Рішення

від 12.01.2011 по справі 21/118-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/118-10

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                      тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"12" січня 2011 р.                                                                          Справа № 21/118-10          

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом: 1. Компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (Е.І. du Pont de Nemours and Company), Сполучені Штати Америки, м. Уілмінгтон

                     2.  Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімікл агро», Київська обл.,                           м. Васильків

про заборону використання знаків для товарів і послуг та стягнення 2 240 860,50 гривень

за участю представників:

від позивача 1: Мамуня О.С. (довіреність від 16.12.2010р.);

                         Чижова Ю.В. (довіреність від 05.12.2008р.)

від позивача 2: Мамуня О.С. (довіреність від 16.12.2010р.);

                         Чижова Ю.В. (довіреність від 05.05.2010р.)

від відповідача: Назаркевич О.В. (довіреність від 15.07.2010р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Компанія Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (Е.І. du Pont de Nemours and Company) (далі-позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна»(далі-ТОВ «Дюпон Україна»/позивач 2) звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімікл агро»(далі-ТОВ «Хімікл агро»/відповідач) про заборону відповідачу здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України на знаки для товарів і послуг №27872, №44424, №43596, №43508, №43507, №54918, №54917, а також схожі позначення для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (гербіцидів); стягнення 2 140 860,50 грн. завданих майнових збитків та 100 000,00 грн. немайнових збитків (моральна шкода).

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2010р. дану позовну заяву та додані до неї документи передані за територіальною підсудністю до господарського суду Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.06.2010р. порушено провадження у справі №21/118-10 та призначено справу до розгляду на 21.06.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.06.2010р. розгляд даної справи відкладався на 07.07.2010р.

В судовому засіданні 07.07.2010р. представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтернівська птахофабрика», у зв'язку з тим, що на виконання умов договорів поставки №07-04/К  від 07.04.2009р., №27/1 від 27.03.2009р. останньому відповідачем було поставлено гербіциди «Гранстар Про», «Хармоні», «Тітус», на етикетках яких нанесені знаки, які є тотожними та схожими до ступеню сплутування зі знаками товарів та послуг, які належать на праві інтелектуальної власності позивачу 1, а право на використання яких на території України належить позивачу 2.

Приписами ст. 27 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Оскільки предметом даного спору є вимога про заборону відповідачу здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України на знаки для товарів і послуг, які належать на праві інтелектуальної власності позивачу 1, а право на використання яких на території України належить позивачу 2, та стягнення завданих збитків, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі не може вплинути на права та обов'язки СТОВ «Комінтернівська птахофабрика», як контрагента відповідача.

Враховуючи викладене, клопотання відповідача про залучення до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Комінтернівська птахофабрика»у відповідності до ст. 27 ГПК України задоволенню не підлягає.

Крім того, в судовому засіданні 07.07.2010р. представником відповідача подано клопотання, відповідно до якого у зв'язку з необхідністю визначення фактичного розміру збитків, завданих позивачам, останній просив суд призначити судово-економічну експертизу у даній справі.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України з метою роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Проведення судової експертизи доручається компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідним для цього знаннями.

У задоволенні зазначеного клопотання відповідача у відповідності до ст. 41 ГПК України судом відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

В судовому засіданні 07.07.2010р. оголошувалась перерва до 12.07.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2010р. задоволено клопотання позивача 2 про призначення експертизи, у даній справі призначено експертизу об'єктів інтелектуальної власності та зупинено провадження до закінчення експертних досліджень і отримання судом висновків експертів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2010р. провадження у даній справі поновлено та призначено її до розгляду на 20.12.2010р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 20.12.2010р. та 05.01.2011р. розгляд даної справи відкладався на 05.01.2011р. та 12.01.2011р. відповідно.

В судові засідання 21.06.2010р., 20.12.2010р. та 05.01.2011р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 12.01.2011р. представником відповідача подано суду клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з необхідністю ознайомитись із висновком Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України №659 від 29.11.2010р.

Оскільки, висновок Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України №659 від 29.11.2010р. надійшов до господарського суду Київської області 03.12.2010р., про що було зазначено в ухвалі господарського суду Київської області від 03.12.2010р. про поновлення провадження у даній справі, яка була отримана відповідачем 14.12.2010р., що підтверджується підписом його представника на наявному в матеріалах справи повідомленні про вручення поштового відправлення №01032 2719756 4, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відкладення розгляду даної від 12.01.2011р. задоволенню не підлягає з огляду на його необґрунтованість.

