Рішення

від 20.12.2010 по справі 5020-2/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/209

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

20 грудня 2010 року справа № 5020-2/209

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірам Поліс ЛТД”

(95493, місто Сімферополь, вулиця Монтажна, буд.3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”

(99007, місто Севастополь, вулиця М. Музики, буд. 58, кв. 74; 99040, м. Севастополь, Камишове шосе, 7 Г),

про стягнення заборгованості у розмірі 70 471, 72 грн., інфляційного збільшення у розмірі 8 668, 02 грн. та 3 процентів річних у розмірі 2 206, 83 грн.  

        суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача –Мандзюк М.В., довіреність б/н від 02.12.2010;

відповідач –Опанасенко Н.С., довіреність б/н від 15.01.2010.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірам Поліс ЛТД” (далі –ТОВ „Фірам Поліс ЛТД”) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”(далі –ТОВ “Максимум”) про стягнення заборгованості за період з 17.12.2008 по 17.10.2010 у розмірі 70 471, 72 грн., інфляційного збільшення у розмірі 8 668, 02 грн. та 3 відсотків річних у розмірі 2 206, 83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань, норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Доводи та обґрунтування викладені у позові (арк. с.3).

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 73166,01 грн. Доводи та обґрунтування викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.27-29, 82).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд

встановив:

12.12.2008 між Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірам Поліс ЛТД”  (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум”  (Отримувач) укладений договір передачі товару на відповідальне зберігання №298 (далі - Договір) (арк..с. 9).

Відповідно до пункту 1.2 Договору Постачальник передає, а Отримувач приймає на відповідальне зберігання Товар відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, з метою вивчення купівельного попиту та отримування заявок від клієнтів будівельні та оздоблювальні матеріали, у подальшому Товар, для здійснення закупівель товару у Постачальника та задоволення попиту своїх клієнтів.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що товар від Постачальника Отримувачу передається по акту приймання-передачі та накладних товару на відповідальне зберігання  від 16.12.2008, які є невід'ємною частиною зазначено договору.

Так, в період з 17.12.2008 по 17.08.2010 Постачальником ТОВ „Фірам Поліс ЛТД”  передано Отримувачу товар на загальну суму 189178,19, що підтверджується видатковими накладними (арк. с. 56-80).

Пунктом 2.7 Договору передбачено, що Отримувач має право викупити Товар, який переданий йому на зберігання Постачальником, до кінця дії договору.

У процесі виконання умов Договору відповідачем був викуплений у позивача товар на загальну суму 119710,83 грн.

Згідно з пунктом 2.10 Постачальник має право повернути собі товар, який поставлений на відповідальне зберігання, або його частину у випадку, якщо він знадобиться Постачальнику. У даному випадку  Постачальник зобов'язаний повідомити про це Отримувача за 3 календарних дні.

Так, позивач письмово звернувся до відповідача з вимогою про повернення товару із зберігання, або вимогою викупити його, що підтверджується листом від 04.06.2010 (арк.с.10).

На момент розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 70671,72 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення ФОП Макарова О.В. з позовом до господарського суду.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії. а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Докази повернення товару, або його викупу відповідачем на день прийняття рішення відсутні.

Відповідач визнає заборгованість лише у розмірі 69471,72 грн, оскільки ним була здійснена проплата у розмірі 1000 грн 04.10.2010 та 24.11.2010, що підтверджується копіями платіжних доручень № 2213 та № 2679 (арк. с. 49.).

Позовна заява була надійшла до господарського суду міста Севастополя 25.11.2010, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 69471,72 грн.

Виходячи з фактичних обставин справи суд дійшов висновку про те, що у встановлені Договором строки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, тобто є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пункт 2.11 Договору передбачає, що все, що не передбачено Договорм регламентується діючим законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вимог статті 530 Цивільного кодексу України 30.06.2010 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію з вимогою повністю погасити заборгованість з оплати вартості товару (арк. с. 10). У зв'язку з чим, право позивача вимагати оплати відповідачем вказаної суми виникло з 07.07.2010.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині інфляційного збільшення підлягають задоволенню частково у розмірі 3098,26 грн., за наступним розрахунком:

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ

07.07.2010 - 04.10.201070471.721.0392748.40

04.10.2010 - 17.10.201069971.721.005349.86

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2206,83 грн.

Суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних такими, що підлягають частковому задоволенню за період з 07.07.2010 по 17.10.2010 у розмірі 596,03 грн., за наступним розрахунком:

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

70471.7207.07.2010 - 03.10.2010893 %515.51

69971.7204.10.2010 - 17.10.2010143 %80.52

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник  внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” (99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, буд. 58, кв. 74; ідентифікаційний код 31005009, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірам Поліс ЛТД” (95493, місто Сімферополь, вулиця Монтажна, буд.3; код ЄДРПОУ 22238251, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку відсутні) 69471,72 грн. –вартість неповернутого зі зберігання майна; 3098,26 грн. -  інфляційне збільшення; 596,03 грн. –три відсотка річних; 731,66 грн. - витрати по сплаті державного мита та 212,27 грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя                                                      підпис                                        Н.Г. Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 27.12.2010.