Ухвала

від 01.02.2008 по справі 20-4/400

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/400

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ    

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

30 січня 2008 року   Справа № 20-4/400

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Лисенко В.А.,

суддів                                                                      Маслової З.Д.,

                                                                                          Ткаченка М.І.,

секретар судового засідання                                        Запорожець Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Кухарєнко В.М., довіреність № 04-01 від 08.01.2008,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югінком" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 22.11.2007 по справі № 20-4/400

за позовом           Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь, 99011)

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Югінком" (Камишове шосе, 49, місто Севастополь, 99014)

про стягнення заборгованості в розмірі 7891,80 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Югінком" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7509,30 грн. та пені в сумі 382,50 грн.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 22.11.2007 (суддя Остапова К.А.) у справі № 20-4/400 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Югінком" на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій у розмірі 7509,30 грн. та суму пені у розмірі 382,50 грн.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не виконаний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити.

На думку сторони, постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вважає, що ним було виконано усі необхідні дії відповідно до вимог діючого законодавства про соціальну захищеність інвалідів. Порушення вимог статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відбулося з вини органів працевлаштування.

Вищим господарським судом України та Верховним судом України визначено правову позицію, відповідно до якої обов'язок підприємства відносно створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбору та працевлаштування інвалідів на створені робочі місця. Дані обставини не прийняті судом першої інстанції до уваги.

Відповідач неодноразово інформував позивача та Севастопольський міській центр зайнятості населення про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів з урахуванням їх побажань, наявності професійних навичок  та знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи для працевлаштування на підприємстві відповідача.

Відповідними органами інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися. Ці суттєві обставини також не враховані судом першої інстанції.

Позивачем не доказані ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недостатньо досліджених та неналежно оцінених матеріалах, що э порушенням норм процесуального права.

На думку відповідача, правових підстав для стягнення з нього штрафних санкцій на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів  немає.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання не з'явився представник відповідача, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судова колегія розглядає справу за відсутністю відповідача, оскільки відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно  частини 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до звіту форми 10-ПI відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів склав одно робоче місце від середньооблікової чисельності працюючих на підприємстві (26 осіб), фактично не працювало жодного інваліда.

Середня річна заробітна плата на підприємстві за рік склала 7509,30 грн.

14.06.2007 Севастопольським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Югінком" направлена претензія № 03-516 з вимогою погасити штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2006 році у сумі 7509,30 грн.

В добровільному порядку погашення адміністративно-господарських санкцій відповідачем не виконано.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21.03.1991 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 2 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 15.05.2007 № 233 пеня –це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 3 вказаного Порядку встановлений механізм нарахування пені, згідно якому порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Документами, що підтверджують невиконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, є звіт за формою 10-ПI (річна) „Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів”, рішення суду, акт перевірки відділенням Фонду роботодавця.

Нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю  здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

У поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

В добровільному порядку погашення визначених позивачем по результатам звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7509,30 грн. не проведено.

Статтею 18 Закону № 875-XII  визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги посилання відповідача на проведення атестації робочих місць в 2005 році для подальшого працевлаштування інвалідів, а також на звіти форми 3-ПН, представлені відповідачем до Севастопольського міського центру зайнятості протягом 2006 року про наявність вакантних посад як на підстави для звільнення його від відповідальності за недотримання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки проведення атестації на підприємстві, надсилання звітів до Севастопольського міського центру зайнятості свідчить про виконання відповідачем відповідної вимоги вищезазначеної статті Закону, а не вимог статей 19, 20 Закону № 875-XII, які встановлюють норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та обов'язок особи, що використає найману працю, забезпечувати працевлаштування інвалідів і сплачувати адміністративно-господарські санкції, якщо на підприємстві чисельність працюючих інвалідів менш, ніж встановлено нормативами, передбаченими статтею 19 Закону № 875-XII.

З матеріалів справи слідує, що чисельність працюючих інвалідів на підприємстві відповідача менш, ніж встановлено нормативами, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю „Югінком” повинно сплатити адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 20 Закону № 875-XII, а також пеню в розмірі 382,50 грн., стягнення якої передбачено статтею 20 Закону № 875-XII.

Згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки постанову суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вона зміні чи скасуванню не підлягає.

Апеляційна скарга залишається без задоволення з вищевказаних підстав

                    Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Югінком" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 22.11.2007 у справі № 20-4/400 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                        В.А. Лисенко

Судді                                                                      З.Д. Маслова

                                                                      М.І. Ткаченко