Постанова

від 01.03.2011 по справі 4/149/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/149/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"01" березня 2011 р. Справа № 4/149/10

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Лавренюк О.Т., Михайлова М.В.    

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 13 січня 2011 року       

у справі №4/149/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бусал”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН”

про стягнення 37755,03 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Бусал” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” 37755,03 грн., з яких: 28243,20 грн. основного боргу, 3575,58 грн. індексу інфляції, 4545,76 грн. відсотків за користування чужими коштами на рівні облікової ставки НБУ та 1390,49 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13 січня 2011 року       у справі №4/149/10 (суддя Дубова Т.М.) позов ТОВ „Бусал” задоволено частково. З ТОВ СП „НІБУЛОН” на користь позивача стягнуто 28243,20 грн. основного боргу, 3575,58 грн. індексу інфляції, 1390,49 грн. трьох відсотків річних, 332,09 грн. держмита та 207,59 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. На суму 4545,76 грн. відсотків за користування чужими коштами у позові відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу з огляду на те, що на виконання своїх зобов'язань за договором поставки №619/2008 від 12.08.2008р. ТОВ „Бусал” поставив відповідачу товар на загальну суму 28243,20 грн. Натомість відповідач оплату поставленого товару не здійснив, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 28243,20 грн., несплатою якої відповідач порушує свої договірні зобов'язання. Окрім того, суд першої інстанції також прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних та індексу інфляції. Водночас місцевим господарським судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4545,76 грн. відсотків за користування чужими коштами на рівні облікової ставки НБУ з огляду на те, що проценти на рівні облікової ставки НБУ застосовуються в договорах позики, а не поставки (купівлі-продажу).

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині стягнення з ТОВ СП „Нібулон” 33209,27 грн., з яких 28243,20 грн. основного боргу, 3575,58 грн. індексу інфляції, 1390,49 грн. трьох відсотків річних, в іншому рішення залишити без змін. При цьому скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач (ТОВ „Бусал”) та відповідач (ТОВ СП „НІБУЛОН”) в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 31.01.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ТОВ СП „НІБУЛОН” за відсутністю представників сторін в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ СП „НІБУЛОН”, з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що 12.08.2008р.  між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бусал” (Продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” (Покупець, відповідач) укладений договір поставки №619/2008 (а.с. 11-12), за умовами якого позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача сільськогосподарську продукцію (товар) в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з відповідачем і вказаних в даному договорі та додатках до нього, а відповідач зобов'язався здійснити приймання та оплату товару.

Згідно з п.4.1 договору позивач зобов'язався передати (поставити) товар на умовах CPT - Перевантажувальний термінал ТОВ СП „НІБУЛОН”. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до „Інкотермс” 2000р. за винятком положень, пов'язаних з міжнародним перевезенням.

Відповідно до п.6.1 договору відповідач зобов'язався сплачувати за поставлений товар за кожним додатком до договору окремо в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок позивача протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем надання позивачем оригіналів належним чином оформлених ТТН (з відміткою терміналу про прийняття товару за якістю та кількістю), видаткових та податкових накладних, рахунки-фактури у відділ закупок відповідача.

Окрім того, в п.10.7 договору позивач зобов'язався надати певний перелік документів при укладенні договору.

10.02.2009р. між сторонами був підписаний Додаток №141 (а.с. 13) до договору поставки №619/2008 від 12.08.2008р., в п.2 якого сторони визначили, що в разі не надання позивачем хоча б одного з документів, зазначених в п.10.7 договору поставки або не проходження ним перевірки органами ДПС на предмет включення сум від продажу товару до своїх зобов'язань з ПДВ, відповідач мав право затримати платіж за товар в повному обсязі до моменту надання всіх документів або проходження перевірки до кінцевого товаровиробника.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу пшеницю в кількості 29,420 т, яку відповідач прийняв без зауважень на загальну суму 28243,20 грн., про що свідчать копії видаткової накладної №РН-0000113 від 10.02.2009р., підписаної представниками обох сторін та ТТН ААБ №006437 (а.с. 14-15).

На оплату поставленого товару відповідачу було виставлено рахунок                                     №СФ-0000113 від 10.02.2009р. на суму 28243,20 грн., який він не оплатив та видано податкову накладну №113 від 10.02.2009р.

Позивач надав документи, визначені в п.10.7 договору поставки, що не заперечується відповідачем, в т.ч. довідку від 13.08.2009р. №999/23-400/35472961 ДПІ у Центральному районі (копія - а.с. 119-122), згідно з якою сума податку на додану вартість за спірною податковою накладною виключена до податкових зобов'язань позивача, не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ СП „Нібулон”, яке мало правові відносини з платником податків-позивачем, також визначена заборгованість між підприємствами в сумі 28243,20 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а не для кінцевого товаровиробника.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не виконано п.2 додаткової угоди №141 щодо надання відомостей про проходження ним та його постачальниками перевірок податковими органами на предмет включення сум від продажу товару до своїх зобов'язань з ПДВ не заслуговують на увагу.

Тим більш, що посилання відповідача на акт перевірки СДПІ у м. Миколаєві від 19.04.2010р. (копія - а.с. 52-106), згідно з яким йому було зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 610542,61 грн., є безпідставними, оскільки висновки перевірки стосуються поставок ТОВ „Бусал” у грудні 2008 року, а спірна поставка відбулась у лютому 2009 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно з ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було зазначено вище, за ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для  виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, за поставлений товар не розрахувався, борг відповідача станом на час порушення справи складає суму 28243,20 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги ТОВ „Бусал” про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 28243,20 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги ТОВ „Бусал” про стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунки 3% річних та індексу інфляції, надані представником позивача до суду першої інстанції в додатку до позовної заяви та вважає їх обґрунтованими та такими, що зроблені у відповідності з вимогами чинного законодавства. За вказаними розрахунками за несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №619/2008 від 12.08.2008р. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3575,58 грн. інфляції за період з квітня 2009р. по серпень 2010р. та  1390,49 грн. трьох відсотків річних за період з 24.03.2009р. по 27.10.2010р.

Водночас апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в частині нарахованих позивачем на підставі ст. 1048 ЦК України відсотків за користування чужими коштами в розмірі 4545,76 грн. позов задоволенню не підлягає з огляду на те, що відсотки на рівні облікової ставки НБУ застосовуються в договорах позики, а не поставки (купівлі-продажу).

За змістом ст.ст. 536, 625, 692, 693 ЦК України інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і розмір річних - 3 % визначено в ст. 625 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення відповідача правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги частково.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ „Бусал” є частково правомірними, частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ СП „НІБУЛОН” - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13 січня 2011 року у справі №4/149/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „НІБУЛОН” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 03 березня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

О.Т. Лавренюк

М.В. Михайлов