фондами» було скасова не податкове повідомлення-рі шення № 0000162320/0 від 9.03.2010 р. в частині суми у розмірі 12750,00 грн. податко вого зобов' язання з податку на додану вартість (основний платіж 8500,00 грн., штрафна (фінанс ова) санкція у розмірі 4250,00 грн.), а в іншій частині податкові п овідомлення-рішення залишил ися без змін.

Позивач не погодився з ріше нням Державної податкової ін спекції Червонозаводського району м. Харкова прийнятому за результатами розгляду ск арги та подав повторні скарг и до Державної податкової ад міністрації у Харківській об ласті. Державна податкова ад міністрація у Харківській об ласті розглянула скарги на п одаткові повідомлення-рішен ня та прийняла рішення за рез ультатами розгляду повторни х скарг № 2271/10/25-103 від 11.06.2010 р., на підс таві якого вказала на той фак т, що ДПІ у Червонозаводськом у районі м. Харкова при визнач ені відхилення валових витра т не врахувала валові витрат и у 1 кварталі 2008 р. у сумі 83722,00 грн. Крім цього, при визначені роз біжностей між даними, задекл арованими платником, та дани ми, виявленими при перевірці , податковою інспекцією не бу ла врахована сума ПДВ, зайво в іднесена до податкового кред иту ПДВ у грудні 2008 року за пос луги, отримані від ТОВ «Релан » у сумі 48406,2 грн. Таким чином, на думку ДПА у Харківській обла сті, ТОВ «Фірма «Борн» завище но податковий кредит та зани жено податок на додану варті сть на суму у розмірі 48406,00 грн. Н а підставі вищезазначеного, ДПА У Харківській області зб ільшила суму податкового зоб ов' язання з податку на приб уток у розмірі 31395,00 грн. (основни й платіж 20930,00 грн. та штрафні сан кції 10465,00 грн.), визначеному у по датковому повідомлені-рішен ні від 9.03.2010 р. № 0000152320/0 (від 12.05.2010 р. № 00001523 20/1) та збільшила суму податков ого зобов' язання з податку на додану вартість у розмірі 72609,00 грн. (основний платіж 48406,00 гр н. та штрафні санкції 24203,00 грн.), в изначеному у податковому пов ідомлені-рішенні від 09.03.2010 р. № 000 0162320/0 (від 12.05.2010 р. № 0000162320/1). За результа тами прийнятого рішення ДПА Харківської області та ДПІ у Червонозаводському районі б ули винесені податкові повід омлення - рішення: № 0000152320/2 від 1 6.06.2010 р. ( раніше було рішення від 12.05.2010 р. № 0000152320/1, а до перегляду у ДП І було рішення від 09.03.2010 р. № 0000152320/0) на загальну суму 1323019,50 грн.; № 0000162320 /2 від 16.05.2010 р. ( раніше було рішенн я № 0000162320/1 від 12.05.2010 р., а до перегляд у у ДПІ було рішення від 09.03.2010 р. № 0000162320/0) на загальну суму 1028946,00 грн.; № 0000402320/2 від 16.06.2010 р. на загальну сум у 31395,00 грн.; № 0000412320/2 від 16.06.2010 р. на зага льну 72609,00 грн.

Позивач не погодився з пода тковими повідомленнями ріше ннями № 0000402320/2 від 16.06.2010 р. на загаль ну суму 31395,00 грн. та № 0000412320/2 від 16.06.2010 р. на загальну 72609,00 грн. і оскарж ив їх до ДПІ Червонозаводськ ому району м. Харкова. ДПІ Черв онозаводського району м. Хар кова за результатами розгляд у скарг прийняло рішення № 2814/10 /25-103 від 23.07.2010 р. згідно якого зали шило податкові повідомлення -рішення без змін, у зв' язку з чим надіслала позивачу нові податкові повідомлення-ріше ння: № 0000402320/2 від 28.07.2010 р. на загальну суму 31395,00 грн. (це раніше було рі шення № 0000402320/2 від 16.06.2010 р.); № 0000412320/2 від 28.07.2010 р. на загальну 72609,00 грн. (це ра ніше було рішення № 0000412320/2 від 16.06. 2010 р.).

Потім позивач не погодився зі всіма чотирма рішеннями Д ПІ та звернувся у порядку апе ляційного узгодження зі скар гою до Державної податкової адміністрації України. Держа вна податкова адміністрація України розглянула скарги і надіслала рішення позивачу за номером № 8206/6/25-0115 від 18.08.2010 р., згі дно якого відмовила у задово лені надісланих скарг. Після чого позивач отримав від від повідача оновлені податкові повідомлення - рішення від 26.08.2010 р.: № 0000152320/3 на загальну суму 1323019,50 грн.; № 0000162320/3 на загальну сум у 1028946,00 грн.; № 0000402320/3 на загальну сум у 31395,00 грн.; № 0000412320/3 на загальну сум у 72609,00 грн.

