Постанова

від 18.01.2011 по справі 2/70-1162

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

18.01.11                                                                                           Справа  № 2/70-1162

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді –Гнатюк Г.М.

суддів          - Кравчук Н.М.

          - Мурська Х.В.

Розглянувши апеляційну скаргу  Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м.Тернопіль від 20.10.2010р. №1-1/3440 та апеляційне подання прокуратури Бучацького району Тернопільської області, м.Бучач від 21.10.2010р. №27-2387вих.-10

на  рішення  господарського  суду Тернопільської області  від 12.10.2010р.

у справі  №2/70-1162

за  позовом    Прокурора Бучацького району в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України, м.Київ  в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м.Тернопіль та в особі Миколаївської сільської ради, с.Миколаївка, Бучацького району, Тернопільської області

до відповідача: Приватного підприємства «Золотопотіцьке», смт.Золотий Потік, Бучацького району

про відшкодування 34010грн. шкоди.

та за зустрічним позовом: Приватного підприємства «Золотопотіцьке», смт.Золотий Потік, Бучацького району

до відповідача: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м.Тернопіль

про визнання недійсним акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 30.03.2010р.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. –прокурор відділу

від позивача 1: Сушко А.С. - представник

від позивача 2: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Прокурору та представнику позивача роз’яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Представники позивача-2 та відповідача  в судове засідання 18.01.2011р. не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. розгляд справи відкладено колегією суддів у складі: головуючого судді  Гнатюк Г.М., суддів Кравчук Н.М. та Мирутенко О.Л.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2011р. в склад колегії замість  судді  Мирутенка О.Л. введено суддю Мурську Х.В.

Встановив :

Рішенням  господарського суду Тернопільської області  від 12.10.2010р. у справі №2/70-1162 (суддя Колубаєва В.О.) в задоволенні первісного позову прокурора Бучацького району про стягнення з Приватного підприємства «Золотопотіцьке»34 010 грн. заподіяних державі збитків внаслідок незаконного розорення земельної ділянки площею 1,7005 га, яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дністер на території Миколаївської сільської ради та в задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства «Золотопотіцьке»про визнання недійсним акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 30.03.2010р. відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги прокурора документально не підтверджені та не можуть слугувати підставою для задоволення позовних вимог, натомість вимоги відповідача за зустрічним позовом про визнання недійсним акта перевірки дотримання природоохоронного законодавства не ґрунтуються на чинному законодавстві, так як такий акт не є рішенням органу державної влади, а тому не може бути визнаний недійсним  в порядку ст.20,249 ГК України.

З даним рішенням суду не погодилися Державна екологічної інспекції у Тернопільській області та прокуратура Бучацького району Тернопільської області і оскаржили його в апеляційному порядку оскільки вважають, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права так як, господарський суд Тернопільської області неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та не застосував ті норми матеріального права, які підлягали застосуванню.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 14.12.2010р. (вх.№13024 від 14.12.2010р.) та в судовому засіданні 14.12.2010р. представник Приватного підприємства «Золотопотіцьке»спростовував доводи скаржників та зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просив апеляційну скаргу та апеляційне подання залишити без задоволення, а  оскаржуване рішення залишити без змін.

На адресу суду поступили письмові пояснення по суті спору від Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 14.12.2010р. №2506/07-2/10 (вх.№13128 від 17.12.2010р.) та від Миколаївської сільської ради від 16.12.2010р. №317 (вх.№13186 від 20.12.2010р.), в яких зазначається про необхідність скасування  рішення господарського суду Тернопільської області у даній справі та прохання розгляд справи здійснювати за відсутності їх представників.

До суду поступило також заперечення Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №1-1/200 від 17.01.2011р. (вх.№416 від 18.01.2011р.)  проти відзиву Приватного підприємства «Золотопотіцьке»на апеляційну скаргу.

Крім цього, Приватне підприємство «Золотопотіцьке»надіслало на адресу суду клопотання від 12.01.2011р. про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання 18.01.2011р.  

