Рішення

від 14.12.2010 по справі 10/241-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/241-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                              тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2010 р.                                                                          Справа № 10/241-10

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                             Привалова А.І.

при секретарі                                                                         Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/241-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРВАС-УНІВЕРСАЛ»,

                    м. Київ;

до                 приватного підприємства «Промукрметал», м. Київ;

про              визнання права власності

Представники сторін:

від позивача:          Крижанівська О.О., довіреність від 08.11.2010р. б/н;

від відповідача:     Скрекотень О.В., довіреність від 15.11.2010р. б/н.

обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «ЮРВАС-УНІВЕРСАЛ»(надалі –позивач) з позовом до приватного підприємства «Промукрметал»(надалі –відповідач) про визнання права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 9.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.05.2010р. між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна - офісно-складських приміщень, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 3. Вказаний договір купівлі-продажу сторонами нотаріально посвідчено не було. На підставі даного договору відповідачем було направлено позивачеві претензію про неналежне виконання умов договору купівлі-продажу від 17.05.2010 р. з вимогою передати відповідачеві оригінали правовстановлюючих документів на придбане майно. На думку позивача укладений 17.05.2010 р. договір купівлі-продажу нерухомого майна є нікчемним, а вимоги відповідача –безпідставними та такими, що оспорюють право власності позивача на нерухоме майно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2010р. порушено провадження у справі № 10/241-10, розгляд справи призначено на 18.11.2010р.

Присутній у судовому засіданні 18.11.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача через канцелярію суду та у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову з тих підстав, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2010р. є дійсним та таким, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України. Відповідач також зазначав у своєму відзиві, що згідно з умовами договору купівлі-продажу до нього перейшло право власності на нерухоме майно, яке стало предметом договору.

У судовому засіданні 18.11.2010р. позивачем було заявлено клопотання про врахування питань та визначення судового експерта для проведення судової будівельно-технічної експертизи, в якому позивач просив суд призначити судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо встановлення факту відповідності самочинно побудованих та реконструйованих нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 9, вимогам Державних будівельних норм і правил (ДБН), нормам пожежної безпеки, санітарним і екологічним нормам, нормам охорони праці. Проведення судової експертизи позивач просив доручити товариству з обмеженою відповідальністю «Українська агенція судових експертиз».

Ухвалою від 18.11.2010р. суд задовольнив клопотання позивача та на підставі ст. 41 ГПК України призначив у даній справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив товариству з обмеженою відповідальністю «Українська агенція судових експертиз», атестованому судовому експертові Непоп Олені Мансурівні. При цьому відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України на час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.

Ухвалою від 08.12.2010р., на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України, господарським судом Київської області було поновлено провадження у справі № 10/241-10, оскільки на адресу суду надійшов висновок № 10/10 судової будівельно-технічної експертизи від 17.03.2010р., та призначено судове засідання на 14.12.2010 р.

10.12.2010р. через канцелярію господарського суду від позивача, в порядку ст. 22 ГПК України, надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій уточнено площі спірних об'єктів нерухомого майна, а саме: адмінбудівля площею 32,4 кв. м. (літ. «А»); склад площею 106,0 кв. м. (літ. «Б»); склад площею 606,4 кв. м. (літ. «В»); навіс площею 172,2 кв. м. (літ. «В1»); склад площею 117,0 кв. м. (літ. «Г»); склад площею 51,3 кв. м. (літ. «Д»); склад площею 120,1 кв. м. (літ. «Є»); прибудову площею 4,4 кв. м. (літ. «є»); склад площею 312,7 кв. м. (літ. «Ж»).

Зокрема, позивачем зазначено, що у позовній заяві ним було помилково вказано зовнішні площі приміщень, у той час, як бюро технічної інвентаризації проводять реєстрацію прав власності на підставі внутрішніх площ споруд та приміщень.

Присутній у судовому засіданні 14.12.2010р. представник позивача позовні вимоги отримав та просив їх задовольнити з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував із підстав, зазначених у відзиві на позов.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем за Договором № 217 купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.07.2000р., укладеним з Жулянським машинобудівним заводом «Візар», було придбано приміщення павільйону загальною площею 120 кв.м. та приміщення складу загальною площею 120 кв.м., які знаходилися за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 3.

24.12.2009р. позивачем з Вишневою міською радою Києво-Святошинського району Києвської області було укладено Договір оренди земельної ділянки площею 0,5916 га, на якій було розташоване придбане майно. Строк оренди складає –10 років. Цільове призначення земельної ділянки –під розміщення виробничої бази.

