Постанова

від 10.01.2011 по справі 2а-14367/10/8/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2011 р.

Справа №2а-14367/10/8/0170

(10:40 год.)                                                                м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді  Кушнової А.О. , при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим          

до   Бахчисарайського районного споживчого товариства     в особі Госпрозрахункового  відокремленого підрозділу №27         

про стягнення

за участю сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Суть спору:

Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Бахчисарайського районного споживчого товариства в особі Госпрозрахункового відокремленого підрозділу № 27 про стягнення з відповідача заборгованості по штрафним санкціям у сумі 470,26 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність (а.с.54).

Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, день та час його проведення повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією (а.с.50).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Госпрозрахунковий відокремлений підрозділ № 27 є структурним підрозділом Бахчисарайського районного споживчого товариства без права юридичної особи, зареєстрований 28.07.1999 р. рішенням № 021-12/694 ідентифікаційний код 25631055, що підтверджується довідкою відділу статистики в Бахчисарайському р-ні (а.с. 17) та Положенням відповідача 1999 року, затвердженого Бахчисарайським районним споживчим товариством (а.с. 18-20).

ДПІ в Бахчисарайському р-ні АР Крим 22.04.2009 р. була проведена невиїзна документальна перевірка Госпрозрахункового відокремленого підрозділу № 27 з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за довідкою про зміну задекларованих сум в зв'язку помилкою № 1143 від 29.01.2002 р.

Перевіркою встановлено порушення п.п.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 р., а саме несвоєчасну сплату податку на додану вартість відповідачем, про що складено Акт № 49/1502/25631055 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. За висновками даного акту ДПІ в Бахчисарайському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000561502/0 від 28.04.2009 р. (а.с. 15), яким до відповідача застосовані штрафні санкції у розмірі 50 % узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченого з затримкою, у сумі 470,26 грн. на підставі п.п.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". З розрахунку штрафних санкцій (а.с. 14), що є додатком до вказаного акту перевірки згідно довідки про зміну задекларованих сум в зв'язку з помилкою № 1143 від 29.01.2002 р. слідує, що датою нарахування задекларованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 940,52 грн. є 29.01.2002 р., а датою сплати - 20.03.2009 р. Позивачем розраховано суму штрафних санкцій у розмірі 470,26 грн. від суми податкового боргу 940,52 грн., сплаченого відповідачем  із затримкою на 2607 календарних днів.

Вирішуючи питання про порушення відповідачем законодавчих норм, що регулюють порядок сплати податкового зобов'язання, суд встановив наступне.

Згідно п. 5.3.1. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000р., що діяв на час проведення перевірки, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, яка подається за базовий податковий (звітний) період.

Податковою декларацією визнається документ, що подається платником податків до контролюючого органу, у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (п.1.11. ст. 1 Закону України № 2181).

Оскільки податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом № 2181 або іншими законами України (п.1.2. ст. 1), то його несвоєчасна сплата визнається як податковий борг (п.1.3. ст.1), відсоток від якого справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами у якості штрафних санкцій (п.1.5. ст.1).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, наданого позивачем (а.с. 14), кількість днів затримки при сплаті відповідачем простроченого податкового зобов'язання з податку на додану вартість складає 2607 календарних днів.

З'ясовуючи питання про відповідальність за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань, суд виходив з такого.

Згідно Закону № 2181 п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналізуючи положення п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України № 2181, суд виходить з того, що законодавець пов'язує настання відповідальності платника податків при затримці сплати узгодженого податкового зобов'язання саме зі сплатою платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання, відтак сплив строків давності відповідальності платника податку в цьому випадку пов'язаний із датою сплати відповідачем податкового зобов'язання, якою є 20.03.2009 року.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» № 509 від 04.12.1990 р. зі змінами і доповненнями державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують функції зі здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів. Приймаючи до уваги набрання чинності Податковим Кодексом України №  2755 від 02.12.10 р. на момент розгляду справи, суд встановив, що органи державної податкової служби є контролюючими органами (п. 41.1.1. ст. 41 ПК України) та мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції (п. 20.1.28. ст. 20 ПК України).

Оскільки відповідно до розділу 20, підрозділу 10 п. 10 ПК України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу, а Закон № 2181, на підставі якого було прийняте рішення про застосування штрафних санкцій до відповідача, втратив чинність з 01.01.2011 р. на підставі Закону України від 02.12.2010 року № 2756 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового Кодексу України», суд вважає за можливе звернутися до відповідних положень ПК України при вирішенні справи по суті в частині, що стосується права податкового органу звертатися до суду з вимогою про стягнення податкового боргу.

Такий підхід зумовлений тим, що і правопорушення, і проведення перевірки зі складанням акту та винесенням податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій відбувалися на час дії Закону України № 2181, відтак первинним завданням суду є встановлення правомочності позивача звернутися до суду з позовними вимогами на момент розгляду справи. Прийняття ж рішення по справі повинне відбуватися за тими нормами закону, на підставі яких було прийняте податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій з урахуванням норм ПК України в частині, що стосується права податкового органа звертатися до суду з вимогою про стягнення податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України № 436 від 16.01.2003р. суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Частиною 2 цієї статті встановлено, що суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку, а також мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи (ч.5 ст.55).

Положенням госпрозрахункового відокремленого підрозділу № 27 (а.с. 19) зазначено, що воно створене Бахчисарайським районним споживчим товариством (ідентифікаційний код 01757320, зареєстроване Бахчисарайською райдержадміністрацією АР Крим 02.11.1998 року за № 1123105002000003, Свідоцтво серії А 00 № 570725 - а.с. 22), не є юридичною особою та повинне сплачувати податки та збори. Таке зобов'язання міститься також у п.1.1. Закону № 2181, який визнає відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, у якості платників податків. Слід зауважити, що у разі недотримання вимог законодавства відокремленим підрозділом юридичної особи відповідальність несе юридична особа, до складу якої він входить, що підтверджується ст.ст. 55, 216-218 ГК України, а також п.п.47.1.1. ст. 47 ПК України.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України відповідачем не надано жодних заперечень щодо несвоєчасної сплати податку, що підтверджено розрахунком штрафних санкцій, наданим ДПІ в Бахчисарайському районі АРК та наявним в матеріалах справи.

Всебічно дослідивши всі обставини справи, проаналізувавши та врахувавши відповідні зміни в податковому законодавстві України, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що мають бути задоволені судом.

Керуючись ст. 160-163 КАС України суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Бахчисарайського районного споживчого товариства в особі Госпрозрахункового відокремленого підрозділу № 27 суму податкового боргу у розмірі 470,26 грн. з податку на додану вартість (код платежу 14010100) у дохід державного бюджету на р/р 31112029700048 ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь МФО 824026 ЄДРПОУ 34741000.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд  через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.  

Суддя                                                                Кушнова А.О.