Рішення

від 05.01.2011 по справі 10/182-10-4701

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/182-10-4701

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" січня 2011 р.Справа  № 10/182-10-4701

за позовом  Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»

до відповідачів  1) Державне підприємство «Одеська залізниця»; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка»  

про стягнення 1086,86 грн.    

                                                                                                                     Суддя  Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Маценко О.В. за довіреністю від 30.12.2010р. №08-3376

від відповідача -1: Гордієнко М.В. за довіреністю від 04.01.2011р. №31

від відповідача -2: не з'явився

Суть спору: ВАТ «Західенерго»звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ДП «Одеська залізниця»(відповідач -1) та з ТОВ «Донбасвуглепереробка»(відповідач-2) вартості недостачі вантажу в сумі 1086,86 грн.  

У відзиві на позов від 06.12.2010р. №НЮ-14/1342,  який залучений судом до справи 06.12.2010р. відповідач -1 просить суд відмовити у задоволені позову щодо стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача -1, з посиланням при цьому на те, що відповідно до записів у залізничній накладній завантаження вагону проводилось на підприємстві вантажовідправника (відповідач-2), його  силами і засобами та ним же  самостійно  визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. Окрім того, відповідач-1 посилається на те, що відповідно до вимог ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, яким являється ТОВ «Донбасвуглепероробка».

У відзиві на позовну заяву від 23.11.2010р. за вх. №31352 відповідач -2 просить суд відмовити у задоволені позову щодо стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-2, з посиланням при цьому на те, що відповідачем -2 здійснено завантаження  у технічно та комерційно справний вагон, вантаж завантажений навалом, нижче бортів, конусом 360 мм, вантаж розміщено рівномірно, поверхня вагону розпланована плануючим пристроєм відповідно до ДСТУ 22235-76, маса вантажу визначена відправником і відповідач-1 прийняв цей вантаж до перевезення без жодних зауважень, а на станцію призначення вантаж прибув із ознаками втрати в дорозі через доступ до вантажу сторонніх осіб, що в силу вимог ст.314 ЦК України, ст.ст.110-114 Статуту залізниць України виключає можливість звільнення залізниці, як перевізника, від відповідальності за недостачу даного вантажу. Окрім того, відповідач-2 повідомив суд про відсутність можливості надання до суду відомостей про вартість вантажу, оскільки відповідач-2 не являється власником вугілля.  

Ухвалою від 22.12.2010р. строк вирішення спору у даній справі продовжений господарським судом на 15 днів до 17.01.2011р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.  

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників позивача і відповідача-1 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та  заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:  

  25.09.2010р. зі станції відправлення Росія Донецької залізниці ТОВ Донбасвуглепереробка»(відправник, відповідач-2)  на адресу ВАТ «Західенерго» (одержувач, позивач) відправлений вантаж –концентрат вугільний, вологий  у кількості 207 000 кг, в т.ч.  у піввагоні №60898160  у кількості 69  000 кг,  що підтверджується залізничною накладною на маршрут або групу вагонів №52487529.  

Відповідні відмітки у вказаній накладній свідчать, що вантаж завантажений у  піввагон засобами відправника (позивач), навалом, у вологому стані.  Вантаж розміщено і закріплено згідно з розділом 2 параграфами 1-3,5,8,9 ТУ правильно, вантаж розміщено рівномірно, поверхня вагону розпланована засобом згідно ДСТУ 2235-76. .     

Разом з тим господарським судом встановлено, що під час перевезення цього вантажу на станції Знам'янка Одеської залізниці складений акт загальної форми №25553 від 26.09.2010р.,   згідно з яким, при прибутті потягу, його  огляду з наглядової вишки та зважуванні вагону №60898160 виявлена різниця у вагах в сторону зменшення на 600 кг, а також встановлено, що  на поверхні вантажу наявні поглиблення та у вагоні деформовані кришки 1 ліворуч і 2 праворуч по ходу потягу люків, наявні зазори між кришками цих люків і поперечною балками шириною 30 мм  на всю довжину кришок люків, сліди деформації люків старого походження, покриті іржею. Зазори між кришками 1,2 люків ліворуч і праворуч і поперечними балками закладені в парку за допомогою дошки і паклі. Вагон відчеплений на знеструмлену колію для перевірки.

