Рішення

від 21.12.2010 по справі 5020-7/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-7/149

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 грудня 2010 року справа № 5020-7/149

За позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону

(вул. Суворова, 27, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України

(вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024)

Військової частини 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

(вул. 2-га Бастіонна, 14-а, м. Севастополь, 99004)

до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара»

(вул. Ушакова, 23, м. Бориспіль, Київська область, 08300)

про стягнення 83 209,07 грн. та розірвання договору,

                                                                                                                   Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивачів – 1) Мельник Ю.В. –начальник юридичної служби управління Кримського територіального командування внутрішніх військ МВС України, довіреність № 70/2009 від 28.01.2009 (оригінал довіреності у справі); 2) Слюсаренко М.Л. –капітан юстиції, довіреність № 1344 від 06.09.2010 (копія довіреності у справі)

Від відповідача –не з'явився

Від прокурора –Жовнір С.О. –помічник військового прокурора Севастопольського гарнізону Військово-Морських Сил України, посвідчення від 15.07.2010.

Суть спору:

Військовий прокурор Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тиара” про стягнення 83 209,07 грн., у тому числі 74 999,18 грн. основного боргу та 8 209,89 грн. пені, а також розірвання договору суборенди земельної ділянки від 01 жовтня 2008, укладеного між Військовою частиною 4110 Внутрішних військ МВС України та відповідачем.

Також прокурор, з метою забезпечення позову просив накласти арешт на нерухоме майно відповідача в межах ціни позову.

                    Позовні вимоги обґрунтовані істотними порушеннями відповідачем договору суборенди земельної ділянки від 01.10.2008, а саме, обов'язку щодо внесення суборендних платежів, передбачених договором.

У засіданні суду, яке відбулось 18.11.2010, представник відповідача надав суду відзив від 18.11.2010 на позов, в якому відповідач визнав заявлені позовні вимоги в частині стягнення з нього суми основного боргу у розмірі 73 209,07 грн., вказавши що позивачем не врахована сплата грошових коштів, які ТОВ «Тиара»03.09.2010 перерахувало Військовій частині 4110 за платіжним дорученням № 261.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивачів та прокурора, суд

    ВСТАНОВИВ:

Рішенням XI сесії Севастопольської міської Ради V скликання від 10.09.2008 № 5358 військовій частині 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України була надана згода на передачу в суборенду земельної ділянки розташованої по вул. 2-га Бастіонна, 14-А, площею 7,4380 га, для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків, без зміни цільового призначення, на умовах, які не суперечать умовам договору оренди земельної ділянки від 26.06.2008, реєстраційний номер 040866100064 від 31.07.2008, укладеного між Військовою частиною 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Севастопольською міською Радою (арк. справи 5).

01.10.2008 між Військовою частиною 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тиара” (Суборендар) був укладений договір суборенди земельної ділянки (далі –Договір                   (арк. справи 6-10), предметом якого є передача Орендарем у відповідності з вищевказаним рішенням Севастопольської міської Ради № 5358 від 10.09.2008 Суборендарю земельної ділянки, розташованої по вул. 2-га Бастіонна, 14-А, військове містечко № 308,                            м. Севастополь.

Договір укладений строком до 26.05.2033 (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 4.1 Договору річна плата за суборенду за користування земельною ділянкою встановлюється згідно з Методикою визначення розміру орендної плати при укладенні договорів оренди землі, затвердженої рішенням міської Ради № 1348 від 14.10.2003 у розмірі 1,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до введення в експлуатацію об'єкта, 0,09% після введення об'єкта в експлуатацію.

Величина річної суборендної плати за користування земельною ділянкою складає:

-          на період будівництва - 119 439,96 грн., з ПДВ;

-     на наступний період - 21499,192 грн., з ПДВ.

Вказаний розрахунок величини річної суборендної плати щорічно коригується, з урахуванням індексу інфляції (пункти 4.2., 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.4 Договору, суборендна плата оплачується суборендарем щомісячно до 15 числа, наступного за останнім календарним днем звітного періоду (податкової) місяця, в національній валюті України на спеціальний бюджетний рахунок Орендаря.

Згідно з пунктом 4.6 Договору, в строк до 15 лютого поточного року щорічний розрахунок суборендної плати, узгодженої з Орендодавцем (Севастопольська міська Рада), надається Орендарем в Державну податкову інспекцію за місцем розташування земельної ділянки.

Пунктом 4.9 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення суми суборендної плати стягується пеня в розмірі ставки пені за несвоєчасну оплату земельного податку відповідно до законодавства України.

Обов'язком Суборендаря є, зокрема, своєчасне внесення суборендної плати відповідно до умов цього договору та щорічно, до 15 січня надавати Орендарю довідку про платежі за орендною платою за рік, що сплинув, затверджену податковою інспекцією                 (п. 9.2.2).

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.10.2008, сторонами засвідчена передача ділянки, відповідно до умов договору суборенди земельної ділянки (арк. справи 11).

Таким чином, з боку позивача умови договору оренди виконувались належним чином.

Спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку щодо внесення суборендної плати за користування земельною ділянкою.

