Постанова

від 20.01.2011 по справі 8/101-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/101-38

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

20.01.11                                                                                           Справа  № 8/101-38

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                                Кузя В.Л.

суддів          Юркевича М.В.

Желіка М.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-російського підприємства «Універсалснаб»ЛТД від 26.11.2010 р. за вих. № 11/4

на рішення Господарського суду Волинської області  від 17.11.2010 р.

у справі № 8/101-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка для бізнесу», м. Львів

до відповідача Українсько-російського підприємства «Універсалснаб»ЛТД, м. Луцьк

про стягнення 39 083,20 грн.  

за участю представників:

від позивача  не з'явився;

від відповідача –Колтонюк Ю.В. –представник.

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 17.11.2010 р. у справі № 8/101-38 позов задоволено, стягнуто з Українсько-російського підприємства «Універсалснаб»ЛТД на користь ТОВ «Техніка для бізнесу»39 083,20 грн. коштів, сплачених у вигляді передоплати, 390,83 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 39 710,03 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Українсько-російське підприємство «Універсалснаб» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2010 р. у справі № 8/101-38 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Скаржник зазначає про те, що банківська виписка, на підставі якої виникли відносини між сторонами, є документом, який фіксує рух грошових коштів, а не документом, який може породжувати будь-які цивільні права та обов'язки, а тому посилання суду на норми Цивільного кодексу України, які регулюють договірні відносини є безпідставними. Також скаржник вказує на те, що основною статутною діяльністю відповідача є виконання робіт, поставку товару він не здійснює.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду. Крім того, позивач у відзиві зазначив про можливість розгляду апеляційної скарги без його участі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2010 р. у справі № 8/101-38 відсутні, з огляду на наступне:

З матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2007 року ТОВ «Техніка для бізнесу»перерахувало на рахунок Українсько-російського підприємства «Універсалснаб»ЛТД кошти в розмірі 39 083,20 грн. згідно з наявною в матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку позивача від 15.07.2007 року з призначенням платежу: оплата за котли згідно рахунку б/н (а.с. 7).

Позивач листом від 26.09.2008 р. надсилав на адресу відповідача вимогу про повернення коштів в розмірі 39 083,20 грн. (а.с. 8). Також, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем надсилалися такі вимоги (а.с. 63,64,65).

Проте, на ці вимоги позивача відповідач товар не передав, отримані кошти не повернув.

З метою захисту порушеного права, ТОВ «Техніка для бізнесу»14.10.2010 року звернулося з позовом до Господарського суду Волинської області про стягнення з Українсько-російського підприємства «Універсалснаб»ЛТД 39 083,20 грн., оскільки відповідач на момент подання позову поставку товару (котлів) не здійснив, а виконання зобов'язання по поставці цього товару для позивача втратило інтерес.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а  також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Українсько-російське підприємство «Універсалснаб»ЛТД, оскаржуючи рішення місцевого господарського суду, мотивує свої доводи тим, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини, а основною статутною діяльністю відповідача є виконання робіт, зокрема, монтажних, а не поставка товару.

Однак, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду не може погодитися з такою позицією відповідача, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивач вчинив одностронній правочин –перерахував відповідачу кошти як оплату за котли.

Факт отримання коштів на суму 39 083,20 грн. відповідачем не заперечується, зокрема даний факт був підтверджений представником відповідача у судовому засіданні.

Отже, отримавши грошові кошти, які мали визначене призначення, відповідач погодився з правомірністю дій позивача та підставністю отримання цих коштів, оскільки їх позивачу як безпідставно отримані –не повернув. Таким чином, між сторонами виникли зобов'язання, що пов'язані із вчиненням певних дій.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, вимоги позивача про повернення коштів в розмірі були залишені відповідачем без належного реагування, як і залишилося невиконаним не заперечене ним ним зобов'язання по передачі обумовленого товару (котлів) покупцеві (позивач у справі).

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочки боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він має можливість відмовитись від прийняття виконання зобов'язання. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до розділу 2 Статуту відповідача (а.с. 17) однією із видів діяльності товариства, крім виконання монтажних робіт, всупереч доводам скаржника, є оптова, комісійна та роздрібна торгівля різними видами товарів, а також монтаж системи опалення. А відповідно до норм цивільного права підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 33  ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ч. 1 ст. 32 ГПК України).

Матеріали справи належних доказів в спростування доводів позивача не містять, відповідачем таких не надано, у зв'язку з чим вимоги про повернення суми передоплати в розмірі 39 083,20 грн. через невиконання відповідачем зобов'язання визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відповідність рішення Господарського суду Волинської області  законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відтак, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду Волинської області від 17.11.2010 р. у справі № 8/101-38 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.          Судові витрати покласти на скаржника.

3.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.          Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                           Кузь В.Л.

Суддя                                                                                                 Юркевич М.В.

Суддя                                                                                                 Желік М.Б.