Рішення

від 14.01.2011 по справі 58/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  58/164

14.01.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна Група “Конкорд”

до

Фізичної особи підприємця  ОСОБА_1

про

стягнення 2522,65 грн.

                                                                                   Суддя: О.Є. Блажівська

Представники сторін:

Від позивача Качмазов Р.М.

Від відповідача не з‘явився

          ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельна Група “Конкорд” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1  про стягнення 1 690,78 грн. основного боргу, 13,86 грн. 3 % річних, 69,31 грн. інфляційних витрат, 72,54 грн. пені, 338,16 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2010 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 03.12.2010 р.

03.12.2010 року судове засідання не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 р. розгляд справи призначено на 22.12.2010 р.

У судовому засіданні 22.12.2010 р. розгляд справи відкладався на 14.01.2011 р.          

У судове засідання 14.01.2011 р. з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.  

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.01.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника,всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

          ВСТАНОВИВ

30 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельна Група “Конкорд” (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір постачання № 30/07/02-2009 (надалі - договір), відповідно до якого постачальник зобов’язався в порядку та на умовах визначених цим договором, поставити (передати у власність) покупця товар, а покупець зобов’язався в порядку та на умовах визначених цим договором, прийняти і оплатити його.

Відповідно до п. 3.2 договору постачання товару здійснюється зі складу постачальника, визначених в накладній за рахунок постачальника.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання договору позивач відповідно до видаткових накладних: № КН-0008862 від 15.06.2010 р., № КН-0011100 від 27.07.2010 р., № КН-0012076 від и13.08.2010 р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 1 690,78 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору розрахунки за цим договором проводяться у безготівковому порядку протягом 14 днів з моменту отримання покупцем товару.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте, відповідач у передбачені строки розрахунок за отриманий товар не здійснив, а тому його борг перед позивачем склав 1 690,78 грн.    

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 1 690,78 грн. за договором від 30.07.2009 р. № 30/07/02-2009 документально підтверджується, відповідачем спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 13,86 грн. 3 % річних, 69,31 грн. інфляційних витрат, 72,54 грн. пені, 338,16 грн. штрафу.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі порушення строків оплати поставленого товару, встановлених цим договором, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.3 договору за порушення умов цього договору винна сторона сплачує штраф в розмірі 20 % від загальної вартості товару.  

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами договору відповідальність у вигляді пені передбачена за прострочення платежу, а відповідальність у вигляді штрафу передбачена за порушення умов цього договору.

Проте, позивач просить стягнути штраф саме за порушення умов цього договору у вигляді порушення строків оплати поставленого товару.

Таким чином, додаткова відповідальність щодо застосування до відповідача неустойки у вигляді штрафу є незаконною та необґрунтованою, а відповідно задоволенню не підлягає.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду розмір пені складає 64,99 грн., 3 % річних –12,54 грн., інфляційних витрат –71,03 грн. (нарахованих на суму 522,08 грн. з 30.07.2010 р. по 11.11.2010 р., на суму 520,10 грн. з 11.08.2010 р. по 11.11.2010 р. та на суму 648,60 грн. з 28.08.2010 р. по 11.11.2010 р.).

Разом з тим, враховуючи положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд не може виходити за межі позовних вимог за відсутності на те клопотання заінтересованої сторони, судом задовольняється 64,99 грн. пені та 12,54 грн. 3 % річних за розрахунком суду, та 69,31 грн. інфляційних витрат за розрахунком позивача.

          Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

            В И Р І Ш И В:

                 1.  Позов задовольнити частково.

                  2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця  ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна Група “Конкорд” (Київська обл., смт. Глеваха, вул. Новий Шлях, 45, код ЄДРПОУ 33648789), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1 690,78 грн. (одну тисячу шістсот дев’яносто гривень 78 коп.) боргу,  64,99 грн. (шістдесят чотири гривні 99 коп.) пені, 12,54 грн. (дванадцять гривень 54 коп.) 3 % річних, 69,31 грн. (шістдесят дев’ять гривень 31 коп.)  інфляційних витрат, 85,80 грн. (вісімдесят п’ять гривень 80 коп.) державного мита, 198,51 грн. (сто дев’яносто вісім гривень 51 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                4.  В іншій частині позову відмовити.   

                 3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

                  5.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                                  О.Є. Блажівська

ДПовне рішення складено: 20.01.2011