Позивачем за рахунок власних коштів, без отримання необхідних дозволів та погоджень, на орендованій земельній ділянці було реконструйовано придбані приміщення та побудовано офісно-складські приміщення.

Таким чином, на дату звернення до суду на орендованій позивачем земельній ділянці знаходяться наступні об'єкти нерухомості: адмінбудівля площею 32,4 кв. м. (літ. «А»); склад площею 106,0 кв. м. (літ. «Б»); склад площею 606,4 кв. м. (літ. «В»); навіс площею 172,2 кв. м. (літ. «В1»); склад площею 117,0 кв. м. (літ. «Г»); склад площею 51,3 кв. м. (літ. «Д»); склад площею 120,1 кв. м. (літ. «Є»); прибудову площею 4,4 кв. м. (літ. «є»); склад площею 312,7 кв. м. (літ. «Ж»).

Рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради Києво-Святошинського району № 69/28 від 19.10.2010р. «Про присвоєння поштової адреси нежитловим приміщенням по вул. Ломоносова в м. Вишневе»нежитловим приміщенням, розташованим на земельній ділянці площею 0,5916 га по вул. Ломоносова в м. Вишневе, було присвоєно поштову адресу: м. Вишневе, вул. Ломоносова, 9.

17.05.2010р. між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі було укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким позивач продав, а відповідач придбав офісно-складські приміщення, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 3.

Відповідно до п. 3.4 договору, його нотаріальне посвідчення могло бути проведено у будь-який робочий день та час за домовленістю сторін, проте у будь-якому випадку у строк, що не перевищує 60 календарних днів з дати його підписання.

Сторонами по справі визнається, що вони мали намір здійснити нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна після його підписання, відповідно до п.п. 3.4 та 2.1.4 цього договору, однак, нотаріального посвідчення договору не відбулося. Обов'язок з організації нотаріального посвідчення договору покладався на позивача.

Позивач своїм листом від 21.05.2010р. звернувся до відповідача з пропозицією нотаріально посвідчити Договір купівлі-продажу від 17.05.2010р. 27.05.2010р. об 11 годині у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Левчук К.М. Факт отримання зазначеного листа відповідачем не заперечується.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що відповідач не мав можливості забезпечити присутність належним чином уповноваженого представника підприємства у запропоновані позивачем час, дату та місці для нотаріального посвідчення договору, про що було повідомлено позивача. В подальшому відповідач був готовий у будь-який час здійснити нотаріальне посвідчення договору.

26.07.2010р. відповідач вручив позивачеві претензію від 22.07.2010р., у якій зазначав про ухиляння позивача від нотаріального укладення договору купівлі-продажу та просив повідомити про дату нотаріального посвідчення договору, а також повідомити банківські реквізити для перерахування ціни договору, передати відповідачеві оригінали правовстановлюючих документів на спірне майно та оригінали документів, необхідних для укладення договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, з Вишневою міською радою Києво-Святошинського району Києвської області. У випадку невиконання позивачем вимог відповідача останній висловив намір звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на спірне майно.

Позивач вважає, що Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2010р., який було укладено з відповідачем, є нікчемним, а вимоги відповідача, зокрема викладені у претензії від 22.07.2010р., –безпідставними та такими, що порушують право власності позивача на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Вишневе, вул. Ломоносова, 9.

У відзиві на позов відповідачем зазначено, що договір купівлі-продажу, укладений між сторонами, є дійсним, оскільки відповідає вимогам  ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача щодо дійсності Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2010р. та переходу права власності на спірне майно до відповідача у момент укладення договору, а також приходить до висновку про нікчемність Договору від 17.05.2010р. з огляду на наступне.

Відповідно до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) (ч. 2 ст. 215 ЦК України). У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч. 1 ст. 220 ЦК України).

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Договір від 17.05.2010р., який було укладено між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу нерухомого майна, а тому він підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Вказані вимоги сторонами не було дотримано.

Крім того, як вбачається з умов договору, сторони також не дійшли згоди щодо усіх його істотних умов. Зокрема, у п. 5.8 договору зазначено, що під час нотаріального посвідчення договору сторони можуть домовитися про внесення до нього змін в частині ціни та порядку розрахунків. Таким чином, на момент підписання договору сторони остаточно не погодили таку його істотну умову, як ціна.

Також сторони не дійшли згоди й щодо предмету продажу –так, у п. 1.2 договору зазначається, що нерухомим майном, яке продавець відчужує, а покупець набуває за цим договором, є об'єкти нерухомого майна –офісно-складські приміщення, які знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 3. Однак, жодних ідентифікуючих ознак приміщень (площа, назва окремих приміщень тощо), які відчужуються, у договорі сторонами зазначено не було.

