Рішення

від 19.09.2006 по справі 11/291-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/291-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2006 р.                                                            Справа № 11/291-06

вх. № 8677/4-11

Суддя господарського суду Черленяк М.І. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Лелюк В.В.  відповідача -  Середенко Р.В.

розглянувши справу за позовом Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" м. Харків  

до  Харківська міська рада економічної безпеки, м. Харків  

про визнання договору недійсним та виселення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить розірвати договір № 71 від 02.01.2001 року, укладений між сторонами та виселити відповідача із об'єкту оренди. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, відповідач ухиляється від укладення нового договору оренди із визначенням орендної плати на підставі Рішення Харківської обласної ради від 31.01.2006 року.

Відповідач позов не визнав, надав відзив на позов, в якому вказує, що відсутні правові підстави для дострокового розірвання договору оренди, оскільки він як орендар належним чином виконує умови договору оренди.

02.08.2006 року позивач надав суду уточнення до позовної заяви, в яких замість раніш заявлених вимог просить визнати недійсним правочин у формі договору оренди нежитлового приміщення з бюджетною установою № 71 від 02.01.2001 року, як такий, що вчинений під впливом помилки, відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України та виселити відповідача із приміщень.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2006 року прийнята до провадження заява позивача та продовжено розгляд справи з її  урахуванням.

В подальшому позивач заявою від 03.08.2006 року доповнив позовні вимоги також вимогою про передачу приміщень позивачеві. Завою від 07.09.2006 року уточнюючи позовні вимоги просить визнати недійсною угоду у формі договору оренди, яка укладена під впливом помилки на підставі статті 56 Цивільного кодексу УРСР.

Зважаючи на те, що позивач має право до прийняття рішення по справі уточнити позовні вимоги, суд приймає вказані заяви до провадження та продовжує розгляд справи з їх урахуванням.

Представник відповідача проти уточнених вимог заперечує з мотивів, вказаних у відзиві на позов. Зокрема посилається на те, що позивач недовів наявність помилки при укладенні договору. Також надав заяву про застосування позовної давності до вимог позивача.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.

02 січня 2001 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення з бюджетною установою. Відповідно до умов вказаного договору орендодавець передав орендареві в оренду нежитлове приміщення корисною площею 52,25 кв.м., загальною площею 75,8 кв.м., кімнати № 633 в 6 під'їзді на 7 поверсі за адресою: М. Харків, пл. Свободи, 5 Будинок Держпром. Договір укладено до 31.12.2001 року. В подальшому додатковими угодами від 02.01.2002 року № 71/3 та від 22.04.2003 року № 71/6 договір продовжено до 31.12.2002 року та 01.01.2003 року відповідно. Додатковою угодою від 17.12.2004 року № 71/10 термін дії договору продовжено до 29.12.2005 року. В зв'язку з відсутністю заяви сторін про припинення дії договору, договір продовжено на то самий термін та  договір є чинним до 29.12.2006 року.

Відповідно до п. 3.1. розмір орендної плати за приміщення визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 року та складає 1 гривню. Крім орендної плати орендар відшкодовує орендодавцю пропорційно загальної площі орендованого приміщення, суми витрат на утримання орендованого майна (комунальні послуги, експлуатаційні витрати у сумі 10, 59 за кв. м. (п. 3.2. договору). В подальшому в період дії договору сторони додатковими угодами змінювали розмір витрат на утримання орендованого майна та останньою додатковою угодою від 18.10.2005 року № 71/12 встановили розмір на рівні 18,41 грн. за кв. м.

Позивач стверджує, що договір оренди з відповідачем укладений під впливом помилки, яка стосується розміру орендної плати та помилково для відповідача встановлена орендна плата у сумі 1 гривня на рік, як для бюджетної організації, що фінансується з обласного чи міського бюджету.

Судом встановлено, що на момент укладення договору оренди, орендар надав орендодавцеві всі необхідні документи, які свідчать про його статус та джерела фінансування. Зокрема був наданий статут, який доданий позивачем при подачі позову до суду, відповідно до якого Харківська міська рада економічної безпеки (відповідач по справі) є громадською організацією та її діяльність не фінансується із обласного або місцевого бюджету. Про такі обставини, позивачеві як орендодавцеві повинно було бути відомо під час укладення договору оренди. Проте на протязі 5 років договірних відносин, позивач не звертав уваги на статус орендаря, маючи всю необхідну інформацію про нього.

Такі обставини, дають підстави суду дійти висновку, що позивач не довів, що він діяв при укладенні договору під впливом помилки, оскільки відповідач не приховував свого статусу, надав достовірну інформацію про себе,  про джерела фінансування та сторони укладаючи договір визначили суму орендної плати, яка є договірною.  

Оскільки у орендодавця були всі статутні документи орендаря, він міг дізнатися про свої порушені права,  з моменту укладення договору. Проте на протязі більш ніж 5 років не скористався своїм право на звернення до суду з вимогою про визнання договору недійним з підстав невідповідності його законодавству, що є підставою відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України для відмови у позові, оскільки про застосування позовної давності зроблена заява відповідача.

При таких обставинах, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -  

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Суддя                                                                                            Черленяк М.І.

Справа 11/291-06