Постанова

від 22.03.2011 по справі 33/249-10(1/314-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/249-10(1/314-10)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2011 року                                    Справа №  33/249-10(1/314-10)

          Дніпропетровський          апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді: Крутовських В.І.–доповідач,

             суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Деббіш Г.В.

За участю представників сторін:

від відповідача:  Устименко М.Д., довіреність № б/н  від 10.01.11р.,  представник;

          представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група “Рейнфорд”  на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2010р. у справі № 33/249-10(1/314-10)

за позовом приватного підприємства "Зевс", м. Донецьк

до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група “Рейнфорд”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 864 305 грн. 07 коп.

ВСТАНОВИВ:

         Рішенням господарського суду Дніпропетровської області  від 27.12.2010р. у справі  № 33/249-10(1/314-10) (суддя –Рудовська І.А.) позов приватного підприємства "Зевс" (м. Донецьк) до товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група “Рейнфорд” (м. Дніпропетровськ) про стягнення 864 305 грн. 07 коп. з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задоволено.

           Присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислової групи "Рейнфорд"  на користь  приватного підприємства "Зевс" 766 530 грн. 85 коп. – основної заборгованості, 59 132 грн. 76 коп. – пені, 20 248 грн. 25 коп. - 3% річних, 50 723  грн. 06 коп. інфляційні втрати, 8 966 грн. 35 коп. – державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.       

          Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2010р. у справі  № 33/249-10(1/314-10), товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група “Рейнфорд” звернулось з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати в повному обсязі, посилаючись на порушення норм процесуального права.

          Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2011р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

          22.03.2011р. від позивача надійшли письмове клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника та письмові пояснення по справі.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга –частковому задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

          Як вбачається із матеріалів справи,  01.07.2009р. між приватним підприємством "Зевс" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група “Рейнфорд” (Покупець) був укладений договір поставки № ПР-40488 з протоколом розбіжностей (далі –договір), за умовами якого постачальник (позивач у справі) зобов'язався поставити товар покупцю (відповідач у справі), а покупець прийняти та оплатити товар.

          Відповідно до п. 1.2. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін  товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.  

          Згідно з пунктом 3.1. договору з урахуванням протоколу розбіжностей № 1 від 01.07.2009 року до договору постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки згідно замовлення покупця своїми транспортними засобами і за свій рахунок на умовах DDP згідно Інкотермс 2000.

          Пунктом  3.15. договору з урахуванням протоколу розбіжностей № 1 від 01.07.2009 року до договору встановлено, що постачальник зобов'язаний надати в пункт доставки з кожною поставкою наступні документи: товарну (товаротранспортну) накладну; податкову накладну; в разі повернення товару довіреність на отримання повернення та коригуючи податкову накладну. Датою отримання товару вважається дата отримання всіх необхідних документів.

Оплата за отриманий товар відповідно до п. 6 Додатку № 4 до договору, який є його невід'ємною частиною, проводиться покупцем шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та                ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів та  умов договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити на  користь другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

          Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків.

          Позивач стверджує, що на виконання умов зазначеного договору поставив відповідачу товар на загальну суму 1 270 221 грн. 13 коп., що підтверджується видатковими накладними.

          Відповідач, у свою чергу, свої зобов'язання за договором в частині оплати за товар виконав частково в сумі 490 000 грн., що підтверджується банківськими виписками. Крім того, відповідачем було частково повернуто товар на суму 13 690 грн. 28 коп.

          Відтак, за твердженням позивача, заборгованість відповідача перед позивачем склала 766 530 грн. 85 коп.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить  суд у примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь заборгованість у сумі 766 530 грн. 85 коп., пеню - 59 132 грн. 76 коп., 3% річних - 12 096 грн.47 коп., інфляційні втрати - 26 544 грн. 99 коп., у загальному розмірі 864 305 грн. 07 коп. за договором поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р.

