Рішення

від 13.01.2011 по справі 15/1425

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/1425

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" січня 2011 р.                                                     Справа № 15/1425

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Карпенко К.В. - представника за довіреністю №23 від 10.01.2011р.,    

від відповідача:  Дембицького В.В. - директора, протокол №1 від 31.08.2009р.,

                            наказ №47-К від 31.08.2009р.,

                            Ярошовець Н.Й. -  представника за довіреністю №1 від 13.01.2011р.,    

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (м.Київ)  

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райагрошляхбуд" (м. Малин)

про стягнення 503329,59 грн.

Публічне акціонерне товариство “Банк Національний кредит” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю “Райагрошляхбуд” заборгованості за кредитним договором № 474 від 03.10.2007р. в сумі 503 329,59грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 503329,59грн. заборгованості, із яких: 374 000,00грн.  простроченого кредиту, 42 862,59грн.  прострочених відсотків, 900,00грн. простроченої плати за управління кредитом, 48 559,45грн.  пені за прострочення сплати кредиту, 2 110,56грн. пені за прострочення сплати відсотків, 42,39грн. пені за прострочення сплати плати за управління  кредитом, 24 904,00грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, 1 605,10грн. інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків, 35,10грн. інфляційних втрат за прострочення сплати плати за управління кредитом, 7 939,23грн. - 3% річних за прострочення сплати кредиту, 363,49грн. - 3% річних за прострочення сплати відсотків, 7,68грн. - 3% річних за прострочення сплати плати за управління кредитом.

Представники відповідача в судовому засіданні визнали позовні вимоги у повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду від 21.12.2010р. надали акт звірки розрахунків за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 03.10.2007р. №474, укладеним між АКБ "Національний кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк національний кредит" та ТОВ "Райагрошляхбуд" згідно з яким, станом на 27.10.2010р., заборгованість ТОВ "Райагрошляхбуд" перед позивачем становить 417 762,59грн., серед яких 374 000,00грн. сума простроченого кредиту, 42 862,59грн. сума прострочених відсотків, 900,00грн. сума простроченої плати за управління кредитом. У відзиві на позовну заяву від 13.01.2011р.  ТОВ "Райагрошляхбуд" просить відтермінувати сплату заборгованості на строк до 01.04.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні проти відстрочки сплати відповідачем  заборгованості заперечив, зазначивши, що відповідачем не подано будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.10.2007р. між Акціонерним комерційним банком “Національний кредит”, правонаступником якого згідно із п. 1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" (а.с. 13), є Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит"  (позивач/банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Райагрошляхбуд” (відповідач/позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії  № 474 (а.с. 14-15).

Згідно частини 1 статті  1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.  До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір  і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору №474 від 03.10.2007р., банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 400000 (чотириста тисяч) гривень на умовах, передбачених цим договором, далі кредит або кредитна лінія. З першого листопада 2009 року сума ліміту кредитної лінії встановлюється в розмірі 300000 (триста тисяч) гривень, 3 першого грудня 2009 року сума ліміту кредитної лінії встановлюється в розмірі 200000 (двісті тисяч гривень).

05.08.2009р. між сторонами було укладено договір №3 про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р. відповідно до якого, пункт 2.1 договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р. викладено у наступній редакції:

"2.1 Банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 400000 (чотириста тисяч) гривень (ліміт кредитної лінії) на умовах, передбачених цим договором, далі кредит або кредитна лінія. З п'ятого серпня 2009 року ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 374000 (триста сімдесят чотири тисячі) гривень, з першого листопада 2009 року - 300000 (триста тисяч) гривень, з першого грудня 2009 року - 200000 (двісті тисяч) гривень".

Пунктом 2.2 кредитного договору № 474 від 03.10.2007р. передбачено, що  датою остаточного повернення всієї отриманої в межах кредитної лінії суми кредиту є друге березня 2010 року. Позичальник має право достроково повернути банку всю суму кредиту.