В судовому засіданні 12.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до виписок з Державного реєстру свідоцтв України №471, №465, №468, №470, №469, №466, №467 від 21.04.2010р. компанія Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (Е.І. du Pont de Nemours and Company) є власником свідоцтв на знаки для товарів та послуг №27872, №44424, №43596, №43508, №43507, №54918, №54917, об'єктом яких є знаки для товарів та послуг «DUPONT», «GRANSTAR», «ГРАНСТАР», «TITUS», «ТІТУС», «HARMONY», «ХАРМОНІ»(далі-Знаки).

28.04.2010р. між компанією Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (ліцензіар) та ТОВ «Дюпон Україна»(ліцензіат) укладено ліцензійний договір, відповідно до якого ліцензіат є афілійованою юридичною особою ліцензіара, заснованою на території України, через яку ліцензіар здійснює свою підприємницьку діяльність.

За умовами названого договору ліцензіар  надав ліцензіату виключну ліцензію на використання в України знаків для будь-яких товарів і послуг, призначених для захисту сільськогосподарських культур, таких як гербіциди та пестициди, а також інших товарів і послуг, що належать до агрохімічної галузі та/або 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг.

20.11.2009р. з листа №958 від СТОВ «Комінтернівська птахофабрика»позивачу 2 стало відомо, що на виконання умов договір поставки №07-04/К  від 07.04.2009р., №27/1 від 27.03.2009р. останньому відповідачем було поставлено, зокрема, гербіциди «Гранстар Про», «Хармоні», «Тітус». Укладання зазначених договорів з боку СТОВ «Комінтернівська птахофабрика»було зумовлено впевненістю покупця, що відповідач є офіційним дистриб'ютором зазначеної категорії товарів в України.

Разом із зазначеним листом позивач 2 одержав від СТОВ «Комінтернівська птахофабрика»опечатані зразки поставлених відповідачем гербіцидів, при порівнянні етикеток і голограм пакування яких було встановлено, що вони не є оригінальними препаратами виробництва позивача 1.

Відповідно до листа Інституту екогігієни і токсикології ім. Л.І Медведя №3/12-А-316 від 15.03.2010р., за результатами проведених досліджень зразків препаратів «Гранстар Про», «Хармоні», «Тітус», поставлених відповідачем, зазначені препарати не можуть бути використані за призначенням, оскільки вміст діючих речовин не відповідає «Переліку пестицидів і агрохімікатів дозволених до використання в Україні». Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Посилаючи на те, що відповідачем здійснювався продаж продукції, на упаковках яких були використані знаки для товарів та послуг («DUPONT», «GRANSTAR», «ГРАНСТАР», «TITUS», «ТІТУС», «HARMONY», «ХАРМОНІ»), які схожі зі Знаками, що належать позивачу 1 на праві власності на підставі свідоцтв України №27872, №44424, №43596, №43508, №43507, №54918, №54917, а право на використання та розповсюдження яких на території України належить позивачу 2, настільки, що їх можна сплутати, без отримання відповідних ліцензій (дозволів) на це, останні просять суд заборонити відповідачу здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за наведеними свідоцтвами позивача 1, а також схожі позначення для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (гербіцидів) з підстав ст. ст. 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 1, 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»(далі-Закон) встановлено, що знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб; свідоцтво - свідоцтво України на знак для товарів і послуг.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Відповідно до виписок з Державного реєстру свідоцтв України №471, №465, №468, №470, №469, №466, №467 від 21.04.2010р. за позивачем зареєстровано право власності на знаки для товарів та послуг «DUPONT», «GRANSTAR», «ГРАНСТАР», «TITUS», «ТІТУС», «HARMONY», «ХАРМОНІ».

Статтею 16 Закону встановлено, що свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом.

Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:

зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;

зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги;

позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;

позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати.

Використанням знака визнається:

нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Відповідно до статті 495 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2) виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

З метою  встановлення чи є позначення, що нанесені на етикетках та упаковках гербіцидів, поставлених відповідачем СТОВ «Комінтернівська птахофабрика»схожими із знаками, що визначені у свідоцтвах для товарів та послуг позивача 1, настільки, що їх можна сплутати, судом призначено експертизу об'єктів інтелектуальної власності у даній справі.

Відповідно до висновку судової експертизи №659 від 29.11.2010р., складеного Науково-дослідним інститутом інтелектуальної власності, позначення «DUPONT»в овалі та позначення «ТИТУС», що нанесені на етикетку та упаковку гербіцидів «Гранстар Про», «Тітус», «Хармоні», які були поставлені відповідачем є тотожним із торговельною маркою «DUPONT»в овалі за свідоцтвом України на знак для товарів та послуг №27872 стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, а саме: гербіцидів, та є схожим із торговельною маркою «ТІТУС»за свідоцтвом України на знак для товарів та послуг №43507 стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, а саме: гербіцидів, настільки, що їх можна сплутати.

