Постанова

від 24.01.2008 по справі 9/21/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 24 січня 2008 р.                                                                                   

№ 9/21/07 

Вищий господарський 

суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної

скарги

КП «Виробничий комплекс

«Тепло-водоканал»

на постанову

Запорізького апеляційного

господарського суду від 27.09.2007 року 

у справі господарського суду

Запорізької області

за позовом

ПП ОСОБА_1

до

КП «Виробничий комплекс

«Тепло-водоканал»

про

стягнення 10232,95 грн.,

В засіданні

взяли участь представники:

- позивача:

не з”явився,

- відповідача:

Галька Н.О.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 року ПП ОСОБА_1

звернувся до господарського суду з позовом до 

КП «Виробничий комплекс «Тепло-водоканал»про стягнення 10232,95 грн.

У

березні 2007 року позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог та

просив стягнути 6184,16 грн. основного боргу, 3251,64 грн. інфляційних втрат та

870,00 грн. -3 % річних.

Рішенням

господарського суду Запорізької області від 02.04.2007 року позов задоволено.

Стягнуто на користь позивача 6184,16 грн. основного боргу, 3251,64 грн.

інфляційних втрат, 870,00 грн. -3 % річних та 220,00 грн. судових витрат.

Постановою

Запорізького апеляційного господарського суду від 27.09.2007 року рішення

місцевого господарського суду від 02.04.2007 року залишено без змін, апеляційну

скаргу -без задоволення.

Не

погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями КП «Виробничий комплекс

«Тепло-водоканал»подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Запорізького

апеляційного господарського суду від 27.09.2007 року та рішення господарського

суду Запорізької області від 02.04.2007 року скасувати, справу направити на

новий розгляд до суду першої інстанції.

Доповідач:

Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог

скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми

матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних

судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні

матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.02.2004 року між ПП

ОСОБА_1(продавець) та КП «Виробничий комплекс «Тепло-водоканал»(покупець) було

укладено договір № 2/04/23 купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець

зобов'язується передати у власність покупця товар -будівельні матеріали та

металоконструкції, а покупець зобов'язується прийняти та оплати товар.

Згідно з п.1.2 договірна вартість

товару, відповідно до специфікації, що є невід»ємною частиною договору,

становить  13984,16 грн.

Пунктами 3.1, 3.2 договору

встановлено, що продавець зобов'язаний передати протягом 3-х днів з моменту

укладення договору товар покупцю, а покупець протягом 2-х місяців з моменту

укладення цього договору оплатити товар.

Відповідно до ст. 525 ЦК України,

одностороння  відмова  від 

зобов'язання  або одностороння

зміна  його  умов 

не  допускається,  якщо 

інше  не   встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що

звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій

встановлено, що позивачем на виконання умов договору було передано відповідачу

товар по акту приймання-передачі на загальну суму 13984,16 грн.

Проте, в порушення умов договору,

відповідач лише частково оплатив вартість товару, в результаті чого утворилась

заборгованість в сумі 6184,16 грн.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 625

ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на

вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого

індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми,  якщо інший розмір

процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, судова

колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про стягнення з

відповідача 6184,16 грн. суми боргу, 3251,64 грн. інфляційних втрат та 870,00

грн. -3 % річних.

Доводи скаржника, що позивачем було

лише передано товар на загальну суму 9717,04 грн. з посиланням на приймальний

акт від 01.04.2005 року та накладну від 01.04.2005 року не можуть братись судом

до уваги, оскільки дані документи складені через рік після підписання договору,

а сторонами не вносились зміни до договору в частині оплати.

На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова апеляційної інстанції

є повною, обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та

процесуального права, а тому судова колегія не вбачає підстав для її

скасування.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без

задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного

господарського суду від 27.09.2007 року у справі № 9/21/07 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                     

Н. Кочерова

Судді                                                                                              

В. Рибак

М. Черкащенко