Рішення

від 12.01.2011 по справі 19/158-10-4963

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/158-10-4963

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2011 р.Справа  № 19/158-10-4963

За позовом:  товариства з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн»,

                      м. Рені, Одеської області   

до відповідачів:  

1) відкритого акціонерного товариства «Одеський коровай», м. Одеса

2) товариства з обмеженою відповідальністю «РТС Україна», м. Одеса

про визнання правочинів недійсними та зобов'язання вчинити певні дії

Суддя Петренко Н.Д.

при секретарі Гавриловій А.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Ковиркіна І.І., довіреність у матеріалах справи

від відповідача 1: Лук'ян С.Г., довіреність у матеріалах справи

від відповідача 2: не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується клопотанням від 11 січня 2011 року (вх. № 636/2011) про розгляд справи без участі представника відповідача2 з урахуванням відзиву на позов (т.1, а.с. 34).

Суть спору: позивач у справі звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до відповідачів про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги та акту про залік зустрічних однорідних вимог з огляду на приписи норм ст.203, ст.215, ст.229 ЦК України, ст.207 ГК України, так як він діяв під впливом помилки, і у зв'язку із порушенням норм законодавства щодо ненадходження валютної виручки у нього виникло право на звернення з зазначеним позовом до суду з вимогою визнати господарські зобов'язання недійсними. Зазначає, що відступлення права вимоги можливе тільки одноразово за подібними договорами з метою дотримання однорідності вимог та на положення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», і ст.524, ст.533 ЦК України вважає, що між українськими суб'єктами господарювання відступлення прав на отримання валютної виручки неможливе.

Відповідачі по справі проти позову заперечують з підстав, викладених у відзивах на позов (т.1, а.с. 35-37, т.2, а.с. 1-3).

           Сторонами дотримані положення ГПК України щодо підвідомчості та підсудності.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

27 лютого 2009 року між відкритим акціонерним товариством «Одеський коровай»(ВАТ «Одеський коровай», комітент, відповідач1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Рені-Лайн»(ТОВ «Рені-Лайн», комісіонер, позивач) був укладений договір комісії № 01/27-02-2009, згідно умов якого комісіонер зобов'язався за  дорученням комітента за плату реалізувати на експорт в інтересах комітента сільськогосподарську продукцію: ячмінь фуражний (товар).

Умовами договору сторони перебачили порядок укладання комісіонером договорів купівлі-продажу, вимоги до кількості та якості товару, ціну та порядок розрахунків, розмір винагороди комісіонера, порядок та умови прийняття-передачі товару, права та обов'язки сторін тощо. Сторони погодили строк дії вказаного договору до 30 квітня 2009 року.

Укладений договір комісії не суперечить вимогам положень ст.ст. 1011-1012 ЦК України.

2 березня 2009 року на виконання вимог вищевказаного договору комісії ТОВ «Рені-Лайн»уклав з бельгійським підприємством GRAIN TRADE LLP», UK, зовнішньоекономічний контракт № 090302 на поставку сільськогосподарської продукції – ячменя фуражного українського походження.

В зазначеному зовнішньоекономічному контракті № 090302 (п.9.7) вказано, що продавець (вантажовідправник) –ТОВ «Рені-Лайн»діє на підставі договору комісії № 01/27-02-2009 від 27 лютого 2009 року.

Поставка ТОВ «Рені-Лайн»продукції належним чином здійснена, що підтверджується вантажною митною декларацією (ВМД) від 31 березня 2009 року,  на загальну суму 460422,96 долари США.

У ВМД також вказано, що поставка товару здійснюється на підставі договору комісії.

          Враховуючи конституційний принцип безповоротності дії законів у часі до правовідносин, що склалися між сторонами у справі № 19/158-10-4963 застосовуються ті положення законів України, які діяли на момент виникнення  спірних правовідносин.