Відповідно до наданих позивачем 1 пояснень, останній як власник Знаків, визначених у свідоцтвах України на знаки для товарів і послуг №27872, №44424, №43596, №43508, №43507, №54918, №54917, жодних ліцензій (дозволів) на використання відповідачем належних йому Знаків не надавав.

Приписами ст. 16 Закону передбачено, що власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Між компанією Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (ліцензіар) та ТОВ «Дюпон Україна»(ліцензіат) укладено ліцензійний договір, відповідно до якого ліцензіар (позивач 1) надав ліцензіату (позивачу 2) виключну ліцензію на використання в України знаків для будь-яких товарів і послуг, призначених для захисту сільськогосподарських культур, таких як гербіциди та пестициди, а також інших товарів і послуг, що належать до агрохімічної галузі та/або 5 класу Міжнародної класифікації товарі і послуг.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про неправомірний продаж відповідачем гербіцидів «Гранстар Про», «Тітус», «Хармоні», на етикетку та упаковку яких були нанесені Знаки, які є тотожними та схожими із Знаками, які належать позивачу 1 на праві власності на підставі відповідних свідоцтв України, а право на використання яких на території України належить позивачу 2, без надання позивачем 1 відповідної згоди (ліцензії) на це, і як наслідок порушення відповідачем прав позивачів, передбачених ст. 16 Закону.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Статтею 20 Закону встановлено, що будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

Відповідно до п. 5.1 Договору  ліцензіат захищатиме надані за Договором права на Знаки та матиме право подати позов проти порушника або особи, яка незаконно  використовує будь-який із Знаків, застосовуючи при цьому всі передбачені діючим законодавством способи захисту порушених прав, з метою усунення будь-якого порушення незалежно від часу його вчинення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що компанія Е.І. Дюпон де Немур енд Компані (Е.І. du Pont de Nemours and Company), як власник свідоцтв України на знаки для товарів та послуг №27872, №44424, №43596, №43508, №43507, №54918, №54917 та ТОВ «Дюпон Україна», якому надано виключну ліцензію на використання в України Знаків компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані, у відповідності до ст. 20 Закону є належними позивачами у даній справі.

Приписами ст. 432 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів.

Встановивши наявність порушення прав власника свідоцтва на знак для товарів і послуг, господарський суду має заборонити відповідачеві використання цього знака у господарській діяльності (п. 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 22.01.2007р. №01-8/24 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельні марки)»).

Оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем прав позивача 1, як власника свідоцтв України на знаки для товарів та послуг №27872, №44424, №43596, №43508, №43507, №54918, №54917, та позивача 2 як афілійованої особи останнього, суд дійшов висновку, що вимога позивачів про заборону відповідачу здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України №27872, №44424, №43596, №43508, №43507, №54918, №54917, а також схожі позначення для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (гербіцидів) з підстав ст. ст. 16, 20 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.04.2008р. у справі №40/434пн.

У зв'язку з із зазначеним порушенням позивач 2, просить суд  стягнути з відповідача 2 140 860,50 грн. збитків (упущеної вигоди) з підстав ст. 20 Закону та ст. 22 ЦК України.

Відповідно до ст. 20 Закону будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Неодержаним прибутком позивача за позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням права власності на торговельну марку, є, зокрема, можливе збільшення майна позивача у випадку відсутності порушення належного йому права (п. 14 оглядового листа Вищого господарського суду України від 17.04.2006 №01-8/847 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на знаки для товарів і послуг (торговельну марку)»).

Так, на виконання умов договорів поставки №07-04/К  від 07.04.2009р., №27/1 від 27.03.2009р. було поставлено, зокрема: гербіциди «Гранстар Про»у кількості 200 кг, (645 740,00 грн.), «Хармоні»у кількості 27 кг, (89 640,00 грн.), «Тітус»у кількості 265 кг, (1 405 480,50 грн.), загальною вартістю 2 140 860,50 грн. без ПДВ, що підтверджується підписами сторін та відбитком печатки відповідача на видаткових накладних №6 від 09.04.2009р. на суму 1 452 244,62 грн., №55 від 27.04.2009р. на суму 3 760 913,40 грн. Копії зазначених накладних містяться в матеріалах справи.

