Рішення

від 20.09.2006 по справі 15/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"20" вересня 2006 р.                                                                            Справа  № 15/215

За позовом              Товариство з обмеженою відповідальністю «Рисан»

 До відповідача       Відкрите акціонерне товариство «Костопільський склозавод»

про  зобов'язання вчинити певні дії

                                                                                                          СУДДЯ  КОЛОМИС В.В.

                                                         Представники:         

від позивача:           Головачик В.О. (довіреність № 769 від 12.09.06 р.)

від відповідача:      Рибак В.І. - ліквідатор

Стаття  20 ГПК України роз'яснена.

СУТЬ СПОРУ:     Позивач –ТОВ “Рисан” просить суд зобов'язати ВАТ “Костопільський склозавод” провести зарахування зустрічних вимог, шляхом виключення з реєстру вимог кредиторів ВАТ “Костопільський склозавод” грошових вимог ТОВ “Рисан”, як  задоволені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідач у відзиві на позов і його ліквідатор безпосередньо в судовому засіданні позовні вимоги не визнає.

При цьому зазначає, що ліквідатор не наділений повноваженнями на проведення зарахування взаємних вимог, оскільки вимоги кредиторів у відповідності до ст.31 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” задовільняються грошовими коштами.

При цьому відповідач не оспорює той факт, що згідно договору купівлі-продажу № 312/1/01К від 09.06.06 р., укладеного з ТОВ “Рисан”, останнє зобов'язувалось сплатити йому 801 286,30 грн., а згідно реєстру вимог кредиторів Позивач являється кредитором в сумі 801 286,30 грн. перед ВАТ “Костопільський склозавод”.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі фактичні докази у справі. Як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

При цьому суд встановив та врахував таке.

09 червня 2006 року між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів за № 312/1/01К (далі договір, а.с. 8-9), відповідно з яким відповідач зобов'язувався передати позивачу у власність належні йому на праві власності 1 789 622 штук простих іменних акцій  закритого акціонерного товариства   “Костопільський завод скловиробів”; а позивач, відповідно, зобов'язувався прийняти та сплатити вартість цінних паперів в порядку та на умовах, визначених договором (п.1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 Договору покупець сплачує вартість акцій, а саме 801 286,30 грн. (п.1.2.7 Договору), протягом 10 (днів), з дня передачі відповідних документів.

При цьому, як з'ясовано судом, відповідач мав зустрічні грошові зобов'язання перед позивачем, а саме заборгованість за простим векселем № 773333354962 в сумі 801286,30 грн.

В зв'язку з чим, останній, 22 серпня 2006 року звернувся до відповідача з заявою про зарахування зустрічних вимог (а.с.10).

Натомість у наданій відповіді (а.с.11) послався на неможливість зарахування, оскільки ВАТ “Костопільський склозавод” перебуває у стадії ліквідації, і Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не передбачено проведення розрахунків за поточними договорами шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог. А так, в зв'язку з відсутністю коштів у товариства та перебуванням його у стадії ліквідації повідомив позивача про те, що його кредиторські вимоги будуть погашенні (повністю чи частково) при завершенні формування ліквідаційної маси.

При цьому, відповідач наголосив на необхідність проведення позивачем розрахунків за придбані акції.

Проте з такими діями та доводами відповідача, суд погодитись не може, з огляду на таке.

Так, на момент укладення вищезазначеного договору, відповідач мав перед позивачем заборгованість за простим векселем № 773333354962 в розмірі 801286,30 грн.

Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи векселем (а.с.12) та ухвалою господарського суду Рівненської області від 02.12.02 р. у справі № 4/55 (а.с.13, 14).

Відповідно до ч.1 ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється в т.ч. зарахуваннями зустрічної вимоги.

Відповідно до ч.3 ст.203 ГК України, господарське зобов'язання припиняється зарахуваннями  зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав, або строк якої не зазначений чи зазначений  моментом витребування.  При цьому, для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Як з'ясовано судом, така заява і була 22 червня  2006 р. направлена відповідачу.

Відповідно до ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється:  зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлено або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Враховуючи викладене, зобов'язання Позивача провести розрахунки за придбані  на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № 312/1/01 К від 09.06.06 р. акції в сумі 801286,30 грн. та, відповідно, зобов'язання відповідача погасити простий вексель № 773333354962 в сумі 801286,30 свідчать про те, що вимоги сторін є зустрічними, однорідними, строк виконання за якими настав.

Відтак, будь-які правові підстави для відмови в зарахуванні зустрічних вимог відсутні.

При цьому, суд насамперед врахував те, що зарахування є самостійною підставою припинення зобов'язань, відмінного від належного виконання, відтак є способом виконання зобов'язань. При цьому, зарахування є одностороннім правочином, тобто в разі подання заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог, згода на припинення зобов'язань  іншої сторони презумується.

Таким чином, припинення зобов'язань зарахуваннями можливе і після оголошення боржника банкрутом.

Враховуючи все вищевикладене, позов обгрунтований, поданий на законних підставах, а тому підлягає до задоволення.

Судові витрати, передбачені ст.44 ГПК України і понесені позивачем в зв'язку з зверненнями до суду за захистом порушеного права на підставі ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд

                                                  В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство “Костопільський склозавод” провести зарахування зустрічних вимог, шляхом виключення з реєстру вимог кредиторів ВАТ “Костопільський склозавод” грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Рисан” як задоволені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Стягнути з Відкрите акціонерне товариство “Костопільський склозавод” (3500, м.Костопіль, вул.Гвардійська,7, код ЄДРПОУ 14312080) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рисан” (04074, м.Рівне, вул.Новозабарська,2/б, код ЄДРПОУ 24267914)  203 (двісті три) грн.00 коп. понесених судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

   Суддя                                                                Коломис В. В.

підписано "21" вересня 2006 р.