Рішення

від 19.01.2011 по справі 32/383-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/383-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.01.11р.

Справа № 32/383-10

За позовом :  Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями                       «НЗ-інвест», м. Дніпропетровськ 

До :Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-інвест», смт. Ювілейне  

Третя особа : Дніпропетровська міська рада  ,  м. Дніпропетровськ

Про : зобов'язання надати згоду   

Суддя Васильєв О.Ю.   

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача: не з'явився  ;

Від відповідача :  Широкий С.В. ( дов. від 01.09.10 р. ) ;

Від третьої особи :  Лазуренко К.О. ( дов. № 7/11-1488 від 30.12.10 р.)

СУТЬ СПОРУ :

    ТОВ з ІІ «НЗ-інвест»(позивач ) звернувся з позовом до ТОВ «АТБ-інвест»(відповідач) про  « зобов'язання ТОВ «АТБ-інвест»надати позивачу нотаріально посвідчену письмову згоду на вилучення із землекористування ТОВ «АТБ-інвест»земельної ділянки загальною площею      2 761 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. Косіора, 1а та посвідченою у Технічній документації певними межами .Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини : у 2007 р. позивач придбав  у фізичних осіб об'єкт нерухомого майна, який знаходиться по вул.Косіора,1 а в м. Дніпропетровську –тобто в межах земельної ділянки , що знаходиться в оренді у ТОВ «АТБ-інвест».У відповідності з вимогами ст.123 ЗКУ позивач розпочав дії , направлені на відведення земельної ділянки , на якій розташований придбаний ним об'єкт нерухомості  ; але відповідач безпідставно відмовляє йому у наданні письмової згоди ( нотаріально засвідченої ) на вилучення частини земельної ділянки

    ТОВ «АТБ-інвест»(відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечує , посилаючись на їх безпідставність , оскільки ст.123 ЗКУ не встановлює обов'язку землекористувача надавати беззаперечну згоду на вилучення у нього земельної ділянки ; відповідно до статуту ТОВ «АТБ-інвест»прийняття такого рішення віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства ( а вони відповідного рішення не приймали ) ; також відповідач не погоджується із запропонованими позивачем межами земельної ділянки (оскільки запропонована до вилучення земельна ділянка значно перевищує площу об'єктів нерухомого майна , придбаних позивачем) .

  Дніпропетровська міська рада  (третя особа) у письмових поясненнях просить суд прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України .

     Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи , господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

          Відповідно до частини 2  статті  124  Конституції  України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно із  частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України  сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України , а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.  Відповідно до вимог ст.12 ГПК України , господарським судам підвідомчі: 1)  справи  у  спорах,  що  виникають  при  укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизації державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;  4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначений ст. 12  ГПК України, разом з тим не є вичерпним, оскільки в силу п. 1 вказаної норми, господарським судам підвідомчі також справи у спорах, що виникають з інших  підстав, ніж ті, що визначені у даному пункті. При цьому, за змістом вказаної норми, господарському суду  підвідомчі саме справи у спорах, перелік яких не є виключним. Приписами ст.16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;  5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

  Дійсно статтею 123 Земельного кодексу України передбачено , що  особа,  зацікавлена в одержанні у  користування  земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.  У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Але ця правова норма не встановлює обов'язку землекористувача надавати беззаперечну згоду особі , зацікавленій в одержанні у  користування  земельної ділянки із земель державної або комунальної власності , на вилучення у нього земельної ділянки . А тому заявлена позивачем вимога про зобов'язання ТОВ                       «АТБ-інвест»надати позивачу нотаріально посвідчену письмову згоду на вилучення із землекористування ТОВ «АТБ-інвест»земельної ділянки загальною площею 2 761 кв.м., розташованої за адресою: м. Дніпропетровськ , вул. Косіора, 1а та посвідченою у Технічній документації певними межами ; не відповідає способам захисту цивільних прав - оскільки  позивач фактично просить суд перебрати на себе повноваження землевпорядної організації та органу місцевого самоврядування та прийняти рішення про визначення зовнішніх меж ,а відповідно і площі земельної ділянки , що в подальшому може бути надана позивачу в користування.

  Дійшовши   висновку  , що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав ,суд повинен відмовити у позові , а не припинити провадження у справі за її непідвідомчістю суду . Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладено в його постановах від 13.07.04 р. зі справи № 10/732 та від 14.12.04 р. зі справи № 6/11 .Даний висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі.

  На підставі вищезазначеного , керуючись вимогами ст.124  Конституції  України ; ст.16 Цивільного кодексу України ; ст.ст.49,82-85 ГПК України , господарський суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі , судові витрати покласти на позивача.

Суддя                                                                                                    Васильєв О.Ю.