Постанова

від 28.12.2010 по справі 5020-5/036

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5020-5/036

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 23 грудня 2010 року   Справа № 5020-5/036

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Видашенко Т.С.,

суддів                                                                      Волкова К.В.,

                                                                                          Лисенко В.А.,

за участю представників сторін:

позивача: Жеребєв С.В. (повноваження перевірені), наказ № 1/01 2010 від 01.01.2010 (директор товариства з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания");

Петренко Т.І., довіреність № б/н від 10.01.2010 (товариство з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания");

відповідача: не з'явився (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради);

третьої особи: не з'явився (Севастопольська міська рада);

представник комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокімов І.В.) від 22 вересня 2010 року у справі № 5020-5/036

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания" (вул. Кулакова, буд. 51, кв. 3, місто Севастополь, 99011; вул. Адм. Октябрьського, 15/1, місто Севастополь, 99011)  

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)  

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)           

2. Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради  (вул. Папаніна, 1а, місто Севастополь, 99001)           

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю „Ливадийская инвестиционная компания", звернувся до суду з позовною заявою до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, треті особи яки не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Севастопольська міська рада, комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради, з посиланням на статті 16, 355, 386, 392, 778 Цивільного кодексу України, статтю 23, пункт 2 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N 2269-XII, про визнання права власності, мотивуючі позовні вимоги тим, що позивач згідно з договором оренди є наймачем нерухомого майна - вбудованих нежилих приміщень загальною площею 171,70 кв.м., розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, буд. 4, з яких у результаті поліпшення, було створено нову річ –магазин непродовольчих товарів, тому товариство має право на частку цього приміщення.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив визнати право власності на 71/100 частки в об'єкті нерухомості - магазині непродовольчих товарів, загальною площею 171,70 кв.м. з крильцем, що розташований за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, буд. 4 (т.2 а.с. 79-81).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 вересня 2010 року у справі № 5020-5/036 (суддя Євдокімов І.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания" про визнання права власності задоволено.

Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю „Ливадийская инвестиционная компания" право власності на 71/100 частки об'єкту нерухомості - магазина непродовольчих товарів, загальною площею 171,70 кв.м, що складається з частки коридору пл. 4 кв.м., частки санвузла пл. 9 кв.м., частки складового приміщення пл. 1,6 кв.м., частки кімнати персоналу пл. 10,5 кв.м., частки торгівельного залу пл. 25,5 кв.м., частки торгівельного залу пл. 19,7 кв.м., частки торгівельного залу пл. 25,1 кв.м., частки торгівельного залу пл. 20,9 кв.м., частки підсобного приміщення пл. 11,1 кв.м., частки складового приміщення пл. 0,6 кв.м., частки складового приміщення пл. 0,6 кв.м., розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, буд. 4.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив, зокрема, з того, що товариство здійснило поліпшення орендованих на підставі договору оренди нерухомого майна від 26 квітня 2007 року, укладеного з Фондом комунального майна Севастопольської міської ради, вбудованих нежилих приміщень, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, буд. 4, внаслідок чого було створену нову річ – магазин непродовольчих товарів загальною площею 171,70 кв.м. з крильцем, у зв'язку з чим воно у відповідності до статті 778 Цивільного кодексу України є її співвласником з розміром частки 71/100.

Не погодившись з рішенням суду, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 22 вересня 2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити  товариству з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания" в задоволенні позову у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані посиланням на порушення господарським судом міста Севастополя норм матеріального права, а також вказується на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Заявник скарги вказує на те, що суд першої інстанції порушив норми пункту 4 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так як спір виник з приводу об'єкта комунальної власності, тому  застосуванню підлягає норма спеціального закону, а саме, частина 4 статті 23 зазначеного Закону України, згідно з якою, якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди. Проте, як зазначив апелянт, пунктом 2.1 договору оренди нерухомого майна від 26 квітня 2007 року прямо передбачено, що передача майна в оренду не надає орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01 листопада 2010 року апеляційна скарга Фонду комунального майна Севастопольської міської ради була прийнята до апеляційного провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2010 року замінено суддів Гоголя Ю.М., Черткову І.В. на суддів Гонтаря В.І., Лисенко В.А.

Розпорядженням секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2010 року замінено суддю Гонтаря В.І. на суддю Волкова К.В.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено.   

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін, тому що судом першої інстанції обставини справи були досліджені у повній мірі.

У судовому засіданні представник позивача відхилив доводи апеляційної скарги як такі, що суперечать вимогам законодавства та спростовуються доказами, наданими під час судового розгляду дійсного спору, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -  без задоволення.  

Представник Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та представники Севастопольської міської ради, комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради у судове засідання не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Отже, сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь свого представника у засіданні суду апеляційної інстанції. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність даних представників за наявними доказами, оскільки неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог судом першої інстанції встановлено, що 26 квітня 2007 року між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та товариством  з  обмеженою  відповідальністю „Ливадийская инвестиционная компания" був укладений договір оренди ВЕК № 515667 (далі-договір) вбудованих нежилих приміщень підвалу (з I-1 по № 9), загальною площею 171,70 кв.м. з крильцем, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, буд. 4, які знаходяться на балансі РЕП-17 (т.1 а.с. 9-10).

Вбудовані нежилі приміщення належать Територіальній громаді міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради на праві комунальної власності (пункт 1.2 договору).