Згідно п. 3.1 кредитного договору № 474 від 03.10.2007р., кредит надається банком позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування коштів безпосередньо з позичкового рахунку позичальника № 20632351180379, відкритого банком у філії АКБ”Національний кредит” в м.Малин, МФО 311788, на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання зобов'язань по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №474 від 03.10.2007р., було перераховано на  рахунки контрагентів відповідача грошові кошти в сумі 374 000,00грн., що підтверджується виписками по кредитному рахунку №20632351180379: від 29.10.2007р. на суму 274 000,00грн. (а.с. 19), від 09.11.2007р. на суму 50 000,00грн. (а.с. 20), від 25.12.2007р. на суму 50 000,00грн. (а.с. 21).

Таким чином, на виконання умов кредитного договору про відкриття кредитної лінії №474 від 03.10.2007р., позивачем фактично було надано відповідачу кредит в сумі 374000,00грн.

В свою чергу, відповідач зобов'язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №474 від 03.10.2007р., із змінами внесеними згідно з договором № 3 від 05.08.2009р. про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії №474 від 03.10.2007р., щодо повернення кредиту  не виконав. Зокрема, відповідачем не було здійснено часткове повернення кредиту для зменшення ліміту кредитної лінії станом на 1 листопада 2009 року до 300000,00грн. та станом на 1 грудня 2009 року до 200000,00грн. Також, відповідачем не було повернуто у встановлений договором строк -  до 2 березня 2010 року, всієї суми отриманого кредиту в розмірі 374000,00грн.

Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась прострочена заборгованість по кредиту в сумі 374 000,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника  процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1, 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою  в односторонньому порядку.

Пунктом 3.2 кредитного договору сторони погодили, що відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 18% (вісімнадцять відсотків) річних.  

Починаючи з 17.10.2008р., за погодженням сторін, що вбачається з листів (а.с.36,37,38), нарахування відсотків за користування кредитом було встановлено у розмірі 20% річних.

У відповідності з п. 3.3 кредитного договору №474 від 03.10.2007р., нарахування банком відсотків починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів використовується метод "факт/факт", виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно п. 3.4 кредитного договору № 474, відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно за період з першого по останній день поточного місяця та сплачується позичальником на рахунок №20687351180379, відкритий в філії АКБ "Національний кредит" в м. Малин, МФО 311788, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, а при поверненні суми кредиту в повному розмірі - в день погашення заборгованості.

Пунктом 3.6 кредитного договору передбачено, що за управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, сплачує банку плату в розмірі 250 грн. на рахунок №35785301180379 в  філії АКБ "Національний кредит" в м. Малин, МФО 311788.

Укладеним між сторонами 27.04.2009р. договором №1 про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р., пункт 3.6 кредитного договору  викладено у наступній редакції:

“3.6 За управління фінансовим кредитом у формі кредитної лінії позичальник щомісячно, починаючи з квітня 2009р., не пізніше останнього робочого дня місяця, сплачує банку плату в розмірі 150грн. на рахунок № 35785301180379 в філії АКБ “Національний кредит” в м.Малин, МФО 311788”.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом та плати за управління фінансовим кредитом належним чином не виконував. Зокрема, з  наявної в матеріалах справи таблиці погашення кредиту, нарахування та сплати відсотків (а.с.50-51) та виписок по особовому  рахунку ТОВ"Райагрошляхбуд" (а.с. 52-71) вбачається, що відповідач починаючи з березня 2010 року припинив сплачувати нараховані позивачем відсотки за користування кредитом та плату за управління фінансовим кредитом у зв'язку з чим,  у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед позивачем по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 42862,59грн. та по сплаті плати за управління фінансовим кредитом в сумі 900,00грн.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до господарського суду, у відповідача перед позивачем існувала непогашена заборгованість по  простроченому кредиту в сумі 374000,00грн., заборгованість по простроченим відсоткам в сумі 42862,59грн.  та заборгованість по простроченій платі за управління кредитом в сумі 900,00грн., що також підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств актом звірки розрахунків станом на 27.10.2010р. (а.с. 89).