Так, листом Державної податкової адміністрації України (ДПА України) від 19 лютого 2010 року № 1653/6/31-4018 визначено, що для комісіонера валовий дохід виникає відповідно до п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями, на суму отриманої (нарахованої) винагороди (без урахування ПДВ), оскільки в даному випадку власністю комісіонера є лише комісійна винагорода; а кошти, що надходять на розрахунковий рахунок платників податку –юридичних осіб, які здійснюють комісійну торгівлю, надають експедиторські, брокерські, агентські послуги, є транзитними, і вони не мають права власності на такі кошти (визначення поняття кошти дане у п.1.3 ст.1 цього Закону: кошти –гривня або іноземна валюта).

Згідно з п.6 П(С)БО № 15 «Дохід»суми надходжень за договором комісії на користь комітента не визнаються доходом комісіонера.

Таким чином, грошові кошти, які надходять на рахунок комісіонера –позивача по справі не є для нього виручкою, а є виручкою саме для комітента –відповідача по справі (ВАТ «Одеський коровай»).

За твердженням позивача його контрагент за зовнішньоекономічним контрактом № 090302 від 02 березня 2009 року частково провів розрахунок, а сума 337162,95 доларів США залишилась не сплаченою.

18 вересня 2009 року між ТОВ «Рені-Лайн»(первісний кредитор), ВАТ «Одеський коровай»(новий кредитор) та GRAIN TRADE LLP», UK (боржник) був укладений договір про відступлення права вимоги № 18/09, згідно умов якого первісний кредитор уступив, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, належне первісному кредитору за контрактом № 090302 від 2 березня 2009 року, тобто відбулось відступлення-передача позивачем на вимогу ВАТ «Одеський коровай»–власника як експортованої сільськогосподарської  продукції, так і коштів, які мали надійти на рахунок в якості оплати за експортовану сільськогосподарську продукцію, та з відома боржника –всіх прав та обов'язків, які існують нерозривно з правами за контрактом № 090302 від 02 березня 2009 року, як комісіонером (ТОВ «Рені-Лайн») –комітенту (ВАТ «Одеський коровай»).

Договірні взаємовідносини між ТОВ «Рені-Лайн»та ВАТ «Одеський коровай»були припинені, як припинені права та обов'язки за зовнішньоекономічним контрактом від 02 березня 2009 року № 090302 щодо ТОВ «Рені-Лайн»позивача, а права та зобов'язання щодо надходження валютної виручки у сумі 337 162,95 доларів США закріплені були за власником цієї валютної виручки –ВАТ «Одеський коровай».

Укладення договору про відступлення права вимоги від 18 вересня 2009 року № 18/09 і, як наслідок, відступлення/передача права вимоги, відбулося на підставі договору комісії № 01/27-02-2009 від 27 лютого 2009 року у відповідності з положеннями пп.1) п.1 ст.512, пп.2-3 ст.1016, ст.1025 ЦК України.

Внаслідок укладеного правочину повноваження позивача щодо обов'язків з фінансової поруки (делькреде) за розпорядженням власника та особи яка мала всі права щодо розпорядження цим правом також фактично були припинені, вони передані безпосередньо власнику цих прав –комітенту: ВАТ «Одеський коровай».

Розрахунки в іноземній валюті –доларах США сторони спірного правочину не проводили, перерахувань валютних коштів на рахунки позивача не здійснювались.

21 вересня 2010 року між ВАТ «Одеський коровай»(первісний кредитор), ТОВ «РТС Україна»(новий кредитор) та GRAIN TRADE LLP», UK (боржник) був укладений договір про відступлення права вимоги № 09-21/09, згідно умов якого було здійснено наступне відступлення прав вимоги за контрактом № 090302 від 02 березня 2009 року від ВАТ «Одеський коровай»до ТОВ «РТС Україна»з відома боржника (RG GRAIN TRADE LLP», UK). За даним відступленням прав вимоги грошові кошти від нового кредитора первісному кредитору не сплачувались.

Внаслідок вищевказаного правочину кредитор та боржник нерезидент –GRAIN TRADE LLP», UK і ТОВ «РТС Україна»співпали в одній особі за взаємними грошовими вимогами. Строк виконання грошових зобов'язань настали на підставі внесених змін згідно з додатковими угодами (т.1, а.с. 26-33: договори про відступлення права вимоги від 23 вересня 2009 року).