30.09.10р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова група" Рейнфорд" заборгованість у сумі 766 530 грн. 85 коп., пеню - 59 132 грн. 76 коп., 3% річних - 16 021 грн.41 коп., інфляційні втрати - 26 544 грн. 99 коп., у загальному розмірі 868 230 грн. 01 коп. за договором поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р.

09.12.2010р. позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 766 530 грн. 85 коп. –основної заборгованості, пеню - 59 132 грн. 76 коп., 3% річних –20 248 грн.25 коп., інфляційні втрати –50 723 грн. 06 коп. за договором поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р.

Станом на 30.09.2010 року між позивачем та відповідачем проведено звірку взаємних розрахунків, якою відповідачем фактично підтверджено заборгованість в розмірі 504 353  грн. 90 коп. (т. 8 а.с. 115-122).

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування факт поставки позивачем відповідачу товару відповідно до умов договору,  тобто підтвердження факту виникнення у відповідача зобов`язань за договором поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.           Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підтвердженням факту поставки товару та отримання його відповідачем є видаткові, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, підписані та скріплені печатками обох сторін, які містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, надані позивачем видаткові накладні № 13НН28921 від 12.09.2009р. на суму 1639 грн. 56 коп. (т.2, а.с. 128), № 13НН28944 від 08.09.2009р. на суму 941 грн. 04 коп. (т. 2, а.с. 142), № 13НН29496 від 25.09.2009р. на суму 6 200 грн. 28 коп. (т. 8, а.с. 97), № 13НН29435 від 24.09.2009р. на суму 6787 грн. 62 коп. (т. 4, а.с. 98), № 13НН29494 від 25.09.2009р. на суму 6176 грн. 64 грн. (т.4, а.с. 130), на загальну суму  21 745 грн. 14 коп. не можуть бути належними доказами поставки позивачем та прийняття відповідачем товару за договором поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р. Оскільки, вищезазначені видаткові накладні не містять посилання на договір поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р.

Таким чином, на момент розгляду справи основна заборгованість відповідача складає 744 785 грн. 71 коп., яка підтверджена матеріалами справи та докази погашення якої відсутні.

Крім того, у письмових поясненнях, наданих позивачем до суду апеляційної інстанції, позивач визнав, що помилково включив вищезазначені видаткові накладні, які відносяться до інших договорів, в суму позову та визнав, що сума боргу за договором поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р. складає 744 785 грн. 71 коп., та на підставі викладеного провів перерахування нарахованих відповідачу 3% річних, інфляційних втрат та пені.   

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тому є наявними правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № ПР-40488 від 01.07.2009р. в сумі 744 785 грн. 71 коп., які не були сплачені відповідачем.

Крім того, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до                           ст. 546 Цивільного кодексу України  неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.9. договору, в разі прострочення оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочення платежу, пеня складає 57 300 грн. 80 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.

Окрім цього, згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Так, підлягають задоволенню 3 %  річні   в сумі  19 581 грн. 60 коп. та інфляційні втрати у розмірі  48 722  грн. 57  коп.

          Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга –частковому задоволенню.    

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105  Господарського процесуального кодексу України, суд, -         

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова група “Рейнфорд”  -  частково задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2010р. у справі № 33/249-10(1/314-10) змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“ Позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задовольнити частково.

Стягнути товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислової групи "Рейнфорд"  (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Чкалова, 12, код ЄДРПОУ 33972597) на користь  приватного підприємства "Зевс" (83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 73, код ЄДРПОУ 31578034) –  744 785 грн. 71 коп. основної заборгованості, 57 300 грн. 80 коп. – пені, 19 581 грн. 60 коп. - 3% річних, 48 722  грн. 57  коп. - інфляційні втрати, 8703 грн. 90 коп. – державного мита та 229 грн. 10 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

          В решті позову відмовити”.

          Стягнути з  приватного підприємства "Зевс" (83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 73, код ЄДРПОУ 31578034) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислової групи "Рейнфорд"  131 грн. 22 коп. витрат по апеляційній скарзі.

Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий                                                                                 В.І. Крутовських

Суддя                                                                                          А.К. Дмитренко

Суддя                                                                                             А.Є. Прокопенко