За результатами перевірки встановлені порушення: ч. 1 ст . 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в ча стині недодержання вимог заз начених статей в момент вчин ення правочинів, які не спрям овані на реальне настання пр авових наслідків, що обумовл ені ними по правочинам, здійс нених ТОВ “Фірма “Борн” з кон трагентами та п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1, п .п. 7.4.4., п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону Украї ни “Про податок на додану вар тість”, п. 4.1. ст. 4, п.п. 11.3.1, п. 11.3 ст. 11, п.п . 5.2.1, п. 5.2., п.5.1. ст. 5 Закону України в ід 22.04.1997 р. № 283/97-ВР “Про оподаткув ання прибутку підприємств”.

В акті та запереченнях на ад міністративний позов відпов ідач вказував на факти, які є п ідтвердженням порушення вищ е вказаних норм права.

Так обґрунтовуючи свою поз ицію відносно нікчемності пр авочинів між позивачем та ТО В “Релан” (код ЄДРПОУ 34994894) відпо відач вказував на те, що подат ковою інспекцією за місцем р озташування ТОВ “Релан” не в изнані декларації, які він по давав упродовж 2008 року і на цій підставі дані цих деклараці й не були внесені до баз даних податкової інспекції, тобто отримані декларації ставили ся “до відома”, також зазначи в, що у відповідності до даних податкової інспекції ТОВ “Р елан” не перебувало за своєю юридичною адресою, про що скл адений акт від 29.01.2009 р. Вказував на той факт, що у деклараціях, які подані до ДПІ у Приморськ ому районі м. Одеса за листопа д 2008 року, керівником підприєм ства значиться громадянин ОСОБА_3, який у відповідност і до наданих їм пояснень вказ ує на те, що не здійснював фіна нсово-господарської діяльно сті від ТОВ “Релан”, не підпис ував жодних документів діяль ності підприємства, не уклад ав угоди від імені підприємс тва, не мав печатки та кутовог о штампу. До того ж, як вказува в відповідач згідно з надано ю податковою звітністю за др угий та третій квартал 2008 року у ТОВ “Релан” відсутні необх ідні умови для здійснення ос новного виду діяльності у пе ревіряємому періоді, тому як відсутні трудові ресурси, не обхідні основні фонди та обл аднання для виконання укладе них угод за цей період, тобто ц е на думку відповідача є підс тавою для визнання угод з зам овниками, у тому числі з ТОВ “Ф ірма “Борн”, нікчемними.

Суд з цього приводу зазнача є наступне.

Так, між позивачем та ТОВ “Р елан” був укладений договір б/н від 1.12.2008 р., у відповідності д о якого ТОВ “Релан” зобов'яза лось надати спеціалістів для виконання ремонтних та елек тромонтажних робіт, а також в иконати підрядні роботи. У ві дповідності до наданих до су ду копій актів ТОВ “Релан” ви конало умови договору за що о тримало повну оплату. Також, Т ОВ “Релан” надало позивачу п одаткові накладні на усю сум у виконаних робіт.

У відповідності до ст.ст. 1,4 З акону України «Про порядок п огашення зобов' язань платн иків податків перед бюджетам и та державними цільовими фо ндами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р., із змі нами та доповненнями, веденн я податкового обліку покладе но на кожного окремого платн ика податку, при цьому такий п латник несе самостійну відпо відальність за порушення пра вил ведення податкового облі ку. Зазначена відповідальніс ть стосується кожного окремо го платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на й ого контрагентів. Така ж прав ова позиція закріплена у п. 10.1. ст. 10 ЗУ “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3.04.1997 р. та п . 16.1. ст. 16 ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Виходячи з наведено го, порушення, допущені одним платником податків у відобр аженні в податковому обліку певної господарської операц ії, за загальним правилом не в пливають на права та обов' я зки іншого платника податків . Тому не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на той факт, що податковою інс пекцією, в яку надає звітніст ь ТОВ «Релан», не визнаються (б еруться «до відома») деклара ції, які підприємство подава ло впродовж 2008 року. Законодав ством не встановлено обмежен ь по включенню до складу пода ткового кредиту сум ПДВ та по включенню до складу валових витрат сум по роботах, послуг ах отриманих від виконавця (п ідрядника), податкова деклар ація якого не визнана податк овою звітністю, за умови, що та кий виконавець (підрядник) за реєстрований платником пода тку на додану вартість. За ная вності належним чином оформл ених податкових накладних, п ервинних документів. Та за на явності фактичного здійснен ня операцій з придбання това рів (робіт, послуг). Однак відп овідач не заперечує, що всі по даткові накладні та первинні документи оформлені належни м чином, не надав суду доказів , які б підтверджували відсут ність фактичного здійснення операцій з придбання товарі в (робіт, послуг). У свою чергу п озивач вказав у своєму позов і для яких замовників залуча лися спеціалісти та виконува лися супідрядні роботи, нада в докази в підтвердження цьо го.

