Рішення

від 19.01.2011 по справі 33/249-10(1/314-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/249-10(1/314-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.12.10р.

Справа № 33/249-10(1/314-10)

За позовом  Приватного підприємства "Зевс", м. Донецьк 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група" Рейнфорд", м.Дніпропетровськ 

про стягнення 864 305 грн. 07 коп.

                                                                                                                       Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

  від позивача: Комерзан О.О., довіреність  № 09/7-524/1 від 20.07.10р.;

Від відповідача: Устименко М.В., довіреність від 05.01.2010 року 

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Зевс" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група" Рейнфорд" заборгованість у сумі 766 530 грн. 85 коп., пеню - 59 132 грн. 76 коп., 3% річних - 12 096 грн.47 коп., інфляційні втрати - 26 544 грн. 99 коп., у загальному розмірі 864 305 грн. 07 коп., за Договором поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р.

30.09.10р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група" Рейнфорд" заборгованість у сумі 766 530 грн. 85 коп., пеню - 59 132 грн. 76 коп., 3% річних - 16 021 грн.41 коп., інфляційні втрати - 26 544 грн. 99 коп., у загальному розмірі 868 230 грн. 01 коп., за Договором поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р.

Розпорядженням голови  господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2010 року у зв'язку з закінченням строку повноважень судді Рудь І.А. справу № 1/314-10 передано на розгляд судді Рудовській І.А.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2010 року справу № 1/314-10 прийнято до провадження суддею Рудовською І.А.

09.12.2010 року позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 766 530 грн. 85 коп. –основної заборгованості, пеню - 59 132 грн. 76 коп., 3% річних –20 248 грн.25 коп., інфляційні втрати –50 723 грн. 06 коп. за Договором поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву з позовом не погоджується та просить відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що з моменту  укладення Договору та до теперішнього часу, між Сторонами Договору не затверджено жодної Специфікації, відповідно до якої між Сторонами було узгоджено асортимент Товару та його ціну, а тому не погоджено всупереч пункту 2 статті 180 Господарського кодексу України істотних умов договору. До того ж зазначає, що із зазначених у додатку до позовної заяви видаткових накладних в рамках Договору поставки, який є предметом розгляду справи товару поставлено на загальну суму 1 019 734 грн. 02 коп.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні 27.12.2010 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України    

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, господарський суд, -

                                                            ВСТАНОВИВ:

          01.07.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № ПР-40488 (надалі –Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити товар покупцю, а покупець прийняти та оплатити товар.

          Відповідно до пункту 3.1. Договору з урахуванням протоколу розбіжностей № 1 від 01.07.2009 року до Договору постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки згідно замовлення покупця своїми транспортними засобами і за свій рахунок на умовах DDP згідно Інкотермс 2000.

          Відповідно до пункту  3.15. Договору з урахуванням протоколу розбіжностей № 1 від 01.07.2009 року до Договору постачальник зобов'язаний надати в пункт доставки з кожною поставкою наступні документи: товарну (товаротранспортну) накладну; податкову накладну; в разі повернення товару –довіреність на отримання повернення та коригуючи податкову накладну. Датою отримання товару вважається дата отримання всіх необхідних документів.

          Згідно з пунктом 6 Додатку № 4 до Договору, який є його невід'ємною частиною, покупець проводить оплату за отриманий товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару.

           Позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на суму 1 270 221 грн. 13 коп., що підтверджується видатковими накладними, які підписані та скріплені печатками сторін, що знаходяться в матеріалах справи.

          Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар виконав частково в сумі 490 000 грн., що підтверджується банківськими виписками, також відповідачем частково повернуто товар на суму 13 690 грн. 28 коп., після чого заборгованість відповідача перед позивачем склала 766 530 грн. 85 коп.

          Станом на 30.09.2010 року між позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків, якою відповідачем фактично підтверджено заборгованість в розмірі 504 353  грн. 90 коп. (т. 8 а.с. 115-122)

          Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до  законодавства.

         Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

         Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

           До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

           Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором  або законом.

           Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

           Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

           Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.          

           На момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 766 530 грн. 85 коп., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

                Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

                За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,  зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

         Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

        Відповідно до п. 8.9. Договору, в разі прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення, пеня складає 59 132 грн. 76 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

         Відповідно до статті  625 Цивільного  кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором  або законом, 3 %  річні   в сумі  20 248 грн. 25 коп. та інфляційні втрати –50 723 грн. 06 коп. підлягають задоволенню.

          З огляду на викладене,  позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтвердженні матеріалами справи та підлягають задоволенню  у сумі  766 530 грн. 85 коп. –основної заборгованості, пені - 59 132 грн. 76 коп., 3% річних –20 248 грн.25 коп., інфляційні втрати –50 723 грн. 06 коп.

          Посилання відповідача на відсутність специфікацій до договору, що є на його думку істотною умовою договору, спростовуються матеріалами справи, оскільки  як вбачається з матеріалів справи договір виконувався сторонами. Відповідачем одержана обумовлена договором продукція, частково сплачено за поставлену позивачем продукцію, та підтверджено наявність заборгованості перед позивачем шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків від 30.09.2010 р. Отже, виконання умов спірного договору є безумовним свідченням того, що між сторонами були узгоджені всі без виключення його умови.

Позивачем у судовому засіданні на підставі  ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві  як підставу своїх  позовних вимог.

 Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

    Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на   відповідача.

 Керуючись, ст.ст. 47, 33,  49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

 Позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задовольнити.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислової групи "Рейнфорд"  (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Чкалова, 12, код ЄДРПОУ 33972597) на користь  Приватного підприємства "Зевс" (83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 73, код ЄДРПОУ 31578034)  766 530 (сімсот шістдесят шість тисяч п'ятсот тридцять) грн. 85 коп. –основної заборгованості, 59 132 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто тридцять дві) грн. 76 коп. –пені, 20 248 (двадцять тисяч двісті сорок вісім) грн. 25 коп. - 3% річних, 50 723 (п'ятдесят тисяч сімсот двадцять три) грн. 06 коп. - інфляційні втрати, 8 966 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят шість) грн. 35 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

Видати наказ.

           Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                       І.А.Рудовська

Рішення підписано 18.01.2011 року