Відповідно з Довідкою-характеристикою за № 133, виданої комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради від 28 лютого 2007 року, вартість об'єкту оренди становить –34392 грн. (пункт 1.3 договору).

У пункті 7.1 договору, сторони погодили, що цей договір діє з моменту підписання акту прийому-передачі майна, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договору строком до 20 липня 2011 року. 

Також, пунктом 5.2 договору передбачено, що за згодою орендодавця орендатор має право робити реконструкцію, розширення, технічне переустаткування орендованого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з відсутністю умов для нормального використання нерухомого майна за цільовим призначенням, товариством з обмеженою відповідальністю „Ливадийская инвестиционная компания" було надано заяву на проведення реконструкції вбудованих нежилих приміщень підвалу, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, буд. 4.

Наказом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 15 жовтня 2007 року № 985 товариству з обмеженою відповідальністю „Ливадийская инвестиционная компания", наймодавцем була надана згода на проведення реконструкції нерухомого майна, що орендувалися, під магазин непродовольчих товарів, за рахунок власних коштів на суму 342661,00 грн. (т. 2  а.с. 12).

15 листопада 2007 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю позивачу було надано Дозвіл на виконання будівельних робіт з реконструкції вбудованих нежилих приміщень, розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, буд. 4 під магазин непродовольчих товарів, за № 1274 (т.2 а.с. 9).

Вартість невід'ємних поліпшень, виконаних товариством з обмеженою відповідальністю „Ливадийская инвестиционная компания" в ході реконструкції орендованих приміщень, згідно аудиторського висновку від 04 квітня 2008 року за № 05-08 склала 342661,40 грн. (т.2 а.с. 70-73).

Також, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 20 липня 2010 року за № 294  частка невідокремлених поліпшень зроблених товариством з обмеженою відповідальністю „Ливадийская инвестиционная компания" у ринковій вартості об'єкту, розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. В. Морська, буд. 4, складає –71%, та технічно не можливо розділити у натурі об'єкт –вбудовані нежилі приміщення (після проведеної реконструкції), без проведення додаткової реконструкції, на частки 71/100 та 29/100 (т.2 а.с. 40-54).  

Так, на думку товариства з обмеженою відповідальністю „Ливадийская инвестиционная компания", товариством було створено нову річ –магазин непродовольчих товарів, отже позивач має право на визнання за ним права власності на частину цього приміщення, що явилось підставою для звернення до суду з позовом.     

Дослідивши всі обставини справи, встановивши предмет доказування у даній справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, і тому підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.  

Як встановлено господарським судом правовою природою договору, укладеного між сторонами, є договір (найму) оренди.

Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді таких справ, застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.  

Статтею 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором  оренди.

Згідно з пунктом 2.6 договору оренди нерухомого майна, усі поліпшення об'єкта оренди, віддільні без шкоди об'єкту оренди, є власністю орендаря. Якщо невіддільні поліпшення об'єкта оренди здійснені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат чи на зарахування їхньої вартості в рахунок плати за користування об'єктом оренди.

Якщо орендар без згоди орендодавця здійснив поліпшення, які не можна відокремити без збитку для об'єкта оренди, він не має права на відшкодування їхньої вартості.  

Колегія суддів вважає, що застосовуючи до спірних правовідносин положення  частини 4 статті 778 Цивільного кодексу України суд першої інстанції не врахував наступного. Приписами вказаної статті передбачено що у разі, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником, так як, ця норма встановлює наслідки створення нової речі в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця і має застосовуватися лише у випадках, якщо сторони не встановили інших умов у договорі.

Умови договору оренди, укладеного між сторонами, не передбачають виникнення права власності внаслідок реконструкції орендованого приміщення, навпаки, цей договір містять умови, які забезпечують збереження права орендодавця на спірне майно. Так, в пункті 2.1 зазначено, що передача майна в оренду не надає орендарю права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається Територіальна громада, а орендар користується ним протягом строку оренди.   

Відповідно статті 321 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" право власності є непорушним, а передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно.

До того ж, на спірне майно поширюються норми Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", за приписами яких придбання орендованого державного чи комунального майна у власність можливе лише шляхом застосування процедур приватизації.

Отже, вартість невід'ємних поліпшень, зроблених орендарем, може бути компенсована лише у випадку приватизації майна.

Також, судова колегія вважає, необґрунтованими висновки суду першої інстанції стосовно визнання наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 15 жовтня 2007 року за № 985 та дозволу на виконання будівельних робіт з реконструкції вбудованих нежилих приміщень від 15 листопада 2007 року за № 1274, як згоду на проведення невід'ємних поліпшень, які можуть сприяти створенню нової речі.

Посилання господарського суду першої інстанції на висновки будівельно-технічної експертизи щодо визначення розміру часток сторін в об'єкті оренди, судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті до уваги.

За таких обставин апеляційна скарга Фонду комунального майна Севастопольської міської ради підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Севастополя від 22 вересня 2010 року у справі № 5020-5/036 скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                           ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити.    

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 вересня 2010 року у справі № 5020-5/036 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Ливадийская инвестиционная компания" до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Севастопольська міська рада, комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради про визнання права власності, відмовити.

Головуючий суддя                                                  Т.С. Видашенко

Судді                                                                                К.В. Волков

                                                                                В.А. Лисенко