Доводи відповідача про те, що нотаріальне посвідчення договору не відбулося з вини позивача, спростовуються тим фактом, що позивач своїм листом від 21.05.2010р. звертався до відповідача із пропозицією нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, Договір купівлі продажу нерухомого майна від 17.05.2010р. не може бути підставою виникнення будь-яких договірних зобов'язань між сторонами по справі та підставою для переходу права власності на спірні приміщення до відповідача.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На замовлення позивача КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області»було виготовлено технічний паспорт на об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 9.

Відповідно до абзацу другого п. 6 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001р., підрахунок площі приміщень будинку здійснюється за сумою площ внутрішніх приміщень технічного, першого і наступних поверхів.

Таким чином, за даними технічної документації площа внутрішніх приміщень спірних об'єктів нерухомого майна наступна: адмінбудівля - 32,4 кв. м. (літ. «А»); склад  - 106,0 кв. м. (літ. «Б»); склад - 606,4 кв. м. (літ. «В»); навіс  - 172,2 кв. м. (літ. «В1»); склад  - 117,0 кв. м. (літ. «Г»); склад  - 51,3 кв. м. (літ. «Д»); склад  - 120,1 кв. м. (літ. «Є»); прибудову - 4,4 кв. м. (літ. «є»); склад  - 312,7 кв. м. (літ. «Ж»).

Згідно зі звітом про незалежну оцінку нерухомого майна, складеним фізичною-особою підприємцем Губенком С.Т., який є суб'єктом оціночної діяльності на підставі Сертифікату Фонду державного майна України № 7913/08 від 31.10.2008р., ринкова вартість нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 9, складає 790 524 грн.

З положень Висновку № 10/10 судової будівельно-технічної експертизи, наданого судовим експертом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агенція судових експертиз»Непоп Оленою Мансурівною, вбачається, що нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 9, а саме: адмінбудівля площею 32,4 кв. м. (літ. «А»); склад площею 106,0 кв. м. (літ. «Б»); склад площею 606,4 кв. м. (літ. «В»); навіс площею 172,2 кв. м. (літ. «В1»); склад площею 117,0 кв. м. (літ. «Г»); склад площею 51,3 кв. м. (літ. «Д»); склад площею 120,1 кв. м. (літ. «Є»); прибудова площею 4,4 кв. м. (літ. «є»); склад площею 312,7 кв. м. (літ. «Ж») відповідають вимогам Державних будівельних норм і правил (ДБН), нормам пожежної безпеки, санітарним і екологічним нормам, нормам охорони праці та техніки безпеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основи містобудування», містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про планування і забудову територій», забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об'єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації. Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюються з урахуванням законних інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Як зазначено у ст. 22 Закону України «Про основи містобудування», забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірні об'єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: м. Вишневе, вул. Ломоносова, 9, були побудовані позивачем без отримання необхідних дозволів та погоджень, тобто є самочинним будівництвом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 цієї статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, одним з яких є визнання права.

За змістом ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України, на  вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що самочинно збудовані об'єкти нерухомості, знаходяться на земельній ділянці, наданій у встановленому законом порядку позивачу в оренду, вказані обєкти нерухомості відповідають вимогам будівельних, пожежних, санітарних та інших норм і правил, знаходяться у повній будівельній готовності і придатні до експлуатації за цільовим призначення.

На час розгляду справи суду не надано доказів, які б підтверджували, що збудоване спірне майно порушує права будь-яких третіх осіб.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 147 Господарського кодексу України, майнові права суб'єктів господарювання захищаються законом.

Приймаючи до уваги вище наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позивачем не заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за проведення судової експертизи, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

        На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

        1.   Позов задовольнити повністю.

        2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮРВАС-УНІВЕРСАЛ»(03127, м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, кор. 1; код ЄДРПОУ 16470564) право власності на: адмінбудівлю площею 32,4 кв. м. (літ. «А»); склад площею 106,0 кв. м. (літ. «Б»); склад площею 606,4 кв. м. (літ. «В»); навіс площею 172,2 кв. м. (літ. «В1»); склад площею 117,0 кв. м. (літ. «Г»); склад площею 51,3 кв. м. (літ. «Д»); склад площею 120,1 кв. м. (літ. «Є»); прибудову площею 4,4 кв. м. (літ. «є»); склад площею 312,7 кв. м. (літ. «Ж»), які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 9.

        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяА.І. Привалов