Рішення

від 14.12.2010 по справі 16/162-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/162-10     

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 16/162-10     

Господарський  суд  Київської  області   у  складі   судді   Христенко  О.О.  розглянув

позов     Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-литовське

підприємство „Нафта-Україна”,  м. Київ

до     Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІК-13», с. Дівички, Переяслав-

Хмельницький район

про стягнення 16 884,92 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –Петраш М.М. довіреність № 188 від 21.04.2010р.–представник;

від відповідача –не з'явився

Суть спору:

    Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-литовське підприємство „Нафта-Україна”,  м. Київ звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 394 від 25.10.2010р. (вх. № суду 5287 від 16.11.2010р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІК-13», с. Дівички, Переяслав-Хмельницький район про стягнення основного боргу в сумі 15 600,00 грн., згідно накладної № 0004136 від 02.12.2009р., довіреності відповідача НБЄ № 277835 від 22.12.2009р., 907,92 грн. інфляційних, 377,00 грн. 3% річних та судових витрат.

                 Відповідно до ухвали від 18.11.2010р. порушено провадження у справі № 16/162-10 та призначено її розгляд на 30.11.2010р. о 12 год. 10 хв. В судове засідання 30.11.2010р. відповідач не з'явився, відзив до суду не надійшов, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Розгляд справи відкладено на 14.12.2010р. на 12 год. 10 хв.  

Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки вважає, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

          Відповідач свого представника в судове засідання 14.12.2010р. о 12 год. 10 хв. не направив, про причини неявки суд не повідомив,  хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 18.11.2010р. та від 30.11.2010р., про що свідчать поштові повідомлення підписані представниками відповідача, наявні в матеріалах справи.

 Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами господарського суду Київської області, які направлялися на адресу відповідача, зазначену у довідці з ЄДР. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.      

 Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд          

встановив:

     Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-литовське підприємство „Нафта-Україна” поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ТІК-13»Суперагро NPK 8*24*24 на суму 27 300,00 грн., що підтверджується накладною № 0004136 від 02.12.2009р.

   Про приймання відповідачем товару по вказаній накладній свідчить підпис представника відповідача за прізвищем Яременко К.В. на цій накладній та довіреність НБЄ № 277835 від 02.12.2009р., видана цьому представнику відповідача для отримання матеріальних цінностей, а саме Суперагро NPK 8*24*24.

   Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини  можуть бути двохсторонніми.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку –ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України.

   Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

     Отже, поставивши відповідачу за накладною № 0004136 від 02.12.2009р. товар, сторони на підставі ст. ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України уклали угоду, згідно з якою у відповідача на підставі ст. ст. 11, 509, 626 ЦК України виникло зобов'язання щодо оплати за отриманий товар.

        Відповідач за отриману продукцію розрахувався частково, перерахувавши на рахунок позивача 11 700,00 грн., про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача, наявна в матеріалах справи.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15 600,00 грн. за отриману продукцію за накладною № 0004136 від 02.12.2009р.

       Оскільки, зі змісту укладеної сторонами угоди неможливо визначити строк оплати отриманого товару відповідачем, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

     Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Позивачем направлявся відповідачу лист № 376 від 05.10.2010р. з вимогою сплатити суму боргу, що залишився за поставлену продукцію, а також акт звірки взаєморозрахунків.      

Відповідь на цей лист на час розгляду справи позивачем не отримувалась.

     Оскільки сторонами строк настання оплати невизначений, а вимога позивача про сплату заборгованості за отриманий товар направлена відповідачу 05.10.2010р., з врахуванням строку на поштовий перебіг, обов'язок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України настав 16.10.2010р.

        Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

       За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

         Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач двічі у судові засідання не з'явився, доказів оплати наданої позивачем продукції суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

        Оскільки відповідач не розрахувався за надану йому продукцію, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар в сумі 15 600,00 грн підлягають задоволенню.

         У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач також просить стягнути з відповідача інфляційні в розмірі 907,92 грн. (за період з грудня 2009р. по вересень 2010р.) та 3 % річних в розмірі 377,00 грн. (нарахованих за термін прострочення 290 днів) на підставі ст. 625 ЦК України.    

      Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних та 3% річних суд не погоджується з визначеними позивачем періодом нарахування інфляційних та 3% річних з огляду на те, що обов'язок відповідача по сплаті заборгованості за отриманий товар з урахуванням ст. 530 ЦК України настав 16.10.2010р.

      Інфляційні та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки строк виконання зобов'язання наступив протягом семи днів з моменту надсилання позивачем листа відповідачу, з врахуванням строку на поштовий перебіг, тобто з 16.10.2010р., а інфляційні та 3% річних нараховані позивачем за період з грудня 2009р. по вересень 2010р., тобто за період до пред'явлення відповідачу вимоги про сплату.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково всього у розмірі: 15 600,00 грн. основної заборгованості.

                Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІК-13»(08456, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Дівички, вул. Горького, 2, п/р 2600051169 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 35375981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-литовське підприємство «Нафта-Україна»(02660, м. Київ, вул. Старосільська, 1-Е, р/р 26006001314285 в АТ «ОТП Банк», м. Києва, МФО 300528, код ЄДРПОУ 19367826) 15 600 (п'ятнадцять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 00 коп. державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 04  коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В решті позову відмовити.

4.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

      Суддя                                                                                       О.О. Христенко