Постанова

від 15.12.2010 по справі 5020-4/154

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-4/154

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 13 грудня 2010 року   Справа № 5020-4/154

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Борисової Ю.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                          Плута В.М.,

за участю представників сторін:

представник позивача - Шулін Ігор Станіславович, довіреність № б/н від 01.12.10 - Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;

представник відповідача - Мартьянов Юрій Анатолійович, довіреність № 02   від 06.09.10 - приватне підприємство "Артистичний клуб "Бункер";

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Артистичний клуб "Бункер" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 26 жовтня 2010 року у справі № 5020-4/154

за позовом           Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, Севастополь, 99011)

до           приватного підприємства "Артистичний клуб "Бункер" (вул. Батумська, 36, кв. 37, Севастополь, 99011)

про стягнення 53071,93 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, приватного підприємства "Артистичний клуб "Бункер", про стягнення відшкодування за фактичне користування об'єктом оренди по закінченні строку дії договору в сумі 53071,93грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на статті 1166, 1212, 1213 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 19.09.2005 між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна, строк дії договору закінчився 29.12.2008, однак відповідач не виконав власні зобов'язання за договором оренди в частині повернення орендованого майна у встановлений договором строк, чим спричинив позивачеві збитки у вигляді неотриманого доходу від безпідставного користування об'єктом оренди з боку відповідача.

          Рішенням господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 26 жовтня 2010 року позов задоволено частково.

          З приватного підприємства "Артистичний клуб "Бункер" на користь  Фонду комунального майна Севастопольської міської ради стягнуто відшкодування за фактичне користування об'єктом оренди у сумі 50071,93грн., з яких: 48569,77грн. - 97%; 1502,16грн. - 3%. Крім того, з відповідача на користь позивача стягнуто державне мито у сумі 500,72грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 222,66грн.

          В частині позовних вимог про стягнення суми відшкодування за фактичне користування об'єктом оренди в розмірі 3000грн. провадження у справі припинено.

          Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, приватне підприємство "Артистичний клуб "Бункер" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволених позовних вимог.    

          Заявник апеляційної скарги посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також на неповно встановлені обставини справи. Зокрема, відповідач зазначає, що ним було оплачено за фактичне користування майном за лютий 2009 року згідно виставленого Фондом рахунку, а з 01.03.2009 приміщення фактично не використовується, про що свідчить довідка балансоутримувача орендованого приміщення - Управління з питань надзвичайних ситуацій про відсутність господарської діяльності, однак вказані доводи місцевим господарським судом не були прийняті до уваги.

          Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

          З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації (орендодавець) та приватним підприємством "Артистичний клуб "Бункер" (орендар) було укладено договір оренди № 313-05, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно - вбудовані нежитлові приміщення бомбосховища, загальною площею 223,13кв.м., що розташовані за адресою: місто Севастополь, вул. Марата, які перебувають на балансі Управління з питань надзвичайних ситуацій, вартість якого відповідно до Акту оцінки від 10.08.2005 складає 137311,00грн. (а.с.11-16).

У відповідності до пункту 1.2 договору орендоване приміщення буде використовуватись для розміщення закусочної з підакцизною групою, допоміжних та складських приміщень, проходів.          

Встановлено також, що 14.09.2005 сторонами підписаний акт прийому-передачі майна - вбудованих нежитлових приміщень, розташованих в цокольному поверсі загальною площею 223,13кв.м. (а.с.12).

Згідно пунктам 2.2, 3.2 договору орендна плата складає 1300,17грн. на місяць та перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно.

Відповідно до пункту 3.3 договору сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню орендарем при внесенні чергового платежу, відповідно до індексу інфляції.

Пунктом 7.1. визначений строк дії договору - з моменту його підписання до 29.12.2008.

Зміна або розірвання договору можливі лише за згодою сторін. Одностороння відмова від виконання умов договору, або внесення до нього змін не допускаються (пункт 7.2. договору).

