Рішення

від 10.01.2011 по справі 8/66-10-4752

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/66-10-4752

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2011 р.Справа  № 8/66-10-4752

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Стойкова М.Д.,

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився,

від відповідача не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” до Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Швидкі автобусні маршрути” про стягнення 24990,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.11.2010 р. прийнято позовну заяву Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/66-10-4752, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 24.11.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 24.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 13.12.2010 р., у судовому засіданні 13.12.2010 р. –на 10.01.2011 р.

Позивач повідомлений про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками його представника.

Ухвали господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи, направлені, зокрема, на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулись з відміткою поштової установи про те, що адресат за вказаною адресою не знаходиться.

З урахуванням викладеного та того, що на господарський суд обов'язок з розшуку сторін не покладено, відповідач вважається належним чином повідомленим про час і місце засідань господарського суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2010 р. відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача продовжено строк розгляду спору до 20.01.2011 р.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 10.01.2011 р. оголошено рішення.

Закрите акціонерне товариство „Міська страхова компанія” (далі –ЗАТ „Міська страхова компанія”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Малого підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Швидкі автобусні маршрути” (далі –МП ТОВ „Швидкі автобусні маршрути”) в порядку регресу 24990,00 грн. матеріальної шкоди, завданої працівником відповідача Антоновим Д.Є., який, в стані наркотичного сп'яніння управляючи застрахованим транспортним засобом, став винуватцем дорожньо-транспортної пригоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ЗАТ „Міська страхова компанія” посилається на положення ст.ст.1166,1172 ЦК України, п.п. „а” п.п.38.1.1 п.38.1 ст.38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, постанову Теплодарського міського суду Одеської області від 15.12.2005 р. по адміністративній справі № 3-1821/2005р., рішення Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2009 р. по цивільній справі № 2-3325/09, поліс І типу від 15.09.2005 р. № ВА/0275249, довіреність від 13.09.2005 р. № 2891 тощо.

МП ТОВ „Швидкі автобусні маршрути” відзив на позовну заяву не подало, в зв'язку з чим розгляд справи здійснено в порядку ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

15.09.2005 р. між ЗАТ „Міська страхова компанія” (Страховик) та Резником С.О. (Страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/0275249 І типу (Поліс), згідно якого: страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (п.1 Полісу); ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) –25 500,00 грн.; франшиза –510,00 грн. (п.2 Полісу); строк дії договору –один рік (п.3 Полісу); забезпечений транспортний засіб –автобус марки „Мерседес Бенц 609D”, 1994 р.в., номерний знак –00792 ОК, номер кузова –WDB66806320863444 (п.6 Полісу).

16.10.2005 р. Антонов Д.Є., знаходячись в стані наркотичного сп'яніння та керуючи при цьому забезпеченим транспортним засобом, не вибрав безпечну швидкість і дистанцію, здійснив зіткнення з автомобілем „Фольксваген”, номерний знак –450-90 ОК, під управлінням Соловійчука Г.Р., належним Барбул В.І., що рухався попереду, в результаті чого автомобіль „Фольксваген” відкинуло на зустрічну смугу, де він зіткнувся з автомобілем „Деу”, номерний знак –010-27 ОТ, який рухався в зустрічному напрямку під керуванням Мокряк А.Ю. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні, а водії Соловійчук Г.Р. та Мокряк А.Ю. незначні тілесні ушкодження.

Антонов Д.Є., якого визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди постановою Теплодарського міського суду Одеської області від 15.12.2005р. по справі № 3-1821/2005р., пасажирським автобусом марки „Мерседес-Бенц 609Д” управляв як працівник МП ТОВ „Швидкі автобусні маршрути” відповідно до подорожнього листа та довіреності від 13.09.2005р., засвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луцях Т.М. та зареєстрованої в реєстрі за № 2891, згідно якої Резник С.О. передав застрахований транспортний засіб в користування та володіння МП ТОВ „Швидкі автобусні маршрути” на три роки. На підставі зазначеної довіреності останньому 14.09.2005 р. МРЕВ-1 УДАІ УМВС України в Одеський області видано тимчасовий реєстраційний талон на право керування автобусом марки „Мерседес Бенц 609D”, 1994 р.в., номерний знак –00792 ОК, номер кузова .

Названі факти встановлено в рішенні Київського районного суду м. Одеси від 30.07.2009 р. по цивільній справі за № 2-3325/09 за позовом Барбул В.І., Соловійчука Г.Р до Резника С.О., Антонова Д.Є., МП ТОВ „Швидкі автобусні маршрути”, ЗАТ „Міська страхова компанія” про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою. Факти встановлені цим рішенням з цивільної справи є обов'язковими для господарського суду за правилами ч.4 ст.35 ГПК України.

