Постанова

від 24.01.2008 по справі 33/130-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 24 січня 2008 р.                                                                                   

№ 33/130-07 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

Кота О.В.

Суддів

Шевчук С.Р. (доповідач)

Владимиренко С.В.

розглянувши  касаційну               скаргу

Приватного підприємця ОСОБА_1

на постанову   у справі господарського суду  за позовом   до   про

Дніпропетровського апеляційного

господарського суду від 25.09.2007 року 

№ 33/130-07 Дніпропетровської області 

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікролайф-Сервіс"  Приватного підприємця ОСОБА_1 стягнення

123928,40 грн.

          В судовому засіданні взяли участь

представники:

- позивача:  Алєксєєнко А.І. дов.№17 від 23.04.07р.

- відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

дов. б/н від 21.01.08р.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007р. товариство з

обмеженою відповідальністю "Мікролайф-Сервіс" звернулось до

господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з

приватного підприємця ОСОБА_1123928,40 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду

Дніпропетровської області від 10.08.2007р. (суддя Рудовська І.А.) позов

задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 122817,99  грн. заборгованості, 1110,41 грн. -30% річних

за користування чужими коштами, 1239,29 грн. державного мита та 118 грн. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського

апеляційного господарського суду від 25.09.2007р. (головуючий Кузнецова І.Л.,

судді Верхогляд Т.А., Чимбар Л.О.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у

справі рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з

касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм

матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове

рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні відповідач

заявив клопотання про зупинення розгляду касаційної скарги до вирішення спору

про визнання договору №8 недійсним. Дане клопотання відхилене як

необґрунтоване.

Перевіривши доводи касаційної

скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши

правильність застосування господарським судом норм матеріального та

процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що касаційна скарга  не підлягає

задоволенню  виходячи з наступного.

01.01.2006 р.    між 

ТОВ "Мікролайф-Сервіс" (продавець) і ПП ОСОБА_1 (покупець)

укладено  договір № 8, за умовами якого

продавець передає, а покупець приймає та оплачує товар  окремими партіями. При цьому, кількість

товару у кожній партії визначається з усної чи письмової  заявки покупця та наявності товару у продавця

на момент отримання заявки і вказується в первинних документах, які

підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому передачі) (п. 2.2

договору).

Оплата отриманої продукції,

відповідно до п. 5.4 договору, повинна здійснюватися на протязі 30 календарних

днів з дня отримання товару у розмірі 100% вартості кожної партії. За

недотримання строків оплати товару сторони встановили відповідальність у

вигляді сплати процентів за користування 

чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних (п.6.4). 

Попередні судові інстанції

встановили, що на виконання умов вказаного договору, позивач поставив на адресу

відповідача  товар на  загальну суму 

122 817,99 грн.,  що підтверджується  видатковими накладними №  ЦО-0001651 від 23.11.2006 р., № ЦО-0001855

від 12.12.2006 р., № ЦО-0002013 від 28.12.2006 р., № ЦО-0000088 від 11.01.2007

р., № ЦО-0000652 від 22.02.2007 р., № ЦО-0000726 від 27.02.2007 р., №

ЦО-0000914 від 13.03.2007 р., № ЦО-0001041 від 20.03.2007 р., № ЦО-0001043 від

20.03.2007 р., № ЦО-0001211 від 27.03.2007 р., № 0001349 від 04.04.2007 р., №

0001610 від 18.04.2007 р., № ЦО- 0001611 від 18.04.2007 р., № ЦО-0001781 від

27.04.2007 р., № ЦО-0001782 від 27.04.2007 р., № ЦО-0001830 від 07.05.2007 р.,

№ ЦО-0001831 від 07.05.2007 р.(а.с. 9-25).

Тоді як, відповідач, взятих на себе

зобов'язань по оплаті не виконав, в зв'язку з чим у нього виникла

заборгованість в сумі 122817,99 грн.

За таких обставин та враховуючи, що

зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

умов Цивільного кодексу України або інших актів цивільного законодавства, місцевий

господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольнив

позов, стягнувши 122817,99 грн. основного боргу та 1110,41 грн. -30% річних,

які передбачені п. 6.4 договору.

Колегія суддів Вищого

господарського суду України вважає, що вказані висновки попередніх судових

інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47,

43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин

справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Посилання скаржника на незаконність

ухвали суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, як одну з

підстав для скасування судових рішень є 

безпідставним, оскільки така ухвала є окремим процесуальним актом, який

у встановленому порядку відповідачем не оскаржувався.

Також необґрунтованим є

посилання  скаржника на повернення без

розгляду зустрічної позовної заяви і неповним з'ясуванням у зв'язку з цим

обставин,  які мають значення для справи,

оскільки відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву, з зазначенням у

ньому заперечень та подачею необхідних доказів.

Щодо інших доводів касаційної

скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того,

пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної

інстанції.

З огляду на викладене та

враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України, касаційна

інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не

були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним,

вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних

доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія

суддів Вищого господарського суду 

України не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі рішень, які

відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119-

11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий

господарський суд України.

П О С Т А Н О

В И В:

Касаційну скаргу  приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без

задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 25.09.2007 у справі № 33/130-07 залишити без змін.

Головуючий                                                                        

Кот О.В.

С у д д я                                                                                Шевчук

С.Р.

С у д д я                                                                               

Владимиренко С.В.