Рішення

від 13.01.2011 по справі 4/149/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/149/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" січня 2011 р.                                                 Справа №  4/149/10

Позивач         Товариство з обмеженою відповідальністю “Бусал”,

                       вул. Велика Морська, 123, м. Миколаїв, 54055

Відповідач     Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського

                      підприємства “НІБУЛОН”,           

                      вул. Каботажний узвіз, 1, м. Миколаїв, 54002

Суддя Дубова Т.М.

ПРИСУТНІ:

Від позивача             – Радонова Т.Ю. довіреність № 1 від 05.11.10р.

Від відповідача        – Грінченко В.В. довіреність № 507 від 19.07.10р.  

          СУТЬ СПОРУ: стягнення заборгованості в сумі 37755,03 грн., з яких: 28243,20 грн. боргу за договором поставки; 3575,58 грн. інфляції за період з квітня 2009р. по серпень 2010р.; 4545,76 грн. розмір процентів за користування чужими коштами; 1390,49 грн. 3 % річних за період з 24.03.09р. по 27.10.10р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 37755,03 грн., з яких: 28243,20 грн. боргу за договором поставки; 3575,58 грн. інфляції за період з квітня 2009р. по серпень 2010р.; 4545,76 грн. проценти за користування чужими коштами; 1390,49 грн. 3 % річних за період з 24.03.09р. по 27.10.10р., посилаючись на невиконання відповідачем обов'язків за договором поставки № 619/2008, щодо розрахунків за товар, обґрунтовуючи свої вимоги ст.ст. 526, 530, 536, 625, 692, 712, 1048, 1214 ЦК України.  

Відповідач надав відзив, яким позов заперечив, посилаючись на те, що позивачем не виконано п. 2 додаткової угоди № 141, щодо надання відомостей про проходження ним та його постачальниками перевірок податковими органами на предмет включення сум від продажу товару до своїх зобов'язань з ПДВ. Крім того, заперечив нарахування процентів за користування чужими коштами на рівні облікової ставки НБУ.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані не в повному обсязі, тому підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:

          12.08.08р.  сторони уклали договір поставки № 619/2008 з додатком (арк.спр. 11-13), згідно яких позивач повинен був поставити та передати у власність сільськогосподарську продукцію –товар в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з відповідачем і вказаних в договорі та додатках до нього, а відповідач прийняти та своєчасно розрахуватися за отриманий товар відповідно до умов договору.

          На виконання своїх зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу пшеницю в кількості 29,420 т, яку відповідач прийняв без зауважень на загальну суму 28243,20 грн., про що свідчать копії видаткової накладної № РН-0000113 від 10.02.09р., підписана представниками обох сторін та ТТН ААБ № 006437 (арк.спр. 14-15).

Пунктом 6.1 визначеного договору сторони передбачили, що відповідач був зобов'язаний оплатити поставлений товар за кожним додатком до договору окремо в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем надання позивачем оригіналів належним чином оформлених ТТН (з відміткою терміналу про прийняття товару за якістю та кількістю), видаткових та податкових накладних, рахунки-фактури у відділ закупок відповідача.

Крім того, в п. 10.7 договору поставки позивач зобов'язався надати певний перелік документів при укладенні договору.

В п. 2 додатку № 141 від 10.02.09р. до договору №           619/2008 від 12.08.08р.  сторони визначили, що в разі не надання позивачем хоча б одного з документів, зазначених в п. 10.7 договору поставки або не проходження ним перевірки органами ДПС на предмет включення сум від продажу товару до своїх зобов'язань з ПДВ, відповідач мав право затримати платіж за товар в повному обсязі до моменту надання всіх документів або проходження перевірки до кінцевого товаровиробника.

          На оплату поставленого товару відповідачу було виставлено рахунок                                     № СФ-0000113 від 10.02.2009 року на суму 28243,20 грн., який він не оплатив та видано податкову накладну № 113 від 10.02.09р.

          Позивач надав документи, визначені в п. 10.7 договору поставки, що не заперечується відповідачем, довідку від 13.08.09р. № 999/23-400/35472961 ДПІ у Центральному районі, згідно якої сума податку на додану вартість за спірною податковою накладною виключена до податкових зобов'язань позивача, не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ СП «Нібулон», яке мало правові відносини з платником податків-позивачем, також визначена заборгованість між підприємствами в сумі 28243,20 грн.

          Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а не для кінцевого товаровиробника.

           Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не виконано п. 2 додаткової угоди № 141, щодо надання відомостей про проходження ним та його постачальниками перевірок податковими органами на предмет включення сум від продажу товару до своїх зобов'язань з ПДВ не заслуговують на увагу.

          Тим більш, що посилання відповідача на акт перевірки СДПІ у м. Миколаєві від 19.04.10р., згідно якого йому було зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 610542,61 грн. безпідставні, оскільки висновки перевірки стосуються поставок у грудні 2008 року, а спірна поставка відбулась у лютому 2009 року.

          Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, за поставлений товар не розрахувався. Таким чином, борг відповідача станом на час порушення справи складає суму 28243,20 грн.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору або вимог ЦК України. Якщо у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з простроченням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки позивачем нараховані 3575,58 грн. інфляції за період з квітня 2009р. по серпень 2010р. та  1390,49 грн. 3 % річних за період з 24.03.09р. по 27.10.10р., які підлягають задоволенню повністю на підставі ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Щодо нарахованих процентів за користування чужими коштами в розмірі               4545,76 грн. на підставі ст. 1048 ЦК України, то позов в цій частині задоволенню не підлягає з огляду на те, що проценти на рівні облікової ставки НБУ застосовуються в договорах позики, а не поставки (купівлі-продажу).

За змістом ст.ст. 536, 625, 692, 693 ЦК України, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і розмір річних –3 % визначено в ст. 625 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Заперечення відповідача прийняті судом до уваги частково.

          Виходячи з викладеного, позов підлягає задоволенню частково, судові витрати слід віднести на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85  ГПК України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.                    

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського                        підприємства “НІБУЛОН” (вул. Каботажний узвіз, 1, м. Миколаїв, код 14291113) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Бусал” (вул. Велика Морська, 123, м. Миколаїв, код 35472961) суму 33209,27 грн. (тридцять три тисячі двісті дев'ять грн. 27 коп.), з яких: 28243,20 грн. боргу, 3575,58 грн. інфляції, 1390,49 грн. 3 % річних; 332,09 грн. держмита та 207,59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу.

На суму 4545,76 грн. процентів за користування чужими коштами в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.

   Суддя                                                        Т.М.Дубова

Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 13.01.2011р.