Ухвала

від 12.01.2011 по справі 15/179-10-5278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/179-10-5278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

       "12" січня 2011 р. Справа  № 15/179-10-5278

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                             Петрова В.С.

При секретарі              Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача –         не з'явився,

від відповідача –     Сухінін С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс” до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії банку „Южне головне регіональне управління” про визнання недійсним пункту кредитного договору, розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Опекс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного  акціонерного товариства Комерційного банку „ПриватБанк” в особі філії банку „Южне головне регіональне управління” про:

- визнання недійсним п. 4.8 кредитного договору № 393МБА від 06.11.2006 р., укладеного між ТОВ „Опекс” та ПАТ КБ „ПриватБанк” в особі заступника керівника корпоративного бізнесу Южного головного регіонального управління ПриватБанку;

- розірвання кредитного договору № 393МБА від 06.11.2006 р., укладеного між ТОВ „Опекс” та ПАТ КБ „ПриватБанк” в особі заступника керівника корпоративного бізнесу Южного головного регіонального управління ПриватБанку;

- визнання припиненим договору застави № 393МБАZA від 06.11.2006 р., укладеного  між ТОВ „Опекс” та ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії банку „Южне головне регіональне управління”.      

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

06.11.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Опекс” та ПриватБанк в особі заступника керівника корпоративного бізнесу філії банку „Южне головне регіональне управління” уклали кредитний договір № 393МБА, відповідно до умов п.п. 1.1., 1.2. та 1.3 якого в рамках програми мікрокредитування, при наявності вільних грошових засобів, банк зобов'язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю „Опекс” кредит в межах суми у розмірі 34 200,00 доларів США.

Виконання зобов'язань ТОВ „Опекс” за вказаним кредитним договором було забезпечено договором застави № 393МБАZА від 20.10.2006 р., предметом якого є надання ТОВ „Опекс” в заставу транспортного засобу, зазначеного в п. 6 цього договору, в забезпечення виконання своїх зобов'язань товариства перед банком, в силу чого останній має право в разі невиконання товариством зобов'язань, забезпечених заставою, одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави переважно перед іншими кредиторами банку.

Як вказує позивач, на виконання кредитного договору № 393МБА банком були надані кредитні кошті у розмірі 34 200 доларів США.

Відповідно до п. 7.1 кредитного договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, і діє в об'ємі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому договору.

Так, за твердженнями позивача, на даний час товариством не виплачено 12 323,71 доларів США по кредиту та відсотки за користування кредитом.

Згідно п. 4.8 кредитного договору № 393МБА від 06.11.2006 р. сторони узгодили, що нарахування і сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту, тобто в доларах СІІІА.

Як зазначає позивач, використання доларів США як засобу платежу при сплаті процентів за кредитним договором суперечить приписам Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який згідно з Законом України "Про порядок застосування Закону України „Про тимчасове зупинення повноважень Верховної Ради України, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, і повноважень Президента України, передбачених пунктом 7-4 статті 114-5 Конституції України” від 21 листопада 1992 року N 2813-XII, має силу закону.

Таким чином, позивач вважає, що п. 4.8. зазначеного кредитного договору не відповідає наведеним законодавчим приписам.

Крім того, позивач стверджує, що на момент укладання кредитного договору № 393МБА, тобто 06.11.2006 р., банк не мав відповідної ліцензії та письмового дозволу НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на настання приблизно у червні 2008 р. непередбачуваної обставини  -  всесвітньої фінансової  кризи,  яка  мала  своїм  наслідком   значні   потрясіння   у   грошово-фінансовій системі держав.

Так, позивач стверджує, що момент укладення кредитного договору №393МБА  06.11.2006 р. офіційний курс долара США, встановлений Національним банком України, складав 5,05 грн. за один долар США, а комерційний курс покупки долара США фактично не відрізнявся від офіційного і складав від 5,05 грн. до 5,10 грн. за один долар США.

Проте, станом на 06.11.2009 р. (встановлену договором № 393МБА від 06.11.2006 р. дату остаточного погашення всіх зобов'язань по сплаті кредиту) офіційний курс долара складав приблизно 8,2 грн. за один долар, тобто збільшився на 61,58% порівняно із офіційним курсом, який існував на дату укладення договору.

Таким чином, керуючись ст.ст. 3, 203, 215, 227, 509, 651, 652, 653, 1054 ЦК України, Декретом КМ України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Законами України „Про Національний банк України”, „Про банки і банківську діяльність”, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про заставу”, позивач просить суд визнати недійсним пункт 4.8 кредитного договору № 393МБА від 06.11.2006 р., розірвати зазначений кредитний договір та визнати припиненим договір застави № 393 МБАZА від 20.10.2006 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2010 р. порушено провадження по справі № 15/179-10-5278 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 12.01.2011 р.

В засіданні суду 12.01.2011 р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про направлення справи за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області, посилаючись на наступне.

Філія „Южне головне регіональне управління” ПАТ КБ „ПриватБанк” є відособленим підрозділом (філією) ПАТ КБ „ПриватБанк” і не є юридичною особою.

При цьому відповідач вказує, що згідно п. 3.1.5 Положення про філію „Южне головне регіональне управління” ПАТ КБ „ПриватБанк” філія не має права бути відповідачем у суді, у зв'язку з чим справа має розглядатися господарським судом за місцезнаходженням юридичної особи. Так, відповідач зазначає, що відповідно до установчих документів ПАТ КБ „ПриватБанк” розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.

Відтак, на підставі вищезазначеного відповідач просить суд направити справу № 15/179-10-5278 за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої-третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Згідно п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994 р. N 02-5/492 „Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб” коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Відповідно до п. 1.4. Положення про філію „Южне головне регіональне управління” ПАТ КБ „ПриватБанк”, філія Южне ГРУ є відокремленим структурним підрозділом ПАТ КБ „ПриватБанк”, не має статусу юридичної особи і здійснює свою діяльність від імені банку в межах повноважень, наданих їй банком та закріплених у цьому Положенні.

Так, відповідно до п. 3.1.5. зазначеного Положення філія „Южне головне регіональне управління” ПАТ КБ „ПриватБанк” філія не має права бути відповідачем.

За змістом п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994 р. N 02-5/492 „Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб”, якщо позов поданий до юридичної особи в господарський суд за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надане право здійснювати від імені юридичної сторони повноваження сторони зі справи, господарський суд розглядає спір по суті. У разі відсутності таких повноважень позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю в господарський суд за місцезнаходженням юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження ПАТ КБ „ПриватБанк” зареєстровано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що Приватне акціонерне товариство Комерційний банк „ПриватБанк” знаходиться у м. Дніпропетровську, а філія банку „Южне головне регіональне управління” не має повноважень виступати у даних спірних правовідносинах в якості відповідача, господарський суд Одеської області вважає за необхідне справу № 15/179-10-5278 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс” до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії банку „Южне головне регіональне управління” про визнання недійсним пункту кредитного договору, розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави надіслати до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Керуючись ст. ст. 15, 17, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Справу № 15/179-10-5278 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Опекс” до Приватного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк” в особі філії банку „Южне головне регіональне управління” про визнання недійсним пункту кредитного договору, розірвання кредитного договору та визнання припиненим договору застави направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний термін після її прийняття.

                   Суддя                                                                                 Петров В.С.