Рішення

від 07.12.2010 по справі 18/197-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/197-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2010 р.                                                                  Справа № 18/197-10

Розглянувши матеріали справи  за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  «Холдинг Лінде», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг», м. Буча

про стягнення 13809,37 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Блажієва Л.В.

від відповідача: не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю  «Холдинг Лінде»(далі –позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг»(далі –відповідач) про стягнення 13809,37 грн.  

Провадження у справі №18/197-10 порушено відповідно до ухвали суду від 08.11.2010 року та призначено справу до розгляду на 18.11.2010 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 18.11.2010 року без поважних причин не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Представник позивача у судовому засіданні 18.11.2010 року позовні вимоги підтримав.  Розгляд справи відкладався до 07.12.2010 року.

У судове засідання 07.12.2010 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 18.11.2010 року, без поважних причин повторно не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд  у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального України  розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором №023/к-08 від 28.03.2008 року (далі –Договір) за умовами якого, Товариство з обмеженою відповідальністю «Холдинг Лінде»(постачальник) зобов'язується поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Дедьта –Торг»(покупець) товар згідно замовлення, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дедьта –Торг»прийняти його відповідно до накладних та Протоколу розбіжностей цін та асортименту, що є невід‘ємною частиною договору, і оплатити товар в термін, зазначений у п. 3.2. Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору покупець оплачує суму за реалізований товар за цінами, зазначеними у накладних кожні 7 (сім) календарних днів, але не пізніше 7 (семи) календарних днів від дати поставки.  

Позивачем на виконання своїх зобов‘язань за Договором поставлено товар за видатковими накладними №РН-ЛД-1/0001492 від 20.02.2009 року на суму 7280,64 грн., №РН-ЛД-1/0002309 від 20.03.2009 року на суму 2635,20 грн., який прийнятий відповідачем про що свідчать печатка підприємства та підписи уповноваженої особи на накладних.  

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі  свої зобов'язання з оплати отриманої продукції не виконав, що ним в ході розгляду спору не заперечено та не спростовано.

В ході розгляду спору відповідачем факт отримання від позивача товару за вищезазначеними накладними не заперечно та не спростовано.

Крім того, позивачем надано Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 16.04.2009 року, підписаний головними бухгалтерами підприємств та скріплений їх печатками, який також підтверджує наявну заборгованість.

Вживаючи заходів досудового врегулювання спору, позивач 17.08.2010 року направив на адресу відповідача претензію №133 від 17.08.2010 року про погашення наявної заборгованості за поставлений товар, яка отримана відповідачем 25.08.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вимога про оплату товару залишена без відповіді та задоволення.  

Відповідно до ст.  509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, заборгованість відповідача станом на день вирішення спору складає 9415,52 грн., що ним не заперечено та не спростовано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати поставленого за Договором товару, позивачем заявлено вимогу про стягнення 9415,52 грн.

Як передбачено п. 8.2. Договору, у випадку порушення строків платежів, визначених Договором, покупець зобов‘язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що  пеня нарахована за період з 02.11.2009 року 02.11.2010 року в сумі 2507,86 грн.

        Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, враховуючи, що прострочення з оплати отриманого товару  виникло через сім днів з дати поставки, тобто з 28.02.2009 року та 28.03.2009 року відповідно, п. 8.2. Договору  передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, однак періоду такого нарахування не визначено, з огляду на п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України,  вимога про стягнення пені за заявлений  в позові період не обґрунтована та безпідставна.

При цьому, у суду відсутні підстави здійснити власний розрахунок пені, оскільки це призведе до зміни заявлених позивачем періодів та сум нарахування, тому за наведеними в позові обставинами та наявними у справі доказами, вимога позивача про стягнення з відповідача 2507,86 грн. пені не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що заявлені позивачем 1454,69 грн. інфляційних та 451,94 грн. річних нараховані в межах фактичного прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимога про їх стягнення правомірна та обґрунтована, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають  задоволенню в  частині стягнення 9415,52 грн. –основного боргу, 1454,69 грн. -  інфляційних, 451,94 грн.  - річних.  В частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.   Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта –Торг»(08292, м. Буча, вул. Жовтнева, 66-а код ЄДРПОУ 35095803)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдинг Лінде»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд.№30, оф. 10, код ЄДРПОУ 31482604) 9415 (дев‘ять тисяч чотириста п‘ятнадцять) грн. 52 коп. основного боргу, 1454 (одна тисяча чотириста п‘ятдесят чотири) грн. 69 коп. інфляційних, 451 (чотириста п‘ятдесят одна) 94 коп. 3% річних, 113 (сто тринадцять) грн. 22 коп.  державного мита та 193 (сто дев‘яносто три) грн. 49 коп. витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні вимоги про стягнення 2487,22 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

 Суддя                                                                                Кошик А. Ю.