Після огляду вагону на знеструмленій колії стацією Знам'янка  Одеської залізниці складений акт загальної форми №25560 від 26.09.2010р., згідно з яким, на поверхні вантажу виявлені поглиблення праворуч по ходу потягу над 1,2 люками довжиною 2500 мм, шириною 1200 мм, глибиною 800 мм із скосом до борту 2 люка праворуч по ходу потягу; воронкоподібне поглиблення ліворуч по ходу потягу над 1 люком довжиною 1000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 600 мм; теча вантажу відсутня, наявне захисне маркування вантажу бороздами, в місяцях поглиблення маркування відсутнє. Наявний доступ до вантажу. Зазори в 2 люку праворуч по ходу і в 1 люку ліворуч по ходу закладені дошкою і паклею.

          Також 26.09.2010р. на станції Знам'янка Одеської залізниці складений акт про технічний стан вагону №584, в якому встановлено, що у вагоні №60898160 деформовані кришки 1 люка ліворуч і 2 люка праворуч по ходу потягу, наявні зазори між кришками 1 люка ліворуч і 2 люка праворуч і поперечними балками шириною 30 мм на всю довжину кришок люків, а також встановлено, що сліди деформації строгого походження, покриті іржею; що втрата вантажу можлива, що вантажовідправник міг бачити технічні несправності, але заходів щодо їх усунення не вжив.

          Окрім того, за наслідками вагової перевірки вагону №60898160 на станції Знам'янка Одеської залізниці  складений комерційний акт АА №055308/828 від 27.09.2010р., згідно з яким, встановлено недостачу вантажу в кількості 3200 кг, а також встановлено, що на поверхні вантажу наявні заглиблення  праворуч по ходу потягу над 1,2 люками довжиною 2500 мм, шириною 1200 мм, глибиною 800 мм із скосом до борту 2 люка праворуч по ходу потягу; воронкоподібне поглиблення ліворуч по ходу потягу над 1 люком довжиною 1000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 600 мм; просипання вантажу відсутнє, маються старі  залишки просипання вантажу, на поверхні вантажу мається захисне маркування борознами, яке в місцях заглиблення відсутнє, каток не застосовувався.

          Після надходження вагону з вантажем на станцію призначення Ладижин Одеської залізниці проведено комісійне переваження вантажу у вагоні та складено комерційний акт БО 646522/47 від 29.09.2010р., в якому  встановлено, що недостача вантажу у вагоні становить 2100 кг, а також встановлено, що   на поверхні вантажу наявні заглиблення  праворуч по ходу потягу над 1,2 люками довжиною 2500 мм, шириною 1200 мм, глибиною 800 мм із скосом до борту 2 люка праворуч по ходу потягу; воронкоподібне  поглиблення ліворуч по ходу потягу над 1 люком довжиною 1000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 600 мм; просипання вантажу відсутнє, маються старі  залишки просипання  вантажу, на поверхні вантажу мається захисне маркування борознами, яке в місцях заглиблення відсутнє, каток не застосовувався, вантажовідправником не нанесена захисна плівка на поверхню вантажу; з обох сторін на поверхні вантажу наявні природні скоси по всій ширині вагону на довжину 1-2 люків 1,2 м; щілини 1,2  люків закладені дошками і паклею.

          Після одержання цього вантажу вантажоодержувач звернувся до суду з даним позовом про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 1086,86 грн. з вантажовідправника (відповідач-2) та з перевізника (відповідач-1).  

Розрахунок вартості недостачі вантажу, який здійснений позивачем, свідчить, що маса відповідальної недостачі  вантажу, із врахуванням норми недостачі у розмірі 1% маси нетто вантажу, становить 1410 кг,  а іі вартість –1086,86 грн.,  виходячи із вартості вантажу в сумі 621,18 грн. за 1 тону,  із врахуванням приплати по вологості –0,91% в сумі 7,97 грн., приплати по зольності  –2,5% в  сумі 21,89 грн. та ПДВ. При цьому вартість вантажу в сумі 621,18 грн. за 1 тону  визначена позивачем на підставі  Специфікації №09/10-Л від 31.08.2010р.  до договору поставки №02-10/2 від 01.03.2010р., який укладений  між ДП «Вугілля України»(постачальник) і ВАТ «Західенерго»(покупець).

          Проаналізувавши наявні у справі докази  та надавши їм правову оцінку, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову,  виходячи з наступного.