Керуючись положеннями ст.ст. 601, 606 ЦК України, ст.203 ГК України 24 вересня 2009 року між ТОВ «РТС Україна»та GRAIN TRADE LLP», UK був складений акт про залік зустрічних однорідних вимог (а.с 35).

В позовній заяві позивач вказує на порушення положень ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»внаслідок чого між резидентами України здійснено переуступлення права вимог валютної виручки,  а також , що акт про залік зустрічних однорідних вимог від 24 вересня 2009 року укладений більше ніж між двома контрагентами тобто за різними правочинами, яких більше ніж два, що на думку позивача свідчить про не дотримання умови однорідності і зустрічності вимог між ними; порушено вимоги ст.524, ст.533 ЦК України, так як розрахунки між українськими суб'єктами господарювання здійснені в іноземній валюті –доларах США.

Позивач укладаючи договір відступлення права вимоги за № 18/09 від 18 вересня 2009 року вважав, що особа, якій він відступає права по-перше є власником товару, який був відвантажений за кордон, по-друге валютна виручка має надійти безпосередньо на його рахунок як власника відвантаженого товару за кордон. Але комітент скористався своїм правом власності на свій розсуд, що на думку позивача є порушенням положень ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Подальші дії відповідачів, за твердженням позивача, суперечать зовнішньоекономічним зобов'язанням комісіонера як за договором комісії від 27 лютого 2009 року № 01/27-02-2009, так і за контрактом поставки сільськогосподарської продукції від 02 березня 2009 року № 090302.

Також позивач вказує на не зняття банком, який обслуговує позивача, з валютного контролю зовнішньоекономічного контракту від 02 березня 2009 року, за яким комітент забрав всі права у комісіонера.

          Враховуючи викладене, посилаючись на положення ст.ст. 512, 524, 533, 601, 604, 606, 207, п.3 та 5 ст. 203 ЦК України, позивач просить суд визнати недійсними договір № 18/09 від 18 вересня 2009 року, укладений між ТОВ «Рені-Лайн»та ВАТ «Одеський коровай»про відступлення права вимоги у сумі 337162,95 доларів США, договір № 09-21/09 від 21 вересня 2010 року, укладений між ВАТ «Одеський коровай»та ТОВ «РТС Україна»про відступлення права вимоги у сумі 337162,95 доларів США а також акт без номеру від 24 вересня 2009 року, укладений між ТОВ «РТС Україна»та RG GRAIN TRADE LLP», UK з застосуванням наслідків недійсності правочинів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог ТОВ «Рені-Лайн», виходячи з наступного:

- з урахуванням конституційного принципу безповоротності дії законів у часі до правовідносин, що склалися між сторонами у справі № 19/158-10-4963 застосовуються ті положення законів України, зокрема щодо податкових зобов'язань, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Положеннями ст.ст. 1011-1012 ЦК України передбачено право учасників цивільно-правових (господарських) відносин укладати договори комісії. Вказане право відображено також в положеннях діючого на час укладення спірних договорів (до набрання чинності з 1 січня 2011 року Податкового кодексу України) зовнішньоекономічного та податкового законодавства, зокрема ст.4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», пп.7.7.9 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже укладений між позивачем та відповідачем у справі договір комісії від 27 лютого 2009 року відповідає вимогам діючого законодавства.

Правомірність дій позивача з виконання укладеного договору комісії передбачена приписами норм законодавства, що регламентують поставку зернових за межі України.

Право комітента на відмову від договору комісії передбачено ст.1025 ЦК України. Правові наслідки відмови комітента визначені у ч.3 ст.1025 ЦК України. Оскільки право власності на майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, належить останньому, його відмова від договору автоматично породжує появу у нього обов'язку розпорядитися майном. Отже саме ці норми ЦК України дають підстави вважати та встановити судом правомірність дій ВАТ «Одеський коровай»з відмови від договору комісії та закріплення цього права в укладеному сторонами 18 вересня 2009 року договорі № 18/09 про відступлення права вимоги.

