Рішення

від 12.01.2011 по справі 18/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "12" січня 2011 р.Справа № 18/123

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Безчасній Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №18/123

за позовом: Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ  

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Союз", Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Попельнасте     

про стягнення 263 250,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - Буквич Н.А., довіреність № 16  від 12.07.2010р.;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Союз" заборгованості в розмірі 315 250,00 грн., з якої: 242 500,00 грн. сума основного боргу та 72 750,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару за договором поставки насіння № 7-48 від 25.09.2009 р.

Клопотанням від 09.12.2010 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 202 500,00 грн. суми основного боргу та 60 750,00 грн. штрафу, а всього 263 250,00 грн. (а.с. 38).

З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає справу з урахуванням поданого клопотання про зменшення розміру позовних вимог.

В клопотанні від 10.01.2011 р. позивач повідомив про сплату відповідачем суми боргу в розмірі 202 500,00 грн. (а.с. 58).

Розгляд справи в судових засіданнях 23.11.2010 р. та 14.12.2010 р. відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду.

В судовому засіданні 12.01.2011 р. представник позивача позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру підтримав; представник відповідача в судове засідання 12.01.2011 р. не з'явився, хоча повідомлений про дату, час і місце його проведення.

Враховую фактичну участь представника відповідача в судовому засіданні 14.12.2010 р. та відсутність жодних клопотань з приводу неможливості явки в судове засідання 12.01.2011р., господарський суд розглядає справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги,  господарський суд

                                                           ВСТАНОВИВ:

Між державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" (Постачальник) та приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Союз" (Покупець) 25.09.2009 р. укладено договір поставки насіння № 7-48 (а.с. 9).

За умовами укладеного договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця насіння: озимий ячмінь "Метелиця" 1 репродукція у кількості 100 тон по ціні 1850,00 грн./т та озимої пшениці "Антара" 1 репродукція у кількості 100 тон по ціні 1900,00 грн./т, з урахуванням ПДВ, а Покупець зобов'язується прийняти це насіння та оплатити його вартість (п. п. 1.1.,  2.1.1., 3.2.1 договору).

Загальна вартість цього договору - 375 000,00 грн., у тому числі  ПДВ -  62 500,00 грн. (п. 3.1. договору).

Згідно п. 3.2 договору розрахунок проводиться Покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника поетапно у відповідності до наведеного в п. 3.2.2 договору графіку. Строк останнього платежу - до 01.09.2010 р.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 25.09.2012 р. (п. 7.1 Договору).

За п. 7.2. договору жодна із сторін не вправі відмовитися в односторонньому порядку від виконання умов договору, в односторонньому порядку змінити його умови, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" у виконання умов договору № 7-48 від 25.09.2009 р. передано, а відповідачем прийнято обумовлене договором насіння на загальну суму 375 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 7-72 від 25.09.2009 р. (а.с. 10).

Вказана накладна підписана як Постачальником, так і Покупцем; підписи скріплені печатками підприємств. На отримання названого вище товару відповідачем виписано довіреність № 25/09 від 25.09.2009 р. (а.с.11).

Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Будь-яке заперечення з приводу отримання товару на загальну суму 375 000,00 грн.  відповідачем  до суду не подано.

Між тим, відповідачем визначені договором поставки зобов'язання виконано неналежним чином та за отриманий товар сплачено лише 172 500,00 грн., підтвердженням чого є виписки банку по рахунках та платіжні доручення, які містяться в матеріалах справи (а.с.39-50).

Залишок заборгованості відповідача за отриманий товар становить 202 500,00 грн.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як повідомлено позивачем, відповідач до прийняття рішення у справі в добровільному порядку сплатив заборгованість в сумі 202 500,00 грн., згідно платіжних доручень № 64 від 10.12.2010р., № 64 від 16.12.2010р. та № 1 від 06.01.2011р. (а.с. 58-61).

Отже, господарський суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення 202 500,000 грн.

Поряд з цим порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Отже кваліфікуючою ознакою штрафу є можливість його встановлення за будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторонами в пункті 4.2 договору передбачено, що за несвоєчасне проведення розрахунків передбачених у розділі 3 цього Договору, Покупець сплачує продавцеві штраф у розмірі 30 % від всього залишку заборгованості.

Враховуючи доведеність матеріалами справи прострочення сплати відповідачем вартості отриманого товару,  вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 60 750,00 грн. з розрахунку 30% від несвоєчасно внесеного платежу в розмірі 202 500,00 грн. (а.с. 38) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 202 500,000 грн. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору), оскільки спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу та подано докази такого врегулювання.

Господарським судом роз'яснено, що відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Враховуючи те, що відповідачем здійснено сплату боргу після порушення провадження у справі та спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, то, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                           ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Союз" (28062, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Попильнасте, вул. Чапаєва, 60 А, ідентифікаційний код 34959137) на користь державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (03038, м. Київ, вул. Ямська, 32, ідентифікаційний код 30518866, р/р   26000301035992   в     Перше   Київське    відділення   АКБ   "Форум",   МФО 322948) - 60 750,00 грн. штрафу, а також 2 632,50 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення 202 500,00 грн. припинити.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 17.01.2011 року.