Згідно зі ст. 1 Закону Україн и «Про державну реєстрацію ю ридичних осіб та фізичних ос іб - підприємців» місцем зн аходження юридичної особи є адреса органу або особи, які в ідповідно до установчих доку ментів юридичної особи чи за кону виступають від її імені . У відповідності до п. 2 ст. 38 Зак ону України «Про державну ре єстрацію юридичних осіб та ф ізичних осіб - підприємців» від 15. 05. 2003 року №755-ІV зазначено, щ о підставами для постановлен ня судового рішення щодо при пинення юридичної особи, що н е пов' язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: ви знання недійсним запису про проведення державної реєстр ації через порушення закону, допущені при створенні юрид ичної особи, які не можна усун ути; провадження нею діяльно сті, що суперечить установчи м документам, або такої, що заб оронена законом; невідповідн ість мінімального розміру ст атутного фонду юридичної осо би вимогам закону; неподання протягом року органам держа вної податкової служби подат кових декларацій, документів фінансової звітності відпов ідно до закону; наявність в Єд иному державному реєстрі зап ису про відсутність юридично ї особи за вказаним її місцез находженням.

Відповідно до п.3.5 наказу ДПА України №80 «Про затвердження Порядку обліку платників по датків, зборів (обов' язкови х платежів)» місцем обліку пл атників податків є відповідн ий орган державної податково ї служби за зареєстрованим м ісцезнаходженням юридичної особи (відокремленого підро зділу юридичної особи) чи зар еєстрованим місцем проживан ня (здійснення діяльності) са мозайнятої особи, якщо інше н е передбачене цим Порядком.

Згідно із п. 11 зазначеного По рядку працівниками органів Д ПС здійснюються перевірки мі сцезнаходження (місця прожив ання) платника податків. За на слідками перевірки складаєт ься акт перевірки місцезнахо дження платника податків. Як що встановлена відсутність п латника податків за його міс цезнаходженням, то проводить ся робота із з' ясування фак тичного місця розташування ( місцезнаходження) платника п одатків, відповідальних та а філійованих осіб.

Якщо підрозділами податко вої міліції підтверджено від сутність за місцезнаходженн ям юридичної особи, яка включ ена до Єдиного державного ре єстру, то підрозділи з обліку платників податків до відпо відного державного реєстрат ора (органу державної реєстр ації) надсилають повідомленн я про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням з а формою N 18-ОПП. Копія такого по відомлення підшивається до р еєстраційної частини обліко вої справи платника податків . Про направлення такого пові домлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень п ро відсутність юридичної осо би за місцезнаходженням за ф ормою N 19-ОПП. У подальшому таки й запис може служити підстав ою для припинення юридичної особи за постановою суду.

Виходячи з цього посилання відповідача у запереченнях на адміністративний позов на той факт, що ТОВ «Релан» не зн аходиться за юридичною адрес ою, що на його думку підтвердж ує акт від 29.01.2009. р., ніяким чином не впливає на права та обов' язки між позивачем та ТОВ «Ре лан», це не може бути взято суд ом у якості доказу, який підтв ерджує нереальність господа рських операцій по договору б/н від 1.12.2008 р., такий акт, якщо ві н існує, тому як до суду його т ак і не надано, у відповідност і до вищенаведених норм прав а є підставою для проведення роботи із з' ясування факти чного місця розташування (мі сцезнаходження) платника под атків, відповідальних та афі лійованих осіб.

Посилання відповідач а на той факт, що договір від 01.1 2.2008 р. підписаний особою повнов аження якої невідомі та на по яснення ОСОБА_3, який буду чи зареєстрованим директоро м ТОВ «Релан» начебто не підп исував жодних документів дія льності підприємства не може бути прийнято судом. З яких та ких причин відповідач вважає , що усе що вказано у пояснення х ОСОБА_3 є доведеними обс тавинами та може бути узяте с удом, як неспростовний доказ .

Статтею 204 Цивільного Кодек су України встановлена презу мпція правомірності правочи ну, згідно якої правочин є пра вомірним, якщо його недійсні сть прямо не встановлена зак оном або якщо він не визнаний судом недійсним. На цей час не має рішення суду на підставі якого договір б/н від 01.12.2008 р. виз наний не дійсним в частині аб о повністю; не надано до суду з аперечень з боку ТОВ «Релан» відносно повноважень особи, яка підписала договір б/н від 01.12.2008 р.; документи надані до суд у свідчать, що в момент вчинен ня правочину додержані всі н еобхідні вимоги чинного зако нодавства, сторони вчинили д ії спрямовані на виконання д оговору, а спільні дії сторін були направлені на набуття т их прав та обов'язків, які випл ивають з договору. Також до су ду в підтвердження повноваже нь ОСОБА_5, який підписав д оговір б/н від 1.12.2008 р., була надан а довіреність підписана дире ктором ТОВ «Релан» ОСОБА_3 згідно якої ОСОБА_5 у пері од з 01.11.2008 р. по 31.12.2009 р. мав право під писувати договори, акти, пода ткові накладні від імені ТОВ «Релан».

Твердження відповідача ві дносно того, що дані податков ої звітності ТОВ «Релан» сві дчать про відсутність на під приємстві управлінського аб о технічного персоналу, осно вних засобів, транспортних з асобів, тобто необхідних умо в для досягнення результатів відповідної підприємницько ї діяльності, то вони не можут ь прийняті судом з огляду на н аступне.