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час прийняття рішення, відповідач доказів погашення перед позивачем заборгованості по простроченому кредиту в сумі 374000,00грн., заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 42862,59грн.  та заборгованості по простроченій платі за управління кредитом в сумі 900,00грн. суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги  Публічного акціонерного товариства “Банк Національний кредит” в частині стягнення з відповідача  374000,00грн.  простроченого кредиту, 42862,59грн.  прострочених відсотків, 900,00грн. простроченої плати за управління кредитом  обґрунтовані та підлягають  задоволенню.

Крім вимог про стягнення з відповідача простроченої заборгованості по кредиту, простроченої заборгованості по відсоткам та простроченої заборгованості по платі за управління кредиту, позивач просить стягнути з відповідача 48559,45грн.  пені за прострочення сплати кредиту, 2110,56грн. пені за прострочення сплати відсотків, 42,39грн. пені за прострочення сплати плати за управління  кредитом, 24904,00грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, 1605,10грн. інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків, 35,10грн. інфляційних втрат за прострочення сплати плати за управління кредитом, 7939,23грн. - 3% річних за прострочення сплати кредиту, 363,49грн. - 3% річних за прострочення сплати відсотків, 7,68грн. - 3% річних за прострочення сплати плати за управління кредитом, розрахунок яких наведено у доданому до позовної заяви розрахунку  суми заборгованості (а.с. 7-10).

Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних, господарський суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов'язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п. 5.1 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р., за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе, згідно умов цього договору, зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно (п. 5.3 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р.).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 474 від 03.10.2007р. сторони погодили, що у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно, та сплачується позичальником.

Перевіривши наведений позивачем  розрахунок пені з урахуванням передбаченого сторонами у п. 3.7 договору  порядку нарахування пені, а саме без обмеження його шести місячним строком, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 48 559,45грн. пені за прострочення сплати кредиту, 2 110,56грн. пені за прострочення сплати відсотків, 42,39грн. пені за прострочення сплати плати за управління  кредитом, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до  ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених позивачем нарахувань інфляційних та 3% річних, з урахуванням вимог чинного законодавства, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 24904,00грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту, 1605,10грн. інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків, 35,10грн. інфляційних втрат за прострочення сплати плати за управління кредитом, 7939,23грн. - 3% річних за прострочення сплати кредиту, 363,49грн. - 3% річних за прострочення сплати відсотків, 7,68грн. - 3% річних за прострочення сплати плати за управління кредитом є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 33 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги визнав, проте доказів сплати заборгованості суду не надав.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, яке міститься у відзиві на позовну заяву, не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не подано будь-яких доказів в обґрунтування заявленого клопотання.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі ст. 525, 526, 625,  ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054, ч.ч. 1,2 ст. 1056-1, ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 1 ст. 193 ГК України та керуючись ст.ст. 49, 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Райагрошляхбуд” (11603, Житомирська область, м.Малин, вул. Українських повстанців, 32, ідентифікаційний код 03580073)

на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Національний кредит” (04053, м.Київ, вул. Тургенєвська, 52/58, ідентифікаційний код 20057663)

- 374 000,00грн.  простроченого кредиту,

- 42 862,59грн.  прострочених відсотків,

- 900,00грн. простроченої плати за управління кредитом,

- 48 559,45грн.  пені за прострочення сплати кредиту,

- 2 110,56грн. пені за прострочення сплати відсотків,

- 42,39грн. пені за прострочення сплати плати за управління  кредитом,

-  24 904,00грн. інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту,

- 1 605,10грн. інфляційних втрат за прострочення сплати відсотків,

- 35,10грн. інфляційних втрат за прострочення сплати плати за управління кредитом,

- 7 939,23грн. - 3% річних за прострочення сплати кредиту,

- 363,49грн. - 3% річних за прострочення сплати відсотків,

- 7,68грн. - 3% річних за прострочення сплати плати за управління кредитом,

- 5 033,30грн. витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя                                                                     Кравець С.Г.  

                                             Повний текст рішення підписано: "14" січня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам