Ухвала

від 06.02.2008 по справі 20-5/358-12/335

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/358-12/335

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

   Справа №

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 10.04.2006 року у справі № 20-5/358-12/335

за позовом  відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Севастопольгаз" (вул. Гідрографічна, 1,Севастополь,99003)

до          Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

про визнання податкового повідомлення-рішення № 2561 від 05.12.2003 року недійсним

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації "Севастопольгаз" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя від 05.12.2003 року №22561 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 254100,00 грн.

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 10.04.2006 року у справі №20-5/358-12/335 позов задоволено.

Рішення суду мотивовано тим що частково встановлені відповідачем і допущені позивачем порушення не привели до заниження податкового зобов'язання (податку на прибуток), інших порушень позивач не здійснював, а тому у податкового органу не було підстав для донарахування податку.

                    Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час вирішення спору було порушено вимоги норм матеріального та процесуального права.

                    Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2006 року рішення господарського суду міста Севастополя від 10.04.2006 року у справі №20-5/358-12/335 залишено без змін.

                    Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції, оскільки останнім розгляд апеляційної скарги здійснювався у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, тоді як підлягали застосуванню норми Кодексу адміністративного судочинства України.

                    У судове засідання, призначене на 29.01.2008 року, представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

                    Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя у період з 03.09.2003 року до 28.11.2003 року було проведено перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства відкритим акціонерним товариством по газопостачанню і газифікації "Севастопольгаз" за період з 01.07.2001 року –30.06.2003 року. По результатах перевірки був складений акт №18207\10\23-1\343 від 28 листопада 2003 року.

З вказаного акту  перевірки та доповнень до акту за №19136\10\23-1 від 15 грудня 2003 року слідує, що платник податків зависив у 1 півріччі 2001 року суму прибуткового податку на 375180,00 грн., а у 2 півріччі 2002 року і 1 півріччі 2003 року занизив суму прибуткового податку на 627120,00 грн. і 2160,00 грн. (відповідно), усього занизив податок на 254100,00 грн.

Таке заниження сталося через завищення валових витрат:

1) незважаючи на ухвалу господарського суду у справі про банкрутство стосовно державного комунального підприємства „Севастопольенерго”, позивач не мав права збільшувати валові витрати на суму нестягнутої дебіторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, у сумі 24943300,00 грн. (23790300,00 за боргом від державного комунального підприємства „Севастопольенерго”, 1153000,00 грн. –інші дебітори) тому, що така дебіторська заборгованість виникла до 1 липня 1997 року;

2) позивач не мав права відносити до складу валових витрат 2145400,00 грн. –різницю у тарифі за транспортування природного газу за 1999 рік від державного акціонерного товариства „Чорноморнафтагаз”, тому що не встановлено порядок компенсації такої різниці у тарифі, така різниця у тарифі не свідчить про надання послуг на цю суму.  

При цьому податковим органом змінені валові витрати з урахуванням курсової різниці при перерахуванні заборгованості з іноземної валюти на українську.

          На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №2501 від 05.12.2003 року про визначення відкритому акціонерному товариству „Севастопольгаз” податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 254100,00 грн.

                    Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Матеріалами справи підтверджено, що за заявою державного акціонерного товариства „Чорноморнафтагаз” від 11 лютого 2000 року відносно відкритого акціонерного товариства „Севастопольгаз” із заборгованості у сумі 43899015,69 грн. було порушено справу про банкрутство.

У той ж час, за рішенням того ж суду від 23 жовтня 2000 року з державного комунального підприємства „Севастопольенерго” на користь позивача була стягнута заборгованість у сумі 20263814,24 грн. (що відповідало 3.726.130,27 доларів США) за поставлений у 1997 року газ.

Відповідно до договорів замовника  (позивача) і виконавців (дочірньої компанії „Укртрансгаз”, державного акціонерного товариства „Чорноморнафтагаз”, дочірньої компанії „Торговий дім „Газ України”, дочірньої компанії “Газ України”) у 2000-2003 роках позивач замовив не для власних потреб, а для споживачів (населення та бюджетних установ) транспортування природного газу, оплату за яке зобов'язався здійснити за законодавчо встановленими тарифами.

