Постанова

від 04.02.2008 по справі 3/547-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/547-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2008 р.                                                           Справа №3/547-07

Колегія суддів у складі:

головуючого судді  Токара М.В., судді  Івакіної В.О., судді Сіверіна В.І.

при секретарі   Умеренковій Л.А.    

за участю представників сторін:

позивача –Кліпіков Р.Б. (довіреності у справі)

відповідача –не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх.№3799С/1-11 на рішення господарського суду Сумської області від 22.11.2007р. по справі  №3/547-07

за позовом Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»в особі Сумської дистанції електропостачання Південної залізниці,  м. Суми

до Виконавчого комітету Сумської міської ради, м. Суми

третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Міністерство транспорту та зв'язку України, м. Київ

про визнання права власності

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області по справі №3/547-07 від 22.11.2007 р. (суддя Левченко П.І.) позовні вимоги задоволено та визнано за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Позивач –Статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця»в особі Сумської дистанції електропостачання надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що вважає апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради безпідставно та необґрунтованою в зв'язку з чим, просить залишити оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 22.11.2007 р. по справі № 3/547-07 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа –Міністерство транспорту та зв'язку України надала відзив на апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради в якому зазначає, що вважає рішення господарського суду Сумської області від 22.11.2007 р. по справі №3/547-07 законним, а апеляційну скаргу Виконавчого комітету Сумської міської ради такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того Міністерство транспорту та зв'язку надало клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу відповідача, перевірила матеріали справи, заслухала присутнього у судовому засіданні представника позивача і встановила наступне.

Відповідач будучи належним чином, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 р. повідомлений про місце та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 124) свого представника в судове засідання не направив, а колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними у справі документами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа, Міністерство транспорту та зв'язку України надала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання третьої особи щодо розгляду справи за відсутності представника Міністерства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, Статутне територіально-галузеве об'єднання «Південна залізниця»в особі Сумської дистанції електропостачання Південної залізниці звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на адміністративну будівлю Сумської дистанції електропостачання (2-й поверх)  (за літерою по плану А) загальною площею 302,4 кв. м., що розташована за адресою: м. Суми вул. Привокзальна 5а і знаходиться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця», а також визнати за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на об'єкти нерухомого майна зазначені в пунктах 2, 3 прохальної частини позовної заяви.

Рішенням господарського суду Сумської області від 22.11.2007 р. по справі №3/547-07 позовні вимоги позивача задоволено та визнано за Державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на адміністративну будівлю Сумської дистанції електропостачання (2-й поверх) ( за літерою по плану А), загальною площею - 302,4 кв.м. , що розташована на станції Суми за адресою: м. Суми, вул. Привокзальна, 5а і знаходиться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»(61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7 ; код 01072609); Визнано за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на наступні об'єкти нерухомого майна , що розташовані на станції Суми за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 2 і знаходиться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»(61052, м. Харків, вул. Червоноармійська, 7 ; код 01072609) :

-          адміністративний корпус ( за літерою по плану А), інв. №  12340035, рік

забудови    1966,  загальна   площа    -    37,7    кв.м.,    адреса :  м.  Суми

вул. Тополянська,2 ;

-          будівля механічної майстерні (за літерою по плану Б), інв. № 12340035, рік

забудови    1966,   загальна   площа   -   25.5    кв.м.    ,    адреса :    м.    Суми.

Бул.Тополянська,2 ;

-          будівля гаражу (за літерою по плану В), інв. № 12340035, рік забудови 1966.

загальна площа - 78,6 кв.м., адреса : м. Суми, вул.Тополянська,2 ;

-          побутово-виробнича будівля (за літерою по плану Г). інв. №  12340035, рік

забудови 1966, загальна площа - 50,5 кв.м., адреса: м. Суми,

вул.Тополянська,2 ;

-          будівля вбиральня ( за літерою по плану Д). інв. №12340035, рік забудови

1966, адреса : м. Суми, вул.Тополянська.2 :

-          споруда огорожі (за № 1-3 по плану), інв. № 12340035, рік забудови 1966

загальна площа 167.6 метрів погонних.

визнано за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право державної власності на наступні об'єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Суми, станція Суми і знаходиться в повному господарському віданні Статутного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця»(61052, м. Харків, вул. Червоноармійська. 7 ; код 01072609) :

-          будівля трансформаторної підстанції ТП-1 ( за літерою по плану А), загальна

площа - 131,5 кв.м.;

-          будівля трансформаторної підстанції ТП-2 ( за літерою по плану А), загальна

площа-23,1 кв.м.;

-          будівля трансформаторної підстанції ТП-6 ( за літерою по плану Б), загальна

площа - 89,0 кв.м.;

-          будівля трансформаторної підстанції ТП-3 ( за літерою по плану А), загальна

площа - 65,7 кв.м. ;

-          будівля трансформаторної підстанції ТП-5 ( за літерою по плану А), загальна

площа-106,2 кв.м..

