Постанова

від 31.01.2008 по справі 9/289-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/289-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "31" січня 2008 р.                                                          Справа №  9/289-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: Варги А.І. - представника за довіреністю № 17/90 від 07.07.2007р., 

 від відповідача: Бойка В.М. - представника за довіреністю № 01-963 від 23.08.2007р.,   :

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Юг", м.Севастополь  

на рішення господарського суду Вінницької області

від "20" листопада 2007 р.  у справі № 9/289-07 (суддя Балтак О.О.)

за  позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Юг", м.Севастополь   

 до Вінницького державного аграрного університету, м.Вінниця

про стягнення 11676,31грн.,

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.11.2007р. у справі №9/289-07 позов ТзОВ  "Хімпромаркетинг Юг" до  Вінницького державного аграрного університету про стягнення 11676,31грн. інфляційних нарахувань, 3% річних, штрафу, пені задоволено частково. З відповідача  на користь позивача стягнуто 3% річних, інфляційних нарахувань загальною сумою 443,26грн. та судові витрати.

Вважаючи рішення господарського суду Вінницької області таким, що прийняте з  неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального  права, і таким, що не  відповідає висновкам,  викладеним у рішенні, позивач звернувся з апеляційною скаргою,  в якій просить скасувати оскаржене рішення й прийняти нове, яким задовольнити апеляційну скаргу повністю.

Апеляційна скарга мотивована наступним:

- відмовляючи в стягненні штрафу та пені, суд фактично задовольнив клопотання відповідача про застосування  строків позовної давності,  хоча відповідач вказував про  порушення термінів позовної давності;

- строк позовної давності почав свій перебіг з 12.05.2006р., з подачею до суду відповідної позовної заяви, яка ухвалою суду повернена без розгляду й в подальшому ця ухвала скасована судом апеляційної інстанції;

- позивачем нараховано санкції за період з 16.05.2006р. по 05.07.2007р., а  судом стягнуто за період з 18.07.2007р. по  28.08.2007р., та в частині стягнення штрафу і пені відмовлено з  посиланням на те, що  стягнення основної суми боргу у справі №12/252-07 прийняте по бездоговірній поставці;

- вирішуючи питання про  зменшення розміру штрафних санкцій судом порушено норми процесуального права позивача відповідно до п.п.2, 3 ст.83 ГПК України, в якій зазначено, що суд виходить за межі позовних вимог, якщо це необхідно для  захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з  самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони (клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій позивачем не подане).

Крім того, зазначає позивач,  зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд має право у  виняткових випадках;

- відносно строків нарахування пені й штрафу,  то нарахування проведено за  перші 6 місяців з дати, коли зобов'язання мало бути виконано (п.6 ст.232 ГК України);

- згідно п.3 ст.84 ГПК України суд, приймаючи рішення, в мотивувальній частині не зіслався на норми законодавства;

- судом першої інстанції порушено норми п.4 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002р. №04-5/609, в якому зазначено, що відхиляючи будь - які доводи сторін чи  спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні навести правове обгрунтування  і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом;

- порушено місцевим господарським судом п.6 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 29.12.1976р., оскільки мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини,  посилання на закон та інші нормативні акти;

- твердження суду відносно того, що Вінницький державний аграрний університет не є суб'єктом господарювання, що  належить до  державного сектора економіки є хибним та не підтверджується жодним документом у справі та, крім того, судом не взято до уваги заперечення позивача з цього питання.

Відповідач проти  апеляційної скарги заперечив, вважаючи рішення господарського суду Вінницької області від 20.11.2007р. у справі №9/289-07 таким, що прийняття  з дотриманням норм процесуального й матеріального права, із  з'ясуванням всіх обставин справи, що мали значення для  вирішення справи по суті (письмовий відзив від 22.01.2008р. №01-61 на апеляційну скаргу).

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги й просить скасувати оскаржене  рішення господарського суду  Вінницької області в частині відмови у позові та задовольнити позовні вимоги позивача у позовному обсязі.

  Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговорившидоводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.07.2007р. у справі №12/252-07 з Вінницького державного аграрного університету на користь ТзОВ  «Хімагромаркетинг Юг» стягнуто 29104,00 грн. боргу за отримані Чернятинським науково-дослідним господарством, яке є  структурним підрозділом відповідача, згідно накладної №0РЛ-88 від 15.04.2004р. засоби захисту рослин.

Крім того, вказаним рішенням та рішенням господарського суду Вінницької області від 01.04.2005р. у справі № 8/71-05 встановлено, що відповідач отримав товар не на підставі договору № 108-2004 від 13.04.2004р., а по накладній № ОРЛ-88 від 15.04.2004р.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

01.08.2007р. ТзОВ  «Хімагромаркетинг Юг» звернулось з позовом до суду про стягнення з Вінницького державного аграрного університету 5384,24 грн. пені,             2037,30 грн. штрафу, 995,12 грн. 3% річних, 3259,65 грн. інфляційних нарахувань, загалом – 11676,31 грн.

