Рішення

від 10.01.2011 по справі 5020-2/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/199

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

10 січня 2011 року справа № 5020-2/199

За позовом Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради

(99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2)

до:          Приватного підприємства „Себр”

(вулиця Гер. Бреста, 25, кв. 120,  місто Севастополь, 99058,

вулиця Вакуленчука, 9, місто Севастополь, 99053)

про стягнення 3145,39 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача –Іванов П.П., довіреність № 2/ю, від 04.01.2011.

відповідача –не з'явився;

Суть спору:

Комунальне підприємство "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (далі –позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства “Себр” (далі –відповідач) про стягнення 3145,39 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання теплової енергії № 203 від 25.11.2004, тому просить стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.11.2009 по 21.09.2010 у розмірі 3145,39 грн., в тому числі: суму основного боргу –2686,57 грн., пеню – 270,48 грн., суму інфляційного відшкодування –130,69 грн., санкції у вигляді 3% річних –57,65 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за зазначеною адресою не значиться” та  „за закінченням терміну зберігання” можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У зв'язку з викладеним суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

встановив:

25.11.2004 між Комунальним підприємством "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради та приватним підприємством “Себр” був укладений договір постачання теплової енергії № 203 (далі –Договір).

Строк дії договору встановлений сторонами з 01.10.2004 по 31.10.2007.

Пунктом 10.5 Договору визначено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмове заявлено однією зі сторін про його припинення.

Відповідно до вимог договору позивач взяв на себе зобов'язання з постачання теплової енергії відповідачу у необхідних розмірах, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплачувати отриману енергію за встановленими тарифами та у строки, передбачені договором (розділ 1 Договору).

Згідно з пунктами 6.2-6.4 Договору розрахунковим періодом вважається місяць. Споживач щомісячно здійснює авансові платежі за усіма видами теплопостачання об'єктів теплоспоживання, передбачених цим договором, згідно з виставленим енергопостачальником рахунком в сумі не менше 50% від суми нарахування за отриману теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахунком за фактично відпущену теплову енергію. Споживач здійснює оплату в строк до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок вважається доставленим на адресу споживача, якщо останній до 25 числа поточного місяця не заявить про неотримання рахунку.

Відповідно до пункту 6.15 Договору (в редакції, з урахуванням протоколу розбіжностей від 25.11.2004) днем виконання споживачем (ПП "Себр") обов'язку щодо сплати послуг вважається день надання споживачем платіжного доручення щодо сплати за спожиті послуги до банку.

Зобов'язання з постачання теплової енергії позивачем виконувались належним чином та своєчасно, що підтверджується рахунками-фактурами (а.с. 19-22), але оплата за отриману енергію відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному обсязі, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем станом на 21.09.2010 склала 2686,57грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню, з наступних підстав.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Статтею 530 Кодексу визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Докази сплати відповідачем заборгованості за Договором за період з 01.11.2009 по 21.09.2010 відсутні.

Перевіривши розрахунок основної заборгованості, суд вважає, що він виконаний з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 2686,57 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною другою статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

При цьому, відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно зі статтями 546, 549, пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.3 Договору передбачено, що у разі несвоєчасного внесення плати відповідачем з нього стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 270,48 грн., розрахунок якої перевірений судом та визнаний обґрунтованим, а сума пені такою, що підлягає стягненню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої заборгованості нараховані 3% річних у сумі 57,56 грн. та збільшення заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 130,69 грн., які також підлягають стягненню.

Перевіривши розрахунок інфляційного відшкодування, 3% річних та пені, керуючись вищезазначеними нормами, суд встановив, що розрахунок зроблений з додержанням вимог чинного законодавства, пеня розрахована із врахуванням граничних строків її нарахування, у зв'язку з чим суд визнає вимоги позивача щодо стягнення інфляційного відшкодування в розмірі 130,69 грн., 3% річних в розмірі 57,65 грн. та пені в розмірі 270,48 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Себр” (99053, м. Севастополь,                    вул. Вакуленчука, 9, код ЄДРПОУ 32505585, р/р 260083012551 в АБ “Тавріка”,            м. Севастополь, МФО 324377) на користь Комунального підприємства "Севтеплоенерго" Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь,            вул. Павліченко, 2, код ЄДРПОУ 03358357, п/р 260300510601 в Філії “Кримська дирекція “АБ” Клиринговый Дом”, МФО 384920) 3145,39 грн., в тому числі: суму основного боргу в сумі 2686,57 грн., 270,48 грн. –пені, 130,69 грн. –сума інфляційного відшкодування, 57,65 грн. –3% річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Суддя                                             підпис                                                    Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано  17.01.2011.