          Відповідно до пункту 7.5 дія договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку оренди договору.

          Встановлено, що 08.01.2009 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради повідомив орендаря, відповідача у справі, про те, що 29.12.2008 договір оренди № 313-05 від 19.09.2005 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, та просив передати орендоване майно за актом прийому-передачі в строк, встановлений договором оренди (а.с.21).

          Невиконання вимог Фонду про повернення об'єкту оренди стало підставою для звернення останнього з позовом до господарського суду про відшкодування суми збитків за фактичне користування відповідачем майном після закінчення договору оренди з січня 2009 року по червень 2010 року.

          Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги  та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги приватного підприємства "Артистичний клуб "Бункер" і скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є виконавчим органом з управління майном, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Севастополя. У своїй діяльності Фонд керується Конституцією, законами України, постановами Верховної Ради України, нормативними актами Президента України та Кабінету Міністрів України, а також постійними Положеннями, що приймаються Севастопольською міською Радою.

          Відповідно до пункту 48 "Положення про порядок передачі в оренду майна, що є власністю територіальною громади міста Севастополя", затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 1464 від 13.02.2007, контроль за виконанням умов договорів оренди покладається саме на орендодавця, отже, на Фонд комунального майна.

          Згідно пункту 4.1. вказаного Порядку для повернення об'єкту оренди орендодавець на основі досягнутої домовленості з орендарем своїм наказом створює сумісну комісію з інвентаризації майна. До складу комісії входять представники орендодавця, орендаря і балансоутримувача. За необхідності до складу комісії можуть бути включені депутати міської ради за узгодженням з постійною комісією з питань ефективного використання комунальної власності і суб'єкти оціночної діяльності.

          Згідно пункту 4.2 Порядку до повноважень комісії, зокрема, входить: визначення технічного стану майна; визначення заборгованості з орендної плати; документальне підтвердження наявності згоди орендодавця на здійснення орендарем невіддільних поліпшень майна, що орендується, і, у разі їх виконання, забезпечення дій з прийому-передачі орендарем балансоутримувачу невіддільних поліпшень основних фондів і включення їх до балансової вартості орендованого майна балансоутримувачу.

          Згідно пункту 4.3 і 4.4 цього Порядку тільки після закінчення роботи комісії, надання нею орендодавцеві протоколу про результати інвентаризації майна і акту прийому-передачі (повернення) орендованого майна, затвердження вказаних документів керівником підприємства, організації і установи, що виступає як орендодавець, акт прийому-передачі (повернення) орендованого майна передається орендареві.

          Більш того, відповідно до пункту 4.6 Порядку, у разі незгоди орендаря з результатами комісії, він може звернутися до суду у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Натомість, з аналізу положень статті 785 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 2.5 договору оренди сторін від 19.09.2005, яким передбачений обов'язок орендаря повернути майно після закінчення строку дії договору оренди, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що саме орендар у спірних правовідносинах повинен був ініціювати повернення майна. При цьому, господарський суд керувався положеннями статей 193 Господарського кодексу України, статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України, якими визначено необхідність виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, які звичайно ставляться.

          Втім, висновки місцевого господарського суду про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором з повернення об'єкту оренди, обов'язку ініціювати скликання комісії з приймання-передачі майна, судова колегія апеляційної інстанції вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають встановленим обставинам у справі.

В обґрунтування позову Фонд посилається на положення статті 1212 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          На підставі вимог вказаної норми, а також з огляду на положення статей 1213, 177, 1166, 22 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що відповідач безпідставно користувався приміщеннями після закінчення строку дії договору оренди, у зв'язку з чим спричинив збитки позивачеві у вигляді неотриманого доходу від користування приміщеннями, сума яких і підлягає стягненню з відповідача.

          Втім, судова колегія апеляційної інстанції не може погодитись з заявленими позивачем вимогами, виходячи з наступних обставин.    