У відповідності до умов ліцензійного договору від 28.04.2010р. ліцензіат (позивач 2) наділений виключним правом здійснювати продаж, маркетингову підтримку та дистрибуцію в України продукції, виробленої ліцензіаром або його афілійованими особами під торговельними марками, що належать ліцензіару в України.

Як слідує зі змісту листа СТОВ «Комінтернівська птахофабрика»№958 від 20.11.2009р., купівля гербіцидів «Гранстар Про», «Хармоні», «Тітус»на суму 2 140 860,50 грн. саме у відповідача була зумовлена впевненістю покупця, що останній є офіційним дистриб'ютором продукції торгової марки «Дюпон»в України.

За таких обставин, продаж відповідачем товарів, на етикетках і упаковках яких неправомірно нанесені Знаки, що є тотожними та схожими із Знаками, належними позивачу 1 на праві власності, настільки, що їх можна сплутати, позбавило позивача 2, як власника виключної ліцензії на використання в України Знаків компанії Е.І. Дюпон де Немур енд Компані, можливості отримати прибуток від продажу зазначеної вище кількості офіційної продукції торгової марки «Дюпон».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність позивачем 2 розміру завданих йому відповідачем збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 2 140 860,50 грн., які складаються із вартості проданого відповідачем товару, із неправомірним використанням Знаків, право на використання, яких на території України належить виключно позивачу 2.

Неправомірна поведінка відповідача як і наявність його вини полягає у здійсненні останнім в порушення вимог ст. ст. 16, 20 Закону продажу товарів (гербіцидів «Гранстар Про», «Хармоні», «Тітус»), на упаковках яких були використані Знаки, які схожі зі Знаками, що належать позивачу 1 на праві власності, настільки, що їх можна сплутати, без отримання відповідних ліцензій (дозволів) на це, і як наслідок отримання відповідачем, а не офіційним дистриб'ютором зазначеної продукції в України (позивачем 2) прибутку від їх продажу у розмірі 2 140 860,50 грн., що до того ж є підтвердженням наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача 2.

За таких обставин, враховуючи доведеність позивачем 2 наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, не спростування зазначених фактів відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 140 860,50 грн. збитків (упущеної вигоди), завданих відповідачем є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Що ж до вимоги позивачів про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. нематеріальних збитків (моральної шкоди), завданої внаслідок розповсюдження останнім продукції, із неправомірним використанням на них Знаків, належних позивачу 1, що призвело до негативних наслідків для ділової репутації позивача 1, як власника використаних відповідачем Знаків, та позивача 2 як афілійованої особи останнього, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995р. №4, під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіюванні.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 4 зазначеної постанови).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Втім, в порушення вимог вищезазначених норм Закону позивачами не доведено розмір заявленої до стягнення шкоди, а детального та обґрунтованого розрахунку суму завданої відповідачем моральної шкоди саме у розмірі 100 000,00 грн. позивачем суду не надано.

За таких обставин, враховуючи недоведеність позивачами наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданої моральної (немайнової) шкоди, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивачів про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. нематеріальних збитків (моральної шкоди), завданої внаслідок розповсюдження останнім продукції, із неправомірним використанням на них Знаків, належних позивачу 1, що призвело до негативних наслідків для ділової репутації позивача 1, як власника використаних відповідачем Знаків, та позивача 2 як афілійованої особи останнього.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.02.2006р. у справі №13/190.

Враховуючи, що проведення судової експертизи у даній справі спричинено протиправним використанням відповідачем у своїй господарській діяльності Знаків, належних позивачу 1 на праві власності, витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, а витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 27, 33, 34 , 41, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 16, 22, 23, 432, 495, 1167 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, суд   

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімікл агро» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, 38, кв. 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32401788) здійснювати будь-яке використання знаків для товарів і послуг за свідоцтвами України на знаки для товарів і послуг №27872, №44424, №43596, №43508, №43507, №54918, №54917, а також схожі позначення для товарів 5 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (гербіцидів).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімікл агро»(08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Шевченка, 38, кв. 5, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32401788) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюпон Україна»(04070, м. Київ, вул. Спаська, 30 А, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 33404879) 2 140 860 (два мільйони сто сорок тисяч вісімсот шістдесят) грн. 50 коп. збитків, 21 451 (двадцять одну тисячу чотириста п'ятдесят одну) грн. 11 коп. державного мита,  235 (двісті тридцять п'ять) грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 10 134 (десять тисяч сто тридцять чотири)  грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

4. В решті позовних вимог відмовити.  

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    В.А. Ярема

Повне рішення складено 19.01.2011р.