Відповідно до приписів ст. с т. 6, 67 ЦК України сторони є віль ними в укладені договору, виб орі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших ак тів цивільного законодавств а, звичаїв ділового обороту, в имог розумності та справедли вості.

Чинним законодавством Укр аїни не передбачено, що на сто рону цивільно-правової угоди , яка є платником податків, пок ладено обов' язок з перевірк и відповідності законодавст ву установчих документів інш ого учасника правовідносин т а дотримання ним вимог подат кового законодавства.

Відповідно до ст.ст. 19,58 Конст итуції України, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавств ом, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчине ння не визнавалися законом я к правопорушення.

Згідно з Інформаційним лис том ВАСУ № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 р. «Про п роблемні питання застосуван ня законодавства по справах за участю органів державної податкової служби» відповід альною за сплату податків до бюджету є особа, що формує дан і податкового обліку з цього податку, а не контрагент тако ї особи.

Тобто позивач при укладанн і договору з ТОВ «Релан» не по винен був встановлювати, чи є у підрядника необхідний упр авлінський або технічний пер сонал, основні засоби, трансп ортні засоби та інше необхід не для виконання договору. Кр ім цього у відповідності до н аданих до суду документів ТО В “Релан” мало ліцензію сері ї АВ № 357156 від 3.08.2007 р. на будівельн у діяльність строком дії до 3.0 8.2012 р., що у відповідності до ліц ензійних вимог затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 112/182 від 13.09.2001 р. передбачає наявн ість у підприємства, яке має л іцензію на виконання будівел ьних робіт організаційної ст руктури, кваліфікаційних спе ціалістів, обладнання та усь ого іншого необхідного для в иконання робіт вказаних у лі цензії.

Стосовно посилань відпові дача у запереченнях на адмін істративний позов на форми № 1 ДФ за другий та третій кварт ал 2008 р. у якості доказів факту відсутності працівників у ТО В «Релан» у період виконання робіт та послуг по договору б /н від 1.12.2008 р., то надані до суду ф орми взагалі ні чого не довод ять по даній справі, тому як пе ріод у який здійснювалися го сподарські операції по догов ору б/н від 1.12.2008 р. припадає на че твертий квартал 2008 р.

Інших доказів в підтвердже ння своєї позиції по справі с тосовно ТОВ “Релан” відповід ач не надав.

Відповідач обґрунтовуючи свою позицію відносно нікчем ності правочинів між позивач ем та ТОВ КБ “Сіріус” (код ЄДРП ОУ 34014854) вказував на те, що основ ною причиною нереальності уг од є відсутність у актах вико наних робіт та податкових на кладних посилань на об'єкти д е виконувалися роботи.

Судом встановлено, що між ТО В КБ “Сіріус” та позивачем бу в укладений договір № 1-04/06 від 20. 04.2006 р. та зміни до договору у від повідності до яких ТОВ КБ “Сі ріус” зобов'язалось надати с пеціалістів для виконання пі дрядних робіт. У відповіднос ті до наданих до суду актів та кошторисів ТОВ КБ “Сіріус” в иконало умови договору за що з ним повністю розрахувалис я. Згідно виконаних робіт кон трагент надав позивачу пода ткові накладні.

Частинами другою та третьо ю ст. 9 Закону України «Про бух галтерський облік і фінансов у звітність в Україні» перед бачено, що підставою для бухг алтерського обліку господар ських операцій є первинні до кументи, що фіксують факт зді йснення господарської опера ції. Первинні документи пови нні бути складені під час зді йснення господарської опера ції, а якщо це неможливо - без посередньо після її закінчен ня. Для контролю й упорядкува ння оброблених даних на підс таві первинних документів мо жуть бути складені на паперо вих або машинних носіях і пов инні мати обов' язкові рекві зити: назву документу; дату і м ісце складання; назву підпри ємства, від імені якого склад ається документ; зміст і обся г господарської операції; од иницю виміру господарської о перації; посади осіб, відпові дальних за здійснення господ арської операції і правильні сть її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати о собу, яка брала участь у здійс ненні господарської операці ї.

Надані до суду позивачем пе рвинні документи по господар ським операціям здійсненим п о договору з ТОВ КБ «Сіріус» в ідповідають вище зазначеним вимогам закону та домовлено сті сторін, до того ж в них є по силання на об' єкти де викон увалися роботи за участю при тягнених спеціалістів від ТО В КБ «Сіріус». Відповідно дод аткам вказаних у таблиці № 1 в иконання робіт на вказаних о б' єктах підтверджується ві дповідними документами (дого ворами, актами, кошторисами). П одаткові накладні надані поз ивачем до суду оформлені згі дно до п.п. 7.2.1 п. 7 ст. 7 ЗУ “Про пода ток на додану вартість”, нале жність оформлення податкови х накладних не оспорювалась відповідачем. Виходячи з цьо го висновки зроблені відпові дачем у акті перевірки № 955/232/3194128 4 від 23.02.2010 р. стосовно правовідн осин між позивачем та ТОВ КБ “ Сіріус” спростовуються нада ними позивачем до суду докум ентами.