В силу вимог ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України ст.6 Статуту залізниць України наявна у матеріалах справи залізнична накладна свідчить про укладення між відповідачем-2 (вантажовідправник) і відповідачем-1 (перевізник) договору перевезення вантажу на користь позивача (вантажоодержувач).   

Поряд з цим вказана залізнична накладна свідчить, що завантаження вантажу у піввагон №60898160 здійснювалося відправником (відповідач-2), а відповідно до вимог ч.3 ст.308 ГПК України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 ЦК України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. У ст.31 Статуту залізниць України також встановлено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його  схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з виконанням Технічних умов. Вимоги щодо перевезення вантажів у вагонах відкритого типу встановлені і у відповідних Правилах, затверджених Наказом Мінтрансу України 20.08.2001р. №62 та зареєстрованих в Мінюсті України 10.09.2001р. за №796/5987.

Разом з тим відповідні відмітки вантажовідправника у залізничній накладній свідчать, що у вагон відкритого типу №60898160 вантажовідправником завантажено вугілля у кількості 69 000 кг і завантаження вугілля здійснено вантажовідправником відповідно до розділу 2 параграфів 1,2,3,4,5,6,9 Технічних умов розміщення і кріплення вантажів. Тобто, вантажовідправником вжиті такі заходи щодо забезпечення транспортабельності і схоронності вантажу, як розрівняння і ущільнення вугілля (параграф 3-4 розділу 2 ТУ),  як ущільнення зазорів нижніх люків (параграф 5-6 розділу 2 ТУ), як покриття вугілля плівкою (параграф 9 розділу 2 ТУ).  

Поряд з цим господарський суд вважає, що однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його  перевезення  є також технічна справність вагону, а в силу вимог ст.31 Статуту залізниць України  подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери зобов'язана залізниця. Водночас, у випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон, відправник повинен відмовитись від його використання. Аналогічна позиція міститься і у п.3.9. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснень президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України  залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.  Водночас у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що під час перевезення вантажу, який завантажений засобами відправника виявлено технічну несправність вагону №60898160, а саме,  несправність кришок 1 люка ліворуч і 2 люка праворуч по ходу потягу, наявність  зазорів  кришками 1 люка ліворуч і 2 люка праворуч і поперечними балками шириною 30 мм на всю довжину кришок люків, про що свідчить акт про технічний стан вагону №584 від 26.09.2010р., який складений на станції Знам'янка Одеської залізниці, та в якому також встановлено, що деформація люка старого походження, вкрита іржею, несправність вагону виникла в процесі експлуатації вагону і цю несправність міг бачити вантажовідправник при завантаженні вагону, але заходів по усуненню несправності не вжив.

Разом з тим, матеріалами справи встановлені також обставини щодо недостачі вантажу у вагоні у кількості 2100 кг та обставини щодо наявності ознак втрати вантажу під час його перевезення, а саме, наявність поглиблень праворуч по ходу потягу над 1,2 люками довжиною 2500 мм, шириною 1200 мм, глибиною 800 мм із скосом до борту 2 люка праворуч по ходу потягу, наявність воронкообразного  поглиблення ліворуч по ходу потягу над 1 люком довжиною 1000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 600 мм, відсутність захисного маркування  місцях поглиблення. Про такі обставини свідчать відповідні акти загальної форми та комерційні акти, які складені, як на попутної станції  Знам'янка, так і на станції призначення Ладижин Одеської залізниці.

При цьому складання комерційного акту на станції призначення Ладижин Одеської залізниці пов'язано з тим, що під час комісійної перевірки ваги вантажу у вагоні на станції призначення виявлено іншу кількість недостачі вантажу, ніж на попутній станції, а відповідно до вимог п.12 Правил складення актів, затверджених Наказом Мінтрансу України 28.05.2002р. №334 та зареєстрованих в Мінюсті України 08.07.2002р. за №567/6855, при невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявилися під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.

          З огляду на встановлені обставини справи, господарський суд вважає, що  недостача вантажу у вагоні виникла саме внаслідок його технічної несправності, а тому й відповідальність за цю недостачу слід покласти як на перевізника –за подачу під завантаження вантажу технічно несправного вагону, так і на вантажовідправника –за відсутність відмови від використання технічно несправного вагону у рівних частинах по 50% від загальної вартості недостачі  вантажу з кожного.  