Враховуючи клопотання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та Миколаївської сільської ради про розгляд справи за відсутності їх представників, а також те, що пояснення представників відповідача були заслухані в судовому засіданні 14.12.2010р., колегія суддів вважає за можливе  розглянути справу за їх відсутності, оскільки ухвалою суду від 14.12.2010р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд. При цьому, надіслане на адресу суду клопотання   Приватного підприємства «Золотопотіцьке»(вх.№380 від 17.01.2011р.) про відкладення розгляду справи, колегією суддів відхиляється, як безпідставне та таке, яке свідчить про те, що відповідач недобросовісно користується наданими йому процесуальними правами, що призводить до затягування розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, апеляційне подання,  оцінивши докази, заслухавши пояснення прокурора, представника Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та відповідача,  колегія суддів прийшла до висновку, що рішення  господарського суду Тернопільської області від 12.10.2010р. у справі №2/70-1162 слід частково скасувати,  враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи,  Прокурор Бучацького району Тернопільської області звернувся з позовом до господарського суду Тернопільської області  в інтересах держави в особі  Міністерства екології та природних ресурсів України, м.Київ  в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м.Тернопіль та в особі Миколаївської сільської ради, с.Миколаївка, Бучацького району про стягнення  з Приватного підприємства «Золотопотіцьке»34 010 грн. заподіяних державі збитків внаслідок незаконного розорення земельної ділянки площею 1,7005 га, яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дністер на території Миколаївської сільської ради і входить до складу регіонального ландшафтного парку "Дністровський каньйон".

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що 30 березня 2010 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Тернопільській області Легким І.Ю. проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Приватним підприємством «Золотопотіцьке», в результаті проведення якої виявлено порушення правил охорони та використання територій природно-заповідного фонду, а саме: ст. 9, 23, 24 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Як вбачається з Акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 30 березня 2010р., підписаного зі сторони відповідача директором Приватного підприємства «Золотопотіцьке»Сличенюком М.Я., юрисконсультом підприємства Костишин Н.І. та Миколаївським сільським головою Поврозник Ю.З. без зауважень, Приватним підприємством «Золотопотіцьке»здійснено розорювання прибережної захисної смуги річки Дністер на площі 1,7005 га на території Миколаївської сільської ради Бучацького району Тернопільської області, яка входить до складу регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон».

Крім цього, 30 березня 2010 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Легким І.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення № 004701 на інженера-механіка Приватного підприємства «Золотопотіцьке»ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення, відповідальність за яке передбачене ст. 91 КУпАП. Даний протокол підписаний інженером-механіком Приватного підприємства «Золотопотіцьке»ОСОБА_1, із зазначенням, що він помилково розорав земельну ділянку, яка входить до складу регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон».

Згідно ст. 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд»регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Згідно ст. З Закону України «Про природно-заповідний фонд»до природно-заповідного фонду належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.

Відповідно до ст. 7 даного Закону землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд»порушення законодавства про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну  або кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у: порушенні вимог щодо використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду; псуванні, пошкодженні чи знищенні природних комплексів територій та об'єктів природно-заповідного фонду та зарезервованих для включення до його складу.

Як вбачається з матеріалів справи, Державний ландшафтний парк «Дністровський каньйон»створено рішенням Тернопільського облвиконкому від 29 листопада 1990року № 273 «Про часткові зміни і доповнення до рішення облвиконкому від 30.08.1990 р. № 191 «Про створення державного природного національного парку «Дністровський каньйон»і поліпшення туризму в області». Тернопільським виконком обласної Ради народних депутатів 09.01.1991р.  затверджено Положення «Про державний природний ландшафтний парк «Дністровський каньйон», яким зокрема визначено межі природного парку.

          Зважаючи на вищенаведене,а також на лист Управління Держкомзему у Бучацькому районі № 04/6-08/945 від 20.09.2010р. із картосхемою регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон». Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області від 20.09.2010 р., від 11.10.2010 р. № 2-1/4432 судом першої інстанції вірно встановлено, що розорана земельна ділянка на території Миколаївської сільської ради Бучацького району в межах прибережної захисної смуги річки Дністер входить до складу регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон». При цьому встановлено, що дана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду.

У відповідності до вимог ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Статтею 61 Земельного кодексу України визначено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво.

Згідно ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і заліснення), а також садівництво та городництво.

У своїх поясненнях та відзиві на апеляційну скаргу, відповідач стверджує, що землю прибережної захисної смуги вздовж річки Дністер він розорав помилково. При виявленні порушення меж, господарством було терміново вжито заходів та проведено залуження ділянки шляхом засіву трав.