Розглядаючи правовідносин и, які склалися між позивачем та ТОВ “Ванесса” (код ЄДРПОУ 3 4602352), ТОВ “Межрегіональна марк етингова компанія” (код ЄДРП ОУ 34429915) слід вказати наступне. Т ак виходячи з акту перевірки № 955/232/31941284 від 23.02.2010 р. відповідач в о бґрунтування своєї позиції в казує на те, що згідно даних ві дповідача на підприємствах л ічиться тільки по одному дир ектору, у актах виконаних роб іт, податкових накладних від сутні посилання на об'єкти де виконувалися роботи.

Як вже вище зазначалося суд ом, чинним законодавством Ук раїни не передбачено, що на ст орону цивільно-правової угод и, яка є платником податків, по кладено обов' язок з перевір ки відповідності законодавс тву установчих документів ін шого учасника правовідносин та дотримання ним вимог пода ткового законодавства. Тобто позивач при укладені догово рів з ТОВ “Ванесса” та ТОВ “М ежрегіональна маркетингова компанія” не повинен був вст ановлювати, чи є у підрядника необхідний управлінський аб о технічний персонал необхід ний для виконання договору. В ідсутні докази, які б підтвер джували відсутність персона лу на вище вказаних підприєм ствах, посилання відповідача на дані податкових інспекці й у яких обслуговуються ці ко нтрагенти ні чим не підтверд жені, доказів до суду не надан о. Також суд зазначає, що відсу тність даних про персонал у з вітності, яка надається до по даткової інспекції контраге нтами служить підставою для індивідуальної відповідаль ності цих підприємств за не н адання правдивої інформації . Надані первинні документи в ідповідають ст. 9 Закону Украї ни «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Укра їні». Податкові накладні над ані позивачем до суду по конт рагентам ТОВ “Ванесса” та ТО В “Межрегіональна маркетинг ова компанія” оформлені у ві дповідності до п.п. 7.2.1 п. 7 ст. 7 ЗУ “Про податок на додану варті сть”, належність оформлення податкових накладних не оспо рювалась відповідачем. Згід но додатків вказаних у табли ці № 1 виконання робіт за учас тю притягнених спеціалістів на вказаних у первинних доку ментах об' єктах підтверджу ється відповідними документ ами (договорами, актами, кошто рисами). Тобто висновки зробл ені відповідачем у акті пере вірки № 955/232/31941284 від 23.02.2010 р. стосовн о правовідносин між позиваче м та контрагентам ТОВ “Ванес са”, ТОВ “Межрегіональна мар кетингова компанія” спросто вуються наданими позивачем д о суду документами.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на дода ну вартість” № 168/97-ВР від 3.04.1997 р., п одатковий кредит звітного пе ріоду визначається виходячи із договірної (контрактної) в артості товарів (послуг), але н е вище рівня звичайних цін, у р азі якщо договірна ціна на та кі товари (послуги) відрізняє ться більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі то вари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податк у за ставкою, встановленою пу нктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 ць ого Закону, протягом такого з вітного періоду у зв'язку, зок рема, з придбанням або вигото вленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з ме тою їх подальшого використан ня в оподатковуваних операці ях у межах господарської дія льності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 З акону України “Про податок н а додану вартість” № 168/97-ВР від 3.04.1997 р., податкові накладні вид аються платнику податку, яки й поставляє товари (послуги), н а вимогу їх отримувача, та є пі дставою для нарахування пода ткового кредиту.

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 За кону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 3.0 4.1997 р., не підлягають включенню до складу податкового креди ту суми сплаченого (нарахова ного) податку у зв'язку з придб анням товарів (послуг), не підт верджені податковими наклад ними чи митними деклараціями .

Згідно з п. 6.2. Наказу Державн ої податкової адміністрації України № 165 від 30 травня 1997 року , податкова накладна дає прав о покупцю, зареєстрованому я к платник податку, на включен ня до податкового кредиту ви трат по сплаті податку на дод ану вартість.

Згідно до п.п. 5.1., п. 5.2. ст. 5 Закон у України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., валовими витратами виробництва та обігу - є су ма будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріал ьній або нематеріальній форм ах, здійснюваних як компенса ція вартості товарів (робіт, п ослуг), які придбаваються (виг отовляються) таким платником податку для їх подальшого ви користання у власній господа рській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплаче них (нарахованих) протягом зв ітного періоду у зв' язку з п ідготовкою, організацією, ве денням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і ох ороною праці, у тому числі вит рат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну ), з урахування обмежень, уста новлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підп риємств».

Згідно до п.п. 11.2.1., п. 11.2. ст. 11 Зако ну України “Про оподаткуванн я прибутку підприємств” № 334/94-В Р від 28.12.1994 р. встановлено, що дат ою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважаєть ся дата, яка припадає на подат ковий період, протягом якого відбувається будь-яка з поді й, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківськи х рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, посл уг), а в разі їх придбання за го тівку - день її видачі з каси платника податку; або дата оп рибуткування платником пода тку товарів, а для робіт (послу г) - дата фактичного отриман ня платником податку результ атів робіт (послуг). Згідно до Наказу Міністерства фінансі в України від 24.06.1995 р. № 88 усі госп одарські операції відобража ються у бухгалтерському облі ку методом їх суцільного і бе зперервного документування . Записи в облікових регістра х провадяться на підставі пе рвинних документів, створени х відповідно до вимог цього П оложення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ф іксуються та підтверджують г осподарські операції, включа ючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на ї х проведення.