Згідно уточненого розрахунку ціни позову (а.с. 83) штрафні санкції, річні нараховано за період з 16.05.2006р. по 05.07.2007р.

Обґрунтовуючи позов, позивач зіслався на рішення господарського суду Вінницької області від 05.07.2007р. у справі № 12/252-07, ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, ст..625 Цивільного кодексу України.

Як зазначалося вище, оскарженим рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 443,26 грн., яку складають 35,80 грн. - 3% річних і 407,46 грн. - інфляційних нарахувань, обрахованих за період з 18.07.2007р. по 28.08.2007р. В решті позовних вимог: 5384,24 грн. пені та 2037,30 грн. штрафу, нарахованих за період з 16.05.2006р. по 05.07.2007р., відмовлено.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що інфляційні нарахування та  3% річних підлягають обрахуванню з 18.07.2007р. (після набрання законної сили рішенням господарського суду Вінницької області від 05.07.2007р. у справі № 12/252-07) до 28.08.2007р. (дати оплати відповідачем боргу).

Проте, з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань судова колегія не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).  

Судом встановлено, що засоби захисту рослин вартістю 42204,00 грн. відповідач отримав від позивача згідно накладної №ОРЛ-88 від 15.04.2004р. Оскільки строк оплати  отриманого товару сторонами у справі не обумовлено, відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець (відповідач) зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, тобто 16.04.2004р. (наступного дня після прийняття).

Як зазначалось вище,  вартість отриманого товару в сумі 29104,00грн. станом на 05.07.2007р. ( день прийняття рішення у справі №12/252-07) відповідач не  оплатив.

Таким чином, позивач правомірно на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нарахував за період з 16.05.2006р. по 05.07.2007р. 3% річних в сумі 995,12грн. та з травня 2006р. по 05.07.2007р. інфляційні нарахування в сумі 3259,65грн.

Відповідно, оскаржене рішення господарського суду Вінницької області в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань підлягає зміні на  підставі                     п.3 ч.1 ст.104 Господарського  процесуального кодексу України,  оскільки висновки суду,  викладені у рішенні,  не відповідають обставинам справи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині штрафних санкцій (штраф, пеня загальною сумою       5384,24 грн.) з огляду на таке.

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач,  нараховуючи штраф та пеню,  передбачено розміри санкцій у разі якщо порушено господарське зобов'язання , в якому хоча б одна сторона є суб'єктом  господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з  виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Згідно п.4 ч.3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України  Кабінет Міністрів України має визначити суб'єктів господарювання, що належать до  державного сектора економіки, проте на день прийняття оскарженого рішення відомості про визначення зазначених вище суб'єктів  відсутні.

Таким чином, доводи позивача стосовно того, що відповідач відноситься до  державного сектора економіки, безпідставні.

Крім того,  ч.2 ст.55 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання віднесено господарські організації, фізичні особи – суб'єкти підприємництва, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій.

Відповідно до п.1.1. Статуту Вінницького державного аграрного  університету (а.с.22-47) університет – це багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, проводить фундаментальні та прикладні наукові    дослідження,    є   провідним    науково-методичним    центром,   має  розвинуту    інфраструктуру   навчальних,    наукових    і    науково - виробничих підрозділів,    відповідний    рівень    кадрового    та    матеріально - технічного забезпечення,  сприяє поширенню  наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність

Отже, відповідач суб'єктом господарювання не являється.

Докази на підтвердження того,  що  правовідносини між сторонами виникли на підставі державного контракту або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету  України чи за  рахунок державного кредиту також відсутні.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Вінницької області від 20.11.2007р. у справі  №9/289-07 в частині стягнення 3% річних,  інфляційних нарахувань та судових витрат підлягає зміні, а  в решті – без змін.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Юг", м.Севастополь задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Вінницької області  від 20 листопада 2007 року у справі № 9/289-07 змінити в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

"Стягнути з Вінницького державного аграрного університету ( с.Агрономічне, Вінницький район Вінницька область вул. Сонячна,3  код 00497236) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг Юг" ( м.Севастополь, вул. Куликове поле, 3 код 22237783) 995 грн. 12 коп. річних, 3 259 грн. 65 коп. інфляційних нарахувань, загалом 4 254 грн. 77 коп., 42грн. 54 коп. витрат по оплаті державного мита,     42 грн.  99 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті рішення залишити без змін.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.

5. Справу № 9/289-07 повернути до господарського суду Вінницької області.  

 Головуючий - суддя:                                                               

 судді::