Також з договорів купівлі-продажу покупця (позивача) і продавців (дочірньої  компанії „Газ України”, державного акціонерного товариства „Чорноморнафтагаз”), вбачається, що позивач придбав у 2000-2003 роках  виключно для потреб споживачів (установ, організацій, що фінансуються за рахунок бюджету, населення) певну кількість природного газу за нормативно встановленою ціною.

За висновками судового експерту з урахуванням висновків додатково проведеної судової експертизи  частково підтверджені встановлені податковим органом  порушення з боку платника податків, а саме :

1) віднесення до валових витрат безнадійної заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності, стягнутої за рішенням суду у сумі 3526500,00 грн., що є порушенням статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

2) подвійне віднесення до валових витрат 58000000,00тис.грн. –витрат на придбання матеріалів, що є порушенням статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

3) віднесення до валових доходів кредиторської заборгованості у сумі 23389500,00 грн., з якої у 4 кварталі 2001 року закінчився строк позивної давності, що є порушенням статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”;

4) віднесення до валових доходів кредиторської заборгованості у сумі 5166800,00 грн., з якої у 4 кварталі 2002 року закінчився строк позивної давності, що є порушенням статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Однак такі порушення не призвели до заниження податкових зобов'язань, тому що з 1 липня 2001 року до 30 червня 2003 року позивач за результатами  господарської  діяльності  не мав прибутку, а мав збиток.

Судовими експертизами не підтверджені висновки податкового органу про завищення позивачем валових доходів у сумах 28556300,00 грн. за 4 квартал 2001 року і 3584500,00 грн. за 4 квартал 2002 року.

Відповідно до підпункту 5.2.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України №283\97-ВР від 22 травня 1997 року, зі змінами на час оподаткування) до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності.

При цьому згідно з пунктом 1.25 статті 1 того ж Закону безнадійною заборгованістю –є  заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Вказаний Закон також передбачає порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості.

Так, згідно з підпунктом 12.1.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право виникає, якщо протягом такого звітного періоду платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

Однак на підставі пункту 22.12 Закону вказана норма не поширюються на заборгованість, що виникла у зв'язку із затримкою в оплаті товарів (робіт, послуг), проданих (відвантажених, наданих, виконаних) до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 липня 1997 року.

Таким чином, підпункт 5.2.8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” регулює оподаткування  заборгованості, за якою минув строк позовної давності (безнадійної заборгованості), а підпункт 12.1.1 регулює інше –оподаткування заборгованості, за якою платник звернувся до суду з позовом чи з заявою про визнання банкротом (безнадійна, сумнівна заборгованість).

Як слідує з пояснень сторін, акту перевірки та інших письмових доказів, позивач відніс до валових витрат заборгованість, за якою минув строк позовної давності, тобто безнадійну заборгованість. Такі дії платника податку відповідають закону.  

Судова колегія вважає, що податковим органом неправильно застосовані пункти 12.1.1 і 22.12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, тому що 24943300,00 грн. не є безнадійною, сумнівною заборгованістю.

Також судова колегія вважає неспроможними доводи податкового органу про завищення позивачем валових витрат через віднесення різниці у тарифі за транспортування природного газу від державного акціонерного товариства  „Чорноморнафтагаз” з наступного.

Відповідно до підпункту 5.3.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат винагорода або інші види заохочень пов'язаним з таким платником податку юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесення до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Позивач здійснив оплату (винагороду) за фактично надану послугу (постачання газу) за тарифом, який встановлений діючим законодавством –постановою Кабінету Міністрів України №1548 від 25 грудня 1996 року „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” .

А відповідно до підпункту 1.20.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

Той факт, що не встановлений порядок компенсації газопостачальним підприємствам різниці між тарифом та ціною газу, не змінює обставин справи, а саме позивач сплатив винагороду за фактично поставлений газ за звичайною ціною.

                    Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

          2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.04.2006 року у справі № 20-5/358-12/335 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            

Судді