Як вбачається з матеріалів справи, всі суми податкового кредиту та валових витрат, як і оспорюються відповідачем, по кожному з вище наведених к онтрагентів підтверджені ві дповідними податковими накл адними та первинними докумен тами наданими до суду. В свою ч ергу податкові накладні скла дені на підставі договорів, а ктів виконаних робіт, коштор исів, банківських виписок, ак тів прийому-передачі, що мают ься у матеріалах справи. Перв инні документи складені у ві дповідності до вимог чинного законодавства.

Суд зазначає, що відповідач ем обґрунтовано вказано, що н аявність податкових накладн их та первинних документів, я кі підтверджують податковий кредит та валові витрати, є об ов'язковими, але не вичерпним и, оскільки предмет доказува ння у цій справі становлять о бставини, що підтверджують а бо спростовують обґрунтован ість визначення податкового кредиту та валових витрат, а в ідповідач, приймаючи податко ві повідомлення рішення, що є предметом оскарження по дан ій справі, виходив в тому числ і з того, що позивач роботи та послуги не отримував і ці опе рації були фіктивними.

Зазначені відповідачем фа кти та надані до суду докази в підтвердження не реальності господарських операцій по г осподарським операціям між к онтрагентам та позивача не п рийняті судом у відповідност і до вище наведеного. Інших до казів відповідач до суду не н адав.

У свою чергу позивач надав д окументальне обґрунтування фактичного здійснення опера цій по правочинам укладеним з контрагентами, а саме догов ори з замовниками, акти викон аних робіт, банківські випис ки, акти прийому-передачі та і нше.

Крім того, в акті перевірки вказано, що всі виконавці, щод о яких відповідачем оспорюєт ься право позивача на податк овий кредит та валові витрат и на момент здійснення госпо дарських операцій були зареє стровані в податкових органа х, мають статус платників ПДВ , свідоцтва платників ПДВ не а нульовані, первинні документ и відповідають вимогам закон одавства, належних доказів щ о спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК Україн и передбачено, що зміст право чину не може суперечити цьом у Кодексу, іншим актам цивіль ного законодавства, а також м оральним засадам суспільств а. Правочин має бути спрямова ний на реальне настання прав ових наслідків, що обумовлен і ним.

Стаття 204 ЦК України закріпл ює принцип презумпції правом ірності правочину: правочин є правомірним, якщо його неді йсність прямо не встановлена законом або якщо він невизна ний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України н едійсним є правочин, якщо йог о недійсність встановлена за коном (нікчемний правочин). У ц ьому разі визнання такого пр авочину недійсним судом не в имагається.

Статтею 228 ЦК України передб ачено: правочин вважається т аким, що порушує публічний по рядок, якщо він був спрямован ий на порушення конституційн их прав і свобод людини і гром адянина, зниження, пошкоджен ня майна фізичної або юридич ної особи, держави, Автономно ї Республіки Крим, територіа льної громади, незаконне зав олодіння ним. Правочин, який п орушує публічний порядок, є н ікчемним.

Відповідно до ст. 234 ЦК Україн и, фіктивним є правочин, який в чинено без наміру створення правових наслідків, які обум овлені цим правочином. Фікти вний правочин визнається суд ом недійсним.

Статтею 207 ГК України встано влено: господарське зобов' я зання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, я ка завідомо суперечить інтер есам держави і суспільства, а бо укладено учасниками госпо дарських відносин з порушенн ям хоча б одним з них господар ської компетенції (спеціальн ої правосуб' єктивності), мо же бути на вимогу однієї із ст орін, або відповідного орган у державної влади визнано су дом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми , суд дійшов висновку, що відпо відно до презумпції правомір ності правочину всі укладені між сторонами правочини є чи нними, якщо їх недійсність пр ямо не встановлена законом (н ікчемні правочини). В усіх інш их випадках питання про неді йсність правочину має бути в становлено судом на підставі заяви зацікавленої особи пі сля повного та всебічного ро згляду питання про недійсніс ть такого правочину. Про неді йсність правочини ухвалюєть ся судове рішення.

Під час розгляду цієї справ и судом встановлено, що уклад ені між позивачем та його кон трагентами договори не відне сено законом до нікчемних, та кож відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. І ншого відповідачем не доведе но, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владни х повноважень, має довести су ду правомірність свого рішен ня.

Суд вважає, що відповідач, п риймаючи оскаржуване податк ове повідомлення-рішення, не міг керуватися лише припуще ннями щодо фіктивності (нікч емності) укладених договорів , його позиція про те, що ці дог овори очевидно суперечать ін тересам держави, не підкріпл ена належними доказами чи рі шенням суду про визнання їх т акими.