          Доказом припинення договору оренди  є  лист Фонду комунального майна від 08.01.2009, в якому позивач повідомляє відповідача про закінчення строку дії договору оренди та просить передати орендоване майно у встановлений строк. Цей лист представник Фонду вважає належною пропозицією для прийняття у відповідача орендованих ним приміщень та складення відповідного акту.

Втім, аналізуючи обставини виникнення спору сторін, необхідно зауважити, що цей лист скерований позивачем лише 08.01.2009, тобто після закінчення орендного договору сторін, строк якого було встановлено до 29.12.2008.

За таких обставин, виконання відповідачем положень пункту 2.5 договору, згідно з яким повернення орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору оренди, й на порушенні якого наполягає позивач, беззаперечно є неможливим.

Таким чином, з огляду на безпідставність тверджень позивача про порушення відповідачем пункту 2.5 договору та з огляду на приписи "Положення про порядок передачі в оренду майна, що є власністю територіальною громади міста Севастополя", затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 1464 від 13.02.2007, судова колегія  вважає, що саме позивач повинен був скликати відповідну комісію, про що попередити відповідача, і призначити дату роботи цієї комісії.

          Стосовно обставин фактичного користування спірними приміщенями після закінчення дії договору, суд відзначає, що відповідачем не спростовується факт користування ними протягом січня-лютого 2009 року, й внесення орендної плати за це користування відповідно до виставлених рахунків орендодавця. Втім, як встановлено, саме на протязі вказаного періоду відбулося листування орендаря й балансоутримувача на предмет подальшого укладення договору оренди тих самих приміщень.

          При цьому, відповідачем представлена довідка від балансоутримувача майна - Управління з питань надзвичайних ситуацій Севастопольської міської державної адміністрації про відсутність ведення господарської діяльності в спірних приміщеннях після 01 березня 2009 року, тобто після закінчення терміну дії договору, за винятком двох місяців, протягом яких між стороною та орендодавцем відбулося листування щодо продовження  орендних відносин.

          Оскільки в ході переговорів сторонами не було досягнуто згоди щодо продовження оренди, відповідач з 01 березня 2009 року звільнив займані приміщення, вивіз рухоме майно, передав на відповідальне зберігання балансоутримувачу недемонтоване майно і здав йому ключі від приміщень, що перебували в оренді.

Слід зазначити, що будь-яких доказів, якими б спростовувались наведені обставини, позивачем судовій колегії не надано. Як й не представлено ним в обґрунтування вимог позову, підставами якого вказана стаття 1212 Цивільного кодексу України, жодного іншого доказу про фактичне користування відповідачем вказаними приміщеннями.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Втім, фактичне використання спірних приміщень позивач обґрунтовує лише відсутністю акту приймання-здачі (повернення)  орендованого майна.

Але, необхідно взяти до уваги, що підставами позовних вимог не заявлені положення статті 785 Цивільного кодексу України щодо стягнення суми неустойки за користування річчю за час прострочення. Тобто, для вирішення дійсного спору, з огляду на підстави позову, важливе встановлення саме факту користування або відсутності такого факту.

          Таким чином, судова колегія вважає, що вимоги позивача про відшкодування збитків у вигляді неотриманого прибутку від використання об'єкту оренди не підлягають задоволенню, оскільки сам факт використання відповідачем приміщень в судовому процесі не доведений, а відсутність акту приймання-передачі (повернення) приміщень зумовлена, на думку судової колегії, виключно бездіяльністю позивача.

          На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, що надає підстав суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення у справі та прийняття нового про відмову у позові.

          Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини статті 103,  пунктами 2, 3 частини 1 статті 104, статтею 105  Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:          

          1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Артистичний клуб "Бункер" задовольнити.

          2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 26 жовтня 2010 року у справі № 5020-4/154 скасувати.

          3. Прийняти нове рішення у справі.

          В задоволенні позову - відмовити.                                                            

Головуючий суддя                                                  Ю.В. Борисова

Судді                                                                                В.І. Гонтар

                                                                                В.М. Плут