Однак, як вбачається з акту  обстеження земельної ділянки, складеного 06.10.2010 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Легким І.Ю., що на земельній ділянці площею 1,7005 га, яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги р. Дністер на території Миколаївської сільської ради Бучацького району та входить до складу регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон» ростуть бур'яни, після оранки на даній земельній ділянці інші сільськогосподарські заходи не проводилися, залуження не проводилося. Обстеження проводилося в присутності Миколаївського сільського голови Поврозника Ю.З. та землевпорядника Миколаївської сільської ради Мотрука Т.М., якими підписано даний акт. Крім цього, в підтвердження даних обставин, Миколаївською сільською радою видано довідку № вих. 235 від 06.10.2010 р. в якій підтверджується той факт що залуження зазначеної земельної ділянки не проводилося та зроблені відповідні фотографії. (а.с.114,115) Відповідачем інші докази, які б спростовували наведене не надані.

У відповідності до ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно  до законодавства  повинні бути підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на ту обставину, що Приватним підприємством «Золотопотіцьке»жодним чином не обґрунтовано  та документально не підтверджено факту проведення залуження розореної ним земельної ділянки, колегія суддів не може погодитися з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення завданої шкоди.

Згідно ст. 65 Закону України «Про природно-заповідний фонд»розміри шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про природно-заповідний фонд, визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться відповідно до цього Закону, та спеціальних такс, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998р. № 521 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України»затверджено такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної природним комплексам територій та об'єктів природно-заповідного фонду юридичними і фізичними особами внаслідок: знищення або пошкодження трав'яного покриву.

Відповідно до примітки 2 додатку 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 квітня 1998р. № 521 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природного - заповідного фонду України»відшкодування за пошкодження земель у межах природного - заповідного фонду шляхом забруднення хімічними речовинами, паливно-мастильними          матеріалами,          промисловими, сільськогосподарськими та комунально - побутовими стоками і відходами, незаконного розорювання, заліснення, зміни гідрологічного режиму (затоплення, осушення), підпалу, дій, що призвели до ерозії ґрунту, нараховується з розрахунку 20 тис, гривень за один гектар пошкоджених угідь.

У відповідності до вищезазначених нормативних актів, позивачем здійснено розрахунок, відповідно до якого розмір завданої шкоди, внаслідок незаконного розорення земельної ділянки становить 34010грн.

Зважаючи на те, що відповідачем визнано факт незаконного розорення земельної ділянки площею 1,7005 га, яка знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дністер на території Миколаївської сільської ради, а також відсутність документального підтвердження проведення ним залуження цих земельних ділянок, колегія суддів погоджується з доводами скаржників про стягнення з Приватного підприємства «Золотопотіцьке»34010грн. завданої ним шкоди, у зв’язку з чим, в цій частині рішення господарського суду Тернопільської області слід скасувати.

Щодо вимог Приватного підприємства «Золотопотіцьке»про визнання недійсним акту перевірки дотримання природоохоронного законодавства Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 30.03.2010р. за зустрічним позовом, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для їх задоволення, оскільки даний акт не являється  актом  органу державної влади чи місцевого самоврядування, який може бути визнаний недійсним  в порядку ст.20,249 ГК України.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд неповно дослідив усі обставини справи, та відповідно прийшов до невірного висновку про безпідставність вимог прокурора за первісним позовом, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду в цій частині.

Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанціях, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

1.          Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та апеляційне подання прокуратури Бучацького району Тернопільської області задоволити частково.

2.          Рішення господарського суду Тернопільської області від 12.10.2010р. у справі №2/70-1162 частково скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задоволити повністю. Стягнути в дохід місцевого бюджету Миколаївської

сільської ради Бучацького району Тернопільської області р/р 33119331700078, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 23588195, в УДК у Бучацькому районі, МФО 838012 з Приватного підприємства «Золотопотіцьке» 34010грн. шкоди, завданої державі внаслідок незаконного розорювання земель в межах природно-заповідного фонду.

В решті рішення залишити без змін.

3.          Постанова  набирає законної сили з дня її прийняття та  може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.          Матеріали справи повернути в господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя                                                            Гнатюк Г.М.

Суддя                                                                                Кравчук Н.М.

Суддя                                                                                Мурська Х.В.

Повний текст постанови

виготовлено 21.01.2011р.