Вказані обставини стали підставою для звернення Військового прокурора Севастопольського гарнізону до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тиара” про стягнення, зокрема,  74 999,18 грн. основного боргу, а також розірвання договору суборенди земельної ділянки від 01 жовтня 2008, укладеного між Військовою частиною 4110 Внутрішних військ МВС України та відповідачем в примусовому порядку.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов'язання у відповідача перед позивачем.

Згідно з положеннями частини першої ст. 283 Господарського кодексу України та частини першої ст. 759 Цивільного кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 774 Цивільного кодексу України - до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.  

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до частини першої статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, у тому числі, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити

гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем умов договору суборенди земельної ділянки в строк, встановлений цим договором.

Так, відповідно до пункту 4.4. договору, суборендна плата за землю оплачується суборендарем щомісячно до 15 числа, наступного за останнім календарним днем звітного періоду (податкової) місяця, в національній валюті України на спеціальний рахунок Орендаря.

Проте, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання у повному обсязі не виконав, а саме, порушуючи умови договору, не вносив суборендну плату за договором належним чином, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 201 539,41 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.09.2010 у справі                     № 5020-12/126-4/174, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 року позовні вимоги Військового прокурора Севастопольського гарнізону задоволені та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара»на користь Військової частини 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України стягнуто заборгованість у розмірі 116 540,23 грн.

За даними позивача, у вересні 2010 року відповідач, у рахунок погашення заборгованості, перерахував позивачу 10 000,00 грн.

Отже, заборгованість відповідача, станом на момент винесення рішення, складає 74 999,18 грн.

Тобто, посилання відповідача, що при розрахунку суми позову позивачем не враховані 10 000,00 грн., сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості платіжним дорученням  № 261 від 03.09.2010, безпідставні.

Позивач не надав суду доказів погашення заборгованості у розмірі 74 999,18 грн., тоді як, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу  в розмірі 74 999,18 грн. є обґрунтованими,  та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача  пеню у розмірі 8 209,89 грн. за період з 16.05.2009 по 21.10.2010.

                    Як було зазначено вище, пунктом 4.9. договору передбачено, що за несвоєчасне внесення суборендної плати стягується пеня в розмірі ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку  відповідно до законодавства України.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 8 209,89 грн. пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Позов, в частині розірвання договору суборенди земельної ділянки від 01 жовтня 2008, укладеного між Військовою частиною 4110 Внутрішніх військ МВС України та відповідачем, також підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 13.7 договору передбачено, що у разі, якщо суборендар протягом термінів, встановлених даним договором, не виконав частину або всі умови та зобов'язання, узгоджені у ньому, то договір розривається за виною та за рахунок Суборендаря в порядку, визначеному даним договором.  

             Відповідно до пункту 12.3 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду за вимогою однієї зі сторін внаслідок невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором, і внаслідок випадкового знищення, пошкодження суборендованої земельної ділянки, яке суттєвим чином перешкоджає його використанню.

Пунктом 12.4. договору передбачено, що орендар може розірвати договір в односторонньому порядку, у тому числі у разі несплати суборендарем протягом трьох місяців суборендної плати у повному обсязі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.                  

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору, причому вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Суд вважає, що допущені відповідачем порушення умов договору та законодавства є істотними, оскільки позбавили позивача того, на що він розраховував при укладанні спірного договору, а саме, на повну та своєчасну оплату суборендних платежів за договором.

За таких обставин позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо вимог прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах ціни позову, суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги, у зв'язку з тим, що прокурором не були обґрунтовані причини, які підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників позивачів та прокурора про складення повного рішення 27.12.2010.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд –

ВИРІШИВ:

1).    Позов задовольнити повністю.

           2).  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара»(вул. Ушакова, 23, м. Бориспіль, Київська область, 08300, ідентифікаційний код 31839309, р/р 26009003038001 в ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564, або з інших рахунків) на користь Військової частини 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (вул. 2-га Бастіонна, 14-а, м. Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 14323646, р/р 35215003000176 в УДКУ в Нахімовському районі м. Севастополя, МФО 824509, або на інші рахунки) 83 209,07 грн. (вісімдесят три тисячі двісті дев'ять грн. 07 коп.), у тому числі 74 999,18 грн. основного боргу та 8 209,89 грн. пені.

3).  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара»(вул. Ушакова, 23, м. Бориспіль, Київська область, 08300, ідентифікаційний код 31839309, р/р 26009003038001 в ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564, або з інших рахунків) у  доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 22090200, код ЄДРПОУ 24035598) державне мито у розмірі 917,09 грн.

4). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тиара»(вул. Ушакова, 23, м. Бориспіль, Київська область, 08300, ідентифікаційний код 31839309, р/р 26009003038001 в ВАТ КБ «Надра»Київське РУ, МФО 320564, або з інших рахунків) у  доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код бюджетної класифікації 22050003, код ЄДРПОУ 24035598) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

5). Розірвати договір суборенди земельної ділянки від 01 жовтня 2008, укладений між Військовою частиною 4110 Внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України          (вул. 2-га Бастіонна, 14-а, м. Севастополь, 99004, ідентифікаційний код 14323646) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тиара” (вул. Ушакова, 23, м. Бориспіль, Київська область, 08300, ідентифікаційний код 31839309).

Суддя                                                                                                С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України  та підписано 27.12.2010.