Відповідач із рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати та прийняти нове судове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків викладених у рішенні господарського суду Сумської області, обставинам справи.

Зокрема відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що майно за яким позивач просив визнати право власності є державним, про що позивач сам зазначає в позовній заяві, посилаючись на п. 4.2 Статуту Південної залізниці та ст. 5 Закону України «Про залізничний транспорт»якою передбачено, що майно закріплене за залізницями є загальнодержавною власністю.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Відповідно до статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

        Статтею 362 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” покладено на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

           Згідно з цим Декретом міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затверджують статути (положення) підприємств; здійснюють контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 № 789 затверджене "Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України", відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п.1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4). Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Залізниця, відповідно до п. 1.1 Статуту Південної залізниці  - це створене згідно з статтями 1, 4 Закону України “Про залізничний транспорт” статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України ( т. 2 а. с. 24).

       Майно, за яким позивач просить визнати право власності, є державним відповідно до п.4.2 Статуту Південної залізниці, яким передбачено, що майно залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Відповідно до ст. 5 Закону України “Про залізничний транспорт”, також встановлено, що майно закріплене за залізницями є загальнодержавною власністю.

          Таким чином, власником майна є держава в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, а статутне територіально-галузеве об'єднання “Південна залізниця”, і втому числі його структурні підрозділи, є суб'єктами господарювання, яким майно належить на праві  господарського відання.

          Згідно із ч.2 ст. 73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, є представником власника (тобто держави) і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Частиною 3 статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До захисту права господарського відання застосовуються положення, встановлені для захисту права власності.

     Згідно Ст. 1. Господарського процесуального кодексу України,   підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи (у тому  числі  іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу  суб'єкта  підприємницької  діяльності  (далі - підприємства  та організації), мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених цим Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

Отже, суб'єкт, який вважає, що певне майно належить йому на праві повного господарського відання, і це право оспорюється (або втрачений документ, що підтверджує це право),  може подати до суду позов лише про визнання його права господарського відання на майно.

Позивач не надав суду доказів щодо порушення відповідачем його права господарського відання на спірне майно.

       Отже, виходячи з положень ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст. 136 Господарського кодексу України, ст. 392 Цивільного кодексу України, позивач мав право звернутися до суду з позовом за захистом  саме своїх  порушених  або  оспорюваних прав і  охоронюваних  законом  інтересів (в даному випадку - права господарського відання), але право власності на майно, яке просить визнати позивач за Міністерством транспорту та зв'язку України позивачу не належить.

        В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували, що  Міністерство транспорту та зв'язку України надало повноваження в установленому порядку позивачу звертатись до господарського суду за захистом права власності Міністерства.

        Міністерство транспорту та зв'язку  України, як державний орган та самостійна юридична особа  має право звертатися з позовами до господарського суду ( в тому числі і з позовами про визнання права державної  власності).  

      Тобто, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право одної юридичної особи звертатись до господарського суду з позовом в інтересах іншої юридичної особи, а тим більше не залученої в якості позивача у справі.

      Крім того, Міністерство транспорту та зв'язку України зазначено позивачем в позовній заяві третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.  Пред'явлення позову про визнання права власності на майно в інтересах третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  не передбачено чинним процесуальним  законодавством.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 22.11.2007р. по справі №3/547-07 прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню.

Позовні вимоги позивача про визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права державної власності на адміністративну будівлю та об'єкти нерухомого майна не підлягають задоволенню з вищевикладених підстав, а саме в зв'язку з тим, що позивачем заявлено позов в інтересах юридичної особи, яка не є позивачем у справі, а чинним процесуальним законодавством не передбачено права одних юридичних осіб заявляти позови в інтересах інших юридичних осіб, а також позивачем не надано доказів порушення відповідачем Виконавчим комітетом Сумської міської ради охоронюваних законом прав позивача відносно об'єктів державної власності.

Керуючись статтями 99, 101, п. 2 статті 103, п.п. 1, 4 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України  колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.11.2007р. по справі №3/547-07 скасувати.

В позові відмовити.

         Головуючий суддя                                                   Токар М.В.   

                                суддя                                                   Івакіна В.О.

          суддя                                                  Сіверін В.І.