Обставини, які встановлені у комерційному акті щодо не нанесення вантажовідправником захисної плівки та не застосування катку господарський суд до уваги не приймає, оскільки відповідні відмітки відправника у залізничній накладній свідчать про вжиття ним вищевказаних заходів щодо схоронності вантажу під час його перевезення, а перевізник прийняв цей вантаж до перевезення і жодних зауважень щодо невідповідності завантаження вантажу не висловив.

Як вище встановлено господарським судом вартість недостачі вантажу в сумі 1086,86 грн. визначена позивачем, виходячи із вартості вугілля в сумі 621,18 грн. за 1 тону, яка встановлена у Специфікації №09/10-Л від 31.08.2010р. до договору поставки №02-10/2 від 01.03.2010р. між ДП «Вугілля України»(постачальник) і ВАТ «Західенерго»(покупець), а маса відповідальної недостачі вантажу 1410 кг визначена позивачем, із врахуванням норми недостачі вантажу у розмірі 1% маси нетто вантажу, з посиланням при цьому на п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Мінтрансу України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за №862/5082, згідно з яким, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить  1 % маси, зазначеної у перевізних документах, зокрема щодо мінерального палива.

Між тим, такі доводи позивача, а отже, і  розрахунок останнього щодо визначення маси відповідальної недостачі вантажу є неправомірним, з огляду на те, що концентрат вугільний зданий до перевезення у вологому стані, про що свідчить залізнична накладна, а в силу вимог п.27 вищевказаних Правил видачі вантажів, при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить  2 % маси, зазначеної у перевізних документах щодо вантажів, рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або вологому стані.  

Таким чином маса відповідальної недостачі вантажу, із врахування норми недостачі вантажу у розмірі 2% маси нетто вантажу, становить 720 кг, а її вартість –555 грн., виходячи із вартості вантажу в сумі 621,18 грн. за 1 тону (720 кг х621,18 грн. = 447,25 грн.),  із врахуванням приплати по вологості –0,91% в сумі 4,07 грн.  та приплати по зольності –2,5% в сумі 11,18 грн.  (447,25 грн. +4,07 грн.+11,18 грн. +20% ПДВ).

Окрім того, вимогами ч.1 ст.115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

                  З огляду на вищевикладені вимоги Статуту залізниць України, а також виходячи з того, що вартість вантажу визначена позивачем на підставі документу посередника (Специфікація №09/10-Л від 31.08.2010р. до договору поставки №02-10/2 від 01.03.2010р. між ДП «Вугілля України»і ВАТ «Західенерго»),  господарський суд зобов'язав як позивача, так і відповідача-2 (вантажовідправник)  надати до суду документи, що засвідчують кількість і вартість відправленого вантажу, про що  виніс  відповідні ухвали.

          Між тим, ані позивач, ані відповідач-2 (вантажовідправник) витребуваних судом документів не надали, та відповідач -2 у відзиві на позов від 23.11.2010р. за вх. №31352 повідомив суд про неможливість надання до суду витребуваних  документів і тому господарський суд вважає, що за відсутністю вищевказаних документів, задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі вантажу з відповідача-1 (перевізник) є неможливим, оскільки відповідно до ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України залізниця несе обмежену відповідальність виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника, а тому документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості та ціни відвантаженої продукції.  Аналогічна позиція викладена, як у п.2.7. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення   президії ВГСУ від 29.05.2002р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею», так і в п. 13 Оглядового листа ВГСУ від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України інших норм транспортного законодавства».  

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в сумі 277,50 грн. шляхом стягнення вартості недостачі вантажу в розмірі 50% від загальної вартості недостачі вантажу (555 грн.)  лише з вантажовідправника (відповідач-2) та відмову у задоволені позову про стягнення вартості недостачі вантажу з перевізника (відповідач-1).

           Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-2 у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.   

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» (85485,  Донецька область, м. Украінськ, вул. Октябрська,1, код ЄДРПОУ 32011542, р/р 26000301490702 в відділенні ПІБ м. Селідово, МФО 334312)  на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго»(79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 05470928, р/р 2600930153 в Ладижинському відділенні Промінвестбанку, МФО 302485)  вартість недостачі вантажу в сумі 277 (двісті сімдесят сім) грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 (двадцять п'ять) грн. 50 коп.,   витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн.   

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.

Повне рішення складено 10 січня 2011 року.