Суд зазначає, що позивачем н алежним чином оформила догов ірні правовідносини, на вико нання вимог податкового зако нодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

З наданих до суду документі в встановлено, що позивач в по дальшому використав у своїй господарській діяльності пр идбані у контрагентів послуг и та виконані роботи.

Пленум Верховного суду Укр аїни в своїй постанові від 06 л истопада 2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочин ів недійсними” роз'яснив, що н ікчемними правочинами, які п орушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямован і на порушення конституційни х прав і свобод людини і грома дянина;

2) правочини, спрямован і на знищення, пошкодження ма йна фізичної або юридичної о соби, держави, Автономної Рес публіки Крим, територіальної громади, незаконне заволоді ння ним.

Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соц іальні основи держави, зокре ма є: правочини, спрямовані на використання всупереч закон у комунальної, державної або приватної власності; правоч ини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне во лодіння, користування, розпо рядження об'єктами права вла сності українського народу - землею як основним націонал ьним багатством, що перебува є під особливою охороною дер жави, її надрами, іншими приро дними ресурсами (стаття 14 конс титуції України); правочини щ одо відчуження викраденого м айна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу о б'єктів цивільного права тощ о. Усі інші правочини, спрямов ані на порушення інших об'єкт ів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публіч ний порядок. При кваліфікаці ї правочину за статтею 228 ЦК Ук раїни має враховуватися вина , яка виражається в намірі пор ушити публічний порядок стор онами правочину або однією з і сторін, щодо знищення, пошко дження майна чи незаконного заволодіння норм тощо.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу по зивача на порушення публічно го порядку, а навіть не містит ь посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Правочин, який вчинено без н аміру створення правових нас лідків, які обумовлені цим пр авочином, про що йдеться в акт і, визначається законом як фі ктивний (ст. 234 ЦК України). Фікт ивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх неді йсність визнається тільки су дом. При цьому, як вже вище бул о зазначено, судові рішення п ро визнання договорів, уклад ених позивачем з контрагента ми, відсутні.

Відповідно до ст. 19 кон ституції України правовий по рядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яки х ніхто не може бути примушен ий робити те, що не передбачен о законодавством. Органи дер жавної влади та місцевого са моврядування, їх посадові ос оби зобов'язані діяти лише на підстав, в межах та у спосіб, щ о передбачені конституцією т а законами України.

З огляду на викладене , суд також дійшов висновку, що порушення наведених норм пр ава та з перевищенням повнов ажень, передбачених ст. 10, 11 Зак ону України від 4.12.90 р. № 509 “Про де ржавну податкову службу в Ук раїні”, в акті перевірки визн ачено нікчемність правочині в, вчених між позивачем та йог о контрагентами.

Окремо слід зупинити ся на податкових повідомленн ях-рішеннях № 0000402320/3 від 26.08.2010 р. на з агальну суму 31395,00 грн.; № 0000412320/3 від 26.08.2010 р. на загальну суму 72609,00 грн. Так підставою винесення цих рішень у відповідності до на даних до суду матеріалів спр ави було рішення ДПА у Харків ської області № 2271/10/25-103 від 11.06.2010 р. за результатами оскарження п озивачем у адміністративном у порядку податкових повідом лень-рішень № 0000152320/1 від 12.05.2010 р. на загальну суму 1323019,50 грн.; № 0000162320/1 ві д 12.05.2010 р. на загальну суму 1028946,00 гр н. В обґрунтування винесення податкового повідомлення-рі шення № 0000402320/3 від 26.08.2010 р. на загаль ну суму 31395,00 грн. (донараховано п одатку на прибуток у розмірі 20930,00 грн. та штрафні санкції у р озмірі 10465,00 грн.) ДПА у Харківськ ої області послалася на той ф акт, що ДПІ у Червонозаводськ ому районі м. Харкова зробила помилку при винесені податк ового повідомлення-рішення № 0000152320/1 від 12.05.2010 р. на загальну сум у 1323019,50 грн. та забула виключити з бази оподаткування валові витрати проведені позивачем у податковому обліку за 1 квар тал 2008 року у розмірі 83722,00 грн. Од нак при проведені розрахунку суми податку на прибуток виз наченому у податковому повід омленні-рішенні № 0000152320/1 від 12.05.2010 р. та вказаному у акті перевір ки виходить, що таке додатков е нарахування податку на при буток та штрафних санкцій зр облене на підставі рішення Д ПА у Харківської області № 2271/10 /25-103 від 11.06.2010 р. є без підставним, т ому як ДПІ у Червонозаводськ ому районі м. Харкова при роз рахунку суми за податковим п овідомленням-рішенням № 0000152320/ 1 від 12.05.2010 р. вже врахувала суму в алових витрат за 1 квартал 2008 ро ку у розмірі 83722,00 грн. Це також п ідтверджують надана до суду відповідачем разом з запереч еннями таблиця розрахунку по датку на прибуток. Тобто вине сене відповідачем податкове повідомлення-рішеннях № 0000402320/3 від 26.08.2010 р. на загальну суму 31395,00 г рн. є таким, яке винесено без н алежних на то підстав. У свою ч ергу в обґрунтування винесен ня податкового повідомлення -рішення № 0000412320/3 від 26.08.2010 р. на зага льну суму 72609,00 грн. (донарахован о податку на додану вартість на суму 48406,00 грн. та штрафні сан кції у розмірі 24203,00 грн.) ДПА у Ха рківської області послалася на той факт, що ДПІ у Червоноз аводському районі м. Харкова не врахувала суму ПДВ зайво в іднесену до податкового кред иту ПДВ у грудні 2008 року за посл уги, отримані від ТОВ «Релан» у сумі 48406, 2 грн. Однак у відпові дності до наданих до суду поз ивачем документів, що не зміг спростувати відповідач у су ді, загальний фінансовий рез ультат по правочину між пози вачем та ТОВ «Релан» склав су му у розмірі 187837,20 грн. у тому чис лі ПДВ у розмірі 31306,2 грн. Тобто в инесене податкове повідомле ння-рішення № 0000412320/3 від 26.08.2010 р. в ча стині 17100 грн. основного платеж у та 8550,00 грн. штрафних санкцій н араховане відповідачем безп ідставно.