Вказаним рішення, яке набрало законної сили 10.08.2009 р., позов задоволено частково, в т.ч. стягнуто з ЗАТ „Міська страхова компанія”, МП ТОВ „Швидкі автобусні маршрути” та Антонова Д.Є. на користь Барбул В.І. 24990,00 грн., 34153,28 грн. та 14637,12 грн. матеріальної шкоди у вигляді відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля відповідно.

В подальшому ЗАТ „Міська страхова компанія” здійснило Бамбул В.І. виплату страхового відшкодування в розмірі 24990,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 12.10.2009 р. № 5445, від 26.10.2009 р. № 5570, від 19.11.2009 р. № 5825 на суму 8330,00 грн. кожне.

21.01.2010 р. ЗАТ „Міська страхова компанія” оформлено претензію  вих. № 49-01, в якій відповідно до ст.993,1187,1191 ЦК України, ст.38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” просило ТОВ „Швидкі автобусні маршрути” як юридичною особою, працівником якої в стані наркотичного сп'яніння завдано матеріальну шкоду, в порядку регресу перерахувати 24990,00 грн. страхового відшкодування.

Залишення претензії без виконання спричинило звернення з позовом у рамках провадження у даній справі.

Перевіривши обґрунтованість доводів позивача, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні його вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

За змістом п.2 ч.1 ст.980 ЦК України, з яким кореспондується ст.4 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР (із змінами), предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

В ч.1 ст.999 ЦК України визначено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Пунктом 9 ч.1 ст.7 Закону України „Про страхування” передбачено, що страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є різновидом обов'язкового страхування.

Згідно із преамбулою Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 р. № 1961-IV (із змінами) він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п.1.1 цього Закону України страхувальники –юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Пункт 1.4 зазначеного Закону України передбачає, що під особами, відповідальність яких застрахована, потрібно розуміти визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Стаття 15 того ж Закону України містить типи договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. За умовами договору I типу здійснюється страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Відповідно до п.п. „а” п.п.38.1.1 п.38.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, який є однією з нормативних підстав позову, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння, під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин.

Ретельно проаналізувавши наведені положення матеріального права в аспекті спірних відносин, господарський суд відзначає, що ЗАТ „Міська страхова компанія” невірно визначено в якості відповідача МП ТОВ „Швидкі автобусні маршрути”, оскільки з тексту п.п. „а” п.п.38.1.1 п.38.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” прямо випливає, що Страховик після виплати страхового відшкодування вправі в порядку регресу заявити позов тільки до Страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, перебуваючи за кермом транспортного засобу під впливом наркотичної речовини, тобто в даному випадку до Антонова Д.Є.

В свою чергу МП ТОВ „Швидкі автобусні маршрути” не є безпосередньо водієм забезпеченого транспортного засобу та не підпадає під викладене в п.1.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” поняття „страхувальник”, яким являється Резник С.О.

Більш того, п.п. „а” п.п.38.1.1 п.38.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” як обґрунтування позову до юридичної особи взагалі не може бути використаний, т.я. стосується фізичної особи-учасника дорожньо-транспортної пригоди. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 26.02.2008 р. по справі № 34/258.

Наявність Полісу І типу не спричиняє висновки, зворотні зробленим вище, в зв'язку з тим, що особи, відповідальність яких застрахована, статус Страхувальника, в т.ч. на підставі Полісу І типу, не набувають.

Посилання ЗАТ „Міська страхова компанія” в претензії та позовній заяві на ст.ст.993,1166,1172,1187 ЦК України, де законодавцем встановлено загальні правила відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації джерела підвищеної небезпеки працівником юридичної особи та відшкодованої Страховиком, до уваги не приймаються, оскільки в п.п.38.1.1 п.38.1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, який підлягає переважному застосуванню як спеціальна норма, в інший спосіб врегульовано спірні правовідносини, а саме шляхом установлення виключного переліку передумов для подачі Страховиком регресного позову та суб'єктів, до яких відповідний позов може бути заявлено.

Таким чином, з огляду на невірне обрання позивачем особи, за рахунок якої слід задовольнити його вимоги, та відсутність у господарського суду можливості з власної ініціативи залучити іншого відповідача в порядку ч.1 ст.24 ГПК України, адже така процесуальна дія матиме наслідком наділення правами та обов'язками сторони в господарському процесі фізичної особи Антонова Д.Є., що суперечитиме змісту, зокрема, ч.3 ст.21 ГПК України, в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,82-85 ГПК України, вирішив:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його проголошення і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                       Лічман Л.В.