Постанова

від 04.02.2008 по справі 37/491-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/491-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2008 р.                                                           Справа № 37/491-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шульга К.Г.

відповідача -  Халій В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3793Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.07 р. по справі № 37/491-06

за позовом ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Фактор" м. Харків

до АТЗТ "Науково-виробнича фірма "Каскад" м. Харків

про розірвання договору та стягнення 41907,55 грн. -

встановила:

В жовтні 2007 р. позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство "Фактор", м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд розірвати договір № 42-12/05 (255-12/05) від 16.12.2005 р., укладений між позивачем та відповідачем - Закритим акціонерним товариством „Науково-виробнича фірма "Каскад", м. Харків, та стягнути з відповідача 33327,20 грн. попередньої оплати за вказаним договором, 8580,35 грн. штрафних санкцій та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.07 р. (суддя Доленчук Д.О.) по справі № 37/491-06 позов задоволено. Розірвано укладений між сторонами договір № 42-12/05 (255-12/05) від 16.12.05 р.; стягнуто з відповідача на користь позивача 33327,20 грн. попередньої оплати, 8580,35 грн. штрафу, 504,08 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не надав належних доказів виконання своїх зобов'язань згідно з укладеним між сторонами договором № 42-12/05 (255-12/05) від 16.12.05 р. щодо поставки товару, його установки та програмування; що штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов означеного договору.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення не взяв до уваги той факт, що відповідач свої зобов'язання за спірним договором виконав в повному обсязі, проте позивач від підписання відповідних документів (накладних, актів приймання) відмовився; що суд безпідставно залишив без задоволення подане відповідачем клопотання про залучення свідків, які, на його думку, могли б підтвердити те, що останній дійсно поставляв відповідачу спірний товар та проводив роботи щодо  його установки та програмування; що суд безпідставно не залучив до проведення експертизи фахівців з інших, в т.ч. недержавних, установ, які б могли відповісти на ті питання, які суд поставив призначаючи експертизу; що господарський суд виносячи оскаржуване рішення не взяв до уваги той факт, що після його виконання відповідачем, раніше поставлене ним обладнання залишиться у позивача та ін.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, 16.12.05 р. між сторонами укладено договір № 42-12/05 (255-12/05), відповідно до п. 1.1. якого відповідач прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу комплектуючі та матеріали, а також виконати роботи по їх встановленню та програмуванню, а позивач зобов'язався оплатити поставку та виконані роботи відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 7.1. договору оплата поставки комплектуючих та матеріалів здійснюється на умовах стовідсоткової попередньої оплати у розмірі 33327,20 грн.

П. 11.1 договору передбачено, що передача товару здійснюється в пункті поставки по накладній на підставі довіреності, або згідно з актом приймання-передачі обладнання.

П. 6.1 договору передбачено обов'язок відповідача поставити комплектуючи та матеріали, визначені у додатках до договору в термін 15-ти робочих днів на умовах попередньої оплати.

Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо внесення попередньої плати на рахунок відповідача, що підтверджується платіжним дорученням № 3571 від 04.01.2006 р. на суму 33327,20 грн. Таким чином, відповідач повинен був поставити комплектуючі, матеріали та приступити до виконання робіт після 04.01.06 р. та виконати умови договору в строки визначені п. 6.1-6.2 даного договору. Однак належних доказів здійснення поставки товару та виконання робіт по його встановленню та програмуванню суду він не надав. При цьому, доказами виконання своїх зобов'язань відповідач вважає письмове та електронне листування сторін, електронні бази, які використовувались під час програмування обладнання, записи в журналах з прохідних позивача, показання працівників відповідача та позивача, тощо.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивач 03.08.06 р. направив відповідачу претензію про повернення суми попередньої оплати та сплати штрафних санкцій за № 392-08/06 (т. 1, а.с. 19.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що що відповідач не надав належних доказів виконання своїх зобов'язань згідно з укладеним між сторонами договором № 42-12/05 (255-12/05) від 16.12.05 р. щодо поставки товару, його установки та програмування; що штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов означеного договору.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

П. 11.1 договору передбачено, що передача товару з здійснюється в пункті поставки по накладній на підставі довіреності, або згідно акту приймання-передачі обладнання.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в обґрунтування своїх вимог не надав належних доказів передачі позивачу комплектуючих та матеріалів (тобто підписаних сторонами накладних або актів прийому передач, на підставі яких з урахуванням вимог п. 11.1 договору повинна була відбуватися їх передача комплектуючих та матеріалів), а так само належних доказів виконання роботи по їх встановленню та програмуванню, висновки суду першої інстанції про недоведеність відповідачем виконання своїх зобов'язань за спірним договором є законними та обґрунтованими.

При цьому не можуть прийматися судом до уваги доводи відповідача про те, що в рамках спірного договору поставку комплектуючих та матеріалів на користь позивача він здійснив, а також здійснив роботи по їх встановленню та програмуванню, однак позивач нібито відмовився від підписання акту приймання-передачі робіт, оскільки при цьому відповідач не надав суду належних доказів звернення до позивача з відповідною вимогою, а так само доказів здійснення дій щодо спонукання до підписання зазначеного акту.

Крім того, також безпідставними є посилання відповідача на те, що про виконання ним умов договору свідчить зокрема письмове та електронне листування сторін, електронні бази, які використовувались під час програмування обладнання, записи в журналах з прохідних позивача, показання працівників відповідача та позивача,  а так само на те, що такими доказами можуть бути результати призначеної господарським судом, але в подальшому не проведеної судової експертизи, оскільки вказані документи та пояснення з урахуванням вимог ст.ст. 34, 36, 43 ГПК України не є належними доказами існування обставин, на які посилається відповідач обґрунтовуючи свої вимоги.

Окрім того, безпідставними також є посилання відповідача на те, що виконання відповідачем умов договору могли засвідчити пояснення свідків, яких суд першої інстанції нібито безпідставно не викликав для дачі пояснень в судове засідання при розгляді справи, оскільки норми ГПК України не передбачають можливості участі свідка в процесі, та не передбачають можливість встановлення судом певних фактів на підставі пояснень свідків.

Ч. 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Ч. 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в частині розірвання укладеного між сторонами договору № 42-12/05 (255-12/05) від 16.12.05 р.

Відповідно до вимог ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

При цьому, відповідно до п. 13.3. договору у випадку односторонньої необґрунтованої відмови від виконання своїх зобов'язань протягом 15-ти календарних днів винна сторона сплачує штраф у розмірі десяти відсотків від суми договору, сплачує суму заборгованості по договору, повертає поставлений товар та повертає всі передплатежі в термін 3-х банківських днів.

Крім того, згідно з п.13.6. договору за несвоєчасну поставку комплектуючих та матеріалів та не вчасно виконані роботи відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості оплаченого товару за кожну добу затримки від суми заборгованості.

Враховуючи викладене, судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення заявлених позивачем позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача раніше сплаченої попередньої оплати в сумі 41907,55 грн. та штрафних санкцій в сумі 8580,35 грн..

Разом з тим, не можуть прийматися судом до уваги доводи відповідача про порушення господарським судом при розгляді справи норм процесуального права, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. При цьому,  відповідачем, не надав жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування прийнятого по справі рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від  06.12.07 р. по справі № 37/491-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 04.02.08 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

04.02.2008