Суд також погоджуєть ся з позицією позивача у част ині включення до податкового кредиту податкової накладно ї № 5 від 9.02.2007 р. на суму у розмірі 1650,00 грн. в квітні 2008 року, у зв' я зку з її отриманням від ТОВ КБ «Сіріус» 2 квітня 2008 року з огл яду на наступне.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону Укра їни «Про податок на додану ва ртість» (на далі по тексту Зак он) податковий кредит - це су ма, на яку платник податку має право зменшити податкове зо бов' язання звітного період у, визначена згідно з цим Зако ном.

Підпунктом 7.5.1 ст. 7 зазначено го Закону передбачено, що дат ою виникнення права платника податку на податковий креди т вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з б анківського рахунку платник а податку в оплату товарів (ро біт, послуг), дата виписки відп овідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з в икористанням кредитних дебе тових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податко вої накладної, що засвідчує ф акт придбання платником пода тку товарів (робіт, послуг).

Проаналізувавши зазначені норми, суд приходить до висно вку, що відповідно до положен ь п.п. 7.5.1. ст. 7 Закону датою виник нення права позивача на пода тковий кредит є дата фактичн ого отримання ним податкових накладних. При цьому, якщо на дату виникнення права на под атковий кредит, позивач не ск ористався реалізацією свого права на отримання податков ого кредиту він це право не вт рачає. Тобто, позивач має прав о самостійно приймати рішенн я щодо реалізації свого прав а на податковий кредит у майб утніх періодах.

Враховуючи вищевикладене, позивачем сума ПДВ включена до складу податкового креди ту у тому звітному періоді, в я кому була отримана податкова накладна, оскільки включенн я таких даних позивачем без н аявності податкових накладн их було б безпідставним, оскі льки право на податковий кре дит виникає у платника подат ків лише після одержання под аткової накладної - єдиного документа первинного бухгал терського та податкового обл іку, що містить у собі суму ПДВ , яку можливо відобразити в по даткових деклараціях з ПДВ

Дослідивши обставини спра ви, проаналізувавши вищезазн ачені правові норми, суд прих одить до висновку, що вимоги п озивача є обґрунтованими і п ідлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163 , 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківс ький окружний адміністратив ний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний по зов Товариства з обмеженою в ідповідальністю "Борн" до Де ржавної податкової інспекці ї у Червонозаводському район і міста Харкова про визнанн я податкового повідомлення-р ішення недійсним - задовол ьнити у повному обсязі.

Визнати нечинним та скасу вати податкові повідомлення -рішення Державної податково ї інспекції у Червонозаводсь кому районі м. Харкова № 0000152320/3 ві д 26.08.2010 р. на загальну суму 1323019,50 гр н.., № 0000162320/3 від 26.08.2010 р. на загальну суму 1028946,00 грн., № 0000402320/3 від 26.08.2010 р. на загальну суму 31395,00 грн., № 0000412320/3 ві д 26.08.2010 р. на загальну суму 72609,00 гр н.

Стягнути з Держбюджету на к ористь Товариства з обмежено ю відповідальністю "Борн" сум у державного мита в розмірі 13,60 (тринадцять гривень шістд есят копійок).

Постанова може бути оскарж ена.

Апеляційна скарга подаєть ся до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ух валив оскаржуване судове ріш ення протягом десяти днів з д ня її проголошення, у разі зас тосування судом частини трет ьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апел яційна скарга подається прот ягом десяти днів з дня отрима ння копії постанови.

Апеляційна скарга, подана п ісля закінчення строків, вст ановлених законом, залишаєть ся без розгляду, якщо суд апел яційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення стро ку, про що постановляється ух вала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо й ого не скасовано, набирає зак онної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного про вадження або набрання законн ої сили рішенням за наслідка ми апеляційного провадження .

Повний текст постанови виг отовлений 06 січня 2011 року.

Суддя Шляхова О.М.