Відступлення/передача позивачем права ВАТ «Одеський коровай»отримати особисто валютну виручку як власнику експортованої сільськогосподарської продукції, яка мала надійти на рахунок в якості її оплати є правом власника та ґрунтується на приписах ст.1025 ЦК України. Суд приходить висновку про правомірності укладення позивачем та відповідачем 18 вересня 2009 року договору № 18/09 про відступлення прав вимоги. Також суд погоджується й з тим, що права та зобов'язання позивача щодо отримання валютної виручки від нерезидента, які виникли за зовнішньоекономічним контрактом № 090302 від 02 березня 2009 року, укладеним позивачем в інтересах відповідача, відступлені за договором № 18/09 відступлення прав вимоги  від 18 вересня 2009 року, –припинені. Кредитором за відступленим правом став власник проданого товару –відповідач1 по справі ВАТ «Одеський коровай».

Те що сторони –позивач та відповідач1 по справі уклали зазначений договір з відома боржника (GRAIN TRADE LLP», UK) не змінює правових наслідків укладання, оскільки положення ЦК України не вимагають з цього питання будь-якого погодження чи згоди боржника.

Отже, всі права та обов'язки позивача за контрактом № 090302 від 02 березня 2009 року були передані ВАТ «Одеський коровай».

Розрахунки в грошовій формі зокрема у валюті –доларах США за договором відступлення права вимоги між позивачем та відповідачем не здійснювались.

За правилами положень ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»валютна виручка має надходити у певний строк на рахунки експортерів. Однак, ця стаття не забороняє та не виключає як право суб'єктів правовідносин на відступлення прав за зовнішньоекономічними контрактами, так і залік таких вимог.

Укладення 21 вересня 2010 року між відповідачами договору відступлення права вимоги № 09-21/09 по контракту № 090302 від 02 березня 2009 року також не суперечить приписам цивільного, валютного та податкового законодавства.

Крім того, суд враховує, що за даним відступленням прав вимоги також грошові кошти на рахунки від нового кредитора первісному кредитору не сплачувались.

У зовнішньоекономічній діяльності цивільним законодавством допускається припинення зобов'язань між контрагентами шляхом заліку зустрічних однорідних вимог. Таке право надане його учасникам ст.512, ст.601 ЦК України та ст.203 ГК України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша –боржником, а в другому –навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) –лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам (п.1 ст.601 ЦК України): бути зустрічними, однорідними, строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Крім того, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (п.2 ст.601 ЦК України, ч.3 ст.203 ГК України).

Ст.515 ЦК України визначені зобов'язання, в яких заміна кредитора не допускається, а ст.602 ЦК України визначено перелік вимог, щодо яких не допускається зарахування зустрічних вимог, і в них відсутнє обмеження на заміну кредитора у зобов'язанні та зарахування зустрічних вимог в зовнішньоекономічній діяльності, але має бути дотримано вимоги положень  п.1.9 Інструкції НБУ про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями від 24.03.1999 р. за № 136 (зареєстровано в Мін'юсті 28.05.1999 р. за № 338/3631).

Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом (п.5 ст.203 ГК України).

Всі досліджені судом договори які стали підставою для відступлення прав за ними так і договори за якими відбувалось відступлення прав вимоги та наступний залік повністю відповідають приписам вищезазначених норм ЦК України. Сторонами заліку дотримані вимоги кількісного складу учасників заліку (залік здійснено між двома учасниками), однорідності вимог –так зараховані були взаємні грошові вимоги, а також строк виконання взаємних зобов'язань зі сплати грошових коштів настав.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. (п.1, п.2, п.3, п.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Як визначено чинним законодавством, зокрема ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (п.1 ст.207 ГК України).

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.1 п.1 ст.229 ЦК України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ст.215 ЦК України)

Однак належних та допустимих доказів що позивач діяв під впливом помилки він не надав, що позбавляє господарський суд Одеської області правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про визнання недійними правочинів (договорів та акту) та застосування наслідків їх недійсності.

Судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст.44 - 49; 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю “Рені-Лайн” у задоволенні заявлених позовних вимог по справі № 19/158-10-4963.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17 січня 2011 року

Суддя                                                                                       Петренко Н.Д.